Рішення

від 19.09.2022 по справі 120/3037/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 вересня 2022 р. Справа № 120/3037/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши у в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до голови Немирівської міської ради Качура Віктора Миколайовича, Немирівської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до голови Немирівської міської ради Качура Віктора Миколайовича, Немирівської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю розпорядження голови Немирівської міської ради Качура Віктора Миколайовича №26-р від 31.01.2022 про зупинення рішення Немирівської міської ради №861 від 27.01.2022, а також бездіяльністю Немирівської міської ради щодо не прийняття по суті рішення за наслідком розгляду заяви позивача від 11.10.2021 про надання їй дозволу на розробку документації із землеустрою.

Ухвалою від 30.03.2022 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначив, що розпорядженням Немирівського міського голови Качуром В.М. від 31.01.2022 № 26-р було зупинено дію рішення 26 сесії 8 скликання Немирівської міської ради від 27.01.2022 № 861 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 ".

Відповідач вказує на те, що відповідно до ч. 4 ст. 59 закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення сільської, селищної, міської ради у п`ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов`язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.

Отже, право накладати вето на рішення відповідної ради належить до дискреційних повноважень голови ради, яке, у свою чергу, може бути подолане самою радою. Відтак, на думку відповідача, суд не вправі надавати оцінку підставам для накладення такого вето.

Відповідач вважає, що оскаржуване розпорядження голови не є нормативно-правовим актом, який би порушував права позивача і не є актом індивідуальної дії щодо позивача. Таке розпорядження є рішенням з процедурних питань щодо набрання прийнятим радою рішенням чинності, адресатом цього розпорядження є рада, а не позивач. Водночас сам факт внесення рішення на повторний розгляд ради не порушує законних прав позивача.

Ухвалою суду від 11.07.2022 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження від 31.01.2022 за № 26-р "Про зупинення рішення 26 сесії Немирівської міської ради 8 скликання від 27.01.2022 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 " № 861".

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 11.10.2021 позивач звернулась до Немирівської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Медвежанської сільської ради Немирівського району Вінницької області в межах земельної ділянки за кадастровим номером 0523085400:01:001:1989.

Рішенням 26 сесії 8 скликання Немирівської міської ради від 27.01.2022 № 861 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 " позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Разом із тим, 31.01.2022 Немирівський міський голова Качур В.М. видав розпорядження від 31.01.2022 за № 26-р "Про зупинення рішення 26 сесії Немирівської міської ради 8 скликання від 27.01.2022 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 " № 861".

В розпорядженні зазначено, що відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" клопотання позивача необхідно винести повторно на розгляд сесії 8 скликання 03 лютого 2022 року о 10:00 годині із обґрунтуванням зауважень.

11.02.2022 на розгляд 27 (позачергової) сесії 8 скликання Немирівської міської ради винесено повторно проект рішення ради "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 ".

За результатами голосування за вказаний проект проголосували "за" 7 депутатів, "проти" 0, "утримались" 10. Рішення не прийнято.

Підсумки голосування відображено у результатах поіменного голосування депутатів Немирівської міської ради на 27 (позачерговій) сесії 8 скликання 11.02.2022.

Позивач вважає, що такий стан розгляду клопотання є протиправною бездіяльністю органу місцевого самоврядування, а тому за захистом прав та законних інтересів звернулася до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) громадяни набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частиною першою та другою статті 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III).

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, в тому числі, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III).

Аналіз норм ч. 6 - 7 ст. 118 ЗК України дає підстави для висновку, що з метою реалізації права на отримання земельної ділянки, зацікавлена особа повинна звернутися із клопотанням до компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування (у відповідності до повноважень, якими вони наділені статтею 122 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) із урахуванням правового режиму (форми власності) бажаної земельної ділянки. Наведене законодавче регулювання обумовлено розмежуванням компетенції між органами державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

Згідно ч. 1 ст. 122 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Безспірно встановлено, що бажана позивачем земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, а відтак повноваженнями щодо розгляду поданого позивачкою клопотання наділена Немирівська міська рада.

Правовий статус Немирівської міської ради визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР).

Стаття 26 Закону № 280/97-ВР передбачає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад.

Так, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, серед іншого, відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР).

Згідно частин 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Аналізуючи у комплексі норми ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III та частини 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР суд зазначає, що при вирішенні клопотання позивачів про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою у Ради виникає обов`язок, по - перше розглянути клопотання у місячний строк і по - друге - прийняти одне із двох рішень, а саме: 1) про надання дозволу на розроблення документації або 2) про відмову у його наданні.

