Ухвала

від 14.09.2022 по справі 387/697/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційнийсуд

№ провадження 11-кп/4809/500/22 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 185 (81, 86-1, 140) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2022 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянула увідкритому судовомузасіданні кримінальнепровадження №12019120140000261 по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч.1ст.185КК України, заапеляційною скаргоюпрокурора укримінальному провадженні,на вирокНовоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06.07.2022, яким

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня спеціальна, працюючого слюсарем ВЧДР-4 м. Помічна, не одруженого, утриманців не має, раніше не судимого,

визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 185КК України та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдано, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим ОСОБА_6 .

Судові витратиза проведенняекспертизи всумі 628(шістсотдвадцять вісім)грн 04коп -віднесено зарахунок Державногобюджету України.

За участі учасників кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_7 ,

захисника -адвоката ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_6

ВСТАНОВИЛА:

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у привласненнні чужого майна, яке ввірене особі, а саме за ч. 1 ст. 191 КК України, вчиненому за таких обставин.

Так, ОСОБА_6 працював на дільниці по ремонту механічного устаткування на посаді машиніста (кочегар) котельні № 2 розряду акціонерного товариства «Українська залізниця» регіональна філія «Одеська залізниця» служба вагонного господарства виробничого підрозділу «Ремонтне вагонне депо Помічна» код ЄДРПОУ 41239368, починаючи з 17.02.2012 згідно наказу (розпорядження) № 28/70-ос від 17.02.2012 про прийняття на роботу. Згідно акту видачі від 02.03.2019, ОСОБА_6 отримав на складі підприємства в м. Помічна паливні матеріали, а саме вугілля марки ДГ 13-100, з метою його використання для опалення вказаного підприємства, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . У подальшому, ОСОБА_6 , маючи прямий умисел на привласнення вказаного вище майна, з корисливих мотивів, в першій декаді березня 2019 року у нічний час доби, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, таємно на своєму велосипеді марка «Україна», вивіз з території акціонерного товариства «Українська залізниця» регіональна філія «Одеська залізниця» служба вагонного господарства виробничого підрозділу «ремонтне вагонне депо Помічна», три поліетиленових мішків вугілля марки ДГ 13-100, вагою 100 кілограмів, вартість якого складає 342,00 грн, тим самим вчинив привласнення ввіреного йому майна.

У судовому засіданні 09.06.2021 процесуальний прокурор відповідно до ст.ст. 338, 341 КПК України, подав до суду обвинувальний акт із зміненим обвинуваченням у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 , внесеного до ЄРДР за № 12019120140000261 від 23.05.2019, відповідно до якого ОСОБА_6 змінено обвинувачення, за яким він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого за ч. 1 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці) та обвинувальний акт викладено в наступній редакції.

Так, ОСОБА_6 , працюючи на дільниці по ремонту механічного устаткування на посаді машиніста (кочегар) котельні № 2 розряду акціонерного товариства «Українська залізниця» регіональна філія «Одеська залізниця» служба вагонного господарства виробничого підрозділу «Ремонтне вагонне депо Помічна» код ЄДРПОУ 41239368, мав вільний доступ до котельні, на якій він працював та території, на якій зберігалося вугілля ДГ 13-100, за адресою вул. Вокзальна, 22, м. Помічна, Добровеличківського району, Кіровоградської області. У першій декаді березня 2019 року, більш точної дати ні судом, ні досудовим розслідуванням не встановлено, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел на вчинення крадіжки вугілля. Усвідомлюючи протиправність своїх дій, він таємно набрав 3 мішки вугілля зазначеної марки та на своєму велосипеді марки «Україна», вивіз вказані мішки з території, на якій зберігалося вугілля, загальна вага викраденого вугілля становить 100 кілограмів, вартість якого згідно висновку експерта становить 3,42 грн за один кілограм, тим самим спричинив збитки підприємству на суму 342 грн.

Виправдовуючи ОСОБА_6 ,суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що недоведено факт вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, оскільки не встановлено достатніх, належних та допустимих доказів для доведення винуватості ОСОБА_6 , а тому його необхідно визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 185 КК України та виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведенням, що дане кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

У своїй апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить вирок суду першої інстанції - скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а саме висновки суду не підтверджуються доказами дослідженими під час судового розгляду та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.185КК Українита призначитийому покаранняу видіштрафу урозмірі 50н.м.д.г.,тобто 850грн іна підставіп.2ч.1ст.49,ч.5ст.74КК Українизвільнити йоговід призначеногопокарання узв`язку іззакінченням строківдавності.

