Постанова

від 12.09.2022 по справі 914/2719/16

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2022 р. Справа №914/2719/16

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.,

суддівГалушко Н.А.,

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Костерева О.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» №29-1/07 від 29.07.2022

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.07.2022 (повний текст складено 27.07.2022 року, суддя Долінська О.З.)

у справі №914/2719/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергопроект», м. Львів

про стягнення 1404007, 50 грн.

в межах скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів),

представники:

від скаржника Грищенко О.М. (в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів);

від боржника не з`явились;

від Галицького ВДВС у місті Львові Західного МРУ Міністерства Юстиції (м. Львів) не з`вились

На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа № 914/2719/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергопроект» про стягнення 1404007, 50 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.01.2017 у даній справі позов задоволено частково, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергопроект» позивача стягнуто 900005,28 грн. основної заборгованості, 193492,72 грн. пені та 16402,47 грн. понесених витрат на сплату судового збору. В задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено.

31 січня 2017 Господарським судом Львівської області, на виконання рішення суду від 11.01.2017, було видано наказ у справі №914/2719/16.

17 серпня 2021 до Господарського суду Львівської області надійшла заява ТзОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про заміну стягувача у справі № 914/2719/16.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.09.2021 заяву ТзОВ «Компанія «Ніко-Тайс» задоволено; замінено сторону (позивача) у справі № 914/2719/16 - Акціонерне товариство «Київенерго» на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»; замінено сторону (стягувача) у справі №914/2719/16 під час примусового виконання рішення Господарського суду Львівської області по справі від 11 січня 2017 року, котре набрало законної сили, та наказу Господарського суду Львівської області у даній справі від 31 січня 2017 року - Акціонерне товариство «Київенерго» на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс».

29 жовтня 2021 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про видачу дублікату наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/2719/16 від 31.01.2017, у зв`язку з втратою оригіналу.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.11.2021 вказану заяву стягувача задоволено; видано дублікат наказу від 31.01.2017 у справі №914/2719/16 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергопроект» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» 900005,28 грн. основної заборгованості, 193492,72 грн. пені та 16402,47 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 10.06.2022 р. звернулося до Господарського суду Львівської області зі скаргою на бездіяльність Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у справі №914/2719/16 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергопроект», м. Львів про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.06.2022 скаргу ТзОВ «Компанія «Ніко-Тайс», подану на бездіяльність Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задоволено; визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Галицького ВДВС у місті Львові ЗМУ МЮ у виконавчому провадженні №67638447 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/2719/16 від 31.01.2017, яка виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №67638447 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/2719/16 від 31.01.2017 із врахуванням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження»; зобов`язано державного виконавця Галицького ВДВС у місті Львові ЗМУ МЮ усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №67638447 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/2719/16 від 31.01.2017 із врахуванням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження».

13 липня 2022 представник ТзОВ «Компанія «Ніко-Тайс» подав на розгляд Господарського суду Львівської області заяву з додатками про покладення на Галицький ВДВС у місті Львові Західного МРУ Міністерства Юстиції (м. Львів) судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст.ст. 123, 124, 126, 129, 244, 344 ГПК України у справі № 914/2719/16.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.07.2022 заяву ТзОВ «Компанія «Ніко-Тайс» задоволено частково; з Галицького Відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Львів) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 4800,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу; в задоволенні решти вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» відмовлено.

Постановляючи вказану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що здійснення пошуку, ознайомлення та аналіз судової практики (правової позиції), на думку суду, є складовими, та за своєю суттю дублюють одну послугу - складання скарги на бездіяльність державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у виконавчому провадженні №67638447 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області по справі №914/2719/16 від 31 січня 2017 року.

Крім цього, здійснивши аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» неодноразово зверталось зі скаргами на дії державних та приватних виконавців у різних справах, в т.ч. і в даній справі (скарга вх. № 5083/21 від 10.12.2021) та нормативно-правове обґрунтування скарг не змінювалось, як і не змінювався представник товариства - адвокат Грищенко О.М.