Позивач вважає, що її клопотання Радою у спосіб передбачений нормами ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III та Закону № 280/97-ВР не розглянуто. Тому, на думку позивача, у спірних правовідносинах має місце протиправна бездіяльність органу місцевого самоврядування.

У матеріалах справи відсутнє рішення Немирівської міської ради стосовно розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації чи мотивоване рішення про відмову у наданні такого дозволу.

Разом з тим в матеріалах справи наявний документ про результати поіменного голосування депутатів Немирівської міської ради на 27 (позачерговій) сесії 8 скликання 11.02.2022, з якого видно, що позитивне для позивача рішення не було підтримано під час голосування на сесії Ради.

Суд вважає, що вказані результати голосування не можуть бути оцінені судом як мотивоване рішення про відмову у задоволенні клопотання позивача.

Як зазначалося, згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України, рішення про відмову у наданні дозволу повинно бути мотивованим та містити чіткий та повний перелік підстав його ухвалення. У такий спосіб зацікавленій особі забезпечується гарантія для висловлення незгоди із прийнятим Радою актом та його оскарження у встановленому порядку.

Крім того, Рада (суб`єкт владних повноважень) приймаючи рішення із ініційованого позивачкою земельного питання не може діяти свавільно, на власний розсуд чи в інший спосіб ігнорувати встановлені Земельним кодексом України процедури розгляду клопотань про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Це ж стосується і оцінки підстав для відмови у наданні відповідного дозволу. За наявності обставин, які унеможливлюють надання позивачу дозволу, підстави відмови повинні чітко документуватися у прийнятому рішенні і тим самим Рада зобов`язана виправдати свої дії, навівши обґрунтування свого рішення.

При застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 580/704/21.

У п. 27-28 цієї постанови Суд касаційної інстанції сформував такі висновки: "Неприйняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не може підміняти рішення про відмову у наданні такого дозволу, оскільки ст. 118 ЗК України зобов`язує уповноважений орган у рішенні про відмову у наданні зацікавленій особі дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність викладати мотиви відмови (невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку).

Частина 7 ст. 118 ЗК України не передбачає випадків, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатами заяви про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення (про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу)".

З огляду на викладене вище, суд вважає, що відповідачем у цій справі було допущено протиправну бездіяльність яка полягала у незабезпеченні розгляду клопотання позивача у спосіб, визначений Кодексом, та неприйняття мотивованого рішення за наслідками такого розгляду.

Надаючи оцінку вимогам про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку документації із землеустрою, суд враховує правовий висновок Верховного Суду у постанові № 823/106/18 від 15 червня 2021 року, який полягає у наступному.

За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.

За змістом ч. 4 ст. 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише в тому разі, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом. В іншому випадку, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи, що відповідачем не прийнято мотивованого рішення про відмову у наданні бажаного для позивача дозволу, суд позбавлений можливості надати оцінку та перевірити дотримання позивачем усіх умов, дотримання яких є необхідним для позитивного вирішення ініційованого нею земельного питання.

За таких обставин, позовні вимоги зобов`язального характеру підлягають задоволенню у спосіб покладення на Раду обов`язку повторно розглянути клопотання позивачки та прийняти відповідне рішення із урахуванням висновків суду у цій справі.

Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд доходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, в користь позивача підлягає присудженню частина сплаченого нею при зверненні до суду судового збору у сумі 496 грн. 20 коп.

Щодо витрат позивача на професійну правничу про орієнтовний розмір яких вказано у позовній заяві, суд зауважує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 згаданої статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3статті 134 КАС України).

Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Водночас стороною позивача не надано суду жодних доказів на підтвердження реальності та обґрунтованості витрат на правничу допомогу, відтак, суд при ухваленні цього рішення не вбачає підстав для стягнення таких витрат з відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Немирівської міської ради щодо не прийняття рішення у спосіб встановлений Земельним кодексом України за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 11.10.2021 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Медвежанської сільської ради Немирівського району Вінницької області в межах земельної ділянки за кадастровим номером 0523085400:01:001:1989.

Зобов`язати Немирівську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 11.10.2021 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Медвежанської сільської ради Немирівського району Вінницької області в межах земельної ділянки за кадастровим номером 0523085400:01:001:1989.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Немирівської міської ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

Немирівський міський голова Качур Віктор Миколайович (вул. Соборна, 26, м. Немирів, Немирівський район, Вінницька область, 22800);

Немирівська міська рада (вул. Соборна, 26, м. Немирів, Немирівський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 03772619).

Повний текст рішення складено 20.09.2022.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна