Постанова

від 13.09.2022 по справі 918/983/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2022 року Справа № 918/983/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 08.06.2022 р. у справі № 918/983/21 (суддя Романюк Ю.Г., повний текст рішення складено 08.06.2022 р.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у даній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас"

до Фермерського господарства "НОЙ"

про стягнення заборгованості в сумі 384 380, 48 грн

за участю представників сторін:

позивача - Колісник Б.О.;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (далі - позивач, ТОВ "Агрозахист Донбас") звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Фермерського господарства "НОЙ" (далі - відповідач, ФГ "НОЙ") про стягнення заборгованості в сумі 384 380, 48 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідач порушив умови договору поставки № ЮМ 06/17 від 21.04.2017 р. щодо строків оплати отриманого товару на загальну суму 1 209 085, 69 грн, тому позивач нарахував 13 476 грн - інфляційних нарахувань, 82 887, 43 грн - 48 % річних, 46 199, 91 грн - пені, 241 817,14 грн - 20 % штрафу.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.12.2021 р. позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 13 476 грн інфляційних нарахувань, 82 887, 43 грн 48% річних, 46 199, 91 грн пені, 241 817, 14 грн 20 % штрафу та 5 765, 72 грн витрат по сплаті судового збору.

28.12.2021 р. до Господарського суду Рівненської області від представника ТОВ "Агрозахист Донбас" надійшла заява про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 р. рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 13 476 грн - інфляційних нарахувань, 66309, 94 грн - 48 % річних, 36 959,92 грн - пені, 193 453,71 грн - 20 % штрафу скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким в позові в цій частині відмовлено. У частині стягнення з відповідача 82 887, 43 грн - 48 % річних, 46 199, 91 грн - пені, 241 817, 14 грн - 20 % штрафу рішення змінено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 16 577,49 грн - 48 % річних, 9 239, 98 грн - пені, 48 363,43 грн - 20 % штрафу, 5 563, 57 грн - витрат по сплаті судового збору, 303,21 грн - судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 17.05.2022 р. відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 918/983/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 р.

Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.06.2022 р. у справі №918/983/21 стягнуто з відповідача на користь позивача 8 774, 98 грн витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги.

Суд першої інстанції з посиланням на положення ст. ст. 2, 13, 15, 16, 123, 124, 126, 129 ГПК України, ст. ст. 6, 627, 638 ЦК України, вимоги ЗУ "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", надавши оцінку доданим до заяви доказам з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є стягнення з відповідача на користь позивача 8 774, 98 грн витрат на професійну правничу допомогу, який відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та їх документальному обґрунтуванню - пропорційно задоволеним вимогам.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Агрозахист Донбас" звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення суду, прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 43 877, 60 грн.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 774, 98 грн жодним чином судом першої інстанції не обґрунтовано, оскільки згідно всіх попередніх висновків суд вважав, що саме заявлений розмір 45 469, 02 грн витрат на професійну правничу допомогу є співрозмірним, відповідає критеріям розумності;

- суд апеляційної інстанції відмовив у стягненні інфляційних нарахувань в розмірі 13 476 грн, що становить 3,5 % від заявленої до стягнення суми. Пеню, штраф (20%) та 48 % річних суд апеляційної інстанції зменшив до 20 % ,користуючись своїми дискреційними повноваженнями, а не у зв`язку з тим, що вони були необґрунтованими. При розподілі судових витрат зменшення за ініціативною суду розміру відсотків річних, пені та штрафу (реалізація дискреційних повноважень) не впливає на розподіл судових витрат. Враховуючи вищевикладене, так як позовні вимоги було задоволено судом в розмірі 96,5 % від заявленої суми, відтак витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню в розмірі 96,5 %, що становить 43 877, 60 грн;

- посилання відповідача на те, що понесені позивачем у даній справі витрати на професійну правничу правову допомогу не відповідають критеріям розумності та не є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом послугами не підтверджені жодними доказами, а по суті є загальними фразами;

- відповідачем не було доведено належними та допустимим доказами тих обставин, які свідчать про необґрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми витрат на оплату послуг адвоката, зокрема, у розмірі 43 877,60 грн, чи про наявність підстав для зменшення розміру таких адвокатських витрат.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 р. відкрито провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Агрозахист Донбас" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 08.06.2022 р. у справі № 918/983/22; розгляд скарги призначено на 14.09.2022 р. об 15:30 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 р. заяву представника ТОВ "Агрозахист Донбас" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі - задоволено.