Свої доводи прокурор мотивує тим, що під час допиту в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 , не спростовуючи той факт, що він в ході досудового розслідування надавав показання, які закріплено в ході проведення слідчих дій з останнім та зазначив, що на нього чинився тиск з боку працівників поліції, в ході спілкування, про що він жодній особі не повідомляв та скарг не подавав.

Однак, в ході судового розгляду даної справи, про те, що обвинувачений добровільно надавав показання та показував за яких обставин він вчиняв викрадення вугілля з території ПАТ «Українська залізниця» РФ Одеської залізниці, служби вагонного ДЕПО свідчать показання допитаних в якості свідків понятих.

Також, при проведенні слідчого експеременту 30.05.2019 за участі ОСОБА_6 були присутні поняті ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які жодним чином не вказали на обставини вчинення тиску та будь-яких інших дій спрямованих на отримання викривальних доказів вчинених стосовно ОСОБА_6 . Зазначене підтверджується їх показаннями, які були здобуті судом та їм не надана належна оцінка.

Прокурор важає, що у своїй сукупності докази, які дослідженні в залі суду, а саме: протокол слідчого експерименту від 30.05.2019 за участю ОСОБА_6 , акт від 30.05.2019 про отримання від ОСОБА_6 вугілля в кількості 100 кг, акт ВЧДР-4 від 25.03.2019 про нестачу вугілля в кількості 1100 кг, в повному обсязі доводять вину обвинуваченого ОСОБА_6 .

Вказує і на те, що вивченням у ході судового розгляду доказів у їх сукупності встановлено як наявність події кримінального правопорушення, так і винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, у тому числі форма вини, мотив і мету його вчинення.

Тому, на думку прокурора висновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що як наслідок призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, і разом з цим - до безпідставного виправдання ОСОБА_6 , а також, судом істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону, що у відповідності до п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 409 КПК Україн, є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Тому прокурор вважає, що вирок суду за змістом та формою не відповідає вимогам ст.ст. 370, 374 КПК України та загальним засадам кримінального провадження, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 412 КПК України підлягає скасуванню.

На апеляційнускаргу прокуроравід захисника-адвоката ОСОБА_8 надійшли заперечення, в яких він вказує на її необґрунтованість та безпідставність, оскільки вважає, що суд першої інстанції, оцінивши в сукупності всі обставини та докази, які покладені в основу обвинувачення, правильно визнав, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували вчинення саме ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України і на даний час вичерпані всі можливості отримання будь-яких достовірних доказів, а тому захисник вважає, що апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а вирок районного суду без зміни.

Провівши судовеслідство вчстині дослідженнядолучених досправи доказів,а саме:протоколу слідчогоексперименту від30.05.2019за участіобвинуваченого (т.1а.с.85-88)та актуогляду від30.05.2019(т.1а.с.76),заслухавши думкупрокурора,який підтримавсвою апеляційнускаргу,пояснення обвинуваченогота йогозахисника,які заперечили задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають: «2.Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом… 4.Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 92 КПК України, обовязок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора.

Згідно ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

У ході судового розгляду даного кримінального провадження досліджені документи та інші речові докази, на які сторона обвинувачення посилалася як на докази у кримінальному провадженні, а саме:

-протокол огляду місця події від 23.05.2019 та фототаблиця до нього, згідно якого під час огляду речей та предметів злочину не виявлено (т.1 а.с.66-69);

-довідка № 27/05 від 27.05.2019 видана ДАТ «Укрзалізниця» регіональна філія «Одеська залізниця» служба вагонного господарства, виробничий підрозділ ремонтне вагонне депо Помічна про те, що ОСОБА_6 працює в ремонтному вагонному депо Помічна з 17.02.2012 по теперішній час (т.1 а.с.70);

-акт ВЧДР-4 від 25.03.2019 перевірки наявності та зберігання вугілля на котельній ремонтного вагонного депо Помічна. Комісією перевірено умови зберігання та наявності вугілля на майданчику котельні. Після зважування вугілля встановлено по факту знаходження в котельній вугілля ДГ- 11,0 т, нестача - 1100 кг (т.1 а.с.71);

