Ухвала

від 15.09.2022 по справі 916/957/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" вересня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/957/19Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.

при секретарі судового засідання Кушнірук О.А.

розглянувши заяву старшого державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішень судів за вх.№2-654/22 від 09.08.2022

у справі №916/957/19

за позовом військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі:

1. Міністерства оборони України

2. Військової частини НОМЕР_1

до відповідача: Фірми Лебідь у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 1 948 596,34 грн., -

за участю представників:

від ВДВС: не з`явився;

від прокуратури: Холоша Х.Ю. /самопредставництво/;

від позивача Міністерства оборони України: Дубчак Д.В. /самопредставництво/;

від позивача Військової частини НОМЕР_1 : не з`явився

від відповідача: не з`явився.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.08.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2020, позов військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково. З Фірми Лебідь у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю стягнуто на користь Міністерства оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 заборгованість з орендної плати в розмірі 1 833 479, 92 грн., пеню в розмірі 32 126, 95 грн., борг з компенсації плати за землю в розмірі 35482,24 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Фірми Лебідь у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України судовий змір в розмірі 28516,34 грн.

На виконання рішення Господарського суду Одеської області від 07.08.2019р. у справі № 916/957/19, що набрало законної сили 30.08.2019р. видано відповідні накази 30.08.2019р.

09.08.2022 господарським судом одержано заяву старшого державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішень судів, в якій останній просить суд встановити або змінити спосіб і порядок виконання рішення суду по справі №916/957/19 від 30.08.2019 у відповідності до заяви стягувача.

В обґрунтування заяви старший державний виконавець зазначив, що на виконанні Другого Суворовської відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває зведене виконавче провадження №63548778, де боржником є Фірма «Лебідь» у вигляді ТОВ, а стягувачем Військова частина НОМЕР_1 , щодо виконання судових рішень, зокрема по справі №916/957/19 від 30.08.2019. Також, старший державний виконавець зазначив про надходження 09.07.2022 за вх.№6646/21.32-31 заяви стягувача від 08.06.2022 з проханням звернутися до Господарського суду Одеської області із заявою про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішень судів у вищезгаданому зведеному виконавчому провадженні.

До заяви старшим державним виконавцем додано заяву Військової частини НОМЕР_2 за вих.№475/4/1019 від 08.06.2022.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.08.2022 призначено заяву старшого державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за вх.№2-654/22 від 09.08.2022 про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішень судів у справі №916/957/19 до розгляду у судовому засіданні на 18.08.2022 об 11:00, з повідомленням учасників справи та державного виконавця про судове засідання.

У судовому засіданні 18.08.2022р., за участю представників прокуратури та позивачів судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, та якою судове засідання щодо розгляду заяви старшого державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішень судів за вх.№2-654/22 від 09.08.2022 відкладено на 15.09.2022р. о 16:00, із повідомленням учасників справи та державного виконавця про судове засідання.

У судове засідання 15.09.2022р. державний виконавець не з`явився. При цьому, про дату, час та місце судового засідання державного виконавця повідомлено в порядку ст.120 ГПК України шляхом надіслання ухвали суду від 18.08.2022 на електронну адресу ВДВС, зазначену останнім у відповідній заяві за вх.№2-654/22 від 09.08.2022.

Відповідач також у судове засідання 15.09.222р. не з`явився. При цьому, ухвала суду від 18.08.2022р., якою відповідача повідомлено про дату, час та місце судового засідання, повернута до суду органами зв`язку з довідкою про причини повернення «за закінченням терміну зберігання».

Позивач - Військова частина НОМЕР_1 у судове засідання 15.09.2022 не з`явився та надав до суду клопотання за вх.№19684/22 від 15.09.2022 про відкладення судового засідання у зв`язку з перебуванням представника позивача у відпустці по сімейним обставинам. Вказане клопотання судом протокольною ухвалою залишено без задоволення, оскільки явка учасників справи в судове засідання не визнавалася обов`язковою.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

У пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012 визначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Згідно зі ст. 18 ГПК України, яка кореспондується зі статтею 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Як передбачено ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

30.08.2019 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 07.08.2019р. у справі № 916/957/19, що набрало законної сили 30.08.2019р. видано відповідні накази про його примусове виконання щодо стягнення з Фірми Лебідь у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю заборгованості з орендної плати в розмірі 1 833 479, 92 грн., пені в розмірі 32 126, 95 грн., боргу з компенсації плати за землю в розмірі 35482,24 грн., а також судовий змір в розмірі 28516,34 грн.

Частиною 1 ст. 331 ГПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу, як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 статті 331 ГПК України).

Відповідно до ч.3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Суд зазначає, що новим Господарським процесуальним кодексом України належним чином не врегульовано питання встановлення порядку виконання рішення суду.

Поряд з цим, під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Фактично поняття "порядок" виконання судового рішення має спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання рішення суду визначається як процедура виконання встановленого судом способу захисту порушеного або оспорюваного права (законного інтересу), що передбачає строки, черговість, місце, послідовність та інші складові дій щодо виконання рішення суду, а також вказує на права та обов`язки учасників виконавчого провадження і зумовлює наслідки їх здійснення.

В свою чергу, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Тобто, вирішуючи відповідне питання, суд повинен встановити обставини, що свідчать про неможливість виконання рішення суду.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 року у справі № 910/18299/16, зміна способу та порядку виконання рішення можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у порядку і спосіб, які встановлені раніше.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі "Шмалько проти України" зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися, як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 року по справі "Чіжов проти України" Європейський суд зазначив, що позитивним обов`язкам держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо і практично, а нездатність державних органів вжити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграфу 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Таким чином, Верховний Суд вважає, що якщо суд встановлює, що іншим способом рішення виконати неможливо і обраний спосіб не порушує прав інших кредиторів та гарантує ефективне виконання судового рішення, є підстави для зміни способу виконання шляхом передачі позивачу належного відповідачу майна в натурі. Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГСУ у справі 2/331 від 19.01.2011 року.

Отже, із врахуванням наведеної правової позиції Верховного Суду, господарський суд вважає, що особа, яка подала заяву про зміну способу і порядку виконання рішення повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Докази повинні бути належними та допустимими.

Проте, при здійснені аналізу заяви старшого державного виконавця, господарським судом встановлено, що Другим Суворовським ВДВС не надано до суду доказів, які надають можливість встановити обставини, що свідчать про істотне ускладнення виконання рішення суду або роблять його виконання неможливим, що в свою чергу є підставою для вирішення питання про встановлення або зміну способу та порядку виконання рішення суду.

Окрім того, господарський суд зауважує, що за відсутності жодних документів, на підставі яких судом може бути встановлено наявність зведеного виконавчого провадження №63548778 з виконання наказу Господарського суду Одеської області у справі №916/957/19, встановлення обсягу виконавчих дій, що вчинялися старшим державним виконавцем з метою примусового виконання рішення суду також е неможливим.

Також господарський суд звертає увагу, що за припасами ч.1 ст.331 ГПК України господарський суд за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) може встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення суду.

Поряд з цим, вимогами ч.3 ст.33 Закону України "Про виконавче провадження" також встановлено наявність заяви про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення суду.

В даному випадку у заяві державного виконавця не зазначено чітких вимог щодо відповідного судового рішення або встановлення способу та порядку виконання рішення суду, або зміна способу та порядку виконання рішення суду.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, про необґрунтованість вимог державного виконавця, у зв`язку з чим заява Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішень судів задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.Відмовити старшому державному виконавцю Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у задоволенні заяви про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішень судів за вх.№2-654/22 від 09.08.2022 у справі № 916/957/19.

Ухвала набирає чинності 15.09.2022р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду і шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.

Повну ухвалу складено 20.09.2022р.

Суддя Г.Є. Смелянець