Постанова

від 06.09.2022 по справі 914/2743/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2022 р. м. Львів Справа №914/2743/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІ.Б. Малех

суддівВ.М. Гриців

О.В. Зварич

секретар судового засіданняЗалуцький Д.Т.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури від 20.06.2022 №15/1-811 вих. 22 (вх. № апеляційного суду 01-05/1406/22)

на рішення Господарського суду Львівської області від 24 травня 2022 року (суддя Запотічняк О.Д, повний текст рішення складено та підписано 01.06.2022, м. Львів)

у справі №914/2743/21

за позовом Керівника Жовківської окружної прокуратури Львівської області, в інтересах держави в особі Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області, м. Рава-Руська, Жовківський район, Львівська область

до відповідача 1 Фермерського господарства Дністровське, м. Миколаїв, Стрийський район, Львівська область

до відповідача 2 ОСОБА_1 , м. Львів,

про розірвання договору оренди землі від 13.11.2014 та зобов`язання повернення земельної ділянки площею 71,1850 га. кадастровий номер 4622782000:21:000:0015

за участю представників учасників процесу:

прокуратура: Максимовська С.С. прокурор відділу;

від позивача: Івануса І.І. міський голова; Лупанова Ю.Я. головний спеціаліст юрисконсульт;

від відповідача 1: не з`явились;

від відповідача 2: не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява керівника Жовківської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області до відповідача-1 Фермерського господарства «Дністровське», відповідача -2 ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.05.2022 у справі №914/2743/21 у задоволенні позову відмовлено.

Львівська обласна прокуратура, не погодившись з винесеним рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, а саме: ст. 35 Закону України «Про охорону земель», ст. 32 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 141, 143 Земельного кодексу України, ст. ст. 86, 236 ГПК України.

Відповідно до цього апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2022 у даній справі та прийняти нове, яким позов задоволити повністю. Судові витрати покласти на відповідачів.

Фермерське господарство «Дністровське» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівської обласної прокуратури від 20.06.2022 №15/1-811 вих. 22 (вх. № апеляційного суду 01-05/1406/22) на рішення Господарського суду Львівської області від 24 травня 2022 року у справі №914/2743/21. Витребувано матеріали справи №914/2743/21 в Господарського суду Львівської області.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 призначено розгляд справи №914/2743/21 в судове засідання на 03.08.2022.

26.07.2022 на адресу апеляційного суду від апелянта надійшли письмові пояснення, щодо апеляційної скарги, в яких вимоги апеляційної скарги підтримано в повному обсязі.

Ухвалою суду від 03.08.2022 відкладено розгляд справи №914/2743/21 в судове засідання на 7 вересня 2022 рік.

07.09.2022 на адресу апеляційного суду від представника ФГ «Дністровське» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів відхиляє подане клопотання, оскільки розгляд справи вже відкладався у зв`язку з клопотанням ФГ «Дністровське» та відкладення справи призведе до порушення процесуальних строків, передбачених ст. 273 ГПК України.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, заслухавши пояснення апелянта та позивача, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Львівської області від 24 травня 2022 року у справі №914/2743/21, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.11.2014 між Головним управлінням Держземагентва у Львівській області та ОСОБА_1 (надалі Відповідач, Орендар) укладено договір оренди землі №б/н (надалі Договір), за умовами якого (п.1 Договору) Орендодавець, на підставі наказу Головного управління Держземагенства у Львівській області №13-579/16-14-СГ від 23.05.2014 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства), кадастровий номер 4622782000:21:000:0015, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Гійченської сільської ради Жовківського району Львівської області.

Відповідно до п.2 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 71,1850 гектарів, з яких 71,1850 га сіножаті.

Згідно п.3 Договору на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна та об`єкти інфраструктури. Відповідно до довідки №7286-01/40 від 09.10.2014 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 238 718,89 грн.

Пунктом 8 Договору встановлено, що Договір укладено на строк 20 років. Після закінчення строку дії Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі, орендар повинен, не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію. Право оренди виникає, з моменту його державної реєстрації, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію прав та їх обмежень».

Згідно п. 9 Договору орендна вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4% нормативної грошової оцінки, що становить 9548,76 грн на рік. Сторони погоджуються внести зміни до договору оренди земельної ділянки, в частині визначення суми орендної плати, після затвердження в установленому законодавством порядку технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до п. 10 Договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється, з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору чи продовження його дії.

Орендна плата вноситься Орендарем щомісяця, протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.11 Договору).

Згідно п.п. 15, 16 Договору земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення; код КВЦПЗ: 01.02 - для ведення фермерського господарства.

Умови збереження стану об`єктів оренди: застосування заходів по підвищенню родючості грунтів та їх захисту від ерозії (п.п. 17 Договору).

Дія Договору припиняється, шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим Договором (п.36 Договору).

Відповідно до п. 42 Договору Договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права користування земельною ділянкою, відповідно до закону.

Актом прийому-передачі земельної ділянки до договору оренди землі №б/н від 13.11.2014 Головним управлінням Держземагенства у Львівській області передано, а ОСОБА_1 прийнято у строкове платне користування земельну ділянку за Договором.

Вказаний Договір та Акт прийому-передачі підписано повноважними представниками, підпис Орендодавця завірено відтиском печатки юридичної особи.

11.12.2014 на підставі Договору за Відповідачем-2 зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 71,1850 гектарів; кадастровий номер 4622782000:21:000:0015; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства. Орендодавець: Рава-Руська міська рада, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4616521772021 від 03.08.2021.

Пунктом 6 Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної в комунальну власність №б/н від 11.12.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області передано, а Рава-Руською міською радою (надалі Позивач, Орендодавець) прийнято земельну ділянку, площею 71,1850 гектарів; кадастровий номер 4622782000:21:000:0015; цільове призначення: 17,00 Землі резервного фонду (землі створені, органами виконавчої виконавчої влади або органами місцевого самоврядування у процесі приватизації сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних установ та організацій).

Вказаний Акт підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та передано Рава-Руській міській раді.

Відтак, державним реєстратором зареєстровано право комунальної власності на вказану земельну ділянку за Рава-Руською міською радою (податковий номер: 04056256).

Листом від 24.06.2021 Прокурор звернувся до Рава-Руської міської ради з проханням надати інформацію чи до договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 4622782000:21:000:0015 вносились зміни, в т.ч, щодо зміни оцінки землі та розміру орендної плати.

Листом №2224/02-09 від 08.07.2021 та №2242/02-08 від 09.07.2021 Позивачем повідомлено Прокурора про те, що протягом 2017 - 2020 років Відповідач-2 використовує земельну ділянку як рілля, що підтверджується Актами огляду земельної ділянки (за межами населеного пункту) с. Гійче. Гійченська сільська рада зверталась 05.08.2020 у Жовківське відділення поліції, щодо незаконного використання земельної ділянки (розорені сіножаті), не сплати орендарем орендної плати за землю, також 06.08.2020 зверталась в Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з питанням перевірки дотримання земельного законодавства.

Листом від 20.08.2021 Прокурор звернувся до Рава-Руської міської ради з проханням надати інформацію чи вживались міською радою заходи, для захисту інтересів територіальної громади, в тому числі в судовому порядку, з приводу порушень вимог чинного законодавства при користуванні ОСОБА_2 та ФГ «Дністровське», зокрема те, що орендована земельна ділянка використовується не за призначенням, як сіножаті, а як рілля. Просив надати інформацію чи до спірного договору оренди земельної ділянки вносились зміни, в т.ч щодо зміни оцінки землі та розміру орендної плати.

Як вбачається із долученого до листа Рава-Руської міської ради №2920/02-09 від 26.08.2021, Відповідачем допускається систематичне нецільове використання орендованої земельної ділянки, а також міський голова просить Прокурора звернутись в судові органи з захистом інтересів, щодо вказаних обставин у листах Рава-Руської міської ради.

Листом від 30.07.2021 Прокурор звертався до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, із проханням надати інформацію про стан виконання Відповідачем умов укладеного Договору оренди, щодо повноти та своєчасності сплати орендної плати, чи вносились зміни до договору, щодо оцінки землі, розміру орендної плати, цільового призначення земельної ділянки та інші.

Листом від 10.08.2021 вих. №10-13-0.6-4819/2-21 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надало запитувану Прокурором інформацію та повідомило про те, що внесення змін до Договору оренди та зміна цільового призначення орендованої земельної ділянки, не вносились.

Листом від 03.09.2021 вих. №14.52/05-38-2284 вих-21, Прокурор, повідомив Позивача про вжиття заходів представницького характеру, шляхом подання до суду позову про розірвання договору та повернення земельної ділянки.

З вказаних підстав, прокурор просив суд, розірвати укладений між Позивачем та Відповідачем Договір оренди земельної ділянки кадастровий №4622782000:21:000:0015 від 13.11.2014 б/н та зобов`язати Відповідача повернути на користь держави в особі Позивача земельну ділянку, площею 71,1850 га кадастровий №4622782000:21:000:0015, яка розташована за межами населених пунктів на території Гійченської сільської ради Жовківського району Львівської області.

Судом першої інстанції попри встановлені факти було відмовлено в задоволенні позовних вимог, з підстав використання спірної земельної ділянки Фермерським господарством, відповідно до завдань діяльності господарства.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів погодитися не може з наступних підстав.

У 2017 році Гійченською сільською радою Жовківського району Львівської області було виявлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4622782000:21:000:0015 засіяна озимими зерновими культурами, про що складено 11.12.2017 членами комісії з питань регулювання земельних відносин, будівництва, санітарії та екології і спеціалістом-землевпорядником Гійченської сільської ради акт обстеження. Згідно з вказаним актом, на засіяній земельній ділянці є залишки технічної культури «соняшник», яка була зібрана у 2017 році.

17.09.2018 головою, депутатом та спеціалістом-землевпорядником Гійченської сільської ради було складено Акт обстеження вищевказаної земельної ділянки та встановлено, що частина вказаної ділянки, площею орієнтовно 60 га розорана та на ній росте ріпак, а на частині земельної ділянки, площею 11 га ростуть чагарники.

04.11.2019 головою, депутатами та спеціалістом-землевпорядником Гійченської сільської ради було складено Акт обстеження вищевказаної земельної ділянки та встановлено, що частина вказаної ділянки, площею орієнтовно 60 га розорана та на ній росте озима пшениця, а на частині земельної ділянки, площею 11 га ростуть чагарники.

04.08.2020 головою, членами виконавчого комітету та спеціалістом-землевпорядником Гійченської сільської ради було складено Акт обстеження вищевказаної земельної ділянки та встановлено, що частина вказаної ділянки, площею орієнтовно 60 га розорана та на ній доспіла озима пшениця, а на частині земельної ділянки, площею 11 га ростуть чагарники. На земельній ділянці знаходиться великогабаритна техніка, яка розпочала збір урожаю.

27.07.2021 старостою села Гійче, спеціалістом відділу містобудування, комунальної власності та земельних відносин і юристом рава-Руської міської ради було складено Акт обстеження вищевказаної земельної ділянки та встановлено, що частина вказаної ділянки, площею орієнтовно 70 га розорана та на ній росте соя, а на частині земельної ділянки, площею 1,1 га ростуть чагарники. Також зроблені фото, які долучені до Акту.

Таким чином, органом місцевого самоврядування зафіксовано порушення орендарем умов договору оренди, починаючи з 2017 року, зокрема вирощування на земельній ділянці соняшнику, ріпаку, озимою пшениці, сої, які відповідно до п.п. 14.1.234 п. 14.1. ст.. 14 Податкового кодексу України є сільськогосподарською продукцією, підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, та передбачають саме необхідність їх вирощування на земельній ділянці.

При цьому судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги доводи прокурора про те, що п. 19 Договору передбачені умови передачі та заборони використання земельної ділянки для вирощування товарної сільськогосподарської продукції.

12.10.2018 Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Львівській області було здійснено захід контроль, в результаті якого встановлено порушення вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки, кадастровий номер 4622782000:21:000:0015, площею 71,1850 га, а саме п. 5 ст. 20 та ст. 211 Земельного кодексу України, шляхом розорювання.

Керівника ФГ «Дністровське» притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу, в розмірі 340 грн.

З огляду на викладене, всупереч вимог законодавства та умов спірного договору оренди землі, Відповідачі використовували орендовану земельну ділянку для сільськогосподарського призначення, як ріллю, а не як сіножать.

05.08.2020 виконавчий комітет Гійченської сільської ради звернувся до Жовківського відділення поліції Кам`янка-Бузького відділу поліції з листом, щодо заходів із встановлення осіб, які розорали та засіяли земельну ділянку.

Таким чином, підставою виникнення спору є порушення ФГ «Дністровське» та ОСОБА_3 , умов договору оренди землі, використання орендованої земельної ділянки не у відповідності до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані власником, що є підставою для розірвання договору оренди землі.

У зв`язку з тим, що з 2017 року до винесення оскаржуваного рішення, Орендарем земельна ділянка, яка передана в оренду, як сіножать, використовується, як рілля для вирощування товарної сільськогосподарської продукції, це є порушенням п. 19 Договору, ст. 35 Закону України «Про охорону земель», що відповідно до п. 36 Договору, ст. 32 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 141, 143 Земельного Кодексу України, ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України та є підставою для припинення Договору, шляхом його розірвання за рішенням суду.

Більше того, орендна плата за користування вказаною земельною ділянкою сплачується виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, як сіножаті, а не ріллі, яка відрізняється орієнтовно у 4-5 разів, що також призводить до значних втрат бюджету органу місцевого самоврядування.

Судом першої інстанції безпідставно відхилено доводи прокурора про те, що Козак Б.Р. не мав права на умовах Закону України «Про фермерське господарство» використовувати земельну ділянку як ріллю, а не сіножать, з підстави, що згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області Козаку Б.Р. земельну ділянку було надано для ведення фермерського господарства.

Зокрема, як вірно зазначено судом, законодавством України не передбачено заборони використання фермерським господарством земельних ділянок з угіддями - сіножаті. Водночас, судом першої інстанції не взято до уваги, що згідно з положеннями ст. ст. 13, 15 Закону України «Про оренду землі» орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку, відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Так, відповідно до ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, зокрема надані для виробництва сільськогосподарської продукції. До земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та несільськогосподарські угіддя.

Спірна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням належить до земель сільськогосподарського призначення, передана Відповідачу-2 для ведення фермерського господарства та є сіножаттю.

Передана ОСОБА_1 в оренду земельна ділянка кадастровий номер 4622782000:21:000:0015 не повинна розорюватись та не може бути використана Відповідачами для посіву пшениці, сої, або будь-якої іншої культури, оскільки вказана земельна ділянка повинна використовуватися виключно в межах визначених Договором, законом та документації із землеутрою, а саме як сіножаті.

Згідно з додатками до Договору, а також відповідно до документації із землеустрою на вказану земельну ділянку, така є сіножаттю, вид використання (вид угідь) не змінювався, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру станом на 2021 рік.

Таким чином, всупереч вимог чинного законодавства та умов спірного Договору оренди землі, Відповідачі використовували орендовану земельну ділянку, як ріллю для вирощування сільськогосподарських культур, а не як сіножать, тобто фактично без законних на те підстав використовують її не відповідно до того виду використання, за яким її було передано власником.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про охорону земель» на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо розорювання сіножатей, пасовищ, що і було зроблено орендодавцем у п. 19 Договору шляхом заборони використання земельної ділянки для вирощування товарної сільськогосподарської продукції.

Варто зауважити, що Верховним Судом у справі № 925/929/19 (постанова від 01.06.2021) зроблено висновок, що користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.

Вказане твердження Верховного Суду стосується не лише виду цільового призначення земельних ділянок, але і виду земельних угідь.

Так, відповідачам було передано земельну ділянку кадастровий номер 4622782000:21:000:0015, яка відповідно до Класифікації видів земельних угідь, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, відноситься до групи 002 підгрупи 01 Сіножаті, яка включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби (ТОСТ 26640-85), рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю, площею до 20 відсотків ділянки.

Водночас, у вищевказаній Класифікації видів земельних угідь окремо виділено групу 001 підгрупи 00 та 01 Рілля, яка включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ТОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці.

Враховуючи наведене, Відповідачі розорюючи сіножаті та вирощуючи на них сільськогосподарські культури, використовують орендовану земельну ділянку як ріллю, а не як сіножать, тобто не відповідно до того виду використання, за яким її було передано власником.

Окрім цього, відповідно до ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Водночас, п.п. 14.1.234 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Відтак, фермерське господарство передбачає не лише вирощування товарної сільськогосподарської продукції, але й її переробку, реалізацію, відгодовування, переробку, тощо.

Отже, передання земельної ділянки кадастровий номер 4622782000:21:000:0015 Козаку Б.Р. для ведення фермерського господарства не дає останньому законних підстав для самовільного використання угідь, що є сіножатями, як ріллі.

Водночас, судом першої інстанції не враховано, що відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ст.ст. 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Отже, Орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку, яка передана в оренду згідно з цільовим призначенням зазначеним у договорі, відповідно до технічної документації, та відповідно до того виду використання, за яким вона буда надана власником, а саме як сіножать та не мав права порушувати умови Договору оренди.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Така ж відповідальність за невиконання умов договору оренди встановлена ст. 36 Закону «Про оренду землі»: у разі невиконання зобов`язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Орендар не виконував взяті на себе Договором від 13.11.2014 зобов`язання, а також порушив вимоги ст. 35, 36, 37 Закону України «Про охорону земель», ст. 1 Закону України «Про землеустрій», ст. 20 ЗК України, оскільки використовує земельну ділянку не у відповідності до того виду використання, за яким її було надано власником, вирощує на ній сільськогосподарську продукцію, що є підставою для розірвання договору оренди землі від 13.11.2014, б/н.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст. 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. 36 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 39 Договору, за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та умов договору.

Статтею 34 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», питання про дострокове припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом пред`явлення позову про розірвання договору (абз. 3 п. 8).

Згідно з постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (п. п. 2.20, 2.23), у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки, судам слід враховувати, що відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених ст.ст. 24 і 25 Закону України «Про оренду землі», а також з підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Так, Верховний Суд, в постанові від 12.12.2019 (справа № 904/1054/19), дійшов висновку, «про те, що діяльність Відповідачів, щодо розорювання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка за своїми характеристиками відносяться до пасовищ, є такою, що порушує встановлені законодавством та договором вимоги використання спірної земельної ділянки, а отже, виходячи з предмету та підстав позову, дійшли висновку про задоволення позовних вимог».

При цьому, в постанові Верховного Суду від 22.06.2020 (справа №922/2216/19) зроблено висновок, щодо критеріїв істотності порушення умов договору, як підстави дострокового розірвання договору на вимогу сторонни, в розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України, як необхідної передумови розірвання договору в судовому порядку на вимогу однієї сторони. Зазначено, що істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

З урахуванням наведеного, вбачаються достатні підстави для розірвання договору та повернення ФГ «Дністровське» та ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 4622782000:21:000:0015 її власнику - Рава-Руській міській раді Львівського району Львівської області, оскільки відповідачами допущено порушення обов`язків, передбачених умовами договору.

Таким чином, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та суд прийшов до помилкових висновків, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, в зв`язку з неповним з`ясуванням всіх обставин справи та наданням неповної юридичної оцінки доводам прокурора, зробив хибні висновки, щодо безпідставності позовних вимог та відсутності підстав для задоволення позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, рішення Господарського суд Львівської області від 24 травня 2022 року у справі №914/2743/21 слід скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Оскільки суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції, то судові витрати по сплаті судового збору при поданні позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти на відповідачів згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури від 20.06.2022 №15/1-811 вих. 22 (вх. № апеляційного суду 01-05/1406/22) задовольнити.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 24 травня 2022 року у справі №914/2743/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

3. Розірвати договір оренди землі від 13.11.2014, б/н укладений між Головним управлінням Держземагенства України у Львівській області (79058, м. Львів, проспект Чорновола, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 38287406) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) щодо земельної ділянки площею 71,1850 га, кадастровий номер 4622782000:21:000:0015 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 524562446227).

4. Зобов`язати ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та Фермерське господарство «Дністровське» (ідентифікаційний код юридичної особи 40298380, місцезнаходження: 81600, Львівська область, Стрийський район, м. Миколаїв, вул. Лисенка, 38) повернути власнику Рава-Руській міській раді Львівського району Львівської області (ідентифікаційний код юридичної осоюби 04056256, місцезнаходження: 80316, Львівська область, Львівський район, м. Рава-Руська, вул.. Я. Мудрого, 3) земельну ділянку, площею 71,1850 га., кадастровий номер 4622782000:21:000:0015) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 524562446227), яка знаходиться на території Рава-Руської міської ради Львівського району.

5. Стягнути з Фермерського господарства «Дністровське» (81600, Львівська область, Стрийський район, м. Миколаїв, вул. Лисенка, 38) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, проспект Шевченка, 17/19, код ЄДРПОУ 02910031, UA138201720343140001000000774 у ДКСУ у м. Києві) 2270,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 3405,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

6. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, проспект Шевченка, 17/19, код ЄДРПОУ 02910031, UA138201720343140001000000774 у ДКСУ у м. Києві) 2270,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 3405,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

7. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

8.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

9.Матеріали справи №914/2743/21 повернути Господарському суду Закарпатської області.

Повний текст постанови складено та підписано 20.09.2022.

Головуючий суддяІ.Б. Малех

СуддяВ.М. Гриців

СуддяО.В. Зварич