Ухвала

від 13.09.2022 по справі 909/615/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/615/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

14.09.2022 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Рочняк О.В.,

секретар судового засіданні Шлімкевич І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Калуської окружної прокуратури №09.52-67-709вих-22 від 18.02.2022 (вх.№2855/22) на дії (бездіяльність) заступника начальника Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ)

проспект Л. Українки, 1, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300

щодо виконання судового рішення у справі

за позовом: Калуського міжрайонного прокурора

просп. Л. Українки, 16-б, м. Калуш, 77300

в інтересах держави в особі Калуської міської ради

вул. Франка, 1, м. Калуш,77300

до відповідача: Приватного підприємства "МЗК-Інвест"

вул. Садова, 16/31, м. Одеса, 65023

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу земельної ділянки в сумі 867 326 грн 46 коп.

учасники справи не з"явилися

ВСТАНОВИВ: рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 04.08.2015 задоволено позов Калуського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Калуської міської ради до Приватного підприємства "МЗК-Інвест" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу земельної ділянки в сумі 867 326 грн 46 коп.

18.08.2015 видано накази про примусове виконання рішення від 04.08.2015 у справі №909/615/15.

До відділу документального забезпечення, канцелярії суду від Калуської окружної прокуратури надійшла скарга №09.52-67-709вих-22 від 18.02.2022 (вх.№2855/22), у якій прокурор просить:

- визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Лисенчук О.С. по виконанню наказу, виданого Господарським судом Івано-Франківської області 04.08.2015 у справі №909/615/15;

- зобов`язати Калуський відділ Державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) здійснити дії з виконання наказу господарського суду від 18.08.2015 у справі №909/615/15, передбачені Законом України "Про виконавче провадження".

Скарга прокурора на бездіяльність органу ДВС мотивована тим, що в ході ознайомлення Калуською окружною прокуратурою 10.02.2022 з матеріалами виконавчого провадження ВП №48859171 встановлено, що в заступника начальника Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Лисенчук О.С. відсутнє виконавче провадження та судовий наказ, виданий 18.08.2015 Господарським судом Івано-Франківської області у справі №909/615/15 про стягнення з приватного підприємства "МЗК-Інвест" заборгованості за договором купівлі-продажу земельної ділянки у сумі 867 326 грн 46 коп. на користь Калуської міської ради. В порушення розділу XV пункту 1 «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, втрачене виконавче провадження не відновлено, відповідне клопотання до суду не подано. Відповідно до автоматизованої системи виконавчого провадження, за вказаним судовим рішенням державним виконавцем Лисенчук О.С. проводилась формальна перевірка майнового стану боржника. Так, 23.04.2020 та 09.08.2020 надано запити до Державної фіскальної служби України з метою отримання інформації щодо наявності у банківських установах відкритих рахунків Приватного підприємства "МЗК-Інвест". 05.10.2021 та 12.11.2021 нею скеровано до банківських установ, у яких відкриті рахунки приватного підприємства "МЗК-Інвест" вимоги на отримання інформації, яка містить банківську таємницю. В той же час, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 08.06.2021 в боржника наявні нежитлові будівлі та земельна ділянка площею 1.45 га, за адресою м. Калуш, вул. Промислова, 8. Однак, фактично заходи, спрямовані на реальне виконання вказаного рішення суду не здійснюються з квітня 2020 року. Внаслідок чого рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2015 не виконано. Крім того зазначає, що державним виконавцем Лисенчук О.С. з квітня 2020 року по теперішній час не здійснено виїзду за місцем знаходження майна боржника з метою виявлення майна, на яке можливо звернути стягнення, не складено акту про наявність чи відсутність майна.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2022, суд залишив без розгляду скаргу Калуської окружної прокуратури.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.06.2022 ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2022 у справі №909/615/15 скасовано; справу №909/615/15 передано до Господарського суду Івано-Франківської області для продовження розгляду скарги Калуської окружної прокуратури.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2022, суд призначив скаргу Калуської окружної прокуратури №09.52-67-709вих-22 від 18.02.2022 (вх.№2855/22 від 21.02.2022) на дії державного виконавця до розгляду в судовому засіданні на 05.09.2022; зобов"язав Калуський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) надати суду заперечення на скаргу (за наявності), копію якого направити сторонам, докази чого подати суду.

