Рішення

від 11.09.2022 по справі 921/306/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 вересня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/306/22

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стопника С.Г.

за участю секретаря судового засідання Касюдик О.О.

Розглянув справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Ільченка Олександра Олександровича, АДРЕСА_1

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Ялинка", вул. Івана Франка, 52, с. Нове Село, Підволочиський район, Тернопільська область

про стягнення 231 753,06 грн.

За участі представників:

Позивача: Осадчий В.А. адвокат (в режимі відеоконференції)

Відповідача: не з`явився

Відповідно до ст.197 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судове засідання відбулося в режимі відеоконференції за допомогою спеціалізованої програми фіксування відеоконференцій "EasyCon".

В судовому засіданні 12.09.2022 року, відповідно до ст.240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Фізична особа-підприємець Ільченко Олександр Олександрович, м.Черкаси, звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Ялинка", с. Нове Село, Підволочиський район, Тернопільська область, про стягнення 231 753,06 грн, з яких: 200 000,00 грн - заборгованість за оплачений, але не поставлений товар, 3013,06 грн - 3% річних, 28740,00 грн інфляційне збільшення суми боргу.

Ухвалою суду від 15.07.2022 позовну заяву ФОП Ільченка О.О. відповідно до ч.1 ст.174 ГПК України залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення копії відповідної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 28.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №921/306/22 за правилами спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання на 26.08.2022 на 09:30 год з повідомленням сторін, а також встановлено строки для подання відзиву на позов та відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 22.08.2022 задоволено клопотання представника Фізичної особи-підприємця Ільченка Олександра Олександровича - адвоката Осадчого В.А. (вх. №5396 від 22.08.2022) про участь у судовому засіданні 26.08.2022 в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручено Господарському суду Черкаської області.

Розгляд справи судом відкладався на 12.09.2022 для надання можливості відповідачу викласти свою позицію щодо позову, про що постановлено протокольної форми ухвалу з наступним повідомленням відповідача про дату, час та місце розгляду справи відповідною ухвалою. Крім того, судом задоволено клопотання представника позивача про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручено Господарському суду Черкаської області.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином; причини неявки суду не повідомив. Відзив на позов, як і інші заяви, станом на час розгляду справи від останнього суду не надходили.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 8 ст.165 ГПК України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Відповідно до ст.119 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).

Враховуючи, що: - дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, особливістю якого є те, що суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також додатково заслуховує їх усні пояснення; - сторін належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення судових засідань у справі; - відповідачу забезпечено можливість для викладення і подання суду відзиву на позов, однак останній таким правом не скористався, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, а тому суд визнав за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 12.09.2022 (в режимі відеоконференції) позовні вимоги повністю підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази. Додатково повідомив, що станом на дату розгляду даної справи заявлена до стягнення сума заборгованості відповідачем не погашена.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив наступне.

Частиною 1 ст.509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання можуть виникати, зокрема, з договорів та інших правочинів; безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта.

Частиною 1 ст.202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Частиною першою ст.181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з п.1 ст.193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

При цьому, згідно з ч.2 ст.642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як вказує позивач, посилаючись на долучені до матеріалів справи докази:

- Фізична особа-підприємець Ільченко Олександр Олександрович звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Ялинка" з пропозицією придбати у товариства новорічні прикраси, а саме - вуличні гірлянди.

- Письмового договору між ФОП Ільченком О.О. та ТОВ "Українська Ялинка" не було підписано, проте між сторонами були узгоджені всі істотні умови договору поставки, а саме, було визначено: асортимент та кількість товару, який підлягає поставці - світлодіодні гірлянди (найменування та технічна документація погоджені в переписці); суму договору - 350 000,00 гривень, яка складалась з вартості товару та його доставки; місце доставки - м.Черкаси, перше відділення Нової пошти; кінцевий термін доставки - до 30 листопада 2021 року, та ціну за одиницю товару.

- На виконання договірних відносин, ТОВ "Українська Ялинка" виставлено позивачу рахунки на оплату №13 від 09.11.2021 на суму 200 000 грн (що складає вартість гірлянди вуличної в кількості 190 шт.) та №17 від 10.11.2021 на суму 375 280 грн (що складає вартість гірлянди вуличної в кількості 358 шт.).

