Рішення

від 06.09.2022 по справі 331/174/22

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

07.09.2022

Справа № 331/174/22

Провадження № 2-а/331/14/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2022 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Антоненко М.В.

за участю секретаря : Федорової К.Д.

розглянувши у письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, старшого державного інспектора відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту Державного контролю на транспорті Колеснік Н.Г., третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦПРОМ», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГ-ТРАНС-ОЙЛ» про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 12.01.2022 року звернувся до суду з вказаним позовом про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі від 22. 12. 2021р. серія ВМ № 00004373.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22 грудня 2021 року на автодорозі за адресою Н-23, км 2+998, Кіровоградська область вавтоматичному режимі зафіксовано транспортний засіб, DAF XF 95.430, державний номер НОМЕР_1 . Транспортний засіб, належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮГ-ТРАНС-ОЙЛ» та знаходиться у Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦПРОМ» і підставі договору оренди.

Старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту Державного контролю на транспорті Колєснік H.Г. прийнято ріше за результатами розгляду відомостей з матеріалів інформаційного файлу, створеного системою за допомогою технічних засобів Q-FREE HI TRAC TMU4 WIM, 10022 про те, що транспортний засіб, DAF XF 95.430,, державний номер НОМЕР_1 порушив правила, дорожнього руху, та прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі від 22.12.2021р. серія ВМ №00004373.

Із зазначеною постановою позивач не погоджується, вважає її незаконною і такою, що має бути скасована з наступних підстав.

В постанові зазначено, що було порушено п. 22.5 ПДР, оскільки вантаж,

що перевозива рухався із перевищенням нормативних параметрів, навантаження на здвоєні осі транспортно засобу на 9, 9% (4,943 тон).

Не зрозуміло враховано у цьому розрахунку, що транспортний засіб, DAF XF 95.430, державний номер НОМЕР_1 є контейнеровозом, при експлуатації якого дозволено перевозити вантаж - 40 тон, а 44 тон, що говорить про неправомірні розрахунки і висновки відповідача. Вага контейнеровозу з вантажем є нормою, що підтверджується товарно транспортною накладною № 135 від 21. 12. 2021 року, за якою Брутто = 27 тон.

Позивач зазначає про те, що притягнення його до відповідальності за порушення ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, заміри транспортного засобу повинні були здійснюватися на стаціонарному або пересувному пункті габаритно-вагового контролю із наступним наданням довідки про здійснення габаритно-вагового контролю та акту про перевищення нормативних габаритів.

Наполягає, що достовірно вважати, що вантаж, перевозився, рухався із перевищенням нормативних параметрів, який зафіксований в автоматичному режимі, не можна вважати.

Вважає, що постанова не відповідає вимогам cт. 283 КУпАП щодо, вимог про зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.

Ухвалою судді Жовтневого районного м. Запоріжжя 14 січня 2022 року провадження по справі відкрито.

В судове засідання представник позивача адвокат Дерев`янко І.О. надала клопотання про розгляд справи у її відсутність, наполягала на задоволенні позову.

Відповідачі - Державна служба України з безпеки на транспорті, старший державний інспектор відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту Державного контролю на транспорті Колеснік Н.Г. були тричі належним чином повідомлені про час та місце судових засідань, призначених на 07.04.22, 18.05.22 р., 07.09.22 р., що підтверджуєься відмітками про вручення поштового відправлення, до суду не з`явились, про причину неявки суд не повідомили, письмових відзивів та пояснення суду не надали.

Представники третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «УКРСПЕЦПРОМ», ТОВ «ЮГ-ТРАНС-ОЙЛ» до суду не з`явилися, повідомлялися про час та місце розгляду справи належними чином, відзив та пояснення у справі не надали.

У відповідності до вимог ч. 9 ст. 205 КАС України, оскільки, всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд розглянув справу у письмовому провадженні .

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

За змістом ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 22 грудня 2021 року на автодорозі за адресою Н-23, км 2+998, Кіровоградська область вавтоматичному режимі зафіксовано транспортний засіб, DAF XF 95.430, державний номер НОМЕР_1 . Транспортний засіб, належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮГ-ТРАНС-ОЙЛ» та знаходиться у Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦПРОМ» і підставі договору оренди.

Старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту Державного контролю на транспорті Колєснік H.Г. прийнято ріше за результатами розгляду відомостей з матеріалів інформаційного файлу, створеного системою за допомогою технічних засобів Q-FREE HI TRAC TMU4 WIM, 10022 про те, що транспортний засіб, DAF XF 95.430,, державний номер НОМЕР_1 порушив правила, дорожнього руху, та прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі від 22.12.2021р. серія ВМ №00004373 (а.с.10).

На обґрунтування своїх доводів позивачем надано суду : товарно-транспортну накладну № 135 від 21.12.2021 р. , відповідно до якої транспортний засіб DAF XF 95.430, державний номер НОМЕР_1 , причіп KRONEАР5876ХО було загружено просом, загальна маса (брутто) транспортного засобу з вантажем становить 27 000 кг. (а.с.11);свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу DAF XF 95.430, державний номер НОМЕР_1 , відповідно до якого вказаний т/з належить на праві власності ТОВ «ЮГ-ТРАНС-ОЙЛ».

Відповідно до ст. 2 Закону Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ (Закон № 2344) законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «;Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

При цьому, згідно ст. 1 Закону № 2344, автомобільний транспорт - галузь транспорту, яка забезпечує задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільними транспортними засобами.

Автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Великогабаритний транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з габаритних параметрів якого перевищує встановлені на території України допустимі параметри.

Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, що включає перевірку на відповідність встановленим законодавством нормативам вагових або габаритних параметрів таких транспортних засобів, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Зона габаритно-вагового контролю - облаштована відповідними дорожніми знаками ділянка автомобільної дороги, на якій розташовані автоматичні, стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю.

Причіп - транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем.

Транспортний засіб загального призначення - транспортний засіб, не обладнаний спеціальним устаткуванням і призначений для перевезення пасажирів або вантажів (автобус, легковий автомобіль, вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу).

Транспортний засіб спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, осіб з інвалідністю, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).

Внутрішні перевезення - перевезення пасажирів і вантажів між населеними пунктами, розташованими на території однієї держави.

Внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України.

Статтею 6 Закону № 2344, зокрема, встановлено, що реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, прийняті в межах його компетенції, обов`язкові до виконання на території України.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до статті 34 Закону № 2344, автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

За правилами статті 48 Закону №2344, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Статтею 229 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що органи автомобільного транспорту та електротранспорту (тролейбус, трамвай) розглядають справи про адміністративні правопорушення, зв`язані з порушенням правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, правил користування автомобільним транспортом та електротранспортом (частини 2, 3 статті 132-1).

Від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право, зокрема, на автомобільному транспорті - посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (частини друга, третя статті 132-1).

За положенням ч. 2 статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно до статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Суд зазначає, що об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху ( Закон України "Про дорожній рух", Правила дорожнього руху, Закон України "Про перевезення небезпечних вантажів", Правила перевезення небезпечних вантажів).

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у: порушенні встановлених законодавством габаритно-вагових норм великогабаритних і великовагових транспортних засобів під час руху автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

У відповідності до статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, під транспортними засобами у статтях 121-126, 127-1 - 128-1, частинах першій і другій статті 129, статтях 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.

Відповідно до ст. 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі ПДР ).

Положеннями пунктів 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.3 ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Відповідно до пункту 4 цих же Правил, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Згідно п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001 року, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Отже, вказаними положеннями правил встановлено обов`язок водія знати та дотримуватись максимально допустимої маси вантажу, яку він може перевезти транспортним засобом, і її розподіл по осях. Також, визначено заборону водію здійснювати рух транспортного засобу з перевищенням визначених обмежень з перевезення небезпечних вантажів.

Стаття 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачає, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, викладені в Правилах проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30).

Відповідно до п.2 Правил № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306.

За змістом пункту 4 Правил №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Відповідно до п.5 Правил № 30, рух транспортних засобів та їх составів загальною масою до 40 тонн включно, якщо вони не є великогабаритними і контейнеровозів загальною масою до 46 тонн включно та заввишки від поверхні дороги до 4,35 метра включно (на встановлених Укравтодором, Укртрансбезпекою і Національною поліцією маршрутах, які погоджено з організаціями, зазначеними в пунктах 9-13 цих Правил), здійснюється без дозволу.

Відповідно до п. 1.10 ПДР, габаритно-ваговий контроль це перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

Суд не приймає до уваги положення вказані у Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879, оскільки за положенням пункту 1 вказаного порядку його дія не застосовується під час габаритно-вагового контролю на автоматичних пунктах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 р. № 1174 затверджено Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі.

За п. 2 Порядку, автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті (далі - автоматичний пункт) - комплекс технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу в русі, визначених пунктом 12 цього Порядку, з одночасною його фотозйомкою, відеозаписом (за наявністю) та ідентифікацією за державним реєстраційним номером.

Інформаційний файл - упорядкована сукупність відомостей про транспортний засіб, відповідальну особу, визначену статтею 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та метаданих, сформованих автоматичним пунктом.

За положенням п.12 Порядку, автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно п. 13 Порядку, під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.

Відповідно до п. 17 Порядку, у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.

