Рішення

від 13.09.2022 по справі 918/467/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2022 р. м. РівнеСправа № 918/467/22

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Н. Церковної, при секретарі судового засідання І.Гусевик, розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Фабрика "Рівненчанка" (вул. Княгині Ольги, буд.1, каб.1, м. Рівне, 33014, код ЄДРПОУ 02971593) до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Театральний" (вул. Вінницька, 60, м. Рівне, 33010, код ЄДРПОУ 43357548), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на сторні відповідача - державний реєстратор Деражненської сільської ради Костопільського району Короляка І.М.(вул.Шевченка, 49, с.Деражне, Рівненський район, рівненська область, 35053) про припинення права власності та визнання права власності

За участю представників сторін:

від позивача - Мельник А.В.,

від відповідача - Тарновецький П.Я.,

третя особа - не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Фабрика «Рівненчанка» (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Театральний» (далі Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - державний реєстратор Деражненської сільської ради Костопільського району Короляка І.М. в якому просить припинити право власності та визнати право власності на квартиру №22 в будинку №3 по вул. Мазепи в м. Рівне.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між Закритим акціонерним товариством - «Фабрика «Рівненчанка», правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю «Фабрика «Рівненчанка», (орендар) та Рівненською міською радою (орендодавець) був укладений договір оренди земельної ділянки строком на 50 років, який зареєстровано Рівненською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що зроблено запис від 17.12.2007 за №040758300309 у книзі записів державної реєстрації договорів. Об`єктом оренди була земельна ділянка, розташована на вул. Гетьмана Мазепи, 3 в м. Рівному площею 3836 кв.м. Із кадастровим номером 5610100000:90 01:026:0125, цільове використання якої: для проведення будівництва, експлуатації та обслуговування офісно- громадсько-житлового комплексу.

19 жовтня 2015 року Товариство з додатковою відповідальністю «Фабрика «Рівненчанка» (Товариство) та Обслуговуючий кооператив «ЖБК Театральний» (Кооператив), уклали Договір про забудову земельної ділянки із залученням житлово-будівельного кооперативу №19-01 (надалі по тексту-Договір №19-01), за яким Товариство надає Кооперативу доступ до будівельного майданчика для здійснення організації будівництва Кооперативом житлового будинку (надалі по тексту - Об`єкт будівництва) та його фінансування за рахунок членів Кооперативу із метою отримання у власність Об`єкта будівництва членами Кооперативу та Товариством приміщень у тих обсягах квадратних метрів, що визначені у даному Договорі.

В подальшому позивачу стало відомо із відомостей державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрацію прав власності на нерухоме майно, що 18 травня 2020 року державним реєстратором Деражненської сільської ради Костопільського району Короляком 1.М. проведено державну реєстрацію права власності ОК «ЖБК «Театральний» на квартиру №22 в будинку №3 по вул. Мазепи в м. Рівне на підставі наказу ОК «ЖБК «Театральний» від 12 грудня 2019 року №21/19 та технічного паспорту №2529 від 20 листопада 2019 року.

Зазначає, що відповідач незаконно зареєстрував за собою право власності на квартиру №22 в будинку №3 по вул. Мазепи в м. Рівне, оскільки відповідно до п.3.1. Договору №19-01, в редакції від 27.10.2015 року, позивачу, за право забудови земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:026:0125, яка знаходиться за адресою м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи, позивачу на праві власності належать майнові права на нежитлові приміщення: КЛ-4, КЛ-5, КЛ-6, КЛ-7, КЛ-8, КН-12 та квартири: №6, №22, №180, які знаходяться в Об`єкті будівництва. Державну реєстрацію права власності ОК «ЖБК «Театральний» на квартиру №22 в будинку №3 по вул. Мазепи в м. Рівне було проведено державним реєстратором Деражненської сільської ради Костопільського району Короляком І.М.

10.08.2022 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву де вказує, що ОК «ЖБК «Театральний» зареєстровано 16.07.2015 року з визначенням організаційно-правової форми кооперативу - обслуговуючий кооператив. Згідно зі статутом ОК «ЖБК «Театральний» кооператив за своєю формою є обслуговуючим, а мета (основна діяльність) кооперативу є задоволення соціальних та інших потреб членів кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними витрат, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю, забезпечення житлом членів кооперативу шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткової паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; вартості, що виходить від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичним і фізичним особам, у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством. Відповідач не заперечує того факту що 19 жовтня 2015 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір про забудову земельної ділянки із залученням житлово-будівельного кооперативу №19-01. Посилання позивача на пункти 3.1 та 3.2. Договору N919-01 є безпідставним, оскільки вони є нікчемними в силу закону, а саме частини 3 ст. 19 Закону України «Про кооперацію» та ст. 384 Цивільного кодексу України.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.07.2022 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 25.07.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16 серпня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16.08.2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 14 вересня 2022 року.

