Постанова

від 07.12.2022 по справі 120/3037/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3037/22

Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук Ірина Миколаївна

Суддя-доповідач: Мацький Є.М.

07 грудня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голови Немирівської міської ради Качура Віктора Миколайовича, Немирівської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Голови Немирівської міської ради Качура Віктора Миколайовича, Немирівської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю розпорядження голови Немирівської міської ради Качура Віктора Миколайовича №26-р від 31.01.2022 про зупинення рішення Немирівської міської ради №861 від 27.01.2022, а також бездіяльністю Немирівської міської ради щодо не прийняття по суті рішення за наслідком розгляду заяви позивача від 11.10.2021 про надання їй дозволу на розробку документації із землеустрою.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Немирівської міської ради щодо не прийняття рішення у спосіб встановлений Земельним кодексом України за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 11.10.2021 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Медвежанської сільської ради Немирівського району Вінницької області в межах земельної ділянки за кадастровим номером 0523085400:01:001:1989.

Зобов`язано Немирівську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 11.10.2021 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Медвежанської сільської ради Немирівського району Вінницької області в межах земельної ділянки за кадастровим номером 0523085400:01:001:1989.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Немирівської міської ради.

ОСОБА_1 / надалі апелянт/, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати в цій частині та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Колегія суддів з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, 11.10.2021 позивач звернулась до Немирівської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Медвежанської сільської ради Немирівського району Вінницької області в межах земельної ділянки за кадастровим номером 0523085400:01:001:1989.

Рішенням 26 сесії 8 скликання Немирівської міської ради від 27.01.2022 № 861 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 " позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Разом із тим, 31.01.2022 Немирівський міський голова Качур В.М. видав розпорядження від 31.01.2022 за № 26-р "Про зупинення рішення 26 сесії Немирівської міської ради 8 скликання від 27.01.2022 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 " № 861".

В розпорядженні зазначено, що відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" клопотання позивача необхідно винести повторно на розгляд сесії 8 скликання 03 лютого 2022 року о 10:00 годині із обґрунтуванням зауважень.

11.02.2022 на розгляд 27 (позачергової) сесії 8 скликання Немирівської міської ради винесено повторно проект рішення ради "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 ".

За результатами голосування за вказаний проект проголосували "за" 7 депутатів, "проти" 0, "утримались" 10. Рішення не прийнято.

Підсумки голосування відображено у результатах поіменного голосування депутатів Немирівської міської ради на 27 (позачерговій) сесії 8 скликання 11.02.2022.

Позивач вважає, що такий стан розгляду клопотання є протиправною бездіяльністю органу місцевого самоврядування, а тому за захистом прав та законних інтересів звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами. колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 18 Земельного кодексу України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких зокрема належать землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною першою статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до положень статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (пункт б частини 1 статті 121 ЗК України).

Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

На час звернення позивача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чинним було наступне нормативно-правове регулювання особливостей безоплатної передачі земельних ділянок у власність.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

З матеріалів справи встановлено, що рішенням 26 сесії 8 скликання Немирівської міської ради №861 від 27.01.2022 позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

В подальшому, розпорядженням Немирівського міського голови №26-р від 31.01.2022 дію вищевказаного рішення № 861 від 27.01.2022 зупинено та винесено повторно на розгляд сесії вищевказане питання із обґрунтуванням власних зауважень.

11.02.2022 на 27 позачерговій сесії 8 скликання Немирівської міської ради повторно розглянуто рішення 26 сесії 8 скликання Немирівської міської ради №861 від 27.01.2022 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 із зауваженнями.

Разом з тим, рішення за результатом повторного розгляду даного питання Немирівська міська рада не прийняла, оскільки, як зазначає відповідач, була відсутня необхідна кількість депутатських голосів.

Згідно частини 4 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільський, селищний, міський голова, окрім іншого, організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету, підписує рішення ради та її виконавчого комітету, скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради, видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Частиною 4 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рішення сільської, селищної, міської ради у п`ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов`язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.

Таким чином, сільський, селищний, міський голова, в межах наданих законом повноважень, бере участь в прийнятті рішень радою, підписує такі рішення або ж зупиняє їх з подальшим внесенням на повторний розгляд відповідної ради, яка зобов`язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення.

Колегія суддів зауважує, що зупинення міським головою рішення міської ради та внесення такого рішення на повторний розгляд відповідної ради, не звільняє орган місцевого самоврядування від покладеного на нього обов`язку повторно розглянути рішення та у разі необґрунтованості зауважень міського голови відхилити такі зауваження і підтвердити попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради.

Поряд з цим, не підтвердження попереднього рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, на думку суду, не звільняє орган місцевого самоврядування від обов`язку прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідно до положень ст. 118 ЗК України.

Як вже встановлено судом вище, рішення за результатом повторного розгляду рішення Немирівської міської ради №861 від 27.01.2022 не прийнято, у зв`язку із відсутністю необхідної кількості депутатських голосів.

Тобто, рішення Немирівської міської ради №861 від 27.01.2022 про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою не набрало чинності, відповідно, клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність залишилось не розглянутим.

Поряд з цим, суд зауважує, що положення ЗК України не передбачають випадків, коли орган місцевого самоврядування за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може залишити таке клопотання не розглянутим.

Верховний Суд у постанові №826/26998/15 від 21 квітня 2021 року вказав, що частиною 7 статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою (технічної документації): а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Таким чином, у даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

В свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення про надання дозволу на розробку документації чи відмову у його наданні, свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Тому колегія суддів приходить до висновку, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України "Про землеустрій", Законом України "Про місцеве самоврядування", без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, протиправної бездіяльності стосовно розгляду заяви позивача.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі повноваження щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Такі ж висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 440/793/19, від 02.04.2020 року у справі № 826/568/19, від 28.05.2020 року у справі № 819/654/17, від 02.07.2020 року за № 825/2228/18 та інших.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12, від 04 серпня 2020 року у справі №340/2074/19).

Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.

При цьому, суд звертає увагу, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про передачу її у користування (п. 47 постанови Великої Палати Верховного Суду №32/563 від 04.12.2018 року).

Окрім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що у зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII.

Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану, який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.

Так, вказаним законом розділ X Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Суд звертає увагу, що рішенням 26 сесії 8 скликання Немирівської міської ради від 27.01.2022 № 861 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 " позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність бажаної для нього земельної ділянки, що свідчить на наявність об`єктивних підстав для цього. В свою чергу, дію вказаного рішення було зупинено розпорядження міського голови Немирівської міської ради від 31.01.2022 за №26-р через припущення останнього щодо порушення процедури прийняття відповідної категорії рішень, а не по суті надання відповідного дозволу.

З огляду на вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Медвежанської сільської ради Немирівського району Вінницької області в межах земельної ділянки за кадастровим номером 0523085400:01:001:1989, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у місячний строк після закінчення в Україні воєнного стану.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду за те, що вимоги апелянта задоволені, його витрати за подачу апеляційної скарги в сумі 1488,60 грн. підлягають стягненню в повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою зобов`язати Немирівську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, розташованої на території Медвежанської сільської ради Немирівського району Вінницької області в межах земельної ділянки за кадастровим номером 0523085400:01:001:1989, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у місячний строк після закінчення в Україні воєнного стану".

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1488 ( одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Немирівської міської ради.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Мацький Є.М. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.