Відповідач, правом передбаченим ст. 263 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу суду не подав.

В судовому засіданні 14.09.2022 р. представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просить задоволити її вимоги, скасувати додаткове рішення суду, прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 43 877, 60 грн.

Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання 14.09.2022 р., хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому порядку.

Враховуючи те, що судом вчинено необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм права судом першої інстанції, заслухавши в судовому засіданні представника позивача, колегія суддів дійшла наступного висновку.

За положеннями п. 4 ст. 1, ч. 3, 5 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також згідно ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017 р., гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Суд зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат; зокрема, у рішенні від 22.02.2005 року в справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорар успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Разом із тим, відповідна сума, обумовлена сторонами договору до сплати під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року в справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що гонорар успіху є складовою частиною гонорару адвоката, а отже, належить до судових витрат. Визначено, що суд може компенсувати гонорар успіху у разі його співмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для сторони. Сума гонорару успіху не має виходити за розумні межі (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 904/4507/18).

При цьому судом враховуються висновки, викладені у постановах Верховного Суду № 908/1654/18 від 13.08.2019 р., № 910/9784/18 від 12.09.2019 р., № 5023/5587/12 від 19.11.2019 р. про те, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність.

Разом із тим згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19. Подібні висновки також викладено в постановах Верховного Суду у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19 та № 910/16803/19.

Із матеріалів справи апеляційним господарським судом встановлено, що 25.11.2020 р. між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрозахист Донбас" укладено договір про надання правової допомоги №25/11.

На умовах цього договору адвокат зобов`язується надати клієнту юридичні послуги адвоката щодо здійснення усіма законними методами та способами представництва (надання правової допомоги) прав та інтересів клієнта в органах; державної влади, правоохоронних органах, у відносинах з підприємствах, установах, організаціях всіх формі власності та підпорядкування, судах України у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистові та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів клієнта, в тому числі у кримінальних провадженнях, а клієнт зобов`язується прийняти надані за ним договором послуги та сплатити гонорар адвокату в розмірі та в строк, погоджені сторонами.

Сторони узгодили між собою та зафіксували у п. 2.1. договору, що адвокат зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями клієнта, усні та письмові юридичні консультації щодо предмету цього договору. Адвокат зобов`язується представляти права і законні інтереси клієнта в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед третіми особами, а також у судах України загальної юрисдикції таї здійснювати професійну діяльність адвоката згідно з умовами цього договору з усіма правами представника (захисника), які передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, Цивільним процесуальним: кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні і правопорушення, Кримінальним процесуальним кодексом України, в т.ч, з правом підписання пі подання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, заяв, клопотань, пояснень, заперечень та інших процесуальних, документів.

Згідно з п. 2.3.1. договору у обов`язки клієнта входить сплатити гонорар адвокату в розмірі та в строк, погоджені сторонами.

У відповідності до п. 3 договору клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг адвоката (гонорар), що надаються, у порядку та строки, визначені у додаткових угодах (замовленнях, дорученнях), які є невід`ємною частиною договору, шляхом сплати виставлених адвокатом рахунків за послуги. Додаткові витрати, та відповідно до завдання (доручення) не були включені до загальної вартості юридичних послуг згідно договору, сплачуються клієнтом на підставі окремих рахунків.

Судом встановлено, що сторони обумовили між собою предмет договору, права та обов`язки сторін, плату за послуги та порядок розрахунків, відповідальність сторін за порушення договору, дію договору, прикінцеві положення.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021 р.

У додатковій угоді від 01.11.2021 р. до договору про надання правничої допомоги № 25/11 від 25.11.2020 р. сторони обумовили між собою, що вартість однієї години 2500 (дві тисячі) грн за надання адвокатом послуг щодо стягнення з ФГ "НОЙ" заборгованості за договором поставки №ЮМ 06/17 під 21.04.2017 р.

Окрім фіксованого розміру вартості надання послуг, вказаного в п. 1 цієї додаткової угоди, клієнт також зобов`язується сплатити адвокату додаткову винагороду за стягнення заборгованості ("гонорар успіху") в розмірі 5 % від стягнутої суми.

В рамках супроводження справи та надання правової допомоги, сторони домовились про наступним (невиключний) перелік послуг (робіт): ознайомлення з наявними документами, консультація клієнта; опрацювання нормативної бази, судової практики; підготовка та подання позовної заяви, в т.ч. зміна підстав та/або предмету позову, інших необхідних процесуальних документів, апеляційної та касаційної скарг: підготовка та подання заяв по суті, клопотань тощо; участь в судових засіданнях в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій: переговори з відповідачем з метою врегулювання спору: ознайомлення з матеріалами сиріти в суді: складання адвокатських запитів; інші послуги (роботи), то необхідні для супроводження справи клієнта.

Сторони погодили, то оплата послуг адвоката здійснюється клієнтом протягом 3 (трьох банківських днів з моменту зарахування заборгованості на банківський рахунок клієнта.

Додатковою угодою від 17.12.2021 р. до договору про надання правової допомоги № 25/11 від 25.11.2020 р. сторони домовилися про продовження його дії до 31.12.2022 р.

Із матеріалів справи вбачається, що 17.12.2021 р. сторони договору підписали між собою акт приймання-передачі наданих послуг, у відповідності до якого загальна вартість наданих послуг становить 45 469, 02 грн (26 250 грн + 19 219, 02 грн).

У відповідності до вказаного акту, адвокатом надано клієнту у справі № 918/983/21 послуги на суму 26 250 грн, а саме:

- 01.11.2021 р. (з 09:00 год. до 10:00 год.): ознайомлення з наявними документами, попередня консультація клієнта з приводу заборгованості по договору поставки з ФГ "НОЙ", підписання додаткової угоди щодо підготовки позовної заяви та представництва клієнта в суді, підписання додаткової угоди щодо підготовки позовної заяви та представництва клієнта в суді - вартість 2 500 грн (кількість годин 1);

- 01.11.2021 р. (з 10:00 год. до 15:00 год.): підготовка первинних документів, складання (написання) позовної заяви з додатками; формування позовної заяви з додатками, направлення її відповідачу та до господарського суду - вартість 12 500 грн (кількість годин - 5);

- 07.12.2021 р. (з 10:00 год. до 12:00 год.): ознайомлення із відзивом відповідача на позовну заяву, підготовка відповіді на відзив, надсилання її відповідачу та до суду - вартість 5 000 грн (кількість годин - 2);

- 30.11.2021 р. (з 15:15 год. до 15:45 год.): участь у судовому засіданні та представництво клієнта у справі - вартість 1 250 грн (кількість годин 0,5);

- 16.12.2021 р. (з 14:30 год. до 15:30 год.) - участь у судовому засіданні та представництво клієнта у справі - вартість 2 500 (кількість годин 1);

- 17.12.2021 р. (з 14:00 год. до 15:00 год.): підготовка заяви щодо відшкодування витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу у справі, направлення заяви відповідачу та до суду - вартість 2 500 грн (кількість годин 1).

Крім того, згідно п. 2 додаткової угоди до договору, окрім фіксованого розміру вартості надання послуг, вказаного в п. 1 додаткової угоди, клієнт також зобов`язується сплатити адвокату додаткову винагороду за стягнення заборгованості ("гонорар успіху" в розмірі 5 % від стягнутої суми, що складає у даній справі 19 219, 02 грн (384 380, 48 грн * 5 % = 19 219, 02 грн).

