Постанова

від 13.09.2022 по справі 461/4634/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 461/4634/19

провадження № 61-4022св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа -ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_3 , яка подана її представником - адвокатом Вівчарівським Володимиром Петровичем, та ОСОБА_2 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 20 серпня 2021 року у складі судді Гирич С. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Мельничук О. Я.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та вимог заяви

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення коштів за договором позики.

Третя особа ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики.

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що загальна сума позовних вимог становить 1 653 575,16 грн. Відповідач не має власного майна, на яке може бути звернуто стягнення у разі задоволення позову, вживає заходів щодо зменшення обсягу свого майна. Зокрема, 28 вересня 2015 року відповідач подарував дочці квартиру АДРЕСА_1 та будинок АДРЕСА_2 і дві земельні ділянки. Зазначав, що, зважаючи на вказане є потенційний ризик вжиття ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заходів з метою приховання спільного майна подружжя, набутого ними за час проживання в шлюбі, який розірвано рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 13 березня 2017 року. Вказував, що за час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у шлюбі остання набула право власності на житловий будинок та земельну ділянку. Вважав, що це нерухоме майно є спільною власністю подружжя, оскільки придбано за час шлюбу, однак після його розірвання не поділено, частку відповідача в ньому не визначено, тому накладення арешту на спільне майно подружжя, до визначення частки ОСОБА_2 в цьому майні, забезпечать баланс інтересів сторін та є співмірним заявленій вимозі.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: накласти арешт у межах 1 650 000 грн на грошові кошти ОСОБА_2 , що знаходяться та надходять на його поточні рахунки: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , відкриті у Акціонерному товаристві комерцийному банку (далі - АТ КБ) «ПриватБанк», № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , відкриті в АТ «Універсал банк»; інші поточні рахунки відповідача в банківських установах або інших фінансово-кредитних установах.

Також позивач просив накласти арешт у межах 1 650 000 грн на інше майно відповідача: житловий будинок, який розташований на АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 32959422, загальною площею 1 227,1 кв. м, житловою площею 177,3 кв. м, що належить на праві власності ОСОБА_3 ; земельну ділянку, яка розташована у с. Липники, квартал забудоби «За дачами», кадастровий номер 4623685500:03:001:0118, загальною площею 0,219 га, що належить на праві власності ОСОБА_3 , до вирішення цієї справи по суті.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 20 серпня 2021 року, з урахуванням ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2021 року про виправлення описки, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт у межах 1 650 000 грн на грошові кошти відповідача, що знаходяться та надходять на поточні рахунки відповідача № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , відкритих в АТ КБ «ПриватБанк», № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , відкритих в АТ «Універсал банк»; інші поточні рахунки відповідача в банківських установах або інших фінансово-кредитних установах.

Накладено арешт у межах 1 650 000 грн на інше майно відповідача: житловий будинок, який розташований АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 32959422, загальною площею 1 227,1 кв. м, житловою площею 177,3 кв. м, що належить на праві власності ОСОБА_3 ; земельну ділянку, яка розташована у с. Липники, квартал забудоби «За дачами», кадастровий номер 4623685500:03:001:0118, загальною площею 0,219 га, що належить на праві власності ОСОБА_3 , до вирішення справи по суті.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що предметом спору є заборгованість за договором позики у розмірі 60 000 доларів США, відтак накладення арешту на майно у межах суми заборгованості буде належним та співмірним заходом забезпечення позову, а невжиття такого заходу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або забезпечити ефективний захист порушених прав позивача за захистом яких він звернувся до суду. Суд зазначив, що житловий будинок та земельна ділянка є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, хоча і зареєстрований за ОСОБА_3 .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 20 серпня 2021 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції, врахувавши суть спору, що виник між сторонами, можливість реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, дійшов правильного висновку про обґрунтованість заяви про забезпечення позову.

При цьому, суд апеляційної інстанції відхилив доводи ОСОБА_3 про те, що майно зареєстровано за нею, пославшись на положення СК України та вказавши, що воно є спільною сумісною власністю подружжя, незважаючи на те, за ким з них зареєстроване.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У травні 2022 року ОСОБА_3 через свого представника - адвоката Вівчарівського В. П., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

У травні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що суди неповно з`ясували фактичні обставини справи, неповно дослідили докази, а висновки судів не відповідають обставинам справи.

Зазначає, що суди не врахували співмірність заходів забезпечення позову з позовними вимогами ОСОБА_1 .

Крім того, позивач не обґрунтував належно наявності підстав, за яких можливо накласти арешт на майно, що не належить відповідачу, а суд йому належної правової оцінки не надав.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди не забезпечили повного та всебічного розгляду питання про забезпечення позову, не надали належної оцінки поданим доказам.

Вважає, що заходи забезпечення позову, які суд застосував, неспівмірні з розміром позовних вимог, адже майно, на яке накладено арешт, за вартістю значно перевищує розмір позовних вимог ОСОБА_1 .

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Балух Р. В.,подав до Верховного Суду відзив на касаційні скарги, в якому вказує, що їх доводи, є безпідставними, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на правильність вирішення ними питання, тому просить залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_2

29 липня 2022 року виділені матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій

Відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» від 10 грудня 2019 року № 20.1.0.0/7-191210/4123В у банку на ім`я ОСОБА_2 відкриті рахунки: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 .

Згідно з листом АТ «Універсал Банк» від 03 грудня 2019 року № 31409 на ім`я ОСОБА_2 відкриті рахунки у цьому банку, а саме: № НОМЕР_7 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_8 .

З огляду на інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 16 серпня 2021 року № 270746913, за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_3 , загальною площею 1 227,1 кв. м.

Право власності на вищезазначений будинок зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 22 лютого 2011 року, виданого Поршнянською сільською радою на підставі рішення від 28 грудня 2010 року № 188.

Крім того, за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку, яка розташована у АДРЕСА_4 , кадастровий номер 4623685500:03:001:0118, загальною площею 0,219 га, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 16 серпня 2021 року.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 07 лютого 1991 року перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 13 березня 2017 року у справі № 463/6240/16-ц.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають не повністю.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Як роз`яснив судам Пленум Верховного Суду України в пункті 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, пунктами 1-4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд погоджується із судовими рішеннями у частині арешту коштів на банківських рахунках, вважає їх законними та обґрунтованими, а доводів щодо незаконності чи неправильності судових рішень саме у цій частині, касаційна скарга ОСОБА_3 не містить.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що накладення арешту на його рахунки обмежує його право на достатній рівень життя, є необґрунтованими, оскільки арешт було накладено в межах оспорюваної суми позики, що є співмірно із заявленими позовними вимогами.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій в іншій частині та приймає до уваги посилання касаційної скарги ОСОБА_3 на те, що суди незаконно наклали арешт на майно, яке належить їй на праві приватної власності одноособово.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Конструкція пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України свідчить про те, що позов можна забезпечити накладенням арешту на майно відповідача, яке знаходиться у нього чи перебуває в інших осіб, або яке підлягає передачі йому.

Накладаючи арешт на житловий будинок АДРЕСА_3 , загальною площею 1 227,1 кв. м та земельну ділянку, яка розташована у АДРЕСА_4 , кадастровий номер 4623685500:03:001:0118, загальною площею 0,219 га, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, не звернув належної уваги, що це майно належить одноособово на праві приватної власності ОСОБА_3 .

Висновки судів попередніх інстанцій на те, що вказане майно придбано за час шлюбу відповідача з ОСОБА_3 , тому належить їм на праві спільної сумісної власності і на нього може бути накладено арешт у рамках цієї справи, є помилковими.

Наведені вище норми ЦПК України не передбачають забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно особи, яка у процесі є третьою особою. Крім того, сам процес забезпечення позову і стадія його вирішення здійснюється без участі сторін, негайно, що передбачено частиною першою статті 153 ЦПК України.

Отже, при вирішенні заяви про забезпечення позову не передбачається розгляд справи по суті, встановлення обставин набуття майна, тощо. Майно у цій справі належить на праві власності третій особі у справі, а позовних вимог до неї не заявлено і саме із цих фактичних підстав мав би виходити суд при вирішенні питання про забезпечення позову.

При цьому, Верховний Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги ОСОБА_2 щодо неспівмірності заходів забезпечення позову, через значно вищу вартість нерухомого майна у порівнянні з ціною позову, оскільки скасовує судові рішення в цій частині.

Відповідно до частин першої, другої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Згідно із частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Що судових витрат

Верховний Суд не розподіляє судові витрат у справі (у тому числі на професійну правничу допомогу), оскільки на цьому етапі судового процесу не ухвалено судове рішення по суті спору, а відповідно до частини першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_3 , яка подана її представником - адвокатом Вівчарівським Володимиром Петровичем, та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 20 серпня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2022 року в частині накладення арешту на: житловий будинок, який розташований на АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 32959422, загальною площею 1 227,1 кв. м, житловою площею 177,3 кв. м, який належить на праві власності ОСОБА_3 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_9 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) та земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_4 , кадастровий номер 4623685500:03:001:0118, загальною площею 0,219 га, що належить на праві власності ОСОБА_3 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_9 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у вказаній частині відмовити.

У решті ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 20 серпня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк