Рішення

від 07.09.2022 по справі 640/3100/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2022 року м. Київ № 640/3100/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Колодяжного Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газоторгова компанія» доГоловного управління ДПС у м. Києві проскасування податкового повідомлення-рішення, та зобов`язання вчинити певні діїпредставники позивача - не з`явився;

сторін: відповідача - Скрипка О.В.;

(у судовому засіданні 08.09.2022, відповідно до ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення)),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газоторгова компанія» (далі - позивач, ТОВ «Газоторгова компанія», товариство) подано на розгляд Окружного адміністративного суду міста Києва позов до Головного управління ДПС у м. Києві (надалі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві, контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.01.2019 № 00031711404 про відмову в бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість на рахунок платника в банку, зобов`язання на наступний робочий день після отримання рішення суду внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування Товариство з обмеженою відповідальністю «Газоторгова компанія» за жовтень 2018 року згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 20.11.2018 № 9256871142 на суму 37 800 000 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2019 позов задоволено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019 апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2019 - без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.09.2021 у справі № 640/3100/19 (провадження № К/9901/35090/19) касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019 у справі № 640/3100/19 скасовано; справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У означеній постанові Верховний Суд, серед іншого, відзначив, що висновки судів першої та апеляційної інстанції є передчасними та необґрунтованими виходячи з того, що судами попередніх інстанцій не було встановлено чи відповідають розрахунки між позивачем та ТОВ «Всеукраїнська енерго компанія» встановленим законодавчим вимогам саме до розрахунків шляхом зарахування/взаємозаліку однорідних зустрічних вимог (чи відповідають спірні операції встановленим вимогам).

Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання суду апеляційної інстанції на правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 05.03.2019 у справі № 807/782/17 є необґрунтованим та безпідставним, оскільки у справі № 807/782/17 судами була встановлена сплата суб`єктами господарської діяльності за господарськими операціями відповідних сум ПДВ, тоді як у справі, що розглядається судами першої та апеляційної інстанції таких обставин справи не встановлено, а також не надано жодної оцінки доводам контролюючого органу (зазначених, зокрема, у акті перевірки), що фактично за результатами перевірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ, з даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів, загальна сума ПДВ складає 0,00 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2021, вказану справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду м. Києва Пащенку К.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2021 (суддя Пащенко К.С.) прийнято адміністративну справу № 640/3100/19 до свого провадження та призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження у судове засідання на 04.11.2021.

04.11.2021 судом оголошено перерву на 14.12.2021.

У вказану дату розгляд справи відкладено, справу призначено до розгляду на 23.12.2021.

Названої дати судом оголошено перерву на 01.02.2022.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 15.02.2022.

В призначений день судом оголошено перерву до 15.03.2022.

У зв`язку із введенням воєнного стану та бойовими діями в місті Києві та Київській області судове засідання, призначене на 15.03.2022, не відбулось.

Судовими повістками від 27.04.2022 викликано представників сторін у судове засідання на 17.05.2022.

Надалі розгляд справи призначено на 21.06.2022.

У судовому засіданні цього дня оголошено перерву до 05.07.2022, а в подальшому на 02.08.2022 та до 08.09.2022.

У судове засідання призначеного дня представник позивача не з`явився, причин неявки не повідомив.

На думку ТОВ «Газоторгова компанія», судова практика, що склалась в правовідносинах даного виду свідчить, що позиція відповідача є хибною, спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним, а сума заявлена до відшкодування підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача.

Представник відповідача проти позову заперечив та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У відзиві на адміністративний позов відповідач звертає увагу, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є цілком обґрунтованим та прийнятим в межах чинного законодавства, а доводи позивача не відповідають дійсним обставинам справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивачем заявлено на поточний рахунок платника податку бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 37 800 000,00 грн., відображене у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.11.2018 № 9256871142 за жовтень 2018 року.

Своєю чергою, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Газоторгова компанія» (код ЄДРПОУ 39201974) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за жовтень 2018 року, за результатами якої складено акт від 03.01.2019 № 7/26-15-14-04-01-39201974.

Згідно вказаного акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме товариством завищено суму заявлену до бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за жовтень 2018 року на суму 37 800 000,00 грн., та занижено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) за жовтень 2018 року у розмірі 37 800 000,00 грн.

На підставі висновків означеного акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми «В3» від 28.01.2019 № 00031711404 про відмову у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість за жовтень 2018 року у розмірі 37 800 000 грн.

Незгода з податковим повідомленням-рішенням суб`єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (нижче - ПК України), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Бюджетне відшкодування, відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є відшкодуванням від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені статтею 200 ПК України.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума, згідно із приписами підпунктів «а-в» пункту 200.4 статті 200 ПК України враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно із пунктом 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій (пункт 200.8 статті 200 ПК України).

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування, згідно із пунктом 200.9 статті 200 ПК України, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Так, наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, затверджений Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (нижче - Порядок).

Як передбачено пунктом 6 розділу I Порядку, до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать, зокрема податкова декларація з податку на додану вартість з додатками.

Згідно із пунктом 4 розділу V Порядку, у рядку 16 відображається від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду. У рядку 16.3 вказується сума збільшення/зменшення від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу, що узгоджена протягом звітного (податкового) періоду. У разі заповнення рядків 16.2 та/або 16.3 обов`язковим є заповнення таблиці «Збільшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на підставі податкового повідомлення-рішення та/або уточнюючого розрахунку».

У відповідності до приписів підпунктів 1-5 пункту 5 розділу V Порядку:

- якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації. У рядку 18 вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та сплачується до загального фонду державного бюджету у порядку, визначеному у статті 200 Кодексу;

- якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано від`ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації. При від`ємному значенні суми податку на додану вартість, розрахованої інвестором (оператором) за угодою про розподіл продукції, така сума підлягає відшкодуванню інвестору (оператору) в порядку та строки, передбачені угодою про розподіл продукції, затвердженою Кабінетом Міністрів України. При цьому інвестор (оператор) має право на автоматичне бюджетне відшкодування такої суми в повному обсязі. З рядка 19 визначається сума перевищення від`ємного значення над сумою, обчисленою відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації. Визначена сума вказується у рядку 19.1 та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21). У разі якщо сума від`ємного значення (рядок 19) менша або дорівнює сумі, обчисленій відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, рядок 19.1 не заповнюється. Сума, обчислена відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, зазначається у відповідному службовому полі у рядку 19.1;

- сума від`ємного значення, що не перевищує суми, обчисленої відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), зазначається у рядку 20;

- сума від`ємного значення (рядок 20 у декларації): зараховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) (відображається у рядку 20.1); підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2): на рахунок платника у банку (відображається у рядку 20.2.1) та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (відображається у рядку 20.2.2). Платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4). Розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється в межах суми, обчисленої відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, за вирахуванням від`ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість. Значення рядка 3 таблиці 1 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 20.2 декларації; зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. При заповненні рядка 20.2 обов`язковим є подання (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4). Залишок від`ємного значення після вирахування суми податкового боргу та суми бюджетного відшкодування (рядок 20 - рядок 20.1 - рядок 20.2) відображається у рядку 20.3;

- сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування (пункт 200.14 статті 200 ПК України).

Абзацом 1 підпункту 78.1.8 пункту 78.1 ПК України визначено, що документальна позапланова перевірка може бути проведена у разі, коли платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

В такому випадку документальна позапланова перевірка проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. (абзац 2 підпункту 78.1.8 пункту 78.1 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ у розмірі 37 800 000,00 грн.

Відповідну заяву підприємством подано в якості додатку 4 до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2018 року від 20.11.2018 № 9256871142).

При цьому, в розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до декларації) позивачем в якості звітного періоду, в якому виникло від`ємне значення з податку на додану вартість, зазначено червень 2018 року.

Постачальником, за результатами проведення господарських операцій із яким сформовано спірну суму бюджетного відшкодування, позивач вказує ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія», індивідуальний податковий номер 374031426557 (таблиця 2 додатку 3 до декларації).

Водночас, матеріали справи не містять доказів проведення позивачем господарських операцій із ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія», індивідуальний податковий номер 374031426557 в червні 2018 року.

Натомість, позивачем подано до суду первинні документи по господарських операціях між позивачем та названим контрагентом за лютий 2018 року.

Зокрема, між ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» (за договором - продавець) та позивачем (за договором - покупець) укладено договір постачання карбаміду на внутрішній ринок України від 14.02.2018 № 14-02/18, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця карбамід (продукція), а покупець оплатити і прийняти продукцію на умовах EXW «Правил ІНКОТЕРМС-2010». Ціна за тону становить 7 500,00 грн., в тому числі ПДВ 1 500, грн. (пункт 4.1 Договору). Загальна сума складає 270 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ 45 000 000,00 грн. (пункт 4.2 Договору).

На підтвердження факту проведення господарських операцій за вказаним договором позивачем подано до суду видаткові накладні від 16.02.2018 № 35 на загальну суму 270 000 000,00 грн. та від 01.03.2018 № 120 на загальну суму 122 400 000,00 грн.

Також, матеріали справи містять лист ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» вих. № 27.04-18/2 від 27.04.2018 «Щодо передачі права власності», адресований ПАТ «Одеський припортовий завод».

Відповідно до змісту вказаного листа ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» просить ПАТ «Одеський припортовий завод» передати позивачу право власності на карбамід (марки Б) 13600 т (видаткова накладна № 120 від 01.03.2018).

Згідно із актом приймання-передачі від 01.03.2018 № 01-03 2018 ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» передало, а позивач прийняв карбамід (марки Б) в обсязі 13600 т. В якості підстави для приймання-передачі зазначено договір купівлі-продажу від 14.02.2018 № 14-02/18 і видаткову накладну № 120 від 01.03.2018. Добрива передаються на складах АТ «ОПЗ» за адресою: Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, 3.

Стосовно карбаміду, що значиться у видатковій накладній від 16.02.2018 № 35, жодних документів на підтвердження переходу права власності на нього (карбамід), в тому числі, але не виключно, актів приймання-передачі, суду не надано, у зв`язку із чим факт поставки у відповідній частині (видаткова накладна від 16.02.2018 № 35) не підтверджується. Як наслідок, у позивача не виник обов`язок в частині оплати вартості карбаміду згідно із видатковою накладною від 16.02.2018 № 35.

Окрім того, між позивачем (за договором - агент) та ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» (за договором - принципал) укладено агентський договір від 14.02.2018 № 2-18ГК/003, відповідно до умов якого агент зобов`язується за винагороду протягом лютого 2018 року здійснювати за дорученням принципала від свого імені та за рахунок принципала юридичні і фактичні дії щодо постачання природного газу ПАТ «Одеський припортовий завод» (код ЄДРПОУ 00206539) в межах договору на переробку давальницької сировини від 21.12.2017 № 20/CH-244, укладеного між принципалом та ПАТ «Одеський припортовий завод». У строк до 10-го числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, надати принципалу звіт про виконання цього Договору, звіт має містити інформацію про обсяг поставленого на ПАТ «Одеський припортовий завод» природного газу та його вартість (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 28.02.2018 до агентського договору № 2-18ГК/003 від 14.02.2018). Принципал зобов`язаний виплатити агенту винагороду в розмірі 50000,00 грн. в строк по 20 березня 2018 року та в розмірі 50000,00 грн. в строк по 20 квітня 2018 року (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 28.02.2018 до агентського договору № 2-18ГК/003 від 14.02.2018) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок агента або, за окремою домовленістю, шляхом передачі продукції, асортимент, обсяг та вартість якої сторонами буде узгоджено додатково.

Правила здійснення агентської діяльності регламентуються главою 31 (статті 295 - 305) Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно зі статтею 295 ГК України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб`єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб`єкта, якого він представляє.

Відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб`єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором (стаття 301 ГК України).

Щодо поданих позивачем актів прийому-передачі вартісних показників природного газу від 28.02.2018 № 0000000077, від 28.02.2018 № 0000000081, від 28.02.2018 № 0000000080, від 28.02.2018 № 0000000069, від 31.03.2018 № 0000000126, від 31.03.2018 № 0000000127, останні не беруться судом до уваги у зв`язку з наступним.

По-перше, у перелічених актах позивач має статус постачальника, а ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» - статус покупця, що не співпадає із умовами агентського договору від 14.02.2018 № 2-18ГК/003, в якому згадані товариства є агентом та принципалом.

По-друге, договір № 2-18ГК/003 від 14.02.2018 в актах вказаний як договір про постачання природного газу, однак вказане не відповідає дійсності, оскільки договір із реквізитами № 2-18ГК/003 від 14.02.2018 є агентським договором.

Окрім того, обов`язком принципала (підпункт 2.4.1 агентського договору) було укладення додаткової угоди до договору на переробку давальницької сировини від 21.12.2017 № 20/CH-244, якою мало бути зобов`язано ПАТ «Одеський припортовий завод» надати агенту завірену копію акта про фактичний обсяг розподіленого/протранспортованого за агентським договором природного газу за розрахунковий місяць, складеного між ПАТ «Одеський припортовий завод» та оператором ГРМ/оператором ГТС відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази укладання між ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» та ПАТ «Одеський припортовий завод» договору на переробку давальницької сировини від 21.12.2017 № 20/CH-244 та додатків до такого договору.

Актів про фактичний обсяг розподіленого/протранспортованого за агентським договором природного газу за розрахунковий місяць, складених між ПАТ «Одеський припортовий завод» та оператором ГРМ/оператором ГТС відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем матеріали справи не містять.

За відсутності перелічених документів звіти про виконання до агентського договору від 05.03.2018 та від 05.04.2018 вбачаються формально складеними, оскільки не підтверджують факт виконання господарських операцій.

Отже, за відсутності будь-яких доказів постачання Публічному акціонерному товариству «Одеський припортовий завод» (код ЄДРПОУ 00206539) природного газу, не підтверджується реальність господарських операцій щодо здійснення позивачем на користь ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» юридичних і фактичних дій щодо постачання природного газу за договором від 14.02.2018 № 2-18ГК/003.

Водночас, в ході проведення перевірки встановлено, що позивачем складено заяву «про припинення зобов`язань заліком зустрічної однорідної вимоги» від 27.06.2018 № 27/26, яка адресована ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» (код ЄДРПОУ 37403140).

Зазначену заяву позивачем обґрунтовано наявністю у позивача заборгованості за договором постачання від 14.02.2018 № 14-02/18 перед ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія», а у ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» - заборгованості перед позивачем за агентським договором від 14.02.2018 № 2-18ГК/003.

В той же час, оскільки матеріалами справи не підтверджується факт виконання господарських операцій за договорами від 14.02.2018 № 14-02/18, від 14.02.2018 № 2-18ГК/003, як наслідок, не підтверджується і виникнення заборгованості.

Відтак, не заслуговує на увагу посилання позивача на зарахування зустрічних вимог як на форму проведення розрахунків за спірними операціями, оскільки реальність зарахування зустрічних вимог не підтверджено за результатами розгляду даної справи.

На виконання приписів статті 201 статті 201 ПК України контрагентом позивача - ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» саме за першою подією - поставкою визначене податкове зобов`язання з ПДВ в розмірі 45 000 000,00 грн. (податкова накладна від 16.02.2018 № 154).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, у відповідності до приписів абзацу другого пункту 201.10 статті 201 ПК України, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Водночас, бюджетному відшкодуванню за заявою платника підлягає сума податку, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, що передбачено пунктом 200.4 статті 200 ПК України.

Тобто, право покупця на отримання відшкодування сум ПДВ з бюджету напряму кореспондує із наявністю у нього обов`язку сплатити продавцю або до Державного бюджету України суми ПДВ, що підлягають відшкодуванню.

Іншими словами, відшкодований (повернутий) з бюджету може бути податок, який попередньо був сплачений (надійшов) до такого бюджету.

Натомість, перевіркою встановлено, а під час розгляду справи в суді не спростовано, що сплата ПДВ за спірною операцією як на користь продавця, так і до бюджету становить 0 грн.

Окрім того, позивач долучив до матеріалів справи платіжні доручення від 09.02.2018 № 247, № 248, № 50, № 896, від 12.02.2018 № 898, від 15.02.2018 № 905, від 20.02.2018 № 922, № 81, від 14.03.2018 № 965, від 15.03.2018 № 967, від 16.03.2018 № 968, від 20.03.2018 № 979, № 980, № 981, № 982, № 983, № 984, а також банківські виписки АТ «Банк Український капітал» за 20.02.2018, АТ «Таскомбанк» за 09.02.2018, 12.02.2018, 15.02.2018, 14.03.2018, 15.03.2018, 16.03.2018, 20.03.2018.

Водночас, аналіз їх змісту свідчить, що платником по них є позивач, отримувачем коштів - ТОВ «Синергія Газ Енерджи», а платежі здійснювались за газ природний згідно договорів від 23.06.2017 № 154-ГТ, від 29.11.2017 № 291117/1.

Аналогічна ситуація із виписками АТ «Банк Український капітал» за 09.02.2018, які стосуються платежів ТОВ «ГП «Промсервіс» на користь позивача згідно договору від 30.12.2015 № 1-15ГК/64.

Очевидно, що перелічені платіжні документи не стосуються операцій між позивачем та ТОВ «Всеукраїнська енерго компанія», та як наслідок не можуть бути доказами по даній справі.

Своєю чергою, виписки АТ «Банк Український капітал» за 09.02.2018, 16.02.2018, 15.02.2018 стосуються платежів ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» на користь позивача згідно договору від 14.02.2018 № 2-18ГК/003 та додаткової угоди № 2/2 від 29.01.2018 до договору № 18-01-18 від 18.01.2018, тобто такими виписками не підтверджується сплата позивачем ПДВ, адже за ними позивач є отримувачем платежів, а не платником.

Таким чином, суд констатує, що позивачем не доведено зв`язку операцій, за результатами яких оформлені вказані вище платіжні доручення та банківські виписки, із спірними господарськими операціями.

В підсумку, невиконання позивачем обов`язку в частині сплати податку на додану вартість позбавляє останнього права на отримання бюджетного відшкодування.

Також, суд примічає, що позивачем в якості звітного періоду, в якому виникло від`ємне значення з податку на додану вартість, зазначено червень 2018 року.

Натомість, податковий кредит, як і від`ємне значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню сформовані згідно із податковою накладною від 16.02.2018 № 154, період виписування якої є лютий 2018 року.

Відповідна ситуація склалась у зв`язку із тим, що позивач, всупереч приписам ПК України, в якості господарської операції зазначив зарахування зустрічних вимог, реальність якого не підтверджено за результатами розгляду даної справи, в той час як господарською операцією є поставка товару (реальність якої підтверджено в частині), яка відбулась в лютому 2018 року, а не в червні 2018 року.

Таким чином, судом встановлено, що в червні 2018 року позивач не проводив із ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» (код ЄДРПОУ 37403140) господарських операцій (такі операції мали місце в лютому 2018 року), у зв`язку із чим відсутні підстави для заявлення до бюджетного відшкодування будь-яких сум ПДВ за такий період.

Окрім того, з матеріалів справи висновується, що позивач вже звертався до контролюючого органу з метою отримання суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 37 800 000,00 грн., звітний період, в якому заявлялось відшкодування - червень 2018 року.

Позивачу було відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість за червень 2020 року в розмірі 37 800 000,00 грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В3» від 27.09.2018 № 00000934304.

В подальшому, подаючи декларацію з ПДВ за жовтень 2018 року товариство заповнює рядок 16.3, вказавши від`ємне значення на суму 37 800 000,00 грн. із знаком «+», а також реквізити податкового повідомлення-рішення від 27.09.2018 № 00000934304 в спеціальному полі декларації.

Наведені обставини не мають жодного впливу на предмет спору у даній справі, оскільки, по-перше, у червні 2018 року позивач пред`являв до вішкодування ПДВ у розмірі 37 800 000,00 грн. за результатами експортних операцій з продажу карбаміду (а не господарських операцій із ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія»), по-друге, позивачу було відмовлено у бюджетному відшкодуванні, з чим він погодився, спір за вказаною обставиною між позивачем та контролюючим органом відсутній, про що зазначено в письмових поясненнях позивача від 01.07.2022 б/н.

За результатами розгляду даної справи судом встановлено відсутність у позивача підстав для пред`явлення до відшкодування у звітному періоді (жовтень 2018 року) податку на додану вартість на суму 37 800 000,00 грн. за результатами господарських операцій із ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія», що свідчить про правомірність податкового повідомлення-рішення від 28.01.2019 № 00031711404, з огляду на що останнє не підлягає скасуванню, а позовні вимоги у відповідній частині не підлягають задоволенню.

За відсутності сум від`ємного значення податку на додану вартість до вішкодування у відповідача не виникає обов`язку внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування Товариство з обмеженою відповідальністю «Газоторгова компанія» за жовтень 2018 року згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 20.11.2018 № 9256871142 на суму 37 800 000 грн., у зв`язку із чим позовні вимоги у відповідній частині також не підлягають задоволенню з огляду на їх необґрунтованість.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов`язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову б/н від 21.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газоторгова компанія» - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення складено 15.09.2022.

Суддя К.С. Пащенко