Постанова

від 05.09.2022 по справі 912/1510/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 912/1510/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства «Степол Агро»

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.12.2021 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2022 у справі

за позовом Селянського фермерського господарства «Стегарь»

до Фермерського господарства «Степол Агро»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Маловисківська міська рада (ОТГ),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) ОСОБА_1 ,

2) державний реєстратор Департаменту надання адміністративних послуг міської ради міста Кропивницького Нікітенко Олександр Володимирович,

про визнання права постійного користування земельними ділянками та скасування рішень.

У судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Кривонос А. І., відповідача - Назаренко Ю. В.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У травні 2021 року до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Селянського фермерського господарства «Стегарь» (далі - СФГ «Стегарь») до Фермерського господарства «Степол Агро» (далі - ФГ «Степол Агро») про:

- визнання за СФГ «Стегарь» (код ЄДРПОУ 23092938) право постійного користування земельною ділянкою площею 26,5951 га, кадастровий номер 3523110100:02:005:0010, що розташована на території Маловисківської міської ради, за державним актом на право постійного користування землею серія КР 74 МВ від 14.02.1995, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 124;

- скасування рішення державного реєстратора Департаменту надання адміністративних послуг міської ради міста Кропивницького Нікітенка Олександра Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.07.2020, індексний номер рішення 53368737, в частині державної реєстрації права постійного користування ФГ «Степол Агро» (код ЄДРПОУ 43578247) на земельну ділянку площею 26,5951 га, кадастровий номер 3523110100:02:005:0010;

- визнання за СФГ «Стегарь» (код ЄДРПОУ 23092938) право постійного користування земельною ділянкою площею 5,0848 га, кадастровий номер 3523110100:02:005:0009, що розташована на території Маловисківської міської ради, за державним актом на право постійного користування землею серія КР 74 МВ від 14.02.1995, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 124;

- скасування рішення державного реєстратора Департаменту надання адміністративних послуг міської ради міста Кропивницького Нікітенка Олександра Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.07.2020, індексний номер рішення 53367331, в частині державної реєстрації права постійного користування ФГ «Степол Агро» (код ЄДРПОУ 43578247) на земельну ділянку площею 5,0848 га, кадастровий номер 3523110100:02:005:0009.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що ФГ «Степол Агро» здійснило реєстрацію права постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 3523110100:02:005:0009 та 3523110100:02:005:0010, які є частиною земельної ділянки, що знаходиться в постійному користуванні СФГ «Стегарь», чим порушило відповідне право позивача. При цьому здійснення відповідачем державної реєстрації права постійного користування та подальший обробіток спірних земельних ділянок позбавило у незаконний спосіб позивача прав користування земельними ділянками.

1.3. Ухвалою від 24.05.2021 місцевий господарський суд відкрив провадження у справі № 912/1510/21; залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Маловисківську міську раду (ОТГ); залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та державного реєстратора Департаменту надання адміністративних послуг міської ради міста Кропивницького Нікітенко Олександра Володимировича (далі - Державний реєстратор).

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 29.12.2021 у справі № 912/1510/21 (суддя Глушков М. С.), залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2022 (Вечірко І. О. - головуючий, судді Білецька Л. М., Верхогляд Т. А.) позовні вимоги задоволено повністю; визнано за СФГ «Стегарь» право постійного користування земельною ділянкою площею 26,5951 га, кадастровий номер 3523110100:02:005:0010, що розташована на території Маловисківської міської ради, за державним актом на право постійного користування землею серія КР 74 МВ від 14.02.1995, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 124; скасовано рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.07.2020, індексний номер рішення 53368737, в частині державної реєстрації права постійного користування ФГ «Степол Агро» на земельну ділянку площею 26,5951 га, кадастровий номер 3523110100:02:005:0010; визнано за СФГ «Стегарь» право постійного користування земельною ділянкою площею 5,0848 га, кадастровий номер 3523110100:02:005:0009, що розташована на території Маловисківської міської ради, за державним актом на право постійного користування землею серія КР 74 МВ від 14.02.1995, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 124; скасовано рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.07.2020, індексний номер рішення 53367331, в частині державної реєстрації права постійного користування ФГ «Степол Агро» на земельну ділянку площею 5,0848 га, кадастровий номер 3523110100:02:005:0009; стягнуто з ФГ «Степол Агро» на користь СФГ «Стегарь» 9 080,00 грн судового збору.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що право постійного користування спірною земельною ділянкою належить СФГ «Стегарь». Ураховуючи заявлення позивачем вимоги про скасування рішень державного реєстратора разом з вимогами про визнання права постійного користування спірними земельними ділянками, неможливість створення двох фермерських господарств за рахунок однієї земельної ділянки, суди дійшли висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

2.3. Центральний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 15.06.2022 стягнув з ФГ «Степол Агро» на користь СФГ «Стегарь» витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем під час апеляційного перегляду справи № 912/1510/21 в сумі 12 000,00 грн.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 29.12.2021 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2022 у справі № 912/1510/21, ФГ «Степол Агро» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. За змістом касаційної скарги (у редакції заяви про усунення недоліків касаційної скарги) її подано на підставі положень пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3.3. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що судом першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний господарський суд, не встановлено належного відповідача у справі згідно із заявленими позивачем вимогами, чим порушено положення статей 48, 50 ГПК України, не враховано правові висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17.

ФГ «Степол Агро», посилаючись на положення статті 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 914/904/1 та від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17 зазначає також про те, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

На думку скаржника також, суди не звернули увагу на положення статті 5 ГПК України, статей 15,16 ЦК України в частині належного та ефективного способу захисту порушеного права з урахуванням висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у пункті 152 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

3.4. Крім цього, на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що судом першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний господарський суд, порушено положення частини 4 статті 75 ГПК України та відповідно не враховано правові висновки щодо застосування цієї норм права у подібних правовідносинах, викладені у пункті 32 постанови Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 та пункті 6.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 910/2615/18. Скаржник наголошує, що існує чітка і однозначна судова практика визначення критеріїв, за яких можна застосовувати положення частини 4 статті 75 ГПК України, а саме існування спору між тими ж самими особами (сторонами) відносно яких судом встановлювались певні юридично значимі обставини. При цьому посилаючись на судові рішення у справі № 912/3600/20, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що справи взагалі різні як за складом учасників так і за обставинами які необхідно було встановити виходячи з підстав позову.

Скаржник також звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій не з`ясували відповідних обставин справи та не дослідили пов`язаних з ними доказів, чим допустили порушення норм процесуального права, а саме положень статей 13, 86, частини 5 статті 236 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду позовних вимог. При цьому, скаржник наводить перелік постанов Верховного Суду, а саме постанови від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761 /18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

3.5. СФГ «Стегарь» у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, згідно з рішенням Маловисківської районної ради народних депутатів від 28.07.1992 № 72 "Про затвердження проектів відведення земель фермерським господарствам" ОСОБА_1 відведено земельну ділянку загальною площею 51,2 га (далі - рішення № 72).

14.02.1995 на підставі зазначеного рішення № 72 головою Маловисківської районної ради було видано громадянину ОСОБА_1 . Державний акт серія та номер КР 74 МВ на право постійного користування землею, згідно з яким останньому у постійне користування надана земельна ділянка площею 50,5 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Маловисківської міської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства. Акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 124.

Реєстраційною палатою Маловисківської районної державної адміністрації 02.12.1995 видано свідоцтво № 23092938 про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності Фермерське господарство ОСОБА_1 .

У подальшому ОСОБА_1 , діючи відповідно до Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» від 22.06.1993 та рішення № 72, створив СФГ «Стегарь», код ЄДРПОУ 23092938, дата державної реєстрації - 02.12.1995.

Судом установлено, що відповідно до статуту СФГ «Стегарь», на титульному аркуші якого міститься відмітка про його реєстрацію за розпорядженням голови Маловисківської районної державної адміністрації від 29.01.1997 № 51-р, це господарство створюється відповідно до рішення № 72, головою господарства є ОСОБА_1 .

30.03.2012 ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу передав належну йому частку СФГ «Стегарь» громадянину ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту 4.4 зазначеного договору купівлі-продажу - з моменту державної реєстрації змін до установчих документів фермерське господарство «Стегарь» - відбувається одночасний перехід до покупця всіх прав та обов`язків, що належали продавцю, як засновнику фермерського господарства «Стегарь».

Зазначені зміни до статуту СФГ «Стегарь» зареєстровано державним реєстратором Маловисківської районної державної адміністрації ОСОБА_3 04.05.2012 номер запису 14311050010000422.

Судом установлено, що на час звернення до суду з позовом у цій справі, відповідно до статуту СФГ «Стегарь» від 10.07.2018, засновниками господарства є ОСОБА_2 з часткою 99 % та ОСОБА_1 з часткою 1 %.

Також судами встановлено, що земельна ділянка загальною площею 50,5 га використовується СФГ «Стегарь» з часу створення господарства за цільовим призначенням.

Згідно з пунктом 5.3 статуту СФГ «Стегарь» від 10.07.2018 у користуванні господарства, відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серія КР 74 МВ, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 124 від 14.02.1995, перебуває земельна ділянка площею 50,5 га, яка розташована на території Маловисківської міської ради.

Суди установили, що як встановлено рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 у справі № 340/1650/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, яке набрало законної сили: «…у ході розгляду справи суд, співставивши план зовнішніх меж землекористування, доданий до державного акта на право постійного користування землею серії КР74МВ від 14.02.1995, виданого ОСОБА_1 , з даними Публічної кадастрової карти України, установив, що в межах цієї земельної ділянки площею 50,5 га, розташованої у м. Мала Виска Кіровоградської області, сформовано 9 земельних ділянок, які зареєстровані у Державному земельному кадастрі за такими кадастровими номерами: 3523110100:02:000:0541 - площею 2,4571 га, 3523110100:02:000:0543 - площею 6,4555 га, 3523110100:02:000:5311 - площею 1,988 га, 3523110100:02:000:5313 - площею 1,9938 га, 3523110100:02:005:5314 - площею 2 га, 3523110100:02:000:5315 - площею 2 га, 3523110100:50:018:0001 - площею 1,7587 га, 3523110100:02:005:0009 - площею 1,0848 га, 3523110100:02:005:0010 - площею 26,5951 га.

Як свідчать витяги з Державного земельного кадастру, надані суду відповідачем, державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами 3523110100:02:000:0541 3523110100:02:000:0543 проведена у Державному земельному кадастрі 17.10.2013 на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 10.10.2013, а форма власності цих земельних ділянок - комунальна.

Державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами 3523110100:02:000:5311, 3523110100:02:000:5313 проведена у Державному земельному кадастрі 05.12.2016 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 19.09.2016, а форма власності цих земельних ділянок - приватна.

Державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами 3523110100:02:005:5314, 3523110100:02:000:5315 проведена у Державному земельному кадастрі 05.12.2016 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 19.09.2016, а форма власності цих земельних ділянок - комунальна.

Державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 3523110100:50:018:0001 у Державному земельному кадастрі проведена 18.06.2018 на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 04.06.2018, а форма власності земельної ділянки - комунальна.

Державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами 3523110100:02:005:0009, 523110100:02:005:0010 проведена у Державному земельному кадастрі 17.07.2020 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 15.05.2020, а форма власності цих земельних ділянок - комунальна.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно суд установив, що власниками цих земельних ділянок комунальної власності є Маловисківська міська рада, а власниками земельних ділянок приватної власності є фізичні особи.

Наведене свідчить, що земельна ділянка площею 50,5 га, розташована у м. Мала Виска Кіровоградської області, яка, як стверджує позивач, перебуває у його постійному користуванні на підставі державного акта на право постійного користування землею серії КР74МВ від 14.02.1995, не належить до земель державної власності сільськогосподарського призначення, розпорядження якими здійснює Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Територія цієї земельної ділянки поділена на 9 окремих земельних ділянок, 7 з яких перебувають у комунальній власності, а 2 - вже передані у приватну власність, що підтверджується відомостями Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тож фактична площа земельної ділянки, якою може володіти та користуватися позивач на підставі державного акта на право постійного користування землею серії КР74МВ від 14.02.1995, є меншою від площі, вказаної у цьому акті, а конфігурація (межі) земельної ділянки є іншими.

Суди зазначили, що наведені обставини щодо поділу земельної ділянки за Державним актом 1995 року також визнаються учасниками справи і матеріали справи містять витяги з технічної документації по інвентаризації 2013 та 2018 років.

Згідно з даними Публічної кадастрової карти до складу зазначеної земельної ділянки площею 50,5 га, яка надавалася СФГ «Стегарь» входять як окремі частки 9 земельних ділянок.

09.06.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області видано наказ № 11-9734/14-20-С, відповідно до якого надано згоду ОСОБА_1 на відновлення меж земельної ділянки площею 50,5000 га, що перебуває в його постійному користуванні на підставі державного акта на право постійного користування серія КР74МВ від 14.02.1995, із цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства, розташованої на території Маловисківської міської ради Маловисківського району Кіровоградської області.

Наказом передбачено, що розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) підлягає затвердженню відповідно до вимог чинного законодавства.

В матеріалах справи міститься технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок на місцевості ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства площею 5,0848 га та 26,5971 га.

Державна реєстрація земельних ділянок за кадастровими номерами 3523110100:02:005:0009, 523110100:02:005:0010 проведена у Державному земельному кадастрі 17.07.2020 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 15.05.2020, а форма власності цих земельних ділянок - комунальна.

Крім цього судами попередніх інстанцій установлено, що згідно з нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу частки статутного капіталу СФГ «Стегарь» від 30.07.2018, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зобов`язався передати 1 % статутного капіталу СФГ «Стегарь» у власність ОСОБА_1 .

При цьому, як зазначено судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, Новоукраїнською районною державною адміністрацією не виконано ухвалу суду від 07.12.2021 та не надано оригінальний примірник реєстраційної справи СФГ «Стегарь».

Натомість, Новоукраїнською районною державною адміністрацією надано належним чином завірену копію реєстраційної справи СФГ «Стегарь», де міститься вказаний договір, протокол зборів засновників СФГ «Стегарь» від 10.07.2018, згідно з яким включено до складу засновників СФГ «Стегарь» ОСОБА_1 з часткою 1 % та затверджено нову редакції статуту.

Згідно зі статутом СФГ «Стегарь» у редакції 2018 року засновниками господарства є ОСОБА_2 з часткою 99 % та ОСОБА_1 з часткою 1 %.

Відповідно до п. 5 п. 5.1, п. 5.3 статуту СФГ «Стегарь» від 10.07.2018 землі господарства складаються із земельної ділянки або водного об`єкту, що перебувають на праві постійного користування у членів або засновників господарства. На підставі п. в) п. 5.1 статуту Господарства у користуванні Господарства, відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серія КР74МВ, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 14.02.1995 № 124 перебуває земельна ділянка площею 50,5 га, яка розташована на території Маловисківської міської ради.

Разом з цим, як убачається з матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, згідно з протоколом № 1 зборів засновників від 15.03.2020 ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , вирішено заснувати юридичну особу - ФГ «Степол Агро» на підставі рішення Маловисківської районної ради від 30.12.1993 № 153 та рішення № 72.

Протоколом зборів засновників ФГ «Степол Агро» від 15.03.2020 № 1 затверджено Статут ФГ «Степол Агро», відповідно до пп. г п. 4.1 якого землі фермерського господарства можуть складатись із земельних ділянок наданих у постійне користування засновникам фермерського господарства, зокрема, на підставі рішення № 72 площею 50,5 га для ведення та створення фермерського господарства (акт на право постійного користування КР74МВ зареєстрований у книзі реєстрації державних актів 14.02.1995 за № 124).

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 02.11.2020, державну реєстрацію ФГ «Степол Агро» (код 43578247) здійснено 25.03.2020, номер запису 14311020000000986.

28.07.2020 між гр. ОСОБА_1 та ФГ «Степол Агро» в особі голови Стегар І. М. складено акт приймання-передачі земельної ділянки, за змістом якого ФГ «Степол Агро» приймає наступні земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства:

- земельна ділянка площею 5,0848, кадастровий номер 3523110100:02:005:0009, яка належить ОСОБА_1 на праві постійного користування на підставі рішення № 72 від і акта на право постійного користування КР74МВ, зареєстрованого у книзі реєстрації державних актів 14.02.1995 за № 124.

- земельна ділянка площею 26,5951 га, кадастровий номер 3523110100:02:005:0010, яка належить ОСОБА_1 на праві постійного користування на підставі рішення № 72 і акта на право постійного користування КР74МВ, зареєстрованого у книзі реєстрації державних актів 14.02.1995 за № 124.

Вказаний акт нотаріально посвідчений. На останній сторінці акта міститься відмітка про його реєстрацію в реєстрі за № 1104, № 1105.

Згідно з Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, сформованого станом на 04.11.2020, стосовно обох земельних ділянок за кадастровими номерами 3523110100:02:005:0009, 523110100:02:005:0010, право власності зареєстровано за Маловисківською міською радою на підставі відомостей з ДЗК; право постійного користування земельними ділянками на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою КР 74 МВ від 14.02.1995 та відомостей з ДЗК зареєстровано за ОСОБА_1 ; перехід права постійного користування земельними ділянками на підставі акта приймання-передачі земельними ділянками № 1104, № 1105 від 28.07.2020 та відомостей з ДЗК зареєстровано за ФГ «Степол Агро».

Відділом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління у сфері державної реєстрації департаменту надання адміністративних послуг Міської ради міста Кропивницького надано копії документів, які зберігаються у реєстраційних справах № 2128493535231 та № 2128366535231, згідно з якими право на земельні ділянки з кадастровим номером 3523110100:02:005:0009 площею 5,0848 та з кадастровим номером 3523110100:02:005:0010 площею 26,5951, реєструвалося на підставі нотаріально посвідченого Державного акта на право постійного користування землею серія КР74МВ, акта приймання-передачі земельних ділянок від 28.07.2020.

Також відділом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління у сфері державної реєстрації департаменту надання адміністративних послуг Міської ради міста Кропивницького на вимогу суду надано рішення Державного реєстратора, на підставі яких здійснювалась реєстрація права постійного користування за відповідачами.

Так, рішеннями Державного реєстратора від 22.07.2020 № 53237895 та від 22.07.2020 № 53237205 проведено державну реєстрацію права постійного користування земельними ділянками кадастровий номер 3523110100:02:005:0010 та кадастровий номер 3523110100:02:005:0009 відповідно за ОСОБА_1 .

Відкрито розділи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справ на об`єкт нерухомого майна.

Рішеннями Державного реєстратора від 30.07.2020 № 53368737 та від 30.07.2020 № 53367331 проведено державну реєстрацію іншого речового права, право постійного користування земельними ділянками на земельні ділянки з реєстраційним номером 2128366535231, кадастровий номер 3523110100:02:005:0009 та з реєстраційним номером 2128493535231, кадастровий номер 3523110100:02:005:0010, за суб`єктом ФГ «Степол Агро», податковий номер 43578247.

Звертаючись із позовом у цій справі позивач посилався на те, що здійснення ФГ «Степол Агро» державної реєстрації права постійного користування та подальший обробіток зазначених земельних ділянок позбавило у незаконний спосіб СФГ «Стегарь» права користування земельною ділянкою, відтак порушило його право як законного землекористувача, яке підлягає захисту. Діяльність СФГ «Стегарь» не припинена, тому використання ОСОБА_1 . Державного акта від 14.02.1995 для створення ще одного ФГ «Степол Агро», і, відповідно, передача новому господарству у користування спірної земельної ділянки, є незаконним.

Також варто зауважити, що вирішуючи спір у цій справі суди, посилаючись на положення частин 1, 4 статті 75 ГПК України враховали, обставини встановлені у рішенні Господарського суду Кіровоградської області від 15.04.2021 у справі № 912/3600/20 за позовом СФГ «Стегарь» до ФГ «Степол Агро» та ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, визнання незаконними та скасування рішень, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2021.

5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувані судові рішення в межах вимог касаційної скарги.

5.3. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, то колегія суддів зазначає про таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.

Разом з тим на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

Звідси з`ясування наявності права скаржника на касаційний перегляд судових рішень з підстав, наведених у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, перебуває в залежності від встановлення таких складових елементів (критеріїв), як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог та встановлених судами фактичних обставин, а також наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

Проаналізувавши правовідносини у справі, що розглядається, та у справах, на неврахування правових висновків в яких посилається скаржник у касаційній скарзі, шляхом співставлення їх суб`єктів, об`єктів та юридичного змісту, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що правовідносини у справах не є подібними, тому підстави для врахування при розгляді цієї справи правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, наведених скаржником у тексті касаційної скарги, відсутні з огляду на таке.