Позивачем до заяви про відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу долучено опис від 17.12.2021 р. наданих послуг у справі № 918/983/21 згідно із договором про надання правової допомоги № 25/11 від 25.11.2020 р., у якому відображено перелік наданих послуг, які зафіксовані в акті на загальну суму 45 469, 02 грн.

Крім того, як встановлено судом, на підтвердження повноважень на представництво інтересів ТОВ "Агрозахист Донбас" в матеріалах справи міститься: довіреність № 3 від 03.05.2021 р. (дія до 03.05.2022 р.), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльність серія ЧЦ № 000301 від 26.10.2018 р., видане адвокату Коліснику Б.О., договір про надання правової допомоги № 25/11 від 25.11.2020 р., додаткова угода від 17.12.2021 р. до договору про надання правової допомоги № 25/11 від 25.11.2020 р., згідно з якою сторони домовилися про продовження його дії до 31.12.2022 р., ордер про надання правничої правової допомоги серія СЕ № 1044014 від 31.01.2022 р., виданий адвокатом, що здійснює свою діяльність індивідуально Колісником Б.О.

З матеріалів справи судом встановлено, подані документи від ТОВ "Агрозахист Донбас" (позовна заява вх. № 3322/21 від 05.11.2021 р., заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції вх. № 3624/21 від 24.11.2021 р., відповідь на відзив вх. № 10748/21 від 13.12.2021 р., заява щодо відшкодування витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу вх. №4135/21 від 28.12.2021 р., клопотання вх. № 7/22 від 04.01.2022 р. підписані представником позивача адвокатом Колісником Б.О. Також представник позивача був присутній у судових засіданнях 30.11.2021 р. та 16.12.2021 р.

Колегія суддів зазначає, що додатковою угодою від 01.11.2021 р. до договору сторонами було узгоджено вартість однієї години роботи адвоката у розмірі 2 500 грн, а також додаткову винагороду за стягнення заборгованості ("гонорар успіху") в розмірі 5 % від стягнутої суми. Тобто адвокат та клієнт, керуючись принципом вільного волевиявлення, погодили між собою у додатковій угоді розмір та вартість такої допомоги.

Проаналізувавши надані суду докази в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, господарський суд вважає, що заявником в повній мірі, відповідно до вимог ст. 74 ГПК України, доведено та документально обґрунтовано розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 45 469, 02 грн.

Відповідач подав до суду першої інстанції клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката до 5 000 грн. Також заперечення відповідача проти стягнення з нього заявленої суми витрат на оплату послуг адвоката у загальному розмірі 45 469, 02 грн, викладені у відзиві на позовну заяву.

В обґрунтування вимоги про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідач посилається на правову позицію викладену у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 р. у справі № 910/2170/18, де вказано, що надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений. На переконання відповідача, заявлена сума витрат 45 469, 02 грн не є співмірною із складністю справи та виконаних робіт, часу витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаних робіт, оскільки даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності.

Відповідач звертає увагу, що з Реєстру судових рішень випливає, що за 2021 рік було розглянуто більше 20 справ, де позивачем виступає ТОВ "Агрозахист Донбас". У цих справах аналогічний предмет спору (стягнення заборгованості за порушення зобов`язань, передбачених договорами поставок, умови та положення яких є ідентичними, в тому числі щодо відповідальності за прострочення оплати). Зокрема останні з таких аналогічних справ: № № 921/538/21, 920/891/21, 926/3403/21, 903/701/21, 926/3375/21, 916/2333/21, 902/651/21, 902/406/21, 918/731/21. З цього випливає, що представником позивача сформовано правову позицію захисту клієнта у таких типових малозначних справах, він має відповідний шаблон позовної заяви і при її окремій подачі - змінює лише її окремі частини (найменування та реквізити відповідача, номер та дату договору (додатків до нього), суму штрафних санкцій та судового збору тощо). Розрахунок штрафних санкцій представник товариства здійснює за допомогою інформаційного забезпечення, тобто не власноруч, що значно економить час. Відтак, розмір витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, оскільки такі витрати не є співмірними у відповідності з вимогами ч. 4 ст. 126 ГПК України.

