Постанова

від 05.09.2022 по справі 927/124/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2022 р. Справа №927/124/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Ткаченка Б.О.

секретар судового засідання: Гибало В.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Водолагін С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "СБК-Комфорт"

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 22.06.2022 (повний текст рішення складено - 24.06.2022)

у справі №927/124/22 (суддя - Федоренко Ю.В.)

за позовом Приватного підприємства "Сіверпродукт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СБК-Комфорт"

про стягнення 274 984,87 грн.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Сіверпродукт" (далі - ПП "Сіверпродукт") звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СБК-Комфорт" (далі - ТОВ "СБК-Комфорт") 274 984,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором суборенди нежитлового приміщення від 01.06.2020 №19, в частині своєчасної оплати орендних платежів та комунальних послуг. Крім того, позивачем заявлено до стягнення 7 560,53 грн. пені, нарахованої за період з 16.02.2021 по 16.12.2021, та 18 722,77 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з березня 2021 року по грудень 2021 року.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.06.2022, з урахуванням ухвали Господарського суду Чернігівської області про виправлення описки від 07.07.2022, у справі №927/124/22 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 240 000,00 грн. боргу за оренду нежитлового приміщення, 7 560,53 грн. пені, 6 277,61 грн. інфляційних втрат, 3 807,57 грн. витрат зі сплати судового збору та 20 308,17 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "СБК-Комфорт" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить змінити рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.06.2022 у справі №927/124/22 в частині стягнення основного боргу, зменшивши суму до 218 411,00 грн, скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.06.2022 у справі №927/124/22 в частині стягнення з ТОВ "СБК-Комфорт" на користь ПП "Сіверпродукт" 7 560,53 грн. пені, 6 277,61 грн. інфляційних витрат та 20 308,17 грн. витрат на професійну правничу допомогу, та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в цій частині.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в частині стягнення з відповідача 7 560,53 грн. пені, 6 277,61 грн. інфляційних втрат не було враховано постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (зі змінами) "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та Закон України від 16.06.2020 №3297.

В апеляційній скарзі відповідач також вказує на те, що судом першої інстанції при обрахуванні суми боргу по орендній платі не було враховано довідку відповідача від 16.02.2020 №10, в якій зазначено переплату по орендній платі за 2020 рік за договором суборенди від 01.06.2020 №19.

Крім того, відповідач вважає, що при вирішенні питання про стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу судом першої інстанції не було досліджено всіх доказів.

Також в апеляційній скарзі ставиться питання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження та про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2022 апеляційну скаргу ТОВ "СБК-Комфорт" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Зубець Л.П., суддів: Ткаченка Б.О., Алданової С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 поновлено ТОВ "СБК-Комфорт" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.06.2022 у справі №927/124/22. Відкрито апеляційне провадження у справі №927/124/22 за апеляційною скаргою ТОВ "СБК-Комфорт" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.06.2022 та призначено розгляд апеляційної скарги на 06.09.2022.

Роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.

Відповідач у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.06.2022, в якому просить скаргу ТОВ "СБК-Комфорт" залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Зокрема, відповідач у своєму відзиві зазначає, що твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, а судом першої інстанції правильно оцінені обставини справи, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення в частині стягнення з ТОВ "СБК-Комфорт" на користь ПП "Сіверпродукт" 7 560,53 грн. пені, 6 277,61 грн. інфляційних втрат та 20 308,17 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката та задоволення апеляційної скарги відповідача не вбачається.

До початку судового засідання, призначеного на 06.09.2022, на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи без його участі.

У судове засідання 06.09.2022 з`явився представник відповідача, який надав пояснення по суті спору.

Так, представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити.

Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 06.09.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 01.01.2018 між ОСОБА_1 та (орендодавець) та ПП "Сіверпродукт" (орендар) укладено договір оренди №1/18, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне тимчасове користування нежитлове приміщення для розміщення офісних приміщень та складу продовольчих та непродовольчих товарів, яке розташоване за адресою: місто Чернігів, вулиця Індустріальна, будинок 11А, загальною площею 1200,00 кв.м.

Об`єкт оренди, як він описаний у пункті 1.1 договору, належить орендодавцю на праві власності та на момент укладення даного договору у третіх осіб відсутні будь-які права власності на об`єкт оренди, а також, що об`єкт оренди в суперечці, під арештом, в заставі (в т.ч. податковій) або під будь-яким іншим видом обтяження не знаходиться, в т.ч. в оренді (суборенді), у лізингу (сублізингу), в оперативному управлінні не перебуває (пункт 1.4 договору оренди).

Право власності орендодавця на вищезазначене майно підтверджується договором купівлі-продажу від 07.07.2003, витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 07.03.2006 №10030828 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.07.2003 №961034.

За умовами пункту 2.1 договору оренди передача об`єкта оренди орендодавцем, прийняття його орендарем і повернення об`єкта оренди, при припиненні або розірванні даного договору, оформлюються актами прийому-передачі, підписаними сторонами. В актах прийому-передачі вказуються: склад, перелік та стан майна, що передається в оренду (включаючи встановлені системи сигналізації, вентиляції та кондиціювання, телефонні лінії тощо).

Відповідно до пункту 6.1 договору оренди договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2018. А у випадку відсутності повідомлення будь-якої із сторін про припинення договору за 15 календарних днів до його закінчення, дія договору продовжується на наступний календарний рік. Кількість таких пролонгацій необмежена.

Всі зміни та доповнення до цього договору є чинним, якщо вони оформлені у письмовому вигляді за належними підписами повноважених представників обох сторін (пункт 6.2 договору оренди).

Всі додаткові угоди до цього договору є його невід`ємною частиною (пункт 6.3 договору оренди).

01.01.2018 між Марчевською Р.П. та ПП "Сіверпродукт" підписано акт приймання-передачі приміщення в оренду.

Додатковою угодою №1 від 01.04.2020 до договору оренди №1/18 внесено зміни до договору та додано пункт 4.1.6 наступного змісту: "Орендар має право передавати об`єкт оренди або його частину в суборенду третім особам без згоди орендодавця".

01.06.2020 між ПП "Сіверпродукт» (орендар) та ТОВ "СБК-Комфорт" (суборендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення №19, за умовами якого орендар передає, а суборендар приймає в суборенду, тобто у строкове платне користування, частину об`єкта незавершеного будівництва, нежитлову будівлю в місті Чернігів по вулиці Індустріальна, 11А, площею 600 кв.м.

За цим договором суборендар права власності на об`єкт не набуває. власником об`єкта залишається орендодавець (пункт 24 договору суборенди).

Відповідно до пункту 26 договору суборенди договір діє з 01.06.2020 по 31.12.2020 включно. У випадку відсутності повідомлення будь-якої із сторін про припинення договору за 15 календарних днів до його закінчення, дія договору продовжується на наступний рік. Кількість таких пролонгацій не обмежена.

Згідно з пунктом 27 договору суборенди об`єкт передається протягом трьох календарних днів з моменту підписання даного договору за актом прийому-передачі, підписаним обома сторонами.

За умовами пункту 28 договору суборенди розмір орендної плати протягом всього строку дії даного договору складає 24 000,00 грн., за весь об`єкт за один місяць. Індексація орендної плати не проводиться.

У пункті 28 договору суборенди сторони погодили, що орендна плата за користування приміщенням за поточний місяць сплачується суборендарем щомісяця виключно у грошовій формі шляхом перерахування на поточний рахунок до 15 числа наступного місяця.

При підписанні даного договору вноситься 100 % передоплата за перший і останній місяці терміну оренди дії договору (пункт 30 договору суборенди).

Відповідно до пункту 33 договору суборенди суборендар повинен своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату. За пропущення строку сплати орендної плати суборендар сплачує 1% простроченої суми за один день прострочення.

Згідно з пунктом 37 договору суборенди дія даного Договору може бути достроково припинена:

- в односторонньому порядку у випадку, коли одна із сторін порушує умови цього договору. В такому разі сторона, яка є ініціатором розірвання договору, зобов`язана в письмовій формі повідомити іншу сторону за 15 календарних днів до ймовірної дати припинення договору;

- за ініціативою наймача у разі відсутності потреби у подальшому використанні об`єкта. В такому разі суборендар зобов`язаний в письмовій формі повідомити орендаря за 15 календарних днів до ймовірної дати припинення дії договору.

Суборендар відшкодовує орендарю згідно виставлених останнім рахунків витрати за комунальні послуги: користування електроенергією, водою, іншими послугами, якими користується суборендар (пункт 42 договору суборенди).

Згідно з актом прийому-передачі нежитлового приміщення в суборенду від 01.06.2020 ПП "Сіверпродукт" передало ТОВ "СБК-Комфорт" у строкове платне тимчасове користування нежитлове приміщення для здійснення підприємницької діяльності, розташоване за адресою: місто Чернігів, вулиця Індустріальна, будинок 11А, загальною площею 600,0 кв.м.

На підтвердження нарахування орендної плати та наданих комунальних послуг, позивачем надано:

- рахунки на оплату суборенди нежитлового приміщення згідно з договором суборенди, кожен на суму 24 000,00 грн.: від 31.01.2021 №2 за січень 2021 року, від 28.02.2021 №9 за лютий 2021 року, від 31.03.2021 №22 за березень 2021 року, від 30.04.2021 №29 за квітень 2021 року, від 31.05.2021 №45 за травень 2021 року, від 30.06.2021 №46 за червень 2021 року, від 31.07.2021 №54 за липень 2021 року, від 31.08.2021 №61 за серпень 2021 року, від 30.09.2021 №63 за вересень 2021 року, від 31.10.2021 №71 за жовтень 2021 року, від 30.11.2021 №72 за листопад 2021 року, та рахунок від 15.12.2021 №85 на суму 12 000,00 грн. за грудень 2021 року;

- рахунки на оплату компенсації комунальних послуг: від 04.01.2021 №1 за грудень 2020 року на суму 5 268,37 грн., від 31.01.2021 №10 за січень 2021 року на суму 1 324,42 грн., від 28.02.2021 №21 за лютий 2021 року на суму 551,00 грн., від 31.03.2021 №30 за березень 2021 року на суму 599,65 грн., від 30.04.2021 №38 за квітень 2021 року на суму 551,00 грн., від 31.05.2021 №37 за травень 2021 року на суму 1 662,70 грн., від 30.06.2021 №47 за червень 2021 року на суму 1 223,38 грн., від 31.07.2021 №48 за липень 2021 року на суму 1 458,43 грн., від 31.08.2021 №55 за серпень 2021 року на суму 1 485,94 грн., від 30.09.2021 №62 за вересень 2021 року на суму 2 497,98 грн., від 31.10.2021 №69 за жовтень 2021 року на суму 1 500,68 грн., від 30.11.2021 №78 за листопад 2021 року на суму 3 958,00 грн., від 15.12.2021 №88 за грудень 2021 року на суму 2 832,76 грн.;

- докази на підтвердження направлення 03.11.2021 на адресу ТОВ "СБК-Комфорт" рахунків на оплату орендної плати - 10 аркушів, рахунків на оплату комунальних послуг - 4 аркуші.

Крім того, в матеріалах справи наявні акти надання послуг:

- на оплату суборенди нежитлового приміщення, кожен на суму 24 000,00 грн.: від 31.01.2021 №7, від 28.02.2021 №8, від 31.03.2021 №9, від 30.04.2021 №10, від 31.05.2021 №11, від 30.06.2021 №12, від 31.07.2021 №13, від 31.08.2021 №14, від 30.09.2021 №16, від 31.10.2021 №18, від 30.11.2021 №19 та рахунок від 15.12.2021 №21 на суму 12 000,00 грн.;

- на компенсацію комунальних послуг від 04.01.2021 №6 на суму 5 268,37 грн., від 31.01.2021 №22 на суму 1 324,42 грн., від 28.02.2021 №23 на суму 551,00 грн., від 31.03.2021 №24 на суму 599,65 грн., від 30.04.2021 №26 на суму 551,00 грн., від 31.05.2021 №25 на суму 1 662,70 грн., від 30.06.2021 №27 на суму 1 223,38 грн., від 31.07.2021 №28 на суму 1 458,43 грн., від 31.08.2021 №29 на суму 1 485,94 грн., від 30.09.2021 №15 на суму 2 497,98 грн., від 31.10.2021 №17 на суму 1 500,68 грн., від 30.11.2021 №20 на суму 3 958,00 грн., від 15.12.2021 №30 на суму 2 832,76 грн.

З наведених актів надання послуг на оплату суборенди нежитлового приміщення та на компенсацію комунальних послуг вбачається, що вони підписані лише зі сторони ПП "Сіверпродукт".

ПП "Сіверпродукт" зазначає, що за період з 04.01.2021 по 15.12.2021 позивачем нараховано відповідачу орендну плату на загальну суму 300 914,31 грн.

Листом від 28.10.2021 №156 ПП "Сіверпродукт" повідомило директора ТОВ "СБК-Комфорт" Сусленка С.М. про те, що у зв`язку з невиконанням пункту 29 договору суборенди, останній буде розірвано. На вказаному листі Сусленко С.М. зазначив, що заборгованість буде погашена до 30.11.2021 при наявності відповідних документів (рахунків за оренду та рахунків за комунальні послуги).

Також, позивач зазначає, що договір суборенди розірвано 13.12.2021 через систематичну несплату відповідачем орендної плати та комунальних послуг, фактично відповідач звільнив приміщення - 15.12.2021.

За доводами позивача, відповідачем частково здійснено оплату за спірний період на загальну суму 52 212,74 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 09.08.2021 №369 на суму 20 000,00 грн. (призначення платежу: отримані послуги за рах.№30,38,37,47,21,10 від 23.02.2021 та рах.№22 від 07.04.2021); від 09.06.2021 №344 на суму 8 000,00 грн. (призначення платежу: за отримані послуги за рах.№2 від 18.01.2021); від 17.06.2021 №346 на суму 16 000,00 грн. (призначення платежу: за отримані послуги за рах.№2 від 18.01.2021); від 17.11.2021 №413 на суму 2 944,37 грн. (призначення платежу: компенсація комун.послуг за рах.№55,48 від 07.09.2021).

Крім того, позивач вказує, що 21.01.2022 ним було направлено на адресу відповідача лист-претензію від 21.01.2022 та акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2021-01.02.2022 з вимогою оплати орендної плати та витрат за комунальні послуги за період з 01.01.2021 по 15.12.2021 на суму 248 701,57 грн. за договором суборенди, що підтверджується фіскальним чеком, описом вкладення та накладною від 21.01.2022 №1401707494580.

Враховуючи часткову оплату, сума основного боргу за надані послуги за спірним договором суборенди, за період з 16.02.2021 по 16.12.2021 становить 248 701,57 грн. (300 914,31 - 52 212,74 грн.).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦЦ України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності (частина 1 статті 283 ГК України).

Частиною 6 статті 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цих кодексом.

Згідно зі статтею 759 ЦЦ України (чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 5 статті 762 ЦК України (чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 774 ЦК України (чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

За приписами частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у частині 1 статті 526 ЦК України.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 193 ГК України та статтею 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Предметом спору у справі є стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати та компенсації комунальних платежів за період з 16.02.2021 по 16.12.2021, нарахованих на суму боргу пені та інфляційних втрат, підставою позову неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором.

Як зазначалось вище, пунктами 28, 29 договору суборенди передбачено, що розмір орендної плати протягом всього строку дії даного договору складає 24 000,00 грн., за весь об`єкт за один місяць. Індексація орендної плати не проводиться. Орендна плата за користування приміщенням за поточний місяць сплачується суборендарем щомісяця виключно у грошовій формі шляхом перерахування на поточний рахунок до 15 числа наступного місяця.

ПП "Сіверпродукт" у позовній заяві зазначено, що враховуючи здійснену відповідачем часткову оплату сума основного боргу, за період з 16.02.2021 по 16.12.2021, становить 248 701,57 грн. і включає орендну плату за користування приміщенням та витрати за комунальні послуги за спірним договором.

Отже, відповідачу підлягає нарахуванню орендна плата за користування приміщенням наступним чином: за половину лютого 2021 року - 12 000,00 грн., березень-листопад 2021 року по 24 000,00 грн. щомісячно, за половину грудня 2021 року 12 000,00 грн. Всього на загальну суму 240 000,00 грн.

Суд першої інстанції зауважив, що непідписання відповідачем актів надання послуг на оплату суборенди нежитлового приміщення не свідчить про те, що відповідач не користувався орендованим приміщенням, оскільки у зазначений період об`єкт із фактичної оренди відповідача не вибував, з чим погоджується колегія суддів.

Доказів сплати заборгованості за оренду нежитлового приміщення за період з 16.02.2021 по 16.12.2021 у розмірі 240 000,00 грн. за спірним договором у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за оренду нежитлового приміщення за період з 16.02.2021 по 16.12.2021 по спірному договору підлягають задоволенню у розмірі 240 000,00 грн.

Крім того, у пункті 42 договору суборенди сторони погодили, що суборендар відшкодовує орендарю згідно виставлених останнім рахунків витрати за комунальні послуги: користування електроенергією, водою, іншими послугами, якими користується суборендар.

Оскільки відшкодування відповідачем комунальних послуг здійснюється виключно на підставі виставлених позивачем рахунків, і належні докази виставлення таких рахунків позивачем та отримання їх відповідачем відсутні, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що позовні вимоги в частині відшкодування відповідачем заборгованості з оплати комунальних послуг є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Колегія суддів не бере до уваги довідку відповідача від 16.02.2022 №10 про виплати за 2020 рік у розмірі 189 589,42 грн. згідно з договором суборенди від 01.06.2020 №19, в якій, на думку відповідача, зазначено про переплату по орендній платі за 2020 рік, оскільки відповідно до умов спірного договору суборенди крім орендних платежів передбачені також виплати з надання комунальних послуг. Суд позбавлений можливості визначити яку суму по орендним платежам та наданих комунальних послугах було сплачено ТОВ "СБК-Комфорт" у 2020 році у загальному розмірі.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 7 560,53 грн. пені за період прострочення грошового зобов`язання з 16.02.2021 до 16.12.2021 та 18 722,77 грн. інфляційних втрат нарахованих з березня 2021 року по грудень 2021 року.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частинами 4, 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також, частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", відповідно до статей 1, 3 якого, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/15492/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, від 27.05.2019 у справі №910/20107/17, від 05.06.2020 у справі №922/3578/18.

Згідно з пунктом 33 договору суборенди суборендар повинен своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату. За пропущення строку сплати орендної плати суборендар сплачує 1% простроченої суми за один день прострочення.

Враховуючи наведене вище та приписи частини 6 статті 232 ГК України, колегія суддів, перевіривши розрахунок пені, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що розмір наведеної штрафної санкції за вказаний період складає 11 496,16 грн.

Водночас, за змістом частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог. Оскільки позивачем заявлено вимоги про стягнення 7 560,53 грн. пені, то позов у цій частині підлягає задоволенню саме на заявлену до стягнення суму, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Північний апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо часткового їх задоволення у розмірі 6 277,61 грн. Решта позовних вимог про стягнення 12 445,16 грн. інфляційних втрат не підлягає задоволенню.

Доводи скаржника, що судом першої інстанції при ухваленні рішення в частині щодо стягнення з відповідача 7 560,53 грн. пені та 6 277,61 грн. інфляційних втрат не було враховано постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (зі змінами) "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та Закон України від 16.06.2020 №3297 не беруться колегією суддів до уваги, оскільки вищенаведеною постановою установлено карантин на всій території України, а Закон України "Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19" від 16.06.2020 №691-20 (проект №3297) стосується лише кредитних зобов`язань.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо оскарження відповідачем витрат на професійну правову допомогу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України ).

Частинами 1, 3 статті 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У позовній заяві позивач, на виконання вимог процесуального закону, зазначив у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що поніс позивач і очікує понести, у зв`язку із розглядом справи, витрати на правову допомогу в розмірі 22 000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, позивачем дотримані вимоги частини 8 статті 129 ГПК України, а саме: подано докази понесення витрат пов`язаних з розглядом справи, а саме понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 22 000,00 грн. підтверджені: договором про надання правової допомоги від 21.01.2022, рахунком-фактурою від 21.02.2022 №21/01/22 на суму 22 000,00 грн., актом наданих послуг від 16.06.2022, квитанцією від 24.01.2022 №2782088.

Проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 22 000,00 грн., колегія суддів вважає, що відображена у них інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 19.02.2020 року в справі №755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Враховуючи те, що місцевим господарським судом позов задоволено частково, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що заявлена до стягнення сума витрат у розмірі 20 308,17 грн. є цілком обґрунтованою.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи, на які посилався апелянт під час розгляду даної справи, залишені Північним апеляційним господарським судом без задоволення, як такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову у справі №927/124/22.

Згідно з частиною 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.06.2022 у справі №927/124/22 прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим судове рішення має бути залишеними без змін, а апеляційна скарга ТОВ "СБК-Комфорт" - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "СБК-Комфорт" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.06.2022 у справі №927/124/22, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 267-271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СБК-Комфорт" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.06.2022 у справі №927/124/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.06.2022 у справі №927/124/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "СБК-Комфорт".

4. Матеріали справи №927/124/22 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанціх у господарських справах, яким є Верховний Суд, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 19.09.2022.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.О. Алданова

Б.О. Ткаченко