ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 677/682/18
Провадження № 22-ц/4820/808/22
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,
секретар судового засідання Чебан О.М.,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського кооперативу «Промінь», Фермерського господарства «Промінь Агро Т» про скасування державної реєстрації права оренди за апеляційною скаргою Сільськогосподарського кооперативу «Промінь» на заочне рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 8 лютого 2022року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст первісних позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства «Промінь Агро Т» (далі ФГ «Промінь Агро Т») про визнання договору оренди землі недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.
ОСОБА_1 зазначив, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №675286 від 25 липня 2012 року він є власником земельної ділянки площею 2,0687 га, кадастровий номер 6822787000:10:009:0101, розташованої на території колишньої Малоклітнянської сільської ради Красилівського району Хмельницької області та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (далі земельна ділянка з кадастровим номером 6822787000:10:009:0101). 30 березня 2016 року позивач і ФГ «Промінь Агро Т» уклали договір оренди землі, за умовами якого він передав ФГ «Промінь Агро Т» у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6822787000:10:009:0101 строком на 7 років. Право оренди земельної ділянки за цим договором зареєстровано 1 квітня 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 14030798). Позивач не підписував указаний договір оренди землі та не мав вільного волевиявлення на його укладення, внаслідок чого оспорюваний правочин є недійсним в силу ст.ст. 203, 215 ЦК України, а державна реєстрація речового права відповідача підлягає скасуванню.
За таких обставин ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним укладений між ним і ФГ «Промінь Агро Т» договір оренди землі та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права ФГ «Промінь Агро Т» на оренду земельної ділянки.
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з аналогічним позовом до Сільськогосподарського кооперативу «Промінь» (далі СК «Промінь») про визнання договору оренди землі недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.
ОСОБА_1 зазначив, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 17 квітня 2013 року він є власником земельної ділянки площею 2,5638 га, кадастровий номер 6822787000:11:015:0955, розташованої на території колишньої Малоклітнянської сільської ради Красилівського району Хмельницької області та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (далі земельна ділянка з кадастровим номером 6822787000:11:015:0955). 2 січня 2015 року позивач і СК «Промінь» уклали договір оренди землі, за умовами якого він передав СК «Промінь» у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6822787000:11:015:0955 строком на 10 років. Право оренди земельної ділянки за цим договором зареєстровано 8 квітня 2015 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 9334880). Позивач не підписував указаний договір оренди землі та не мав вільного волевиявлення на його укладення, внаслідок чого оспорюваний правочин є недійсним в силу ст.ст. 203, 215 ЦК України, а державна реєстрація речового права відповідача підлягає скасуванню.
За таких обставин ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним укладений між ним і СК «Промінь» договір оренди землі та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права СК «Промінь» на оренду земельної ділянки.
Процесуальні дії та короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою від 21 грудня 2018 року суд об`єднав позови ОСОБА_1 в одне провадження.
Заочним рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 2червня 2020 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір оренди землі від 2 січня 2015 року щодо земельної ділянки площею 2,5638 га кадастровий номер 6822787000:11:015:0955, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малоклітнянської сільської ради Красилівського району Хмельницької області, сторонами якого є позивач ОСОБА_1 і СК «Промінь» в особі ОСОБА_2 , та скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Красилівського районного управління юстиції Хмельницької області від 8 квітня 2015 року про державну реєстрацію права оренди СК «Промінь» на зазначену земельну ділянку.
Визнано недійсним договір оренди землі від 20 березня 2016 року щодо земельної ділянки площею 2,0687 га кадастровий номер 6822787000:10:009:0101, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малоклітнянської сільської ради Красилівського району Хмельницької області, сторонами якого є позивач ОСОБА_1 і ФГ «Промінь Агро Т».
Стягнено з СК «Промінь» і ФГ «Промінь Агро Т» на користь ОСОБА_1 по 1125 грн 12 коп. витрат на проведення почеркознавчої експертизи з кожного.
Стягнено з СК «Промінь» і ФГ «Промінь Агро Т» на користь ОСОБА_1 по 704 грн 80 коп. витрат по сплаті судового збору з кожного.
Ухвалою від15жовтня 2020року судскасував заочне рішення від 2 червня 2020 року та призначив справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Короткий зміст остаточних позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 уточнив свої вимоги та просив суд:
скасувати державну реєстрацію права оренди СК «Промінь» на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малоклітнянської сільської ради Красилівського району Хмельницької області площею 2,5638 га, кадастровий номер 6822787000:11:015:0955, здійснену Реєстраційною службою Красилівського районного управління юстиції Хмельницької області у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 8квітня 2015 року за №9334880 на підставі договору землі від 2 січня 2015 року, сторонами якого є він і СК «Промінь»;
скасувати державну реєстрацію права оренди ФГ «Промінь Агро Т» на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малоклітнянської сільської ради Красилівського району Хмельницької області площею 2,06875638 га, кадастровий номер 6822787000:10:009:0101, здійснену Красилівською державною нотаріальною конторою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1 квітня 2016 року за №14030798 на підставі договору землі від 20 березня 2016 року, сторонами якого є він і ФГ «Промінь АгроТ».
