Ухвала

від 16.02.2023 по справі 916/957/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"16" лютого 2023 р.м. Одеса Справа № 916/957/19Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.

при секретарі судового Редько А.Г.

розглянувши заяву старшого державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білаш Є.Г. про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду за вх.№2-1123/22 від 18.11.2022

у справі №916/957/19

за позовом військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі:

1. Міністерства оборони України

2. Військової частини НОМЕР_1

до відповідача: Фірми Лебідь у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 1 948 596,34 грн., -

за участю представників сторін:

від органу ДВС: Білаш Є.Г.

від прокуратури: Запорожець Х.Ю.

від позивача-1 (стягувач): ОСОБА_1 ;

від позивача-2 (стягувач): ОСОБА_2 /;

від відповідача (боржник): не з`явився.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.08.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2020, позов військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. З Фірми Лебідь у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю стягнуто на користь Міністерства оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 стягнуто заборгованість з орендної плати в розмірі 1 833 479, 92 грн., пеню в розмірі 32 126, 95 грн., борг з компенсації плати за землю в розмірі 35482,24 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Фірми Лебідь у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України судовий збір в розмірі 28516,34 грн.

На виконання рішення Господарського суду Одеської області від 07.08.2019р. у справі № 916/957/19, що набрало законної сили 30.08.2019р., видано відповідні накази 30.08.2019р.

09.01.2023 за вх.№2-37/23 господарським судом одержано заяву старшого державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білаш Є.Г. про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду, в якій останній просить суд:

встановити порядок виконання рішення Господарського суду Одеської області від 07.08.2019, а саме передати стягувачу військовій частині НОМЕР_1 в рахунок погашення боргу в рамках виконавчого провадження №60252432 до складу якого входить наказ про примусове виконання рішення суду у справі №916/957/19 від 30.08.2019 про стягнення з Фірми Лебідь у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Міністерства оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 заборгованості з орендної плати в розмірі 1 833 479, 92 грн., пені в розмірі 32 126, 95 грн., боргу з компенсації плати за землю в розмірі 35482,24 грн., частину майна боржника - Фірми Лебідь у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, а саме частину нерухомого майна боржника, яке знаходиться на території військового містечка № НОМЕР_2 м (м. Одеса, вул. Маловського ЗА) зазначені у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника №30252432 від 22.08.2022, на загальну суму, що підлягає стягненню за наказом №916/957/19 від 30.08.2019, а саме 1 901 089, 11 грн.

Обґрунтовуючи заяву старший державний виконавець зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 , Фінансується з державного бюджету, а у зв`язку з запровадженням воєнного стану (з урахуванням його економічних наслідків) навантаження на державний бюджет є занадто великим, а тому забезпечення можливості реального виконання рішення суду, та можливості стягнення на користь держави в особі Військової частини НОМЕР_1 , заборгованості за рішенням суду, буде мати визначальне значення для матеріального забезпечення ЗСУ.

Також старший державний виконавець вказує, що в процесі примусового виконання рішення суду виконавцем встановлено відсутність у боржника - коштів на рахунках, транспортних засобів, про що свідчать листування виконавця з банківськими установами, витяги з реєстрів. Враховуючи що судове рішення має бути виконано, а також те, що в даному випадку існують обставини, що роблять неможливим виконання рішення суду, стягувач надав згоду на погашення заборгованості шляхом передачі йому частини майна боржника, зазначених у постанові виконавця про опис та арешт майна №60252432 від 22.08.2022 року, обґрунтовано вважаємо, що наявні правові передумови згідно ст.331 ГПК України для передачі стягувачу в рахунок погашення боргу в рамках виконавчого провадження №60252432, наказ про примусове виконання рішення № 916/957/19, частини майна боржника, а саме нерухомого майна за адресою: нерухомого майна боржника, яке знаходиться на території військового містечка № НОМЕР_2 м (м. Одеса, вул. Маловського ЗА) зазначеного у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, що підлягає стягненню за наказом № 916/957/19 від 30.08.2019 року, а саме 1 901 089, 11 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.01.2023 призначено заяву старшого державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білаш Є.Г. про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду за вх.№2-1123/22 від 18.11.2022 у справі 916/957/19 на 25.01.2023 о 12:30, з повідомленням учасників справи, прокуратури та старшого державного виконавця про судове засідання.

25.01.2023 о 12:30 судове засідання щодо розгляду заяви не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги та ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.01.2023 розгляд заяви про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду призначено до розгляду на 16.02.2023, із викликом учасників справи, представника прокуратури та головного державного виконавця у судове засідання.

У судовому засіданні 16.02.2023 старший державний виконавець, представник прокуратури та стягувачі (позивачі) підтримали вимоги викладені у заяві про встановленні порядку виконання рішення суду.

Боржник (відповідач) у судове засідання 16.02.2023 не з`явився. При цьому про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надіслання ухвал суду на адресу місцезнаходження боржника (відповідача), яка зазначена у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно із ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012 визначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hor№sby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgme№ts a№d Decisio№s 1997-II). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 07.06.2005 р. у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84). На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці (рішення від 17.05.2005 р. у справі "Чіжов проти України" п. 40, заява N 6962/02). Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comi№gersoll S. A." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).

Окрім того, вирішуючи справу Шмалько проти України Європейський суд з прав людини в п. 43 свого рішення від 20.07.2004р. дійшов наступного висновку: Суд наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду однієї зі сторін. Було б незрозуміло, як би стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Також, як зазначив Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012, за практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (Рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Згідно зі ст. 18 ГПК України, яка кореспондується зі статтею 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 327 ГПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як вже було зазначено судом 30.08.2019 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 07.08.2019р. справі № 916/957/19, що набрало законної сили 30.08.2019р., видано накази щодо стягнення з Фірми Лебідь у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Міністерства оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 стягнуто заборгованість з орендної плати в розмірі 1 833 479, 92 грн., пеню в розмірі 32 126, 95 грн., борг з компенсації плати за землю в розмірі 35482,24 грн., а також стягнення судового збору в розмірі 28516,34 грн.

Частиною 1 ст. 331 ГПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу, як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 статті 331 ГПК України).

Відповідно до ч.3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України. Для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з`ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 713/1062/17 та постанові Верховного Суду України від 25.11.2015 року у справі № 6-1829цс15.

Господарський суд зауважує, що необхідною та обов`язковою умовою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є факт існування обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Докази повинні бути належними та допустимими.

Проте, при здійсненні аналізу заяви старшого державного виконавця господарським судом встановлено, що останнім не надано суду доказів, які надають можливість встановити обставини, що свідчать про істотне ускладнення виконання рішення суду або роблять його виконання неможливим, що в свою чергу є підставою для вирішення питання про встановлення або зміну способу та порядку виконання рішення суду.

Навпаки, згідно з доводами самого державного виконавця, останнім під час виконання наказу господарського суду Одеської області від 30.08.2019 у справі №916/957/19 встановлені обставини щодо відсутності у боржника грошових коштів та рухомого майна, а також виявлено наявність нерухомого майна, на яке державним виконавцем звернуто стягнення, про що винесено постанову про опис та арешт майна за №60252432 від 22.08.2022.

Відповідно ч.ч.5,6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

У разі якщо на зазначене у частині п`ятій цієї статті майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості: 1) майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (предмети інтер`єру офісів, готова продукція та товари тощо); 2) об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

Разом з тим, державним виконавцем не обґрунтовано вимоги заяви щодо передачі стягувачу частини нерухомого майна, яке знаходиться на території військового містечка, як встановлення іншого способу (зміни способу) виконання судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів.

Окрім того, до заяви державного виконавця не надано постанову про опис та арешт майна за №60252432 від 22.08.2022, на наявність якої державний виконавець посилається у відповідній заяві про зміну способу та порядку виконання рішення суду.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви старшого державного виконавця про встановлення зміни способу і порядку виконання рішень суду.

Керуючись ст.ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.Відмовити старшому державному виконавцю Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білаш Є.Г. у задоволенні заяви про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду за вх.№2-1123/22 від 18.11.2022 у справі 916/957/19.

Ухвала набирає чинності 16.02.2023р. та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.

Повну ухвалу складено 21.02.2023р.

Суддя Г.Є. Смелянець