-наказ (розпорядження) від 17.02.2012 виданий вагонним депо Помічна про прийняття на роботу ОСОБА_6 з 17.02.2012 до 15.04.2012 (т.1 а.с.74);

-акт складений «Ремонтне вагонне депо Помічна» від 03.03.2019 про те, що для опалення будівель депо майстер дільниці ремонту технологічного устаткування ОСОБА_11 на зміну кочегара котельні ОСОБА_6 видав вугілля у кількості 1 тона (т.1 а.с.75);

-акт складений «Ремонтне вагонне депо Помічна» від 30.05.2019 про те, що майстер дільниці ремонту технологічного устаткування ОСОБА_11 отримав від кочегара котельні ОСОБА_6 вугілля у кількості 100 кг, в якому підпис обвинуваченого взагалі відсутній (т.1 а.с.76).

-висновок експерта за результатами проведення товарознавчої експертизи № 521 від 27.06.2019, відповідно до якого ринкова вартість, станом цін на 02.03.2019 не представленого на експертизу одного кілограма камяного вугілля марки ДГ 13-100 (в редакції ініціатора - вугілля марки ДГ 0-13) може складати 3,42 грн (т.1 а.с. 82-84);

-протокол проведення слідчого експеременту від 30.05.2019 та фототаблиця до нього, відповідно до якого ОСОБА_6 вказав, яким чином він викрав ввірене йому вугілля з території підприємства за адресою АДРЕСА_2 , де працює та де знаходився предмет злочинного посягання і яким чином здійснювалось його заволодіння (т.1 а.с.85-88).

У судовому засіданні районного суду обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених як ст. 191 ч. 1 КК України так і ст. 185 ч. 1 КК України не визнав та пояснив, що він працював на посаді кочегара котельні № 2 служби вагонного господарства виробничого підрозділу «Ремонтне вагонне депо Помічна». Після того як він здав зміну та повернувся додому його викликали на роботу та запросили до кабінету головного інженера. У вказаному кабінеті перебували працівники поліції, які запитали в нього, хто здійснив крадіжку вугілля. У подальшому працівники поліції почали йому погрожувати, але не били, та він сказав неправду про те що він здійснив крадіжку 100 кг вугілля, оскільки злякався. Працівники поліції просили також показати як він брав вугілля, але при цьому він ніяких речей не видавав. Він показав, де на території котельні знаходиться вугілля і де поруч знаходиться паркан, при цьому спосіб перекидання вугілля через паркан він не вказував. Крім цього зазначив, що територія котельні огорожена та є охорона. Яка марка вугілля він не знає. Пізніше він також дізнався, що вугілля викрадав ОСОБА_12 , якого було притягнуто до кримінальної відповідальності за привласнення ввіреного йому вугілля.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні районного суду пояснив, що він працює майстром цеху «Ремонтне вагонне депо Помічна». У нічну зміну коли чергував ОСОБА_6 07.03.2019 було виявлено, що здійснено крадіжку вугілля. Площадка з вугіллям розташована за 10 м від котельні та вказана територія освітлена. Коли вугілля набирали в мішок, виключили світло. По камері відеоспостереження було видно тільки силует людини. Вхід на підприємство здійснюється тільки через охорону. Відео з камер спостереження надано на вимогу поліції. Підтвердив, що був учасником слідчого експерименту за участі ОСОБА_6 . Також вказав, що акт перевірки наявності та зберігання вугілля на котельній ремонтного депо Помічна від 25.03.2019 (т.1 а.с.71) складали в технічному відділі ймовірно за пропозицією працівників поліції, та він його дійсно підписав, але фактичного зважування вугілля не відбувалось.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що він на початку 2019 року був майстром дільниці, де працював ОСОБА_6 та він контролював перебування на робочому місці кочегарів. ОСОБА_6 завжди вчасно прибував на роботу та не прогулював, до роботи ставився добре. Коли приїхали працівники поліції він бачив, як в кабінет головного інженера привели ОСОБА_13 та ще одного кочегара, його до кабінету не пустили. Документів по видачі вугілля ОСОБА_6 не мав. Коли закінчувався опалювальний період залишок вугілля переважувався та місце зберігання його опломбовувалось. В актах, які наявні в матеріалах кримінального провадження, щодо наявності, зберігання та видачі вугілля він свій підпис не ставив та їх зміст йому не відомий. Крім того вказав, що були випадки викрадення вугілля кочегаром котельні ОСОБА_14 . Він приймав участь як понятий на слідчому експеременті коли ОСОБА_15 показував, як викрадав вугілля на автомобілі Дастер, через зламані завіси на воротах та в подальшому вони їх заварили і проходу не було. ОСОБА_6 не міг викрасти вугілля, бо на прохідній сувора охорона, а через паркан, висота якого 2 метри, ОСОБА_6 фізично не міг перекинути мішки з вугіллям. ОСОБА_6 на роботу ходив пішки, на велосипеді він його не бачив.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні вказав, що працює майстром у вагонному депо, яке періодично відвідують працівники поліції. Також зазначив, що протокол проведення слідчого експерименту від 30.05.2019 він підписував, але фактично про участь в цій слідчій дії не пім`ятає. Також йому відомо, що ОСОБА_6 на роботу ходить пішки та в його користуванні велосипеда «Україна» ніколи не бачив.