ОСОБА_1 обґрунтував ці вимоги тим, що він не підписував указані договори оренди, внаслідок чого ці договори є неукладеними, а державна реєстрація права відповідачів на користування земельними ділянками незаконною.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 8лютого 2022 року позов задоволено.
Скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Красилівського районного управління юстиції Хмельницької області №9334880 від 8квітня 2015 року про державну реєстрацію права оренди СК «Промінь» на земельну ділянку, площею 2,5638 га, кадастровий номер 6822787000:11:015:0955, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, - яка розташована на території Малоклітнянської сільської ради Красилівського району Хмельницької області.
Скасовано рішення державного нотаріуса Красилівської державної нотаріальної контори №14030798 від 1 квітня 2016 року про державну реєстрацію права оренди ФГ «Промінь Агро Т» на земельну ділянку площею 2,0687 га, кадастровий номер 6822787000:10:009:0101, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, - яка розташована на території Малоклітнянської сільської ради Красилівського району Хмельницької області.
Стягнено з СК «Помінь» та ФГ «Промінь Агро Т» на користь ОСОБА_1 витрати за проведення почеркознавчої експертизи в сумі по 1125 грн 12 коп. з кожного.
Стягнено з ФГ «Промінь Агро Т» та СК «Промінь» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі по 704 грн 80 коп. з кожного.
Суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 не підписував договори оренди землі з СК «Промінь» та ФГ «Промінь Агро Т» і не погоджував їх істотних умов, у зв`язку з чим ці договори є неукладеними, а державна реєстрація права відповідачів на оренду земельних ділянок підлягає скасуванню.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі СК «Промінь» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність цих обставин, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що договір оренди землі від 2 січня 2015року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822787000:11:015:0955 відповідає вимогам закону та внутрішній волі сторін, а ОСОБА_1 і СК «Промінь» фактично виконували зобов`язання за цим договором і схвалили його умови, внаслідок чого підстави для визнання договору оренди неукладеним і скасування державної реєстрації прав відсутні. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, не застосував норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_1 і ФГ «Промінь Агро Т» не подали відзив на апеляційну скаргу.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції
Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про скасування державної реєстрації права ФГ «Промінь Агро Т» на оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6822787000:10:009:0101, а тому згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши учасника судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6822787000:11:015:0955.
Згідно договору оренди землі від 2 січня 2015 року ОСОБА_1 передав СК«Промінь» земельну ділянку з кадастровим номером 6822787000:11:015:0955 у платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років із внесенням орендарем орендної плати у розмірі, не меншому, ніж 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тобто 3537 грн 58 коп. на рік.
8 квітня 2015 року державний реєстратор Реєстраційної служби Красилівського районного управління юстиції Хмельницької області Корній О.С. зареєстрував право СК «Промінь» на оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6822787000:11:015:0955 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 9334880; рішення про державну реєстрацію права від 9 квітня 2015 року №20602664).
Згідно висновку експерта від 27 червня 2019 року №1.1-0075:19 (т. 1 а.с. 96-100) підпис у графі «орендодавець» в договорі оренди землі щодо земельної ділянки площею 2,5638 га, кадастровий номер 6822787000:11:015:0955, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малоклітнянської сільської ради Красилівського району Хмельницької області виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Застосовані норми права
Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
За змістом ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В силу ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Як передбачено ч. 1 ст. 638 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ч. 4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначається Законом України від 6 жовтня 1998 року №161-ХІV «Про оренду землі» (далі Закон №161-ХІV).
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону №161-ХІV договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Із положень ч. 1 ст. 14 Закону №161-ХІV слідує, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
В силуч.1ст.15Закону №161-ХІV(вредакції начас виникненняспірних правовідносин)істотними умовамидоговору орендиземлі є: об`єкторенди (кадастровийномер,місце розташуваннята розмірземельної ділянки); строкдії договоруоренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Статтями 125 і 126 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до ст. 2 Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон №1952-IV) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону №1952-ІV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) державній реєстрації прав підлягає право оренди земельної ділянки.
В силу ч. 1 ст. 19 Закону №1952-ІV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав проводиться, зокрема, на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.
Статтею 26 Закону №1952-ІV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) унормовано, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
На час виникнення спірних правовідносин процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначалися Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (далі Порядок).
Як передбаченоп.п.36,37Порядку,для проведеннядержавної реєстраціїречових правнеобхідними документамиє документи,що підтверджуютьвиникнення,перехід абоприпинення такихправ нанерухоме майно,та іншідокументи,визначені цимПорядком.Документами,що підтверджуютьвиникнення,перехід таприпинення речовихправ нанерухоме майно,серед інших,є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Правочином є вольова дія учасників цивільних відносин, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Указані цивільно-правові результати мають бути досягнуті внаслідок правомірних дій суб`єктів цивільного права.
У двосторонньому правочині волевиявлення сторін повинно бути взаємним (зустрічним) і спрямованим на досягнення спільної мети. Такі правочини називаються договорами.
Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини, а також у вільному визначенні особою умов договору, в яких фіксуються взаємні права та обов`язки його сторін.
Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.
У разі неспростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за цим правочином, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
Підставами для визнання правочину недійсним є недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, в тому числі вимог щодо змісту правочину та волевиявлення його учасників.
Якщо правочин суперечить нормам чинного законодавства, то його може бути визнано судом недійсним відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, тому кожна сторона зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, в порядку реституції.
Договір є укладеним, якщо сторони з дотриманням установленої законом форми досягли згоди (домовленості) щодо всіх істотних умов договору.
Статтею 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину, зокрема зміст правочину має бути зафіксований у документі, підписаному сторонами.
Отже, підпис є невід`ємним елементом (реквізитом) письмової форми договору, наявність підпису підтверджує наміри та волевиявлення сторін, а також забезпечує їх ідентифікацію.
Право оренди це один із видів речового права на чуже майно, в тому числі на земельну ділянку, яке складається з права тимчасового володіння та користування майном.
Відносини, пов`язані з орендою землі, здійснюються на договірних засадах.
За своєю правовою природою договір оренди землі є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої орендодавець зобов`язується передати орендареві земельну ділянку у строкове володіння та користування, а орендар, у свою чергу, зобов`язується використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням для особистої мети та вносити орендодавцеві плату за землю (орендну плату).
Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Недотримання письмової форми договору оренди землі свідчить про те, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору. Такий договір є неукладеним, тобто такий, що не відбувся, а, наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц).
Якщо інше не передбачено умовами договору, орендар набуває право оренди за договором з моменту державної реєстрації цього права.
Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації у порядку, передбаченому законом.
Таким законом є Закон №1952-ІV, а процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюється Порядком.
Державна реєстрація права оренди земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі договору, предметом якого є земельна ділянка. При цьому записи до державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення державного реєстратора.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.
ОСОБА_1 заявив позов до СК «Промінь» з тих підстав, що він не підписував договір оренди землі від 2 січня 2015 року та не уповноважував сторонніх осіб на такі дії, а відповідач неправомірно користується належною йому на праві власності земельною ділянкою та відмовляється повернути її власнику.
Одним із доказів, яким обґрунтовані позовні вимоги, є висновок експерта від 27 червня 2019 року №1.1-0075:19 (т. 1 а.с. 96-100).
Посилання СК «Промінь» на те, що ОСОБА_1 не довів відсутність свого волевиявлення на укладення договору оренди, не відповідає фактичним обставинам справи.
Встановивши, що підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що цей договір не відповідає волі останнього та є неукладеним, у зв`язку з чим слід скасувати державну реєстрацію права СК «Промінь» на оренду земельної ділянки.
Отримання ОСОБА_1 від СК «Промінь» плати за використання земельної ділянки не підтверджує наявність укладеного між сторонами договору оренди землі та не є беззаперечним доказом укладення ними цього договору. Зазначена обставина не підтверджує той факт, що ОСОБА_1 у подальшому схвалив оспорюваний правочин.
Доводи СК «Промінь» про те, що договір оренди землі відповідає вимогам закону та внутрішній волі сторін суперечать фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.
Посилання СК «Промінь» на правову позицію, висловлену Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року (справа №390/34/17), щодо недобросовісності дій орендодавця при оспоренні належно вчиненого правочину та заборони суперечливої поведінки останнього є безпідставними, оскільки в цій справі та справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, встановлені різні обставини.
Так, у названій справі Верховний Суд дійшов висновку про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. При цьому Верховний Суд виходив з того, що дії позивача, який уклав 24 грудня 2013 року додаткову угоду до договору оренди землі від 19 листопада 2007 року №61, а згодом пред`являє позов про визнання договору оренди землі від 19 листопада 2007 року №61 неукладеним, суперечить його попередній поведінці (укладенню додаткової угоди та отриманню плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісним. Договір оренди землі від 19 листопада 2007 року №61 є укладеним після досягнення сторонами усіх істотних умов, а це відбулося 19 листопада 2007року за життя орендодавця і за його підписом і підстав вважати спірний договір неукладним немає.
Водночас у справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, встановлено, що орендодавець не підписував договір оренди землі, внаслідок чого цей договір не відповідає його внутрішній волі.
Висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 5червня 2018 року (справа №338/180/17) щодо застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium, не може бути прикладом належного правозастосування, оскільки в цій справі спірні правовідносини виникли внаслідок укладення сторонами відповідно договору підряду та договору про постачання електричної енергії, у той час, як у справі, що переглядається судом апеляційної інстанції, предметом спору є правомірність укладення сторонами договору оренди землі.
3.Висновки суду апеляційної інстанції
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського кооперативу «Промінь» залишити без задоволення, а заочне рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 8 лютого 2022 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16 вересня 2022 року.
Судді: О.І. Ярмолюк
Л.М. Грох
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції Вознюк Р.В.
Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 23
Суд | Хмельницький апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 14.09.2022 |
Оприлюднено | 21.09.2022 |
Номер документу | 106302268 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Хмельницький апеляційний суд
Ярмолюк О. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні