Постанова

від 27.11.2006 по справі 26/311а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/311а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

27.11.06 р.                                                                                 Справа № 26/311а

Постановлена у нарадчий кімнаті 27 листопада 2006 р.о 18 год. 20 хв.

Господарський суд Донецької області  у складі судді  Наумової К.Г.

При секретарі судового засідання – Митрофановій А.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду адміністративну справу №    26/311а          

за позовом              Приватного підприємства „Успіх-2000” (м. Костянтинівка)                        

до                              Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції    (м. Костянтинівка)                        

Про                 визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.06.2006 р. № 0002732341/3/11461              

Приватне підприємство „Успіх-2000” (м. Костянтинівка) звернулась до господарського суду Донецької області з позовом  до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції    (м. Костянтинівка), далі за текстом “ДПІ”,  про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.06.2006 р.                            № 0002732341/3/11461, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток  у сумі 6200 грн.  та застосовані фінансові санкції на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  у сумі 3100 грн. у загальній сумі 9300 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.

На думку ДПІ позивачем не надано доказів у підтвердження правомірності  віднесення до валових  витрат  витрат по виплаті Гребенюк Н.Ю. коштів згідно договору  за послуги по наданню гарантій. Позивачем укладений договір з  Гребенюк Н.Ю. № 20 від 01.06.2000 р.  по наданню гарантій у взаємовідносинах підприємства з Костянтинівською філією  КБ „Приватбанк”. Цей договір передбачає сплату Гребенюк Н.Ю. винагороди за надані послуги у сумі 3000 грн. щомісячно. Даний договір не пов'язується з окремим договором. Строк дії договору до 31.12.2010 р.  Гребенюк Н.Ю. надана позивачу гарантія при укладання договору застави з Костянтинівською філією  КБ „Приватбанк”. Позивач вважає, що зазначені витрати пов'язані з господарською діяльністю, тому позивач правомірно відніс ці витрати до складу валових витрат.

Позивач вважає також, що у даному випадку має місце конфлікт інтересів та відповідно до п.п. 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” рішення повинно прийматися на користь платника податку.

ДПІ проти позову заперечує посилаючись на наступне.

Перевіркою встановлено, що у період з 01.10.2003 р. по 30.09.2005 р. позивачем припущені порушення при формуванні валових доходів, валових витрат, амортизаційних відрахувань. У порушення п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем до складу валових витрат віднесено витрати по сплаті щомісячної винагороди Гребенюк Н.Ю. по договору     № 20 від 01.06.2000 р.  Дія кредитного договору  від 28.01.2000 р. № 4 припинилася 27.07.2000 р.  і інші взаємовідносини з банком, які потребують надання  Гребенюк Н.Ю. гарантій відсутні. Таким чином, витрати у період з 01.12.2003 р. по 30.09.2005 р. не пов'язані з господарською діяльністю позивача. Доказів використання майнового поручительства як засобу забезпечення зобов'язань згідно з договором   № 20 від 01.06.2000 р. перевірці не надані.

Аналогічний спір між тими сторонами вже розглядався Господарським судом Донецької  області. Рішенням суду по справі 2/354 від 03.11.2004 р. встановлено,  що ці витрати не відносяться до складу валових витрат.  Відповідно до ст.. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо якої встановлені обставини.

Допитаний у якості свідка Піндик Сергій Миколайович пояснив наступне: “У 2000 році працював директором Приватного  підприємства  „Успіх-2000”.  З Костянтинівською філією  КБ „Приватбанк” було укладено кредитний договір. Укладенням цього договору займався Гребенюк С.В. як засновник підприємства. Умови цього договору визначались Гребенюк С.В. За домовленістю кредитна лінія була відкрита на рік. На якій строк було укладено договір кредиту  не пам'ятаю. Первісно договір застави було укладено з гр.. Ногинським, який вніс у заставу машину. Через півроку  гр.. Ногинський відкликав заставу. Переговори з ним проводив Гребенюк С.В. Підприємство приймало заходи для пошуку нового гаранта. Гребенюк Н.Ю. запропонувала  внести власне майно у заставу за умови укладення договору та сплати винагороди. Запропонована нею сума винагороди під час переговорів була зменшена. Договір з Гребенюк Н.Ю.  я складав разом з нею, підписував цей договір я. Під час укладання договору ми мали на увазі, що Гребенюк Н.Ю. передасть власне майно у заставу банку по одному кредитному договору, який на той час був вже укладений.”

