Постанова

від 13.06.2007 по справі 10/312-пн

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/312-пн

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.06.07                                                                                               Справа №10/312-пн

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді  Мойсеєнко Т. В.    , Кричмаржевський В.А.  , Мірошниченко М.В.

секретар судового засідання Соколов А.А.

за участю представників:

позивача: Левченко В.М., довіреність б/н 19.12.2006р., Полозовська В.А., паспорт серія МО №320151 від 20.03.1997р. - директор

відповідача: Плішко Т.О., довіреність №57 від 19.12.2006р., Плішко О.І., посвідчення від 01.08.2004р. - директор

третя особа-1 не з'явився

третя особа-2 Щербина О.В, довіреність №17 від 07.05.2007р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 10/311-ПН та апеляційну скаргу Заготівельного промислового комерційного об'єднання «Успіх», м. Херсон

на рішення господарського суду Херсонської області від 16.10.2006р. у справі № 10/312-ПН

за позовом Виробничо-трикотажного товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп», м. Херсон (далі за текстом ВТ ТОВ «Олімп»)

до відповідача Заготівельного виробничо-комерційного об'єднання «Успіх», м. Херсон (далі за текстом ЗВКО «Успіх»)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Херсонське бюро технічної інвентаризації, м. Херсон

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України у Херсонській області, м. Херсон

про усунення перешкод в користуванні нежилим приміщенням і виселення.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 16.10.2006р. у справі №10/312-ПН (суддя Александрова Л.І.) позовні вимоги задоволено, відповідача виселено з нежитлових приміщень першого поверху і підвалу двоповерхової будівлі літера «А», що знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Радянська, 40, які належать Виробничо-трикотажному товариству з обмеженою відповідальністю «Олімп», м. Херсон. Судові витрати покладено на відповідача. Рішення суду прийнято з посиланням на ст.ст. 317, 319, 387 ЦК України, ст.ст. 4,48 Закону України «Про власність» та мотивовано тим, що судовим рішенням  від 24.01.202р. у справі № 10/31-0-7/2-ПС встановлена відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на володіння спірним приміщенням. Суд визнав безпідставним посилання відповідача, як на правову підставу знаходження у спірному приміщенні, на договір міни, оскільки судовим рішенням даному договору дана оцінка і він не може бути правовстановлюючим документом. Відповідно до ст. 35 ГПК України факти встановлені вказаним рішення не потребують доведення і є обов'язковими при вирішенні спору у справі №10/312-ПН.  

Не погодившись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач оскаржив його до суду апеляційної інстанції, звернувшись з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області від 16.10.2006р. скасувати, у зв'язку з порушенням норм процесуального та  матеріального права і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Заявник апеляційної скарги зазначає, що відповідач є власником частини нежитлового приміщення за адресою, м. Херсон вул. Радянська, 40 згідно договору купівлі-продажу від 19.01.1996р. та договору міни від 29.09.1997р. №103. Вказані договори не визнані недійсними у встановленому законом порядку, тому є діючими. Оскільки відповідач є добросовісним набувачем і законним власником частини нежитлових приміщень, тому відсутні підстави для застосування ст.387 ЦК України. Представники у судових засіданнях підтримали вимоги, викладені у апеляційній скарзі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, відсутні підстави для його скасування. Представник у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у відзиві, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. ВТ ТОВ «Олімп» також зазначає, що рішенням господарського суду м. Києва від 14.03.2005р. у справі №32/582-45/53 встановлено, що ЗВКО «Успіх» не є добросовісним набувачем спірних приміщень за договором міни. Вказане рішення залишено без змін Вищім адміністративним судом України. Також судовим рішенням у справі №10/31-0-7/2-ПС, яке є преюдиціальним, при вирішення даного спору встановлено, що у відповідача відсутні правовстановлюючі документи на володіння приміщеннями у будівлі по вул. Радянській, 40 у м. Херсоні. Про преюдиціальність вказаного рішення зазначено у постанові Вищого господарського суду України від 15.08.06р. у справі № 13/30-пд-06. Позивач вважає посилання відповідача на кримінальну справу № 540111-98 безпідставними, бо вказану справу закрито за відсутністю у діях посадових осіб Фонду комунального майна Херсонської області і ВТ ТОВ «Олімп» складу злочину.