У касаційній скарзі ФГ «Степол Агро» зазначає, що судом першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний господарський суд, не встановлено належного відповідача у справі згідно із заявленими позивачем вимогами, чим порушено положення статей 48, 50 ГПК України, не враховано правові висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17. Скаржник вважає, що вирішуючи спір у частині вимог з приводу визнання за СФГ «Стегарь» права постійного користування, суд вирішував питання про права громадянина ОСОБА_1 , який наполягав на тому, що спірна земельна ділянка не була підставою для створення СФГ «Стегарь», а тому, на думку скаржника, суд зобов`язаний був відмовити у задоволенні позову в цій частині, виходячи з того, що відповідачем за цією вимогою мав бути громадянин ОСОБА_1 , а не ФГ «Степол Агро».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17 за позовом Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання недійсними рішення Апеляційної палати Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 20.06.2017 про визнання добре відомим в Україні знака «Корвалол Corvalolum» на ім`я Публічного акціонерного товариства «Фармак» для товарів класу 5 Міжнародної класифікації товарів та послуг «фармацевтичні препарати, а саме: снодійні, заспокійливі, седативні, спазмолітичні препарати, кардіологічні лікарські засоби» станом на 01.12.2022, та наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 19.07.2017 № 1037 «Про затвердження рішення Апеляційної палати щодо заяви про визнання знака «Корвалол Corvalolum» добре відомим в Україні», зобов`язання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України виключити знак «Корвалол Corvalolum» із переліку знаків, визнаних добре відомими в Україні, та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність», дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції, в порушення приписів чинного на час звернення з позовом процесуального законодавства, помилково не залучив Публічне акціонерне товариство «Фармак» у якості відповідача у справі, а суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, задовольнив позовні вимоги, фактично спрямовані до особи, з якою у позивача виник приватноправовий спір, та яка не мала процесуального статусу відповідача у цій справі, що призвело до прийняття незаконних рішень. Ураховуючи наведене, висновки господарських судів щодо вирішення спору по суті вимог, враховуючи порушення судами приписів процесуального законодавства щодо визначення суб`єктного складу учасників справи з огляду на вимоги позову та предмет спору Велика Палата Верховного Суду визнала передчасними, ухвалені у справі судові рішення скасувала, а справу направила на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

З викладеного слідує, що правовідносини у справі № 912/1510/21 та у справі № 910/17792/17 різняться за суб`єктним складом учасників, об`єктами та предметами правового регулювання, умовами застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин), а також обґрунтуванням позовних вимог, а саме щодо порушених прав позивачів, що свідчить про неподібність наведених справ.

Звідси доводи скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17, є необґрунтованими.

Верховний Суд також зауважує, що апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що у цій справі № 912/1510/21 є обґрунтованим пред`явлення позову саме до ФГ «Степол Агро», оскільки саме за ним зареєстровано право користування спірними земельними ділянками. ОСОБА_1 на час подання позову та розгляду справи по суті не є користувачем відповідних земельних ділянок, а тому доводи скаржника щодо неналежного відповідача у справі № 912/1510/21 є помилковими.

Посилання скаржника на статтю 392 ЦК України та, відповідно, правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 914/904/17 та від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки стаття 392 ЦК України судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, не застосовувалася, тобто постанови у вказаних справах ухвалені за іншого матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

Твердження скаржника про те, що суди не звернули уваги на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, теж відхиляються колегією суддів через неподібність правовідносин у вказаній справі та у справі, в якій подано касаційну скаргу, оскільки, по-перше, спір у справі, що розглядається, стосується визнання права постійного користування земельними ділянками та скасування рішень, натомість у справі № 359/3373/16-ц спір стосувався витребування на користь держави з незаконного володіння фізичних осіб земельних ділянок лісогосподарського призначення, що свідчить про різність здійсненого судами правозастосування; а по-друге, така постанова була прийняті за іншої, ніж у цій справі (№ 912/1510/21) фактично-доказової бази, за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оцінених судами доказами, залежно від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення, тобто справа № 359/3373/16-ц і ця справа, в якій подано касаційну скаргу, є відмінними за істотними правовими ознаками; аналіз висновків, зроблених судом апеляційної інстанції у постанові в справі, в якій подано касаційну скаргу, виходячи із встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи та підстав для задоволення позову, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у зазначених постановах Верховного Суду.