Допитана у якості свідка Юзаль Ірина Анатоліївна пояснила наступне: “Під час перевірки були досліджені документи, які описані в акті перевірки, інших документів позивачем не надавалося. Підприємство нараховувало винагороду                                 Гребенюк Н.Ю.  та відносило нарахування до складу валових витрат. Кредитний договір діяв у 2000 році, інших договорів кредиту позивач не укладав. Гребенюк Н.Ю.  послуги з надання гарантії у періоді, що перевірявся,  позивачу не надавала..  У періоді, що перевірявся позивачем  до валових витрат було віднесено 66000 грн.”

Дослідивши наявні в матеріалах справи  докази та заслухавши пояснення представників сторін суд

ВСТАНОВИВ:

ДПІ здійснила планову виїзну  документальну перевірку позивача  за наслідками якої складений Акт  від 16.12.2005 р. № 391/23-30254847 „Про результати планової виїзної  документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Приватного підприємства „Успіх-2000” код за ЄДРПОУ 30254847 за період з 01.12.2003 р. по 30.09.2005 р.”

На підставі даного акту  ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 22.12.2005 р. № 0002732341/0/22904, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток  у сумі 6200 грн.  та застосовані фінансові санкції на підставі  п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  у сумі 3100 грн. у загальній сумі 9300 грн.

За результатами оскарження в адміністративному порядку  зазначене повідомлення-рішення залишено без змін.

ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 23.06.2006 р.                         № 0002732341/3/11461, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток  у сумі 6200 грн.  та застосовані фінансові санкції на підставі                        п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  у сумі 3100 грн. у загальній сумі 9300 грн.

Під час перевірки було встановлено завищення валового у зв'язку з порушенням п. 11 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, позивач при визначенні балансової  вартості запасів на початок звітного року не  врахувало балансову вартість запасів станом на 01.01.2003 р., яка була визначена за результатами попередньої перевірки. Крім цього, на всі звітні дати балансова вартість запасів на кінець звітного періоду не відповідає  даним бухгалтерського та податкового обліку.  Порушення цього пункту також призвели до завищення та заниження валових витрат, заниження валових доходів, завищення амортизаційних відрахувань в усіх податкових періодах.

Позивач не заперечує проти того, що ним були припущені ці порушення та погоджується з висновками акту перевірки у даній частині.

Позивач у періодах, що перевірялися мав від'ємне значення об'єкту оподаткування (збитки).

Згідно розрахунків податкового зобов'язання, наданих ДПІ, з урахуванням  від'ємного значення об'єкту оподаткування, а також того, що податок на прибуток розраховується наростаючим підсумком, за 9 місяців 2005 року позивачем  занижено прибуток, який підлягає оподаткуванню на 95400 грн. з урахуванням від'ємного значення об'єкту оподаткування у сумі 70800 грн., прибуток, що підлягає оподаткуванню занижено на 24600 грн., сума податку   складає  6200 грн. (зазначена у спірному рішенні). З наведеної суми, у зв'язку із порушенням позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” завищено валові витрати за 9 місяців 2005 року на 27000 грн., податок по даній сумі за ставкою 25 відсотків складає 6750 грн. Таким чином, призвело до нарахування податку лише порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. За весь період, що перевірявся, у зв'язку із даним порушенням до валових витрат віднесено 66000 грн.

Стосовно цього порушення в акті перевірки (арк.. 17) відображено наступне.

У порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” позивач  у складі валових витрат щомісячно враховував  вартість по наданню  гарантій громадянкою Гребенюк Н.Ю.  за договором від 01.06.2000 р. № 20 у взаємовідносинах з ПП “Успіх-2000” з філією КБ „Приватбанк” за кредитним договором від 28.01.2000 р. № 4 у розмірі 3000 грн. щомісячно протягом перевіреного періоду, за умови, що термін дії кредитного договору 28.01.2000 р. № 4  до 27.07.2000 р. Інші взаємовідносини з банком відсутні, тобто відсутні підстави у період з 01.12.2003 р. по 30.09.2005 р. для отримання послуг   Гребенюк Н.Ю.  по наданню гарантій. Доказів використання майнового поручительства, як засобу забезпечення зобов'язань згідно з договором від 01.06.2000 р. № 20 під час перевірці не надано. Виходячи з наведеного ДПІ дійшла висновку, що витрати по оплаті послуг Гребенюк Н.Ю.  за наведеним договором не пов'язані з господарською діяльністю, відповідно неправомірно віднесені позивачем до складу валових витрат.