14 вересня 2022 року в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі просив суд позов задовольнити. Представник відповідача заперечив щодо позову з підстав зазначених у відзиві.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. За таких обставин та в силу приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності третьої особи.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Предметом доказування у даній справі є обставини наявності/відсутності підстав для визнання за позивачем права власності на на квартиру № 22 в будинку № 3 по по вул. Гетьмана Мазепи, м. Рівне.

Між Закритим акціонерним товариством - «Фабрика «Рівненчанка (орендар) та Територіальною громадою в особі Рівненської міської ради (орендодавець) був укладений договір оренди землі (а.с.11-12).

Згідно п. 1 договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування офісно-громадсько-житлового комплексу, без права встановлення в ньому ігрових автоматів та влаштування казино, за рахунок земель, наданих у постійне користування Рівненській фабриці «Рівненчанка» для виробничих потреб, яка знаходиться в м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи, 3.

Відповідно до п.п. 2-4 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3836 (три тисячі вісімсот тридцять шість) квадратних метрів, відповідно до рішення Рівненської міської ради (12 сесія 5 скликання) від 26.04.2007 року №693 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, вилучення та надання земельних ділянок». На земельній ділянці знаходяться будівлі та споруди цілісного майнового комплексу, що належать Орендарю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу державного майна від 22.06.1994 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Рівненської державної нотаріальної контори Людинською Л.І. за реєстр. № 1-2544. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2149189,87, згідно з Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 03-19/104, виданим Рівненським міським управлінням земельних ресурсів 29.10.2007 року.

Договір укладено на 50 (п`ятдесят) років, тобто до восьмого листопада дві тисячі п`ятдесят сьомого року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 (шістдесят) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.7 договору).

19.10.2015 року між Товариством з додатковою відповідальністю фабрика «Рівненчанка» (Товариство) та Обслуговуючим кооперативом «ЖБК Театральний» (Кооператив) був укладений Договір про забудову земельної ділянки із залученням житлово-будівельного кооперативу №19-01 (а.с.15-17).

Згідно п.п. 2.1-2.5 предметом даного договору є надання Товариством Кооперативу доступу до будівельного майданчика для здійснення організації будівництва Кооперативом Об`єкту будівництва та його фінансування за рахунок членів Кооперативу із метою отримання у вказаному Об`єкті будівництва членами Кооперативу та Товариством Приміщень у відповідних частках, визначених в даному Договорі. Товариство бере участь у будівництві Об`єкта будівництва для задоволення власних потреб. Кооператив на виконання статутних цілей бере участь у будівництві Об`єкта будівництва для задоволення потреб членів Кооперативу шляхом забезпечення їх приміщеннями. Товариство зобов`язується забезпечити Кооперативу безперешкодний доступ до будівельного майданчика. Кооператив зобов`язується забезпечити організацію будівельних робіт та фінансування за рахунок коштів членів Кооперативу із метою отримання у вказаному об`єкті будівництва членами кооперативу приміщень.

27.10.2015 року між Товариством з додатковою відповідальністю фабрика «Рівненчанка» (Товариство) та Обслуговуючим кооперативом «ЖБК Театральний» (Кооператив) була укладена Угода №1 про внесення змін та доповнень до Договору про забудову земельної ділянки із залученням житлово-будівельного кооперативу №19-01 від 19.10.2015 року (а.с.18). 29.03.2017 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України Товариству з додатковою відповідальністю фабрика «Рівненчанка» був виданий дозвіл на виконання будівельних робіт за №ІУ 115170881900 (а.с.19).

В жовтні та грудні 2019 року позивач повністю завершив будівництво відповідно до містобудівної та проектної документації, що підтверджується сертифікатами відповідності закінченого будівництвом об`єкта (черга, окремого пускового комплексу) проектній документації та їх готовності до експлуатації від 08 жовтня 2019 року серія ІУ№ 163192810839 та від 09 грудня 2019 року серія 1У №163193430972 (а.с.20-21).

20.05.2020 року Товариство з додатковою відповідальністю фабрика «Рівненчанка» звернулося з вимогою вих. №11 до Обслуговуючого кооперативу «ЖБК Театральний» негайно скасувати незаконну реєстрацію права власності на зазначені вище об`єкти нерухомого майна, в іншому випадку будуть змушені звернутися за захистом своїх прав до суду (а.с.23).

19.06.2020 року Обслуговуючий кооперативу «ЖБК Театральний» у відповіді на претензію зазначив, що Житловий комплекс «Офісно-громадсько-житловий комплекс», в м. Рівному, по вул. Гетьмана Мазепи,3, споруджувався кооперативом за рахунок пайових внесків членів кооперативу. Таким чином, належним власником нежитлового приміщення КН-12 та квартири №22 в будинку №3 по вул. Г. Мазепи, в м. Рівне є кооператив, а тому вимога про скасування реєстрації права власності на зазначені вище об`єкти нерухомого майна є безпідставною (а.с.24).

В подальшому позивачу стало відомо із відомостей державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрацію прав власності на нерухоме майно, що 18 травня 2020 року державним реєстратором Деражненської сільської ради Костопільського району Короляком 1.М. проведено державну реєстрацію права власності ОК «ЖБК «Театральний» на квартиру №22 в будинку №3 по вул. Мазепи в м. Рівне на підставі наказу ОК «ЖБК «Театральний» від 12 грудня 2019 року №21/19 та технічного паспорту №2529 від 20 листопада 2019 року.

На думку позивача, відповідач незаконно зареєстрував за собою право власності на квартиру №22 в будинку №3 по вул. Мазепи в м. Рівне, оскільки відповідно до п.3.1. Договору №19-01, в редакції від 27.10.2015, позивачу, за право забудови земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:026:0125, яка знаходиться за адресою м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи, позивачу на праві власності належать майнові права на нежитлові приміщення: КЛ-4, КЛ-5, КЛ-6, КЛ-7, КЛ-8, КН-12 та квартири: №6, №22, №180, які знаходяться в об`єкті будівництва.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України майнові права суб`єктів господарювання виникають внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За вимогами ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з положеннями ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Згідно ч. ч. З, 5 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства; у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Стаття 5 Господарського процесуального кодексу України визначає, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За статтею 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Стаття 13 Господарського процесуального кодексу України закріплює принципи змагальності, згідно з якими судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій тощо.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його права власності.

Виходячи зі змісту наведених норм, позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно. Передбачений статтею 392 Цивільного кодексу України спосіб захисту спрямований не на виникнення за рішенням суду права власності позивача, а на підтвердження наявного у позивача права власності, набутого раніше на законних підставах.

Так, за правилами ст. 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Таким чином, позов про визнання права власності може пред`являти виключно власник такого майна. Відповідний позов пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами.

Позов про визнання права власності спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на належне власнику майно за допомогою підтвердження у судовому порядку факту належності йому спірного майна на праві власності.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 Цивільного кодексу України).

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 Цивільного кодексу України).

Таким чином, правомірною та обґрунтованою є вимога позивача про визнання за ним права власності на належне йому майно.

Щодо, посилання відповідача на нікчемність п.3.1 та п.3.2 Договору № 19-01, суд зазначає наступне.

В спірному випадку ні позивачем, ні відповідачем на вирішення Господарському суду не ставиться питання дійсності / недійсності / нікчемності пункту договору №19-01, відтак такі обставини не входять до предмету доказування в цій справі, а Господарський суд Рівненської області не має права встановлювати такі обставини в силу ч.1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України. Одночасно слід зазначити, що відповідачем у позові не наведено обставин з якими закон пов`язує нікчемність угоди.

При цьому, суд звертає увагу, що сам лише факт того, що відповідач стверджує про існування фактичних обставин нікчемності ряду пунктів договору, не може бути підставою для відмови у задоволені позовних вимог в цій справі.

При цьому, відповідач документально не спростував доводів позивача.

Суд, керуючись п.п.5 п.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України".

Відповідно до п.1 ст.86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для правового захисту інтересів позивача в межах даного спору. Отже, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрави, відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Припинити право власності Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Театральний" (вул. Вінницька, 60, м. Рівне, 33010, код ЄДРПОУ 43357548) на квартиру №22 в будинку № 3 по вул. Гетьмана Мазепи, м. Рівне.

3. Визнати за Товариством з додатковою відповідальністю "Фабрика "Рівненчанка" (вул. Княгині Ольги, буд.1, каб.1, м. Рівне, 33014, код ЄДРПОУ 02971593) право власності на квартиру № 22 в будинку № 3 по по вул. Гетьмана Мазепи, м. Рівне.

4. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Театральний" (вул. Вінницька, 60, м.Рівне, 33010, код ЄДРПОУ 43357548) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Фабрика "Рівненчанка" (вул. Княгині Ольги, буд.1, каб.1, м. Рівне, 33014, код ЄДРПОУ 02971593) 4962,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 20.09.2022 року.

Суддя Н.Церковна