Під часапеляційного розглядукримінального провадженнядосліджено протоколслідчого експерименту від 30.05.2019 та фототаблиця до нього, відповідно до якого ОСОБА_6 розповів, як він викрав ввірене йому вугілля з території підприємства за адресою АДРЕСА_2 , де він працює кочегаром та де знаходився предмет злочинного посягання і яким чином здійснювалось його заволодіння.

Вказаний вище протокол слідчого експерименту судом першої інстанції визнано недопустимим доказом. Із такими висновками погоджується і апеляційний суд, виходячи з такого.

З даного протоколу слідчого експерименту вбачається, що слідчим фактично проведено допит обвинуваченого ОСОБА_6 та не відображено спосіб викрадення ним вугілля, який фактично наведено в обвинуваченні.

Окрему увагу слід звернути на той факт, що під час слідчого експерименту слідчий пропонує надати показання ОСОБА_6 з метою уточнення раніше наданих показань, тобто фактично вказана слідча дія проводиться у формі допиту.

Окрім того, також відсутня інформація на який технічний пристрій зафіксовано результати слідчого експерименту. ОСОБА_6 лише сфотографований біля складу вугілля, куди йому стати наказав слідчий. Натомість свідок ОСОБА_11 під час допиту в суді стверджував, те що ОСОБА_6 не зміг би перекинути і одного мішку з вугіллям через 2-х метровий бетонний паркан, і навіть він особисто це навряд би зробив, хоча є значно фізично сильнішим та більшим за ОСОБА_6 . Інших шляхів, куди можна було б винести мішки з вугіллям з території депо, інакше як через паркан, не було. Отже під час слідчого експерименту, який був проведений лише формально, жодним чином не перевірено можливість ОСОБА_6 вчинити кримінальне правопорушення за версією сторони обвинувачення.

Так, згідно ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обгрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

У постанові від 14.09.2020 у справі № 740/3597/17 Обєднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зробила висновок, що приписи ч. 4 ст. 95 КПК про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів згідно зі ст. 95 КПК. Показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту.

Заперечення обвинуваченим у судовому засіданні відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за його участю під час слідчого експерименту, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту.

Проведення слідчого експерименту у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст ч. 4 ст. 95 КПК.

Зважаючи на вказане, місцевий суд правильно відхилив протокол слідчого експерименту від 30.05.2019 та не брав його до уваги, як доказ сторони обвинувачення, а при постановлені даного вироку, правильно враховав показання обвинуваченого, надані ним безпосередньо в ході судового розгляду.

Також, згідно показань свідка ОСОБА_10 , акт перевірки наявності та зберігання вугілля на котельній ремонтного депо Помічна від 25.03.2019 (т.1 а.с.71) складали в технічному відділі, але фактичного зважування вугілля не відбувалось.

Більше того,допитаний всудовому засіданнісвідок ОСОБА_11 вказав,щовінвзагалі непідписував доданідо матеріалівсправи документина офіційнихбланках Укрзалізниці,а вакті від25.03.2019,який бувскладений комісієюз перевіркинаявності тазберігання вугілляна котельнійремонтного вагонногодепо Помічна(т.1а.с.71),акті від03.03.2019(т.1а.с.75)та актівід 30.05.2019(т.1а.с.76),навпроти йогопрізвища наявнийне йогопідпис,та йомувзагалі невідомо хтоскладав вказаніакти іким вонипідписувались.

Крім того, згідно обвинувального акту до матеріалів кримінального провадження долучено заяву за підписом начальника депо ОСОБА_16 про вчинення злочину від 23.05.2019, в якій за твердженням захисника вказано про те, що начальник депо просить притягнути до кримінальної відповідальності невідомих осіб, які 27.03.2019 здійснили крадіжку вугілля марки ДГ 0 - 13 з території депо у кількості 100 кг.

У той час як в обвинувальному акті (зміненому) зазначено, що ОСОБА_6 вчинив крадіжку вугілля марки ДГ 13-100 (тобто зовсім іншої марки) та в інший проміжок часу, а саме в першій декаді березня 2019 року.

Окрім того в заяві про вчинення злочину за підписом ОСОБА_16 відсутня інформація та підпис про ознайомлення та попередження останнього за ст. 383 КК України (завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення), що в свою чергу означає, що вказана заява є недопустимим доказом, оскільки попередження особи про завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення під підпис є обов`язковим атрибутом даної заяви.

Також, в обвинувальному акті вказано, що ОСОБА_6 набрав 3 мішки вугілля вагою 100 кілограмів та на своєму велосипеді «Україна» вивіз з території депо.

Як зазначив свідок ОСОБА_11 , починаючи з 2012 року, з того часу як почав працювати ОСОБА_6 в депо, він жодного разу не бачив його на велосипеді, оскільки будь-якого велосипеду у ОСОБА_6 , зокрема «України», не було і на роботу та з роботи він ходив постійно пішки, проте в обвинувальному акті йдеться про велосипед ОСОБА_6 - «Україна».

Крім того, в судовому засіданні районного суду також дослідженно вирок Новоукраїнського районного суду від 21.02.2020 відповідно до якого ОСОБА_12 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, а саме за те, що останній в першій та другій декаді березня 2019 року здійснив привласнення ввіреного йому майна (вугілля) з території АТ «Українська залізниця» регіональна філія «Одеська залізниця» служба вагонного господарства виробничого підрозділу «Ремонтне вагонне депо Помічна» (а.с.96-98 т.2), що вказує на можливість викрадення вказаного в обвинуваченні ОСОБА_6 вугілля саме в цей період іншими особами.

Отже колегія суддів вважає, що надавши оцінку показанням допитаних в судовому засіданні свідків, з огляду на те, що в судовому засіданні свідки підтвердили лише факт того, що обвинувачений працював кочегаром, однак достовірно не стверджували, що злочин мав місце та він вчинений саме обвинуваченим, районний суд обґрунтовано дійшов висновку про те, щов матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували вчинення саме ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України і на даний час вичерпані всі можливості отримання будь-яких достовірних доказів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, ухвалюється виправдувальний вирок.

Так, за змістом ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Також обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у цьому.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдиною версією, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їйпред`явлено обвинувачення.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, на потерпілого.

При цьому ст. 22 КПК регламентовано, щокримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Отже, у вказаному кримінальному провадження колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що прокурор не надав суду доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували обвинувачення, висунуте ОСОБА_6 , а аналіз наданих стороною обвинувачення доказів, які містяться у вироку, вказує на те, що жоден із представлених суду доказів не містить інформації та фактичних даних, які б доводили поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а тому суд першої інстанції правильно не взяв їх до уваги, обґрунтовано постановивши при цьому виправдувальний вирок.

Вирок суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, постановлено з додержанням вимог ст. 374 КПК України і таке судове рішення відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості, як того вимагають положення ст. 370 КПК України.

На підставі наведеного вище, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, а тому вирок районного суду слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - залишити без задоволення, а вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06.07.2022, яким ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 185КК України та на підставі п. 2 ч. 1 статті 373 КПК України виправдано, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим ОСОБА_6 залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 .

З оригіналом згідно:

Суддя Кропиницького

апеляційного суду ОСОБА_2