Рішення

від 18.09.2022 по справі 910/5224/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.09.2022Справа № 910/5224/22Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Фенікс" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення 4 499,06 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2022 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Фенікс" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - Компанія) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 4 499,06 грн, з яких: 1 300,00 грн - витрати на проведення автотоварознавчих експертних досліджень, виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Сател Груп" на замовлення позивача; 1 437,24 грн - різниця суми вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, що була встановлена висновком експерта в рамках цивільної справи № 759/2106/20, та суми вартості відновлювального ремонту згідно звіту ТОВ "Сател Груп" від 18 червня 2019 року № 7476/06/19-2; 1 761,82 грн - недоплачена сума відшкодування в порядку регресу згідно претензії від 5 вересня 2019 року № 136. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) повністю не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 4 липня 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

13 липня 2022 року через загальний відділ канцелярії суду позивач на виконання вимог вказаної ухвали подав документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 липня 2022 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5224/22 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

15 серпня 2022 року через загальний відділ канцелярії суду надійшов відзив Компанії на позовну заяву від 10 серпня 2022 року № 3390-05-27/1455, в якому відповідач заперечив проти задоволення вимог позивача, посилаючись на те, що виплачена ним сума страхового відшкодування в розмірі 35 922,42 грн відповідно до приписів чинного законодавства була розрахована виходячи з вартості фактичних затрат, понесених при проведенні відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. Також відповідач вказав, що витрати на проведення автотоварознавчих експертних досліджень не входять до фактичних витрат по виплаті страхового відшкодування, а відтак не підлягають стягненню за рахунок відповідача. Крім того, позивач не звертався до відповідача з такою вимогою у визначений Законом річний строк.

17 серпня 2022 року на електронну адресу суду та 19 серпня 2022 року через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшло письмове підтвердження від 16 серпня 2022 року № 48, згідно якого ціна позову не змінилася, спірна заборгованість відповідачем не погашена.

Жодних інших заяв по суті справи або клопотань сторонами не подано.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Враховуючи подання сторонами у даній справі заяв по суті спору, в яких останні висловили свої правові позиції, доводи та міркування щодо спірних вимог, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, в яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

8 червня 2019 року на Великій Кільцевій дорозі у місті Києві, на нерегульованому перехресті із проспекту Мінський, при повороті ліворуч, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортних засобів: зіткнення автомобіля "Opel Astra", державний номерний знак: НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , з автомобілем "Toyota Camry", державний номерний знак: НОМЕР_2 . Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "Opel Astra", державний номерний знак: НОМЕР_1 , не надав переваги в русі автомобілю "Toyota Camry", державний номерний знак: НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку прямо, у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем "Toyota Camry", державний номерний знак: НОМЕР_2 , чим порушив пункт 16.6 Правил дорожнього руху України.

Зазначені обставини були встановлені постановою Оболонського районного суду міста Києва від 22 серпня 2019 року в справі № 756/8354/19, якою водія автомобіля "Opel Astra", державний номерний знак: НОМЕР_1 , ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (копія даної постанови наявна в матеріалах справи).

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "Toyota Camry", державний номерний знак: НОМЕР_2 (застрахований транспортний засіб). Власником застрахованого транспортного засобу було Товариство з обмеженою відповідальністю "Адмірал-Клуб".

Судом встановлено, що пошкоджений транспортний засіб було застраховано позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту від 20 червня 2018 року № 024/18-Т. Копія цього правочину наявна в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі актів виконаних робіт Суб`єкта підприємницької діяльності Коровіна Євгенія Юрійовича від 13 серпня 2019 року № 138 та № 138/1, позивачем було складено страховий акт від 24 червня 2019 року № 01/06-2019 та додаток від 23 серпня 2019 року № 1 до нього, відповідно до яких сума страхового відшкодування склала 78 028,64 грн. Вказана сума страхового відшкодування була перерахована позивачем на рахунок СПД Коровіна Є.Ю., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень: від 25 червня 2019 року № 272 на суму 77 188,64 грн без ПДВ та від 2 вересня 2019 року № 425 на суму 840,00 грн без ПДВ. Належні копії зазначених документів наявні в матеріалах справи.

Отже, судом встановлено, що перерахована позивачем сума страхового відшкодування була розрахована ним виходячи з вартості фактично проведеного відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу.

У той же час, судом встановлено, що на замовлення позивача ТОВ "Сател Груп" проведено оцінку автомобіля "Toyota Camry", державний номерний знак: НОМЕР_2 , що підтверджується відповідними звітами від 20 червня 2019 року № 7476/06/19 та від 26 липня 2019 року № 7476/06/19-2.

На підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 21 червня 2019 року № ОУ-000414, від 15 серпня 2019 року № ОУ-000455 та рахунків -фактур: від 21 червня 2019 року № СФ-0000137, від 15 серпня 2019 року № СФ-0000184, позивачем за вказані звіти сплачено 1 300,00 грн на рахунок ТОВ "Сател Груп", що підтверджується платіжними дорученнями: від 21 червня 2019 року № 270 на суму 800,00 грн та від 22 серпня 2019 року № 405 на суму 500,00 грн.

Зі змісту вказаних звітів вбачається, що вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 36 435,84 грн (згідно звіту від 20 червня 2019 року № 7476/06/19), а відповідно до звіту від 26 липня 2019 року № 7476/06/19-2 - 37 684,24 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як особи, що на законних підставах експлуатувала автомобіль "Opel Astra", державний номерний знак: НОМЕР_1 , була застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) № АМ/9832070 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, - 100 000,00 грн, франшиза - 1 000,00 грн).

Отже, Компанія є особою, на яку вказаним полісом покладено обов`язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації вищевказаного автомобіля "Opel Astra" на момент ДТП.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, Товариство, здійснивши виплату страхового відшкодування, набуло права потерпілої у ДТП особи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із претензією від 5 вересня 2019 року № 136 про відшкодування шкоди в порядку регресу на суму 37 684,24 грн, розраховану на підставі звіту ТОВ "Сател Груп" від 26 липня 2019 року № 7476/06/19-2.

Компанією складено страховий акт від 9 жовтня 2019 року № ОЦВ-Р-19-32-8944/1 та розрахунок страхового відшкодування від вказаної дати, відповідно до яких сума страхового відшкодування склала 35 922,42 грн (з урахуванням франшизи за полісом № АМ/9832070 та коефіцієнту фізичного зносу).

Вказана сума була перерахована позивачу, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 10 жовтня 2019 року № 51797.

Разом із тим, рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 18 травня 2022 року в справі № 759/2106/20 за позовом Товариства до ОСОБА_2 , третя особа - Компанія, про відшкодування шкоди у порядку регресу в розмірі 43 406,22 грн на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства 38 907,16 грн (78 028,64 грн - 39 121,48 грн).

У межах даної справи Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України було проведено судову транспортно-товарознавчу експертизу, за результатами якої складено висновок від 20 грудня 2021 року № СЕ-19/111/21/55718, копія якого міститься в матеріалах даної справи.

Згідно вказаного висновку вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та вартість матеріального збитку автомобіля "Toyota Camry", державний номерний знак: НОМЕР_2 , спричиненого вказаною ДТП, станом на 8 червня 2019 року склала 39 121,48 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, позивач звернувся до відповідача з претензією від 30 травня 2022 року № 42, в якій просив доплатити по вказаному страховому випадку 4 499,06 грн, з яких: 1 300,00 грн - витрати на проведення автотоварознавчих експертних досліджень, виконаних ТОВ "Сател Груп" на замовлення позивача; 1 437,24 грн - різниця суми вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, що була встановлена висновком експерта в рамках цивільної справи № 759/2106/20, та суми вартості відновлювального ремонту згідно звіту ТОВ "Сател Груп" від 18 червня 2019 року № 7476/06/19-2; 1 761,82 грн - недоплачена сума відшкодування в порядку регресу згідно претензії від 5 вересня 2019 року № 136. Проте вказана претензія залишена відповідачем без задоволення.

Згідно з положеннями статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Спеціальні норми Закону обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до статті 29 та пункту 32.7 статті 32 цього Закону в зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика).

Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = Ср + См + Сс х (1- Ез), де: Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.; С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.; С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.; Ез - коефіцієнт фізичного зносу.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2017 року в справах № 910/3650/16 і № 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду: від 1 лютого 2018 року в справі № 910/22886/16, від 6 лютого 2018 року в справі № 910/3867/16, від 12 березня 2018 року в справі № 910/5001/17.

Тому, пред`явлення позивачем до відповідача (страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірним.

Як вбачається з наданого позивачем звіту про оцінку транспортного засобу від 26 липня 2019 року № 7476/06/19-2 та висновку експерта від 20 грудня 2021 року № СЕ-19/111/21/55718, виконаного в межах судової транспортно-товарознавчої експертизи в цивільній справі № 759/2106/20, значення коефіцієнта фізичного зносу автомобіля "Toyota Camry", державний номерний знак: НОМЕР_2 , становить 0,6562. Дана обставина не заперечувалась відповідачем у цій справі.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що у Компанії в зв`язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком та в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв`язку з понесенням витрат на оплату ремонту автомобіля, але виходячи з фактичної вартості проведеного відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, податку на додану вартість та з вирахуванням франшизи.

Аналогічна правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 6 липня 2018 року в справі № 924/675/17.

З наданого позивачем акта виконаних робіт від 13 серпня 2019 року № 138 вбачається, що фактична вартість замінених складових частин становить 62 646,64 грн. З урахуванням коефіцієнта фізичного зносу їх вартість дорівнює 21 537, 92 грн (62 646,64 грн х (1 - 0,6562).

З вказаного акта та з акта додатково виконаних робіт від 13 серпня 2019 року № 138/1 вбачається, що вартість ремонтно-відновлювальних робіт (Ср) склала 6 342,00 грн, вартість необхідних для ремонту матеріалів (См) - 9 040,00 грн.

Отже, загальна вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, проведеного внаслідок вказаної ДТП, з урахуванням коефіцієнта його фізичного зносу становить 36 919,92 грн, з яких: 21 537, 92 грн - вартість складових частин з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, 6 342,00 грн - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, 9 040,00 грн - вартість необхідних для ремонту матеріалів.

Таким чином, розмір страхового відшкодування з урахуванням встановленої франшизи становить 35 919,92 грн (36 919,92 грн - 1 000,00 грн).

Оскільки судом встановлено, що Компанією по вказаному страховому випадку сплачено страхове відшкодування в розмірі 35 922,42 грн, вимога Товариства про додаткове стягнення з відповідача 1 761,82 грн та 1 437,24 грн страхового відшкодування є необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню.

Щодо посилання позивача на звіт про незалежну оцінку від 26 липня 2019 року № 7476/06/19-2, за яким розмір страхового відшкодування склав 37 684,24 грн, суд зазначає, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому вказується можлива, але не кінцева сума, необхідна для відновлення транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 3 липня 2019 року в справі № 910/12722/18, постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року в справі № 922/4013/17 та постанові Верховного Суду від 6 липня 2018 року в справі № 924/675/17.

Вимога позивача про стягнення 1 300,00 грн витрат на проведення звітів від 20 червня 2019 року № 7476/06/19 та від 26 липня 2019 року № 7476/06/19-2 є необґрунтованою, так як ці втрати не входять до складу шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу згідно статей 28, 29 Закону.

Також суд зазначає, що статтею 37 Закону передбачені випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.

Тобто право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

Оскільки перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах, закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону право страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою і підлягає застосуванню у тому числі щодо особи, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.

Така позиція узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 2 червня 2018 року № 910/7449/17.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з претензією від 30 травня 2022 року № 42, в якій, зокрема, просив стягнути з Компанії додатково 1 300,00 грн витрат на проведення автотоварознавчих експертних досліджень, лише 31 травня 2022 року, тобто із значним пропуском строку, встановленого статтею 37 Закону.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про стягнення з Компанії вказаної суми також не підлягає задоволенню.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин у задоволенні позову Товариства слід відмовити в зв`язку з його необґрунтованістю.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 19 вересня 2022 року.

СуддяЄ.В. Павленко