Ухвала

від 24.09.2024 по справі 914/2719/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

УХВАЛА

24.09.2024 Справа № 914/2719/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу з Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції

у справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

на дії (бездіяльність) Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції

у справі №914/2719/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергопроект"

про стягнення 1404007,50 грн.

за участю представників:

від заявника (позивача) не з`явився

від боржника (відповідача) не з`явився

від органу ДВС не з`явився

ВСТАНОВИВ

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла скарга (вх.№3045/24 від 13.08.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на дії (бездіяльність) Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції у справі №914/2719/16.

Ухвалою суду від 10.09.2024 скаргу (вх.№3045/24 від 13.08.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на бездіяльність Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції у справі №914/2719/16 задоволено.

13.09.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» подано заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу з Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції у справі №914/2719/16.

Ухвалою суд від 16.09.2024 вказану заяву призначено до розгляду на 24.09.2024.

Заявник (позивач), боржник (відповідач) та орган ДВС явку представників в судове засідання 24.09.2024 не забезпечили.

У заяві про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу заявник просить стягнути з Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 11500,00 грн.

Розглянувши подану заяву, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 344 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із поданих матеріалів, 04.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»» (замовник) та адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем (виконавець) укладено договір 04-01-2021/39 про надання адвокатських послуг (правової допомоги), відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов`язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником, ТзОВ «Теплоенергопроект» (ідентифікаційний код 37740832) та Галицьким ВДВС у місті Львові Західного МРУ Міністерства Юстиції, котрі виникли у виконавчому провадженні №67638447 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області по справі №914/2719/16 від 31.01.2017, надання консультацій з приводу можливого, законодавчо доцільного та обґрунтованого вжиття заходів Галицьким ВДВС у місті Львові Західного МРУ Міністерства Юстиції, направлених на примусове виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/2719/16 від 31.01.2017 та стягнення із Боржника безспірного розміру грошових коштів, підготовки, написання та подання до господарського суду відповідної скарги на дії та/або бездіяльність державного виконавця Галицького ВДВС у місті Львові Західного МРУ Міністерства Юстиції у виконавчому провадженні №67638447 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/2719/16 від 31.01.2017 при наявності підстав для такого заходу, представництві інтересів Замовника у суді під час розгляду судової справи за поданою скаргою, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов`язків Виконавця за даним договором.

11.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»» (замовник) та адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем (виконавець) підписано акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги), відповідно до якого загальна вартість вказаних послуг складає 11500,00 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом з тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду (постанова КГС ВС від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18), у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, додаткова ухвала ВС від 21.07.2020 справі №915/1654/19, постанова ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, постанова ВС від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Пунктом 3.2. рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц звернула увагу не те, що:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін;

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу;

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Зазначені висновки узгоджуються із висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №550/936/18, від 04.06.2019 у справі №9901/350/18 та додатковій постанові у зазначеній справі від 12.09.2019, а також у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 26.05.2020 у справі №908/299/18.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04).

Розглядаючи вказане питання, судом враховано, що здійснення пошуку, ознайомлення та аналіз судової практики (правової позиції), на думку суду, є складовими та за своєю суттю дублюють одну послугу - складання скарги на бездіяльність державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у виконавчому провадженні №67638447 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/2719/16 від 31.01.2017.

При цьому суд зазначає, що з Єдиного державного реєстру судових рішень, вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" неодноразово зверталось зі скаргами на дії (бездіяльність) державних та приватних виконавців у різних справах, в т.ч. і в даній справі, нормативно-правове обґрунтування скарг при цьому не змінювалось, як і не змінювався представник товариства - адвокат Грищенко О.М.

Суд має право під час вирішення питання про розподіл судових витрат з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, суд враховує, що 12.05.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 904/4507/18, в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), і зробила висновок, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 згаданої постанови).

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про розподіл судових витрат та додані до неї документи, зокрема, поданий позивачем акт про надані послуги, господарський суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є явно завищеним, оскільки становить 11500,00 грн. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що адвокат-заявник неодноразово надає адвокатські послуги позивачу, у тому числі із супроводу стадії виконання рішення суду та оскарження дій органів примусового виконання, тобто, був раніше обізнаний і з правовою ситуацією у даному провадженні і з судовою практикою, з огляду на що суд вважає, що розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката в даному випадку становить 5750,00 грн, у зв`язку із чим суд вважає за необхідне заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" задовольнити частково.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, дослідивши надані докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, керуючись критеріями розумності розміру адвокатських витрат, враховуючи категорію та складність справи, обсяг наданих представником послуг та виконаних робіт, оцінивши необхідність, обґрунтованість та неминучість таких витрат, суд дійшов висновку, що обґрунтованими та підлягають стягненню з Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 5750,00 грн.

Керуючись статтями 74, 123, 126, 129, 234, 344 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Галицького Відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Львів) (79019, місто Львів, проспект В. Чорновола, 39; ідентифікацій код 35009232) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"" (03187, місто Київ, проспект Ак. Глушкова, будинок 40, офіс 315; ідентифікаційний код 38039872) 5750,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання ухвалою законної сили.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 03.10.2024.

Суддя Петрашко М.М.