Позивач в обґрунтування правомірності віднесення цих витрат до складу валових витрат посилається на наступне. У 2000 році позивач уклав договір                     № 13001  від 01.01.2000 р.,   згідно якого підприємство стало офіційним представником ЗАО “ТД “Укртатнафта” по реалізації в Донецькій області фасованих автомобільних масел марки “Славол”, при цьому позивачу був наданий товарний кредит на загальну суму 70000 грн. за умови надання авальованих банком векселів. Такі векселя надав КБ „Приватбанк” за умови надання застави. На балансі підприємства у той час не було майна, яке могло бути прийнято банком у заставу. Гребенюк Н.Ю.  погодилась передати власне майно (будинок, басейн, тощо), яке було оцінено банком у 84000 грн.,  у заставу банку за умови сплати їй щомісячної винагороди у сумі 3000 грн. протягом 10 наступних років. На прикінці 2000 року кредити були погашені. Укладання договору з Гребенюк Н.Ю.  мало важливе значення для подальшої господарської діяльності.

З матеріалів справи встановлюється наступне.

01.01. 2000 р. позивач уклав договір № 13001 з ЗАО “ТД “Укртатнафта”,   згідно якого ЗАО “ТД “Укртатнафта” зобов'язалось  продати по цінам, діючим на момент відвантаження, а позивач прийняти для подальшої реалізації та оплатити масла фасовані. Згідно п. 4 цього договору,  позивачу був наданий товарний кредит на строк до шести  місяців, розмір якого не може перевищувати 66000 грн. Покупець гарантує оплату отриманого товару шляхом видачі поставщику простого векселя без права передачі, авальованого “Приватбанком” на суму товарного кредиту. Векселя передаються поставщику.

28.01.2000р. позивачем укладений кредитний договір № 4 з КБ „Приватбанк”, згідно якого банк представив позивачу кредит у вигляді кредитної лінії у сумі 26000 грн. для придбання фінансового векселя. Кредитна лінія відкрита на строк до 27.07.2000 р. У п. 3 договору зазначено, що кредит надається під забезпечення договором застави автотранспорту.

Позивачем з КБ „Приватбанк” також укладались договори: договір придбання векселів №4-001-КN від 28.01.2000 р., договір про організацію вексельного обігу                    № 3 від 31.01.2000 р., додаткові угоди до договору про організацію вексельного обігу, договір випуску векселів від 25.02.200 р., договір авалювання векселів № 9-001-28 від 31.01.2000 р., договір застави майнових прав № 4/2-КN від 18.04.2000 р..

Також між позивачем з КБ „Приватбанк” укладались додаткові угоди до кредитного договору  № 4 від 28.01.2000р., яким змінювались ставки відсотків за кредит та продовжувався строк погашення кредиту. Остаточна дата погашення кредиту , згідно додаткової угоди від 26.10.2000 р. – 27.11.2000 р.

У цей період актами прийому-передачі передавались векселя від банку, позивачу, від позивача ЗАО “ТД “Укртатнафта”, тощо.

Позивачем під час судового розгляду підтверджено, що кредит наданий банком був погашений у строк до 27.11.2000 р., векселя повернуті, тобто кредитний договір № 4 від 28.01.2000р. припинив дію 27.11.2000 р.

Згідно бухгалтерській довідці від 23.11.2006 р. № 454, згідно кредитного договору № 4 від 28.01.2000р., позивач отримав кредит у сумі 44587 грн., на цю суму були нараховані відсотки у сумі 5749 грн.. 94 коп., які були віднесені до складу валових витрат у відповідному періоді.

Довідкою також підтверджено, що інших кредитів у КБ „Приватбанк”  позивач не отримував. Зазначене було визнано сторонами під час судового розгляду.

Також позивачем був укладений   договір № 20 від 01.06.2000 р. з Гребенюк Н.Ю. Предметом даного  договору є надання послуг по наданню гарантій по взаємовідносинах замовника (ПП “Успіх-2000”) та Костянтинівської філії КБ „Приватбанк” (п. 1.1.).

П. 2.1 визначено, що виконавець (Гребенюк Н.Ю. ) надає майно для фінансового забезпечення кредиту замовника у  Костянтинівській  філії КБ „Приватбанк” . Замовник зобов'язався сплачувати виконавцю щомісячно 3000 грн. з каси підприємства. (п. 2.3). Строк дії договору – до 31.12.2010 р.

У тексті договору не зазначено, що послуга по наданню майна у заставу надається по конкретному кредитному договору.

Договір діє до 31.12.2010 р., тобто протягом цього строку сторони повинні виконувати прийняті на себе зобов'язання.

Між КБ „Приватбанк” та Гребенюк Н.Ю.  20.06.2000 р. укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Борисович В.А., зареєстровано в реєстрі за № 1909, згідно якого заставодавець - Гребенюк Н.Ю. заставив  заставодержателю - КБ „Приватбанк”  житловий будинок з надвірними будівлями № 61 по вул.. Трудова у м. Костянтинівна. Зазначене у п. 1.2 майно оцінене сторонами у сумі 89200 грн. Згідно п. 1.8, 6.1 цього договору, строк дії договору визначається повним виконанням зобов'язання за кредитним договором № 4  від 28.01.2000р. У разі продовження строку дії зазначеного договору, строк дії договору застави відповідно вважається продовженим. Відповідно до п. 5.1 договору, зобов'язання забезпечені заставою, вважаються виконаними у разі погашення кредиту, а також виплати відсотків.

Під час судового розгляду встановлено, що договір застави також діяв до 27.11.2000 р.

Загальна сума винагороди Гребенюк Н.Ю. по договору № 20 від 01.06.2000 р.  складає 381000 грн. (письмові пояснення позивача вхід. № 0241/43739 від 13.11.2006 р.).

П. 5.1. ст.. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що   валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це  сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 5.2.1., до складу валових витрат включаються  суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як встановлено матеріалами справи, у період, що перевірявся ДПІ (з 01.12.2003 р. по 30.09.2005 р.) Гребенюк Н.Ю.  не надавала позивачу послуг  по договору № 20 від 01.06.2000 р., відповідно витрати позивача по сплаті винагороди Гребенюк Н.Ю.  не пов'язані з господарською діяльністю позивача  та не підлягають віднесенню до складу валових витрат.

Надані позивачем до матеріалів документи, показання свідка Піндик С.М. не спростовують висновки акту перевірки.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 23.06.2006 р.                                        № 0002732341/3/11461, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток  у сумі 6200 грн.  та застосовані фінансові санкції на підставі                       п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  у сумі 3100 грн. у загальній сумі 9300 грн.   відповідає   вимогам законодавства, прийнято  в межах компетенції, встановленої законом,  та у спосіб встановлений законом, відповідає обставинам справи,  відповідно, підстави для визнання його недійсним відсутні.

З огляду на зазначене, позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.06.2006 р.     № 0002732341/3/11461, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток  у сумі 6200 грн.  та застосовані фінансові санкції на підставі      п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  у сумі 3100 грн. у загальній сумі 9300 грн.   задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та, керуючись Законом  України “Про оподаткування прибутку підприємств”,

ст. ст. 2, 7 –12, 69-86, 87-98, 122-163, 254, та прикінцевими та перехідними положеннями   Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Приватного підприємства „Успіх-2000”                                              (м. Костянтинівка) до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції                     (м. Костянтинівка)  про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.06.2006 р.     № 0002732341/3/11461, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток  у сумі 6200 грн.  та застосовані фінансові санкції   у сумі 3100 грн. у загальній сумі 9300 грн.   відмовити.

Зазначена постанова  може бути оскаржена до Донецького апеляційного господарського суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.  

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Заява та скарга подається на ім'я Донецького апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області.

Постанову підписано   27 листопада  2006 р.

Суддя                                                                                                Наумова  К Г.