В судове засідання 14.09.2022 прокурор, представники стягувача, боржника та відділу ДВС з"явилися, причин неявки не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду скарги. Заперечень на скаргу чи інших клопотань від ВДВС до суду не надходило. Клопотань від учасників справи до суду також не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.

Стаття 129-1 Конституції України передбачає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно частини 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Під час виконавчого провадження кожна дія або рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки.

Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання дій та прийняття рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені Законом строки виконання окремих дій або прийняття окремих рішень.

Розумний строк в контексті виконавчого процесу - це строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) здійснення виконавчого провадження.

Згідно ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження ВП №48859171 по виконанню наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2015 у справі №909/615/15 відкрито Приморським ВДВС Одеського міського управління юстиції 28.09.2015, про що свідчить постанова про відкриття виконавчого провадження.

23.04.2020 державним виконавцем Першого Приморського ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) винесено постанову про передачу виконавчого документу - виконавчого листа №909/615/15 від 18.08.2015 Калуському міському ВДВС Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Івано-Франківськ).

23.04.2020 заступником начальника Калуського міського ВДВС Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Івано-Франківськ) винесено постанову про прийняття виконавчого провадження виконавчого листа №909/615/15 від 18.08.2015.

18.10.2021 та 20.01.2022 Калуський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області звертався до Господарського суду Івано-Франківської області з поданнями №51863 від 15.10.2021 (вх.№16306/21), №1150 від 14.01.2021 (вх.№1037/22) про видачу дублікату наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2015, однак суд вищевказані подання повертав без розгляду через недотримання приписів ГПК України (ухвали від 21.10.2021 та від 26.01.2022).

За результатами розгляду подання Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області №1256 від 31.01.2022 (вх.№1653/22) про видачу дублікату наказу у справі №909/615/15, Господарський суд Івано-Франківської області 23.02.2022 постановив ухвалу, відповідно до якої видав дублікат наказу від 18.08.2015 у справі №909/615/15 про стягнення з Приватного підприємства "МЗК-Інвест" на користь Калуської міської ради заборгованості в розмірі 867 326 грн 46 коп.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що Калуський ВДВС ще до звернення прокурора зі скаргою на бездіяльність ВДВС неодноразово звертався до Господарського суду Івано-Франківської області про видачу дублікату наказу від 18.08.2015 у справі №909/615/15.

Також при зверненні до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) по справі №909/615/15, прокурор (скаржник) зазначав, що бездіяльність державного виконавця полягає у нездійсненні з квітня 2020 року фактичних заходів, спрямованих на реальне виконання рішення суду Господарського суду Івано-Франківської області від 04.08.2015 у справі №909/615/15 (не здійснено виїзду за місцем знаходження майна боржника з метою виявлення майна, на яке можливо звернути стягнення, не складено акту про наявність чи відсутність майна), про яку (бездіяльність) прокурор дізнався 10.02.2022 в ході ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП №48859171.

До матеріалів скарги прокурором приєднано в т.ч. інформаційну довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо суб"єкта - ПП "Мзк-Інвест" (код 35640708) від 08.06.2021, з якої вбачається, що боржнику на праві приватної власності належить земельна ділянка та нежитлові будівлі, розміщені за адресою м.Калуш, вул.Промислова, 8.

Відповідно до п.1. ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.1 ст.5 вищевказаного Закону, у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з ч. 1 ст. 340 ГПК України скарга (в порядку ст. 339 ГПК України) подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Приписами ст. 341 ГПК України зазначено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Згідно із частиною першою статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, законів України "Про міжнародне приватне право", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, за змістом цієї норми при здійсненні судочинства господарський суд керується положеннями ГПК України, а не Законом України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження".

ГПК України регулює порядок оскарження саме до господарського суду дій державного виконавця, на виконанні якого перебуває судове рішення цього суду. Право на звернення зі скаргою і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов`язані з наявністю ухваленого за правилами ГПК України судового рішення та з його примусовим виконанням. Відповідні положення вміщено у розділі VI цього Кодексу "Судовий контроль за виконанням судових рішень". Стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" регулює оскарження дій державного виконавця не тільки до суду, а й до інших органів. Так, відповідно до частини третьої статті 74 зазначеного Закону рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" регулює відносини з оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців при виконанні не тільки судових рішень, але й інших виконавчих документів. Так, у частині першій статті 3 цього Закону серед інших виконавчих документів, примусове виконання яких здійснюється ДВС, перераховано: виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; рішення (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень (пункти 3 - 9).

