Постанова

від 20.03.2007 по справі 26/311а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/311а

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

20.03.2007 р.                                                                                  справа №26/311а

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Алєєвої І.В.

суддівВеличко Н.Л.

М'ясищева А.М.

при секретарі:Горанській Д.В

за участю  представників сторін :

від позивача :Гребенюк С.В. –директор

від відповідача:Азаров О.А. –дов. від 05.02.07.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного підприємства “Успіх-2000” м. Костянтинівка

на постанову господарського суду

Донецької області

від27.11.2006 року (підписана 27.11.2006 року)

у справі26/311а (суддя Наумова К.Г.)

за позовомПриватного підприємства “Успіх-2000” м. Костянтинівка

до

Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції м. Костянтинівка

провизнання недійсними податкового повідомлення-рішення №0002732341/3/11461 від 23.06.2006 року

Позивач, Приватне підприємство “Успіх-2000” м. Костянтинівка, звернувся з позовом до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції м. Костянтинівка  про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0002732341/3/11461 від 23.06.2006 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток  у сумі 6200 грн.  та застосовані фінансові санкції в сумі 3100 грн., всього на загальну суму - 9300 грн.

Постановою господарського суду Донецької області від 27.11.2006 року (підписана 27.11.2006 року) у справі №26/311а у задоволенні позову Приватного підприємства “Успіх-2000” м. Костянтинівка до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції м. Костянтинівка  про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0002732341/3/11461 від 23.06.2006 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток  у сумі 6200 грн.  та застосовані фінансові санкції в сумі 3100 грн., всього  на загальну суму - 9300 грн. відмовлено.

Постанова господарського суду мотивована приписами пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”  від 28.12.1994р. №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями).

Місцевий господарський суд встановив, що в спірних правовідносинах кредит КБ “Приватбанк” був погашений у строк до 27.11.2000 року, векселі повернуті (кредитний договір №4 від 28.01.2000 року припинив дію 27.11.2000 року, як і договір застави), а інших кредитів у КБ “Приватбанк” позивач не отримував.

При прийнятті судового рішення господарський суд першої інстанції врахував також те, що в договорі №20 від 01.06.2000 року з громадянкою Гребенюк Н.Ю. не зазначено, що послуга по наданню майна у заставу надається по конкретному кредитному договору.

Крім того, судом встановлено, що у період, що перевірявся, Гребенюк Н.Ю. не надавала позивачу послуг за договором №20 від 01.06.2000 року і, відповідно, витрати позивача по сплаті винагороди Гребенюк Н.Ю. не пов'язані з господарською діяльністю позивача та не підлягають віднесенню до складу валових витрат.

Позивач, Приватне підприємство “Успіх-2000” м. Костянтинівка, не погоджуючись з постановою господарського суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою про її скасування, оскільки вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права. Заявник апеляційної скарги просить позов задовольнити.  При цьому він посилається  на те, що при всебічному дослідженні матеріалів справи господарський суд дійшов неправильного висновку щодо застосування пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”  від 28.12.1994р. №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями). На думку заявника апеляційної скарги зазначений підпункт Закону є відсильним, тобто він відсилає до інших норм Закону (пункти 5.3-5.7), які вже можуть бути підставою для виключення тих чи інших сум з валових витрат підприємства. Позивач вважає, що господарський суд як і податковий орган неправомірно розповсюджують дію пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”  від 28.12.1994р. №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) на всі випадки будь-яких валових витрат, необхідність в яких виникла до початку звітного періоду. Тобто, сплата підприємством у звітному періоді буді-яких сум на підставі договорів, які укладені до початку звітного періоду, за логікою суду, є підставою для застосування даного підпункту і виключення цих витрат із складу валових.

Відповідач, Костянтинівська об'єднана державна податкова інспекція м. Костянтинівка, проти апеляційної скарги заперечує, вважає, що постанова господарського суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для її скасування. Податковий орган вказує на те,  що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте ним правомірно, на підставі діючого законодавства, оскільки витрати позивача по сплаті винагороди гр. Гребенюк Н.Ю. не пов'язані з господарською діяльністю підприємства. Крім того, відповідач посилається на рішення та постанову господарських судів першої і апеляційної інстанції у справі №2/354а між тими ж сторонами, де викладена така сама позиція застосування норм пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”  від 28.12.1994р. №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями).

Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.2007р. в порядку  ст.29 Закону України “Про судоустрій України” від 07.02.2002р. №3018-ІІІ, у зв'язку з відпусткою судді Калантай М.В., був призначений  склад  колегії суддів по розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства “Успіх-2000” м. Костянтинівка на постанову господарського суду Донецької області від 27.11.2006р. (підписано 27.11.2006р.) у справі №26/311а (головуючий суддя: Алєєва І.В., судді: Величко Н.Л., М'ясищев А.М.).

Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалось за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень ст.41, ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вивчивши матеріали справи, наявні докази, заслухавши пояснення, доводи та заперечення  учасників процесу, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила:

Податковим органом була проведена планова виїзна  документальна перевірка позивача  з питань дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.12.2003 року по 30.09.2005 року. За наслідками вказаної перевірки був   складений акт  №391/23-30254847 від 16.12.2005 р. (т.1, арк.52-100).

В даному акті перевірки податковим органом констатований факт порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”  від 28.12.1994р. №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями).У складі валових витрат підприємство щомісячно враховувало  вартість послуг по наданню  гарантій громадянкою Гребенюк Н.Ю.  за договором від 01.06.2000 р. № 20 у взаємовідносинах з ПП “Успіх-2000” з філією КБ “Приватбанк” за кредитним договором від 28.01.2000 р. № 4 у розмірі 3000 грн. щомісячно протягом перевіреного періоду, за умови, що термін дії кредитного договору від 28.01.2000 р. № 4  до 27.07.2000 р. і інші взаємовідносини з банком ПП “Успіх-2000”, які потребують присутності гарантій громадянки Гребенюк Н.Ю., за перевірений період відсутні. Тобто, за період з 01.12.2003 року по 30.09.2005 року підстави для отримання послуги по наданню гарантій у ПП “Успіх-2000” відсутні і фактично ці послуги не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції у перевіреному періоді. Доказів використання майнового поручительства, як засобу забезпечення зобов'язань згідно з договором від 01.06.2000 р. № 20 перевірці не надано.

Внаслідок наведеного валові витрати завищені позивачем на 66000 грн., в т.ч. за 2003 р. –3000 грн., за 2004 р. –36000 грн., за 9 місяців 2005 р. –27000 грн.

Даний акт перевірки став підставою для прийняття податковим органом  податкового повідомлення-рішення від 22.12.2005 р. № 0002732341/0/22904, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток  у сумі 6200 грн.  та застосовані фінансові санкції на підставі  п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  у сумі 3100 грн. у загальній сумі 9300 грн.

За результатами оскарження в адміністративному порядку  зазначене повідомлення-рішення залишено без змін.

ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 23.06.2006р. №0002732341/3/11461, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток  у сумі 6200 грн.  та застосовані фінансові санкції на підставі  п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№2181-ІІІ від 21.12.2000 року у сумі 3100 грн., у загальній сумі 9300 грн.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом 01.01.2000 р. позивач уклав договір №13001 з ЗАО “ТД “Укртатнафта” (т.2, арк.17-19),   згідно умов якого ЗАО “ТД “Укртатнафта” (постачальник за договором) зобов'язалось  продати по цінам, діючим на момент відвантаження, ПП “Успіх-2000” (покупець за договором) прийняти для подальшої реалізації та оплатити масла фасовані. Пунктом 4 цього договору передбачено, що  покупцю надається  товарний кредит строком на шість  місяців, розмір якого не може перевищувати 66000 грн. Покупець гарантує оплату отриманого товару шляхом видачі постачальнику  простого векселя без права передачі, авальованого “Приватбанком” на суму товарного кредиту. Векселя знаходяться у постачальника.

28.01.2000р. позивачем укладений кредитний договір №4 з КБ “Приватбанк” (т.2, арк.44-46), відповідно до якого банк надав позивачу кредит у вигляді кредитної лінії у сумі 26000 грн. для придбання фінансового векселя. Кредитна лінія відкрита на строк до 27.07.2000 р. У п. 3 договору зазначено, що кредит надається під забезпечення договором застави автотранспорту.

Позивачем з КБ “Приватбанк” також укладались договори: договір придбання векселів №4-001-КN від 28.01.2000 р., договір про організацію вексельного обігу                    № 3 від 31.01.2000 р., додаткові угоди до договору про організацію вексельного обігу, договір випуску векселів від 25.02.200 р., договір авалювання векселів № 9-001-28 від 31.01.2000 р., договір застави майнових прав № 4/2-КN від 18.04.2000 р. (т.2, арк. 47-54).

Також між позивачем з КБ „Приватбанк” укладались додаткові угоди до кредитного договору  № 4 від 28.01.2000р., яким змінювались ставки відсотків за кредит та продовжувався строк погашення кредиту. Остаточна дата погашення кредиту , згідно додаткової угоди від 26.10.2000 р. –27.11.2000 р.

У цей період актами прийому-передачі передавались векселя від банку, позивачу, від позивача ЗАО “ТД “Укртатнафта”, тощо.

Між Приватним підприємством “Успіх-2000” (замовником) та громадянкою Гребенюк Н.Ю. (виконавець) був укладений договір №20 від 01.06.2000р.(т.1, арк.40) по наданню послуг з гарантії у взаємовідносинах Приватного підприємства “Успіх-2000” з Костянтинівською філією КБ "Приватбанк”. Згідно з договором виконавець надає майно для фінансового забезпечення кредиту Замовника у Костянтинівському відділенні “Приватбанк”. Пунктом 2.3 договору передбачено, що замовник зобов'язується сплачувати виконавцю щомісячно 3000грн. з каси підприємства.

Строк дії договору з моменту підписання до 31.12.2010р.(п.4.1 договору).

Цим договором не передбачений конкретний договір кредитування, забезпечення виконання якого гарантується виконавцем.

20 червня 2000 року між Комерційним Банком “Приватбанк” та фізичною особою Гребенюк Наталією Юріївною укладений нотаріально посвідчений договір застави (т.2, арк.117-120). Договором застави встановлено, що згідно кредитного договору №4 від 28.01.2000р.  банк надав ПП “Успіх” овальний кредит у сумі 44587 грн. на термін до 27.07.2000р.  з оплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% відсотків річних. У забезпечення своєчасного виконання вказаного зобов'язання  Гребенюк Наталія Юріївна  заставила банку нерухоме майно вартістю 30301 грн. і яке сторонами оцінено у 89200 грн., що узгоджується з вимогами статей 1,2,3,4,13 Закону України від 2 жовтня 1992 року №2654-ХІІ “Про заставу”.

Згідно п. 1.8, 6.1 цього договору, строк дії договору визначається повним виконанням зобов'язання за кредитним договором № 4  від 28.01.2000р. У разі продовження строку дії зазначеного договору, строк дії договору застави відповідно вважається продовженим. Відповідно до п. 5.1 договору, зобов'язання забезпечені заставою, вважаються виконаними у разі погашення кредиту, а також виплати відсотків.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”  від 28.12.1994р. №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) у п 5.1 ст. 5 передбачено, що   валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це  сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 наведеного Закону, до складу валових витрат включаються  суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як вбачається із наданих до матеріалів справи доказів та встановлено місцевим господарським судом , у період, що перевірявся  (з 01.12.2003 р. по 30.09.2005 р.) громадянкою Гребенюк Н.Ю.  не надавались позивачу послуги за договором №20 від 01.06.2000р.

Беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду про те, що  витрати позивача по сплаті винагороди громадянці Гребенюк Н.Ю.  не пов'язані з його господарською діяльністю  та не підлягають віднесенню до складу валових витрат, оскільки позивачем не доведено, що вони пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції у перевіряємому періоді і  відповідають вимогам пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/97-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” (із змінами та доповненнями)

У відповідності із частиною 1 статтею 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судова колегія вважає, що податковим органом доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення проти адміністративного позову.

За таких обставин, з врахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що  спірне податкове повідомлення-рішення прийняте ОДПІ правомірно, відповідає   вимогам законодавства, обставинам справи, прийняте  в межах компетенції, встановленої законом,  та у спосіб встановлений законом.

З огляду на зазначене,  доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.  

Таким чином, господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позову.

Беручи до уваги викладене, судова колегія дійшла висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано виніс постанову, яка відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для її скасування.

Керуючись статтями 101, 103, 122, 195, 196, 198, 200, 205, 206, пунктами 6, 7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,  Донецький апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Успіх-2000” м. Костянтинівка на постанову господарського суду Донецької області від 27.11.2006 року (підписану в повному обсязі 27.11.2006 року) у справі №26/311а залишити без задоволення.

Постанову від 27.11.2006 року (підписану в повному обсязі 27.11.2006 року) господарського суду Донецької області у справі №26/311а - залишити без змін.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений та підписаний  23.03.2007 року.

Головуючий:          

Судді:           

          Надруковано  6 примірників:

   1 –у справу; 2 –сторонам у справі;

   2 –ДАГС; 1 –ГС Донецької обл.