Третя особа-1 відзиву на апеляційну скаргу не надіслала, у письмових поясненнях зазначила. що приміщення, з яких позивач просить виселити відповідача належать позивачу згідно договору купівлі-продажу від 18.07.2001р., посвідченому приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Антоновою Н.В. за реєстром №1982. Представник у судові засідання не з'являвся.

Третя особа-2 у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, відсутні підстави для його скасування. РОФДМУ по Херсонській області також вказує, що спірні приміщення належать позивачу  на праві власності згідно договору купівлі-продажу  від 18.07.2001р. Посилання відповідача на те, що спірні приміщення належать йому і були передані АТ Фірмою «Херсонвзуття», регіональне відділення вважає безпідставним, оскільки рішення арбітражного суду Одеської області  від 08.07.96р. визнано недійсним передачу частини будівлі  по вул.. Радянській ,40 до статутного фонду  АТ Фірми «Херсонвзуття». Дане рішення не скасоване і є дійсним на даний час. Тому АТ Фірма «Херсонвзуття» не мало права власності на спірну будівлю. Ці обставини були досліджені та встановлені рішенням господарського суду Херсонської області від 24.01.02р. та рішенням господарського суду м. Києва від 14.03.05р. Представник у судових засіданнях підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу. 13.06.07р. у письмових поясненнях наданих у судовому засіданні, пояснив, що згідно плану приватизації орендного підприємства «Херсонська взуттєва фабрика» від 10.08.1994р. до статутного фонду  АТ Фірми «Херсонвзуття» увійшов  цех № 3 , який знаходився у м. Херсоні по вул. Радянській, 40. Будівля цеху представляла собою одноповерхову споруду. Одноповерхова споруда на план-схемі БТІ від 22.02.1991р. позначені такі приміщення  літери «А»: 245,8 кв.м., 17,2кв.м, 7,2 кв.м., які прибудовані до двоповерхової будівлі.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.11.2006р. апеля-ційна скарга прийнята та призначена до розгляду на 20.12.2006р. У зв'язку з неявкою позивача, третьої особи-1 та ненадання необхідних документів для розгляду справи, розгляд справи відкладався до 09.02.2007р. до 21.03.2007р. до 26.04.2007р. до 05.06.2007р. та до 13.06.2007р.

Склад колегії суддів змінювався. Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду від 12.06.2007р. №1940 справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Кричмаржевський В.А., Мірошниченко М.В., даною колегією прийнято постанову.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду». За згодою сторін у судовому засіданні було оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Основні положення про захист права власності  в Україні встановлюються Законом України "Про власність" від 07.02.1991р. (із змінами) 697-ХІІ. Відносини власності, не врегульовані цим Законом, регулюються Цивільним кодексом України та іншими законодавчими актами (ст. 8 Закону).

Статями 2, 4 Закону України "Про власність" визначено, що право власності в Україні охороняється законом. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник, здійснюючи свої права, зобов'язаний не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави. Аналогічні  приписи містяться у статтях 318, 319, 386 ЦК України.

Позивачем, як вбачається зі змісту позовних вимог, заявлено віндикаційний позов.

Право власника на віндикаційний позов передбачено статтею 387 ЦК України, згідно якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Це право (віндикація) також визначено і статтею 50 Закону України "Про власність".

Відповідно до положень вказаних вище норм закону матеріально-правова вимога у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. Зазначені позивачем у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність чи знаходження майна у фактичному володінні відповідача, а також відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном.

В підтвердження свого права власності на спірне майно позивач посилається на договір купівлі-продажу державного майна, який укладено 18.07.2001р. між Регіональним відділенням фонду державного майна України у Херсонській області і ВТ ТОВ «Олімп», який посвідчений 18.07.2001р. приватним нотаріусом Антоновою Н.В. і зареєстрований у реєстрі за №1982. За цим договором продавець (РВ ФДМУ по Херсонській області) зобов'язався передати у власність покупця (ВТ ТОВ «Олімп»)нежитлове приміщення, а саме літ. «А», «А1», «Б» - основні, літ. «В» - прохідна, літ. «Г» - компресорна, літ. «Д» - котельна, яке знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Радянська, 40, а Покупець зобов'язався прийняти це майно. Право власності на майно переходить до Покупця з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу (п.2 договору). За актом №31 прийому передачі державного майна від 23.07.2001р. майно, що є предметом договору купівлі-продажу передано позивачу.

Як вбачається з матеріалів, справи рішенням господарського суду Херсонської області від 24.01.2002р. у справі №10/31-0-7/2-ПС за позовом ВАТ фірма «Херсонвзуття», м. Херсон до відповідачів РВ ФДМУ у Херсонській області та до ТОВ «Олімп» про визнання недійсним договору купівлі-продажу №1982 від 18.07.2001р., за участю третьої особи ЗВКО «Успіх» у задоволенні позову відмовлено. Цим же рішенням встановлена правомірність придбання  позивачем у власність спірних приміщень, а також встановлена відсутність, в тому числі у ЗВКО «Успіх», правовстановлюючих документів на володіння спірним приміщеннями у будівлі по вул. Радянській, 40 у м. Херсоні. Також суд визнав безпідставними посилання ВАТ «Херсонвзуття» на видане РВ ФДМ України по Херсонській області свідоцтво про власність від 14.10.1994р. №37, згідно з яким воно значилося власником майна цілісного майнового комплексу, та видане Херсонським БТІ на підставі рішення арбітражного суду Черкаської області від 20.09.1995р. у справі №5/1-ПС-849/7 реєстраційне посвідчення на володіння приміщеннями першого поверху і підвалу будівлі літери «А», «Б», «В», оскільки судовим рішенням від 08.07.1996р. установчий договір ВАТ «Херсонвзуття» в частині передачі РВ ФДМ України приміщень першого поверху і підвалів двоповерхової будівлі по вул. Радянській, 40 до статутного фонду ВАТ «Херсонвзуття» визнано недійсним, а рішення, на підставі, якого було видане посвідчення на домоволодіння скасовано постановою наглядової колегії ВАСУ №041/4к/5/1-ПС-3/38 від 26.04.1996р.

Факти встановлені рішенням суду у справі № 10/31-0-7/2-ПС мають відповідно до ст. 35 ГПК України преюдиціальне значення при вирішенні спору у даній справі.

Крім того, рішенням господарського суду м. Києва від 14.03.2005р. у справі № 32/582-45/53, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.05р.(а.с.62-67,т.2) та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.01.07р.відповідачу було відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації  від 20.04.2001р. № 442 «Про доручення регіональному відділенню Фонду державного  України по області», яким  було доручено РОФДМУ по Херсонській області укласти договір  купівлі-продажу   будівлі, що розташована  за адресою: м.Херсон, вул. Радянська, 40, у встановленому порядку, і згідно якого було укладено договір купівлі-продажу цієї будівлі з позивачем.

Вказаним рішення встановлено, що на момент  укладання договору обміну від 29.06.97р. № 103  АТ Фірма «Херсонвзуття» не мала права продавати чи обмінювати частину спірної будівлі, а відповідач повинен був знати про це, тому відповідач не може посилатися на наявність у нього статусу добросовісного набувача.

Також , з пояснень представника регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області у судовому засіданні та наявних у справі матеріалах, слідує, що будівля  по вул. Радянській ,40складається з двоповерхової та одноповерхової частини  та підвалу. Спірні приміщення знаходяться у двоповерховій частині будівлі по вул. Радянській ,40. Але  згідно плану приватизації орендного підприємства Херсонська взуттєва фабрика від 10.08.94р. до статутного фонду ВАТ «Херсонвзуття» передавався цех №3 фабрики. Будівля цього цеху була одноповерховою дореволюційної забудови, виконана в дерев'яних конструкціях, що прийшли у непридатність  та потребують повної реконструкції (а.с.114,т.2).Будь-які посилання на  перший поверх  двоповерхової будівлі  та підвали відсутні. Зазначені факти були встановлені і рішенням  арбітражного суду Одеської області  від 08.07.96р. у справі № 5/1ПС-849/7-1/65(а.с.132,т.2), яким було визнано  недійсним  установчий договір  про створення  ВАТ «Херсонвзуття» в частині передачі  йому приміщень першого  поверху та підвалів двоповерхової будівлі у статутний фонд останнього. Вказані обставини підтверджують факт незаконності  продажу та обміну ВАТ «Херсонвзуття»  спірних приміщень, які не належали йому.

У позовній заяві позивач просив  усунути перешкоди  у користуванні належним йому  майном шляхом виселення відповідача з таких нежитлових приміщень спірної будівлі літ. А , а саме: VІ -12 (11,9 кв.м.); VІ -13 (6 кв.м.); VІ -14 (18,5 кв.м.); VІ -15 (128,1 кв.м.). Вказані приміщення згідно технічної документації  1991року знаходяться на першому поверсі двоповерхової частини будівлі по вул. Радянській ,40.

Відповідач не заперечує факту зайняття та використання ним цих приміщень, але відповідач вказує, що він вказані спірні приміщення займає на підставі договору міни від 29.09.07р.(а.с.78,т.1).  Однак, як вже зазначалося даний договір не є законною підставою для зайняття спірних приміщень, бо ВАТ «Херсонвзуття» не було власником цих приміщень та не могло ними розпоряджатися. Таким чином, спірні приміщення вибули з володіння власника поза його волею. З договору міни вбачається, що від відповідача його укладав  Плішко О.І., який  одночасно був і директором ВКФ «Люкс», якому повинно було бути відомо про наявність спору щодо спірних приміщень, про що свідчить рішення арбітражного суду  Черкаської області від 20.09.1996р.(а.с.98,т.2), де він особисто приймав участь, представляючи інтереси ПКФ «Люкс», яке було скасоване постановою арбітражної наглядової колегії Вищого арбітражного суду України від 26.04.96р.

З наведеного вище слідує, що на момент  винесення оскаржуваного рішення позивач є власником спірних приміщень. Право власності на спірні приміщення зареєстровано за позивачем  Херсонським державним БТІ, про що свідчить  лист №355 від 15.03.2007р.

Відповідно до п.п.3 ч.1 ст.388 ЦК України  власник може витребувати майно навіть у добросовісного набувача, як що  воно вибуло з володіння власника, не з його волі іншим шляхом.

За таких обставин, колегія вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним та наступним.

Колегією суддів не приймаються посилання заявника апеляційної скарги, як на правове знаходження підприємства у спірному приміщенні на договір купівлі-продажу від 19.01.1996р. та договір міни від 29.09.1997р., бо як вже зазначалося, з встановлених господарським судом Херсонської області від 24.01.2002р. у справі №10/31-0-7/2-ПС обставин слідує, що документ (договір міни від 29.09.1997р. №103) оцінюється як такий, що не може бути доказом, який має юридичну силу. Також постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2005р. у справі №32/582-45/53 встановлено, що ЗВКО «Успіх» за вказаним договором міни добросовісним набувачем спірних приміщень не є.

Відповідач безпідставно і необґрунтовано стверджує, що частина спірної будівлі по вул. Радянська, 40 м. Херсон належить йому згідно з договором купівлі-продажу від 19.01.1996р. та за договором міни від 29.09.1997р. Вказані договори укладені між АТ Фірма «Херсонвзуття» та ЗВКО «Успіх» на підставі реєстраційного посвідчення Херсонського БТІ, виданого АТ Фірма «Херсонвзуття» на підставі рішення арбітражного суду Черкаської області від 20.09.1995р., яке постановою Вищого арбітражного суду України від 26.04.1996р. скасоване, а рішенням арбітражного суду Одеської області від 08.07.1996р. визнано недійсним передачу частини спірної будівлі до статутного фонду АТ Фірма «Херсонвзуття». Посилання на право власності на спірну частину будівлі АТ Фірма «Херсонвзуття» безпідставне, оскільки рішення арбітражного суду Одеської області від 08.07.1996р. визнано недійсним передачу частини цієї будівлі до статутного фонду АТ Фірма «Херсонвзуття». Пункт 2 цього рішення набрав законної сили, що підтверджується рішенням арбітражного суду Одеської області від 19.01.2000р. Таким чином, АТ Фірма «Херсонвзуття» не мало права власності на частину спірної будівлі по вул. Радянська, 40. До того ж, у договорі купівлі-продажу від 19.01.1996р. взагалі не визначено, який поверх відчужувався, тобто не визначено конкретного предмету договору купівлі-продажу.

Дослідивши матеріали справи та надані позивачем документи, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 48 Закону України "Про власність" встановлено, що власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Не звільнення ЗВКО «Успіх» з спірних приміщень порушує права позивача, як власника майна щодо володіння , користування та розпорядження цим майном на свій розсуд. Інші доводи заявника апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Посилання заявника на порушення виявлені при приватизації спірної будівлі, про що відображено у постанові від 30.04.99р. про припинення кримінальної справи №540111-98, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки як слідує з матеріалів справи, вказана постанова скасована і постановою прокуратури Херсонської області від 12.03.2001р.кримінальна справа № 540111-98 закрита на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю складу злочину, про свідчить також лист прокуратури Херсонської області  04/4-19 вих-01 від 15.03.01р.(а.с.72,т.20) та встановлено рішенням господарського суду Херсонської області від 24.01.2002р. у справі  № 10/31-0-7/2-ПС.

Відносно заперечень заявника про те. що факти встановлені рішенням господарського суду Херсонської області від 24.01.2002р. у справі № 10/31-0-7/2-ПС не можуть мати, то колегія вважає їх помилковими, оскільки відповідно до ст. 35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Як у даній справ так і у справі № 10/31-0-7/2-ПС брали участь ТОВ «Олімп», ЗВКО «Успіх» та регіональне відділення Фонду державного майна України по Херсонській області. В даному випадку у вказаній нормі закону мається на увазі не тільки процесуальне положення сторони, бо ЗВКО «Успіх», приймаючи участь у якості третьої особи на стороні позивача у справі № 10/31-0-7/2-ПС, відповідно до ст. 27 ГПК України, користувалася процесуальними правами і несла процесуальні обов'язки сторони у справі, а рішення у зазначеній справі також вплинуло на його права та обов'язки.

Слід відмітити, що позивачем заявлені вимоги про виселення відповідача з нежитлових приміщень будівлі літ. «А», що розташована за адресою: м. Херсон, вул. Радянська, 40: VІ -12 (11,9 кв.м.); VІ -13 (6 кв.м.); VІ -14 (18,5 кв.м.); VІ -15 (128,1 кв.м.) ці приміщення визначені у технічній документації Херсонського МБТІ в редакції 1991року.

При винесені рішення судом у резолютивній частині зазначено, що відповідача слід виселити з нежитлових приміщень першого поверху і підвалу двоповерхової будівлі літера «А» за адресою: м. Херсон, вул. Радянська, 40, які належать позивачу.

Резолютивна частина даного рішення підлягає зміні, оскільки таких вимог позивачем не було заявлено. Посилання позивача про уточнення ним  предмету позову в процесі розгляду спору є необґрунтованим, оскільки такі письмові зміни до позову, як то передбачено положеннями ГПК України в матеріалах справи відсутні. На аудіо запису, який здійснювався місцевим господарським судом також ці зміни не зафіксовано. Тобто задоволенню підлягають позовні вимоги, які викладені позивачем у позовній заяві. Відповідно до вимог ст.54 ГПК України позовні вимоги викладаються у письмовій формі, тому і уточнення позовних вимог процесуально повинно також викладатися у письмові формі

Також керуючись положеннями ст. 101, п.5 ст. 83 ГПК України та враховуючи неодноразові невиконання вимог суду щодо обов'язкового з'явлення представника Херсонського бюро технічної інвентаризації у судові засідання, про що зазначено в ухвалах суду, для дачі відповідних пояснення по суті спору та ненадання витребуваних судом документів, які необхідні для розгляду справи (в тому числі  інвентарну справу  по будівлі, що розташована по вул. Радянській ,40), колегія суддів стягує з Херсонського бюро технічної інвентаризації, м. Херсон в доход Державного бюджету України штраф у розмірі 700грн. Застосовуючи штраф колегія суддів приймає до уваги, що застосування штрафу за невиконання вимог суду, передбачено нормам ГПК України, зокрема п.5 ст.83 ГПК України.  Явка в судові засідання визнана обов'язковою відповідно до вимог статті 65 ГПК України, про що зазначено в ухвалах суду. Для застосування п.5 ст.83 ГПК України достатньо одного порушення (неявка без поважних причин в судове засідання, яка визнана судом обов'язковою). При цьому до уваги не приймаються усі інші обставини, а саме: достатність матеріалів для вирішення спору судом, відсутність фінансування, тощо. Присутність представника сторони під час розгляду справи є його правом (а не обов'язком), лише в тому випадку, коли його явку в судове засідання не визнано господарським судом обов'язковою. Явка БТІ необхідна була для з'ясування питання, які приміщення фактично згідно технічної документації були придбані  відповідачем за договорами купівлі-продажу та міни, де ці приміщення фактично знаходяться та де знаходяться спірні приміщення, які зазначені у позовних вимогах. Оскільки представники сторін не могли пояснити вказані питання, у зв'язку з тим, що мали технічну документацію, яка містила розбіжності. З наданих БТІ копій не можливо було з'ясувати ці розбіжності, оскільки нумерація  приміщень була іншою ніж зазначена у позові та договорах купівлі-продажу та міни. У зв'язку з неявкою БТІ справу неодноразово відкладалося та останнє попереджалося про відповідальність за невиконання вимог суду.

За таких підстав рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. 49, п.5 ст.83, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заготівельного промислового комерційного об'єднання «Успіх», м. Херсон задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 16.10.2006р. у справі №10/321-ПН змінити і резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити.

Виселити заготівельне промислово комерційне об'єднання «Успіх», м. Херсон з нежитлових приміщень будівлі літ. «А», що розташована за адресою: м. Херсон, вул. Радянська, 40, які належать Виробничо-трикотажному товариству з обмеженою відповідальністю «Олімп», м. Херсон, та визначені  згідно технічної документації станом на 1991р.за номерами: VІ -12 (11,9 кв.м.); VІ -13 (6 кв.м.); VІ -14 (18,5 кв.м.); VІ -15 (128,1 кв.м.).

Стягнути з Заготівельного промислового комерційного об'єднання «Успіх», м. Херсон на користь Виробничо-трикотажного товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп», м. Херсон 85грн. – державного мита за розгляд справи у господарському суді Херсонської області, 118грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Херсонського бюро технічної інвентаризації, м. Херсон на користь Державного бюджету України 700грн. штрафу за невиконання вимог Запорізького апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.

 судді  Мойсеєнко Т. В.  

 Кричмаржевський В.А.  Мірошниченко М.В.