Позивачем перераховано на банківський рахунок ТОВ "Українська Ялинка" кошти в сумі 350 000,00 грн, а саме: платіжним дорученням №939 від 09.11.2021 року - 200 000 грн, призначення платежу: "Оплата гірлянда згідно рахунку №13 від 09.11.2021р."; платіжним дорученням №946 від 11.11.2021 року - 50 000 грн, призначення платежу: "Оплата гірлянда вулична згідно рахунку №17 від 10.11.2021р."; платіжним дорученням №953 від 17.11.2021 року на суму 100 000 грн, призначення платежу: "Оплата гірлянда вулична згідно рахунку №17 від 10.11.2021р.".

- Також, 17.11.2021 року на електронну адресу позивача Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Ялинка" було відправлено сертифікат відповідності на новорічні вуличні прикраси, з додатками до нього.

Таким чином, матеріали справи вказують на те, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору поставки у спрощений спосіб, а дії сторін засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України, ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

ФОП Ільченко О.О. на виконання досягнутої домовленості попередньо оплатив вартість товару в сумі 350 000,00 грн. В свою чергу, відповідач, прийнявши до виконання правочин, не виконав його умови - у погоджений сторонами строк (до 30 листопада 2021 року) товар (вуличні гірлянди) не поставив.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства, аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17, від 26.05.2022 у справі №902/186/21).

14 грудня 2021 року позивачем на адресу ТОВ "Українська Ялинка" було направлено вимогу за №30/11 від 30 листопада 2021 року про повернення сплачених коштів в сумі 350000,00 грн, яку отримано адресатом 20.12.2021.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №902/186/21, та узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи вказують на те, що після направлення вищевказаної вимоги, відповідачем було сплачено ФОП Ільченку О.О. шляхом перерахунку на його банківський рахунок кошти в сумі 150 000,00 грн згідно платіжних доручень:

- №55 від 17.12.2021 року на суму 50 000 грн, призначення платежу: "Повернення коштів за вуличну гірлянду, без ПДВ";

- №318 від 17.01.2022 року на суму 20 000 грн., призначення платежу: "Повернення коштів за вуличну гірлянду, без ПДВ";

- №319 від 24.01.2022 року на суму 80 000 грн., призначення платежу: "Повернення коштів за вуличну гірлянду, без ПДВ".

Таким чином, станом на дату звернення із даним позовом, неповернутими залишились 200 000 грн заборгованості (попередньої оплати).

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 2, 3 ст.80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищезазначене, та оскільки доказів, які б підтвердили поставку товару позивачу на суму 200 000 грн або доказів повернення позивачу вищевказаних коштів (як суми попередньої оплати за товар) відповідачем суду не надано, суд вважає позовні вимоги ФОП Ільченка О.О. в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу (пункт 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №902/186/21).

З огляду на прострочення виконання відповідачем зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, позивач просить стягнути 3013,06 грн - 3% річних (нарахованих за період з 28.12.2021 по 17.01.2022 на суму боргу 300 000 грн, з 18.01.2022 по 24.01.2022 на суму боргу 280 000 грн та з 25.01.2022 по 15.06.2022 на суму боргу 200 000 грн), а також 28740,00 грн інфляційного збільшення суми боргу (інфляційних втрат).

При цьому слід зазначити, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає правомірним нарахування відповідачу 3004 грн 93 коп. 3% річних (за період з 28.12.2021 по 16.01.2022 на суму боргу 300 000 грн, з 17.01.2022 по 24.01.2022 на суму боргу 280 000 грн та з 24.01.2022 по 15.06.2022 на суму боргу 200 000 грн), та 28740 грн інфляційних втрат.

Отже, позов в даній частині є обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення.

В частині стягнення 8,13 грн 3% річних в позові слід відмовити як необгрунтовано заявлених.

Судові витрати.

Відповідно до ст.129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 2480,91 грн.

Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, про які ним зазначено в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, у зв`язку з розглядом цієї справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розподілу вказаних витрат між сторонами.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 202, 232, 233, 236-238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Ялинка" (вул. Івана Франка, 52, с. Нове Село, Підволочиський район, Тернопільська область, код 37152150) на користь Фізичної особи-підприємця Ільченка Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ): 200 000 грн 00 коп - основного боргу, 3004 грн 93 коп. - 3% річних, 28740 грн 00 коп. інфляційних втрат та 2480 грн 91 коп в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст.256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 19 вересня 2022 року.

Суддя С.Г. Стопник