Ураховуючи викладене, можна дійти висновку, що стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" є загальною нормою по відношенню до статей 339 - 341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 року по справі №920/149/18.

Таким чином, у даному випадку підлягає застосуванню норми щодо строку на звернення до господарського суду зі скаргою на дії державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Кодексу, які містяться у п. а) ч. 1 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України.

В частині 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії.

Як зазначає у скарзі прокурор про бездіяльність Калуського ВДВС, яка полягала у нездійсненні з квітня 2020 року фактичних заходів, спрямованих на реальне виконання рішення суду Господарського суду Івано-Франківської області від 04.08.2015 у справі №909/615/15 прокурор дізнався 10.02.2022 в ході ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП №48859171.

Водночас, як вбачається з тексту поданої прокурором скарги, наказ Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2015 у справі №909/615/15, на підставі якого 28.09.2015 відкрито виконавче провадження, направлено до виконання до Приморського ВДВС саме прокуратурою, відтак скаржник був обізнаним про наявність вказаного виконавчого провадження ще у серпні 2015 року.

Як зазначено вище, до матеріалів скарги прокурором приєднано в т.ч. інформаційну довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо суб"єкта - ПП "Мзк-Інвест" (код 35640708) від 08.06.2021, з якої вбачається, що боржнику на праві приватної власності належить земельна ділянка та нежитлова будівля, розміщені за адресою м.Калуш, вул.Промислова, 8.

За приписами ч.4 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Отже, після отримання інформаційної довідки щодо нерухомого майна боржника від 08.06.2021, державний виконавець мав у строк до 15.06.2021 провести опис такого майна.

Разом з тим, суд зазначає, що арешт на нерухоме майно боржника накладено ще 16.11.2015 на підставі постанови Приморського ВДВС Одеського МУЮ №48859171 про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, про що свідчить запис у реєстрі про державну реєстрацію обтяжень.

Будучи обізнаним про наявність відкритого виконавчого провадження з 2015 року, скаржником не наведено у скарзі поважних причин, які б свідчили про неможливість ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, починаючи з 2015 року та подання скарги на дії державного виконавця у встановлений законом строк, у даному випадку, до 27.06.2021 (десять днів від дня, коли державний виконавець повинен був провести опис майна боржника на підставі отриманої ним 08.06.2021 інформації про наявність та місцезнаходження такого майна).

Про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, то це є сталою та послідовною судовою практикою, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 910/7221/17, від 12.01.2021 у справі № 910/8794/17 і суд у справі № 918/333/13-г.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, аби дізнатися про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis, п.27 рішення Європейського суду з прав людини від 26.04.2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України" та "Трух проти України" (ухвала) від 14.10.2003 року).

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч.1, 3, 6 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

При зверненні до суду з вказаною скаргою прокурор не просив суд поновити пропущений строк на звернення до суду зі скаргою.

За змістом статті 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування поважності причин пропуску процесуальних строків та подача заяви про їх поновлення покладається на зацікавлену сторону.

При зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця, саме на скаржника покладається обов`язок доведення наявності непереборних обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що скаржником не спростовано наявності у нього можливостей контролювати виконавче провадження та своєчасно отримувати інформацію про вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні, а інших об`єктивних, що не залежали від його волі, обставин пропуску строку на подання скарги на дії та бездіяльність державного виконавця скаржником не наведено.

Згідно зі ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Оскільки Калуська окружна прокуратура звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області після закінчення процесуального строку, встановленого законом, а клопотання про поновлення такого строку не заявлено, скаргу Калуської окружної прокуратури на дії (бездіяльність) заступника начальника Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) у справі №909/615/15 слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст.118, 232- 235, 339 - 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

скаргу Калуської окружної прокуратури №09.52-67-709вих-22 від 18.02.2022 (вх.№2855/22) на дії (бездіяльність) заступника начальника Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена в порядку статей 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 20.09.2022

Суддя О.В. Рочняк