Інформаційні файли з винесеними постановами передаються до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

З аналізу наведених норм права вбачається, що рух (проїзд) великогабаритних транспортних засобів (з вантажем або без нього), так і перевезення великогабаритних транспортних засобів (з вантажем або без нього) автомобільними дорогами здійснюється за спеціальними правилами встановленими законом. Такий рух здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів. Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені органи. Такий контроль включає, в тому числі, перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам.

Положення законодавства розрізняють транспортні засоби загального та спеціалізованого призначення у тому числі для перевезення вантажів. Положення п. 22.5 ПДР встановлюють різну максимально допустиму масу вантажу, яку він може перевезти транспортним засобом, і її розподіл по осях, у залежності від типу транспортного засобу, зокрема контейнеровозів.

У разі автоматичної фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті за результатами габаритно-вагового контролю складається інформаційний файл, який зокрема містить відомості про транспортний засіб та який з винесеними постановами передаються до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

При цьому, за вимогами п. 17 Порядку № 1174, у постанові про накладення адміністративного стягнення зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому такі кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що в силу приписів статті 77 КАС України у справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доказування правомірності своїх дій у разі, якщо останній заперечує проти позову.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 року у справі №295/3099/17.

Отже, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідно до норм КАС України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надає докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Як було зазначено, відповідачі - Державна служба України з безпеки на транспорті, старший державний інспектор відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту Державного контролю на транспорті Колеснік Н.Г. були тричі належним чином повідомлені про час та місце судових засідань, до суду не з`явились, про причину неявки суд не повідомили, письмових відзивів та пояснення суду не надали.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

26 квітня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Як свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу DAF XF 95.430, транспортний засіб позивача переобладнано та віднесено до спеціального типу вантажних ТЗ, а саме спеціальний контейнервоз-с.

Отже, в силу приписів п. 22.5 Правил дорожнього руху України, до транспортного засобу позивача застосовуються інші граничні вагові параметри транспортного засобу, як для контейнеровозів.

Суд зазначає, що оскаржувана постанова відповідачів в порушення п. 17 Порядку № 1174 не містить інформацію щодо виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.

Тобто, зі змісту оскаржуваної постанови неможливо встановити які вагові параметри транспортного засобу застосовані відповідачем при розрахунку та прийняті постанови. Також, відповідачами не надано інформаційні файли або витяг з нього, які б містив відомості про транспортний засіб застосовані відповідачем при розрахунку.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що рішення відповідачів у розмінні вимог законодавства не може вважатись вмотивованим.

Отже, матеріали справи не містять жодних доказів того, що габаритно-ваговий контроль позивача було здійснено у відповідності до вимог законодавства.

Також, суд звертає увагу, що як зазначалось, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частинами 2 статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором оренди транспортного засобу від 02.01.2019 року укладеним між ТОВ «Юг-Транс-Ойл» та ТОВ «Укрспецпром», транспортний засіб марки DAF, державний номер НОМЕР_1 , переданий у платне користування ТОВ «Укрспецпром» строком до 02.01.2022 року (а.с.11-12).

Відповідно до товарно-транспортної накладної № 135 від 21.12.2021 р.: транспортний засіб DAF XF 95.430, державний номер НОМЕР_1 , причіп KRONEАР5876ХО, перевізник ТОВ «Укрспецпром», водій ОСОБА_2 .

Приписами пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв`язку № 363 від 14.10.1997 року, визначено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Матеріали справи не містять доказів отримання відповідачами відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань для встановлення належного суб`єкта адміністративного проступку передбаченого частиною 2 статті 132-1 КУпАП на час вчинення адміністративного правопорушення.

Зазначене також свідчить, що рішення відповідачів у розмінні вимог законодавства не може вважатись вмотивованим.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що спірний габаритно-ваговий контроль було здійснено, у тому числі здійснено із дотриманням відповідної процедури.

Суд зазначає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує його фіксування, що є доказом вчинення правопорушення. При цьому, сама постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки викладення обставин правопорушення, без його фіксації або без належного підтвердження, не може бути належним доказом вчинення порушення.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 р. в адміністративному провадженні №К/9901/29775/18.

Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку що в судовому засіданні не знайшло підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, а тому, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі від 22. 12. 2021р. серії ВМ № 00004373 підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.

Відповідно до частини 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем за подання позову сплачено судовий збір 992,4 грн., яка підлягає стягненню з відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, старшого державного інспектора відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту Державного контролю на транспорті Колеснік Н.Г., третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦПРОМ», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГ-ТРАНС» про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі від 22. 12. 2021р. серія ВМ № 00004373 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП України, та закрити провадження у справі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

На підставі ч.2 ст. 271 КАС України копію судового рішення невідкладно надіслати учасникам справи.

Суддя: М.В. Антоненко