Крім того, у справі що розглядається, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що позивач поєднує вимогу про скасування рішення державного реєстратора з вимогою про визнання права постійного користування земельною ділянкою, що в силу положень статті 152 Земельного кодексу України та статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» свідчить про належність обраного способу захисту та його ефективність.

Стосовно доводів скаржника, викладених у пункті 3.4 цієї постанови Верховний Суд, звертає увагу на те, що з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 04.08.2022 у справі № 922/19/21, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Водночас наведені скаржником (пункт 3.4. цієї постанови) у касаційній скарзі постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17 та постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761 /18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 не є висновком щодо застосування конкретної норми права, який мав би врахувати суд апеляційної інстанції, а лише містить в собі висновки суду касаційної інстанції стосовно фактичних обставин справи, яким суди попередніх інстанцій не надали оцінки.

Більше того, справа № 912/1510/21 та справи № 910/17792/17, № 910/18036/17, № 917/1307/18, № 902/761 /18, №917/2101/17 не є подібними за предметами та підставами позову, матеріально-правовим регулюванням, ці справи різняться за фактичними обставинами, встановленими судами, що свідчить про неподібність наведених справ.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 912/1510/21 на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України за касаційною скаргою ФГ «Степол Агро» у частині підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

5.4. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, то колегія суддів зазначає про таке.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів

На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник вказує на те, що у справі відсутні будь-які допустимі докази зі сторони позивача, які можуть бути взяті судом до уваги, зокрема, в матеріалах справи відсутній оригінал рішення № 72. Такі доводи скаржника Верховний Суд розцінює як доводи про те, що суди попередніх інстанцій встановили обставини справи на підставі недопустимих доказів, а саме не встановили наявність чи відсутність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в постійне користування як єдиного допустимого доказу про наявність такого права.

Суд касаційної інстанції зазначає, що згідно із частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина друга статті 73 ГПК України).

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У статті 77 ГПК України зазначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суди попередніх інстанцій встановили, що державний акт на право постійного користування землею серія КР74МВ від 14.02.1995, яким надано у постійне користування земельну ділянку площею 50,5 га, видано ОСОБА_1 на підставі рішення № 72. Вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 124.

При цьому ФГ «Степол Агро» не надало доказів про відсутність рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у постійне користування ОСОБА_1 .

З огляду на викладене суд касаційної інстанції не вважає підтвердженими доводи скаржника щодо порушення норм процесуального права в частині встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Інших доводів стосовно того, що суди попередніх інстанцій на підставі недопустимих доказів встановили обставини, що мають суттєве значення для справи, ФГ «Степол Агро» не наведено.

У касаційній скарзі скаржник також вказує, що суди попередніх інстанцій не з`ясували відповідних обставин справи та не дослідили пов`язаних з ними доказів, чим допустили порушення норм процесуального права, а саме положень статей 13, 86, частини 5 статті 236 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду позовних вимог.

Щодо цих доводів суд касаційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Зважаючи на вказані положення пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України, суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій надали перевагу доказам позивача, не дослідили докази, надані іншими учасниками справи, оскільки у цій справі посилання ФГ «Степол Агро» на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, є необґрунтованими.

Інші доводи скаржника зводяться до необхідності переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.

Відповідно до частини 3 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, в частині підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

З огляду на викладене касаційна скарга ФГ «Степол Агро» є необґрунтованою, а судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Зважаючи на те, що підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 912/1510/21 за касаційною скаргою ФГ «Степол Агро» на судові рішення судів попередніх інстанцій з цієї підстави.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.4. Взявши до уваги викладене, касаційну скаргу ФГ «Степол Агро» в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги ФГ «Степол Агро» без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження у справі № 912/1510/21 за касаційною скаргою Фермерського господарства «Степол Агро» в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Касаційну скаргу Фермерського господарства «Степол Агро» в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.12.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2022 у справі № 912/1510/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