Крім того, відповідач вказує, що з додаткової угоди від 01.11.2021 р. до договору вбачається, що остання містить певні суперечності, а саме: в п. 1 додаткової угоди зазначено вартість однієї години 2 500 грн, тоді як у дужках зазначено "дві тисячі" гривень.

Апеляційний господарський суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009 року, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Ла-вентс проти Латвії" від 28.11.2002 року, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 р. у справі № 905/1795/18, від 01.08.2019р. у справі № 915/237/18. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того чи була їх сума обґрунтованою.

Апеляційний господарський суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача стосовно неспівмірності витрат на професійну (правничу допомогу) із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом позивача на виконання робіт. При цьому суд зауважує, що процесуальним законом від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, навіть без обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 р. у справі № 823/2638/18 та від 09.07.2019р. у справі № 923/726/18).

В свою чергу, суд приймає до уваги те, що позивач не збільшив суму витрат, яку вказував як орієнтовну (30 000 грн) та заявив до стягнення з відповідача судові витрати на професійну (правничу) допомогу адвоката у розмірі 26 250 грн та окремо 19 219, 02 грн "гонорар успіху" у розмірі 5 %.

При вирішення питання розподілу судових витрат суд враховує: складність справи та виконаний адвокатом Колісником Б.О. обсяг робіт (наданих послуг); пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову. Також судом встановлено, що позов містить у собі розрахунки штрафу, пені, 48 % відсотків річних та інфляційних втрат. Позивачем подано заяви по суті спору: позовну заяву та відповідь на відзив, а також представник позивача був присутній у судових засіданнях 30.11.2021 р. та 16.12.2021 р.

У даному випадку суд приймає до уваги обставини того, що справа № 918/983/21 розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, стосувалася стягнення інфляційних втрат, 48 % річних, пені та штрафу за договором поставки. В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості за судовими рішеннями у даній справі, що також свідчить про те, що строк оплати винагороди адвоката у розмірі 45 469, 02 грн, погоджений ТОВ "Агрозахист Донбас" у акті приймання-передачі наданих послуг від 17.12.2021 р. не настав, оскільки вказану суму клієнт зобов`язаний оплатити адвокату з відкладальною умовою - протягом 3 банківських днів з моменту зарахування заборгованості відповідача на банківський рахунок клієнта.

Доводи відповідача про те, що за 2021 рік було розглянуто більше 20 справ з аналогічними предметом спору (стягнення заборгованості за порушення зобов`язань, передбачених договорами поставок, умови та положення яких є ідентичними, в тому числі щодо відповідальності за прострочення оплати), де позивачем виступає ТОВ "Агрозахист Донбас", суд вважає такими, що не спростовує надання позивачу правових послуг у даній справі адвокатом та їх розмір, а також не доводить того, що вказані послуги є необґрунтованими чи непропорційними до предмета спору, чи неспівмірними в силу ч. 4 ст. 126 ГПК України.

Щодо посилання відповідача про те, що додаткова угода від 01.11.2021 р. до договору містить певні суперечності, а саме: в п. 1 додаткової угоди зазначено вартість однієї години 2 500 грн, тоді як у дужках зазначено "дві тисячі" гривень, то суд зауважує, що сторони підписали між собою акт приймання-передачі наданих послуг від 17.12.2021 р., з якого чітко вбачається, що клієнт погодив адвокату вартість однієї години його роботи у розмірі 2 500 грн.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір витрат на правову допомогу в сумі 45 469, 02 грн відповідає критеріям розумності, є співмірним із складністю справи та виконаною адвокатом роботою, не є надмірним чи завищеним. В свою чергу, суд вказує, що відповідач не виконав свого обов`язок щодо доведення неспівмірності витрат, які підлягають розподілу між сторонами, а доводи відповідача, викладені в заяві про зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката не підтверджені жодними доказами.

Відповідачем не було доведено належними та допустимим доказами тих обставин, які свідчать про необґрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми витрат на оплату послуг адвоката, чи про наявність підстав для зменшення розміру таких адвокатських витрат.

Одночасно колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є стягнення з відповідача на користь позивача 8774, 98 грн витрат на професійну правничу допомогу, який відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та їх документальному обґрунтуванню - пропорційно задоволеним вимогам.

Однак колегія суддів з таким висновком суду не погоджується з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.12.2021 р. стягнуто з відповідача на користь позивача 13 476 грн інфляційних нарахувань, 82 887, 43 грн 48 % річних, 46 199, 91 грн пені, 241 817, 14 грн 20 % штрафу та 5 765, 72 грн витрат по сплаті судового збору.

Переглядаючи вказане рішення в апеляційному порядку, Північно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 14.02.2022 р. встановив, що заявлений позивачем до стягнення розмір пені, штрафу та 48 % річних є правильним.

Проте, застосувавши положення ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України, суд апеляційної інстанції вирішив зменшити розмір пені, штрафу та 48 % річних на 80 %, у зв`язку з чим, змінив рішення суду першої інстанції, стягнувши з відповідача на користь позивача 16 577,49 грн 48 % річних, 9 239, 98 грн пені, 48 363,43 грн 20 % штрафу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на викладене, постановою суду апеляційної інстанції від 14.02.2022 р. було визнано обґрунтованим розмір заявлених позивачем позовних вимог на загальну суму 370 904, 48 (96,5 % від заявленої суми), суд відмовив лише у стягненні інфляційних втрат в сумі 13 476 грн (3,5 % заявлено позову). В свою чергу, користуючись своїми дискреційними повноваженнями, враховуючи обставини справи, суд зменшив на 80 % розмір пені, штрафу та 48 % річних визначений позивачем та судом першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що статтею 123 ГПК України визначено види судових витрат. Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Таким чином, розподіл судових витрат залежить від правомірності та обґрунтованості заявлених позовних вимог. У разі зменшення судом розміру заявлених до стягнення сум на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України, судові витрати покладаються на відповідача повністю без урахування зменшення розміру, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 10.03.2021 р. у справі № 904/5702/19, від 16.10.2019 р. у справі № 910/143/19, від 03.04.2018 р. у справі №902/339/16 та враховується судом відповідно до приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України.

У даній справі зменшення розміру пені, штрафу та 48 % річних не було наслідком необґрунтованості позовних вимог, а тому розподіл судових витрат повинен був здійснюватися пропорційно до розміру позовних вимог, які були визнані судом обґрунтованими.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції у постанові від 14.02.2022 р. визнано законними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, штрафу та 48 % річних у заявленому розмірі, проте, зменшено їх розмір на 80 %, судові витрати позивача на правову допомогу адвоката покладаються на відповідача повністю, без врахування зменшення вказаних сум.

Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, приймаючи до уваги принципи диспозитивності та змагальності, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 43 877, 60 грн у відповідності до ч. 4 ст. 129 ГПК України - тобто пропорційно до розміру позовних вимог, які були визнані судом обґрунтованими (96,5 % від заявленої суми). Даний розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат з урахуванням складності справи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Стяття 277 ГПК України визначає підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Відповідно до п. 4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку змінити додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 08.06.2022 р. у справі №918/983/21 в частині суми стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, а апеляційну скаргу ТОВ "Агрозахист Донбас" - задоволити.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" - задоволити.

2. Додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 08.06.2022 р. у справі №918/983/21 змінити.

Стягнути з Фермерського господарства "НОЙ" (35613, Рівненська обл., Дубенський р-н., с.Озеряни, вул. Нова, 15, код ЄДРПОУ 37993123) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (08162, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 4В, код ЄДРПОУ 30048570) 43 877, 60 грн витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги.

3. Видачу судового наказу доручити Господарському суду Рівненської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови виготовлено 16 вересня 2022

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.