Дослідивши заяву ТзОВ «Компанія «Ніко-Тайс», керуючись ст. 129 ГПК України, суд встановив, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, а сума 9600,00 грн. є явно завищеною. З огляду на обізнаність адвоката з правовою ситуацією у даному провадженні і з судовою практикою, оскільки з матеріалів справи вбачається, що такий неодноразово надавав адвокатські послуги позивачу, у тому числі і з правового супроводу на стадії виконання рішення суду та оскарження дій органів примусового виконання, відтак, суд прийшов до висновку що розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цьому випадку слід зменшити на 50% до 4800,00 грн.

Не погодившись зі постановленою ухвалою місцевого господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» оскаржила таку в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі, як на підставу для скасування вказаної ухвали місцевого господарського суду, апелянт покликається на те, що матеріалами даної справи підтверджено понесені замовником витрати в період з 12.01.2022 до 06.07.2022, які деталізовані в акті здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 12.01.2022 в розмірі 9600,00 грн., тобто помісячна вартість надання даних послуг становила 1920,00 грн. З огляду на тривалість надання адвокатських послуг по здійсненню правової допомоги, ТзОВ «Компанія «Ніко-Тайс» вважає обґрунтованим, незавищеним та правомірним заявлення до стягнення розміру коштів в сумі 1920,00 грн./місяць роботи адвоката згідно поданої заяви, також місячна оплата роботи адвоката в межах даної справи є значно меншою, ніж встановлений розмір прожиткового мінімуму.

Скаржник також звертає увагу суду на те, що Галицьким ВДВС у м. Львові жодних клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу подано не було, а самостійне зменшення Господарським судом Львівської області заявленого товариством розміру витрат на правову допомогу, скаржник з покликанням на практику Верховного Суду, вважає безпідставним та неправомірним.

Процесуальний хід розгляду даної справи відображений в ухвалах суду апеляційної інстанції від 09.08.2022 та від 15.08.2022.

В дане судове засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів на зв`язок із судом вийшов представник позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги. Відповідач участі уповноваженого представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду даної справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази (а.с. 140,141,143 т. 5).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2022 на розгляд Господарського суду Львівської області ТзОВ «Компанія «Ніко-Тайс» подало скаргу на бездіяльність державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у справі №914/2719/16.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.06.2022 скаргу ТзОВ «Компанія «Ніко-Тайс», подану на бездіяльність Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), задоволено.

Згодом, на адресу суду першої інстанції від представника ТзОВ «Компанія «Ніко-Тайс» надійшла заява про покладення на Галицький ВДВС у місті Львові Західного МРУ Міністерства Юстиції (м. Львів) 9600,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження суми понесених витрат на професійну правничу допомогу заявником було долучено: договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 12-01-2022/4 від 12.01.2022 р., який укладений між ТзОВ "Компанія "Ніко-Тайс" та адвокатом Грищенко О.М.; акт прийому-передачі документів від 12.01.2022 р., акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 06.07.2022 р.

У акті здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 06.07.2022 р., представником стягувача зазначено про наступні виконані роботи та надані послуги, а саме:

- зустріч із Замовником з метою з`ясування обставин справи №914/2719/16 в призмі існування та допущення Галицьким ВДВС у місті Львові Західного МРУ Міністерства Юстиції (м. Львів) порушення прав та інтересів Замовника у виконавчому провадженні № 67638447 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі № 914/2719/16 від 31.01.2017 р.(1 година); організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту скарги та наповнення її правовим змістом, належним обгрунтуванням правомірності доводів/посилань скарги вих. №06-7/06 від 06 червня 2022 року ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавця Галицького ВДВС у місті Львові Західного МРУ Міністерства Юстиції (м. Львів) у виконавчому провадженні №67638447 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області по справі №914/2719/16 від 31 січня 2017 року. Підготовка щодо подання до Господарського суду Львівської області скарги вих. №06-7/06 від 06 червня 2022 року ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавця Галицького ВДВС у місті Львові Західного МРУ Міністерства Юстиції (м. Львів) у виконавчому провадженні №67638447 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області по справі №914/2719/16 від 31 січня 2017 року (7 годин). Додаткова оплата (гонорар) адвоката на підставі пункту 3.8. договору №12-01-2022/4 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 12 січня 2022 року у зв`язку із прийняттям позитивного для Замовника судового рішення у справі №914/2719/16 за скаргою вих. №06-7/06 від 06 червня 2022 року ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавця Галицького ВДВС у місті Львові Західного МРУ Міністерства Юстиції у виконавчому провадженні №67638447 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/2719/16 від 31 січня 2017 року - 2 400,00 грн.

Відтак, загальна вартість вказаних послуг склала 9600,00 грн.

В пунктах 3.1., 3.8. договору №12-01-2022/4 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 12 січня 2022 року, сторони погодили, що вартість однієї години правової допомоги/роботи складає 900,00 грн., додаткова оплата (гонорар «успіху»), становить - 2400,00 грн.

Як вбачається із акту здачі-приймання виконаних робіт від 06.07.2022 р., замовник, на підставі пункту 3.2. договору №12-01-2022/4 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 12 січня 2022 року, 100% вартості наданих послуг та/або виконаних робіт, визначених у пункті 2 відповідно до даного акту, зобов`язується сплатити протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення/прийняття судового рішення за результатами завершення розгляду судом справи №914/2719/16 за скаргою вих. №06-7/06 від 06 червня 2022 року ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність державного виконавця Галицького ВДВС у місті Львові Західного МРУ Міністерства Юстиції.

Відповідно до статті 344 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Стаття 123 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України конкретизовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розглядаючи вказане питання, судом враховано, що здійснення пошуку, ознайомлення та аналіз судової практики (правової позиції), на думку суду, є складовими та за своєю суттю дублюють одну послугу - складання скарги на бездіяльність державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у виконавчому провадженні №67638447 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області по справі №914/2719/16 від 31 січня 2017 року.

При дослідженні даних Єдиного державного реєстру судових рішень, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" неодноразово зверталось зі скаргами на дії державних та приватних виконавців у різних справах, в т.ч. і в даній справі (скарга вх. № 5083/21 від 10.12.2021), а нормативно-правове обґрунтування скарг не змінювалось, як і не змінювався представник товариства - адвокат Грищенко О.М.

Суд має право під час вирішення питання про розподіл судових витрат з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, суд враховує, що 12.05.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 904/4507/18, в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), і зробила висновок, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 згаданої постанови).

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги в сукупності з матеріалами справи та заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про розподіл судових витрат, з долученими документами, судова колегія встановила, що адвокат-заявник неодноразово надає адвокатські послуги позивачу, у тому числі із правового супроводу на стадії виконання рішення суду та оскарження дій органів примусового виконання, тобто, був раніше обізнаний і з правовою ситуацією у даному провадженні і з судовою практикою, його правова позиція є сформованою та не змінною по суті, а коригується лише у відповідності до фактичних обставин справи.

Аналогічних висновків щодо необхідності зменшення витрат на правову допомогу дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 911/2737/17, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 904/3105/17, Південно-Західний апеляційний господарський суд у постанові від 29.03.2021 у справі № 34-16/17-3683-2011, Північний апеляційний господарський суд у постанові від 25.03.2021 у справі № 911/4670/13, Центральний апеляційний господарський суд у постанові від 14.01.2021 у справі № 904/4058/19.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру і є явно завищеним, тому вважає правомірним і обґрунтованим зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу на 50% і стягнення з Галицького Відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Львів) 4800,00 грн., замість заявлених 9600,00 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, як такої, що постановлена відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.07.2022 у справі № 914/2719/16 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 16.09.2022.

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік