Постанова

від 19.04.2023 по справі 909/615/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 909/615/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В. Г. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 (головуючий Бонк Т. Б., судді Бойко С. М., Якімець Г. Г.) та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 14.09.2022 (суддя Рочняк О. В.)

за скаргою Калуської окружної прокуратури на дії (бездіяльність) заступника начальника Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у справі № 909/615/15

за позовом Калуського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Калуської міської ради до Приватного підприємства "МЗК-Інвест" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу земельної ділянки,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Історія справи та доводи учасника спору щодо скарги

1. У червні 2015 року Калуський міжрайонний прокурор звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Калуської міської ради з позовом до Приватного підприємства "МЗК-Інвест" (далі - ПП "МЗК-Інвест", Відповідач) про стягнення за договором купівлі-продажу земельної ділянки заборгованості у сумі 867 326,46 грн.

2. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 04.08.2015 позов задоволено. Стягнуто з ПП "МЗК-Інвест" на користь Калуської міської ради 867 326,36 грн заборгованості. Стягнуто з ПП "МЗК-Інвест" в доход державного бюджету України судовий збір у розмірі 17 346,53 грн.

3. 18.08.2015 видано відповідні накази про примусове виконання рішення суду від 04.08.2015 у справі № 909/615/15.

4. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2022 задоволено подання Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) (далі - Калуський відділ ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області) та видано дублікат наказу від 18.08.2015 у справі № 909/615/15 за позовом Калуського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Калуської міської ради до ПП "МЗК-Інвест" про стягнення заборгованості у сумі 867 326,46 грн.

5. 19.02.2022 керівник Калуської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просив визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Калуського відділу ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Лисенчука О. С. по виконанню наказу, виданого Господарським судом Івано-Франківської області 04.08.2015 у справі № 909/615/15, та зобов`язати Калуський відділ ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області здійснити дії з виконання наказу господарського суду від 18.08.2015 у справі № 909/615/15, передбачені Законом України "Про виконавче провадження".

6. Скаргу обґрунтовано тим, що з моменту передачі у квітні 2020 року до вказаного відділу ДВС виконавчого провадження ВП № 48859171 державний виконавець Лисенчук О. С. не здійснює фактично заходів, спрямованих на реальне виконання рішення суду (не здійснено виїзду за місцем знаходження майна боржника з метою виявлення майна, на яке можливо звернути стягнення, не складено акту про наявність чи відсутність майна); державним виконавцем проводилась лише формальна перевірка майнового стану боржника шляхом надання запитів до Державної фіскальної служби України з метою отримання інформації щодо наявності у банківських установах відкритих рахунків ПП "МЗК-Інвест" та скеровано вимоги до банківських установ, у яких відкриті рахунки ПП "МЗК-Інвест", на отримання інформації, яка містить банківську таємницю.

7. При цьому, Прокурор 19.02.2022 звертаючись до господарського суду зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця зазначив про те, що про вказані обставини йому стало відомо 10.02.2022 за результатами ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП №48859171.

Короткий зміст ухвали суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій

8. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 14.09.2022, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.12.2022, скаргу Калуської окружної прокуратури на дії (бездіяльність) заступника начальника Калуського відділу ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) залишено без розгляду.

9. Судові рішення мотивовано тим, що за встановлених обставин звернення до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця Прокурором здійснено з пропуском десятиденного строку, встановленого у підпункті "а" частини першої статті 341 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), без клопотання про поновлення пропущеного строку та обґрунтування поважності причин пропуску такого строку, а тому, з урахування приписів статей 118, 119 вказаного Кодексу, скаргу залишено без розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, заступник керівника Львівської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 14.09.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.12.2022, та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. Подана заступником керівника Львівської обласної прокуратури касаційна скарга обґрунтована порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 11, 18, 19, 48, 52, 74 Закону України "Про виконавче провадження", частини першої статті 2, статей 236, 339, 341, 343 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких не надано неналежної правової оцінки тій обставині, що бездіяльність державного виконавця, посадових осіб органів ДВС є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається.

Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу

12. Від учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надходили, що у відповідності до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у даній справі у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

13. Переглянувши оскаржувані у справі постанову та ухвалу, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

14. Як встановлено судами попередніх інстанцій, виконавче провадження ВП № 48859171 по виконанню наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2015 у справі № 909/615/15 відкрито 28.09.2015 Приморським відділом ДВС Одеського міського управління юстиції.

15. 23.04.2020 державним виконавцем Першого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) винесено постанову про передачу виконавчого документу № 909/615/15 від 18.08.2015 Калуському міському відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ).

16. 23.04.2020 заступником начальника Калуського міського відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) винесено постанову про прийняття виконавчого провадження № 909/615/15 від 18.08.2015.

17. 18.10.2021 та 20.01.2022 Калуський міський відділ ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області звертався до Господарського суду Івано-Франківської області з поданнями № 51863 від 15.10.2021 (вх. № 16306/21), № 1150 від 14.01.2022 (вх. № 1037/22) про видачу дублікату наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2015, однак такі подання судом було повернуто без розгляду через недотримання приписів ГПК України (ухвали від 21.10.2021 та від 26.01.2022).

18. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2022 у справі № 909/615/15 подання Калуського відділу ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) № 1256 від 31.01.2022 (вх.№ 1653/22 від 01.02.2022) про видачу дублікату наказу задоволено та видано дублікат наказу від 18.08.2015 у справі № 909/615/15 про стягнення з ПП "МЗК-Інвест" на користь Калуської міської ради заборгованості у розмірі 867 326,46 грн.

19. Прокурор, звертаючись до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Калуського відділу ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), вказав на те, що бездіяльність полягає у нездійсненні з квітня 2020 року фактичних заходів, спрямованих на реальне виконання рішення суду Господарського суду Івано-Франківської області від 04.08.2015 у справі № 909/615/15, оскільки не здійснено необхідні виконавчі дії щодо виявленого майна боржника, зокрема, земельну ділянку та нежитлові будівлі, розміщені за адресою: м. Калуш, вул. Промислова, 8, належність яких на праві власності боржнику підтверджено інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - ПП "МЗК-Інвест" (код 35640708) від 08.06.2021, яку долучено до матеріалів скарги. При цьому Прокурор вказав, що про таку бездіяльність йому стало відомо лише 10.02.2022 в ході ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП № 48859171.

20. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, якою скаргу Прокурора залишено без розгляду, виходив з того, що з часу прийняття Калуським міським відділом ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області до виконання виконавчого провадження ВП № 48859171, державним виконавцем вчинялись дії на виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2015 у справі № 909/615/15 шляхом внесення подань, зокрема, щодо видачі дубліката наказу та подання запитів до установ, організацій тощо.

21. Разом з тим, судами враховано, що за доводами, викладеними у скарзі, наказ Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2015 у справі №909/615/15, на підставі якого 28.09.2015 відкрито виконавче провадження, направлено на примусове виконання до Приморського відділу ДВС саме прокуратурою, що свідчить про те, що про відкриття виконавчого провадження Прокурору було відомо ще з серпня 2015 року. При цьому, оскаржуючи бездіяльність державного виконавця щодо невчинення дій з опису та арешту майна боржника, інформацію про яке було отримано 08.06.2021, суди дійшли висновку, що державний виконавець мав у строк до 15.06.2021 провести опис такого майна, а отже така бездіяльність могла бути оскаржена у строк до 27.06.2021, тому, звертаючись до суду зі скаргою, Прокурор повинен був навести поважність причин пропуску десятиденного строку. Проте, Прокурор не просив суд поновити пропущений процесуальний строк на звернення до суду зі скаргою, що відповідно до статті 118 ГПК України стало підставою для залишення скарги без розгляду як такої, що подана після закінчення процесуального строку, визначеного положеннями статті 341 ГПК України без клопотання про поновлення такого строку.

22. Крім цього, суд апеляційної інстанції відхилив доводи Прокурора, викладені у апеляційній скарзі, щодо наявності підстав для задоволення його скарги по суті, з огляду на те, що предметом апеляційного перегляду була ухвала суду першої інстанції про залишення скарги без розгляду у зв`язку з її поданням після закінчення процесуального строку, а не судове рішення, яким розглянуті вимоги скарги по суті.

23. Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій і вважає їх обґрунтованими з огляду на таке.

24. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

25. Порядок примусового виконання судових рішень і рішень інших органів, зокрема врегульовано Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження".

26. Положеннями статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

27. Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

28. Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

29. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

30. Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

31. Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час звернення Прокурора до суду зі скаргою), рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

32. Згідно з частиною п`ятою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

33. Водночас, положеннями статті 339 ГПК України унормовано, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

34. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 340 ГПК України).

35. Приписами статей 339, 340 ГПК України передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій/бездіяльності державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі.

36. Згідно із частиною першою статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, законів України "Про міжнародне приватне право", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, за змістом цієї норми при здійсненні судочинства господарський суд керується положеннями ГПК України, а не Законом України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження".

37. Стаття 74 Закону України "Про виконавче провадження" є загальною нормою по відношенню до статей 339 - 341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів державної виконавчої служби.

38. Під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розділі VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень", зокрема, щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом "а" частини першої статті 341 цього Кодексу (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 920/149/18 (провадження № 12-297гс18)).

39. З огляду наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що звернення до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця здійснюється у порядку та у строки, визначені у розділі VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень" ГПК України.

40. При цьому дотримання строку звернення скаржника зі скаргою є однією з умов реалізації права на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

41. Відповідно до пункту "а" частини першої статті 341 ГПК України відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (частина друга статті 341 ГПК України).

42. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 04.02.2022 у справі №925/308/13-г зазначив, що за змістом наведених норм, за порівняльного аналізу змісту термінів "дізнався" та "повинен був дізнатися", що містяться у положеннях статті 341 ГПК України, він доходить висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.

43. Під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частини першої статті 341 ГПК України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо).

44. Також, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про вчинення відповідних виконавчих дій, однак не отримав задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні документи виконавчого провадження або відповіді.

45. Як свідчать матеріали справи, виходячи з наведених Прокурором доводів та наданих до скарги доказів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, щодо обізнаності заявника про стан його виконавчого провадження ще з серпня 2015 року, а також наявності у нього можливостей через Автоматизовану систему виконавчих проваджень контролювати виконавче провадження та своєчасно отримувати інформацію про вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні і, як наслідок, дізнатися про стверджуване ним порушення у встановлений законом строк (у даному випадку, до 27.06.2021 (десять днів від дня, коли державний виконавець повинен був провести опис майна боржника на підставі отриманої ним 08.06.2021 інформації про наявність та місцезнаходження майна боржника)), тому звертаючись до суду зі скаргою 19.02.2022, тобто з пропуском строку, визначеного у частині першій статті 341 ГПК України, без клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку та обґрунтування поважності причин його пропуску, з урахуванням положень статей 118, 119 ГПК України, дійшли висновків про залишення скарги без розгляду.

46. За таких обставин, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в силу презумпції обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, заявником пропущено строк, установлений у частині першій статті 341 ГПК України, на оскарження дії (бездіяльності) державного виконавця, а звернення до суду зі скаргою з пропуском десятиденного строку без обґрунтування поважності причин такого пропуску, є процесуальною підставою для залишення скарги без розгляду.

47. Беручи до уваги викладене, Суд дійшов висновку, що оскаржені ухвала суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій про залишення без розгляду скарги Прокурора, з підстав пропуску процесуального строку для подання скарги та відсутності клопотання заявника про його поновлення, постановлена у відповідності до вимог процесуального закону.

48. Посилання скаржника на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 175/3995/17-ц є безпідставним, адже як убачається зі змісту цієї постанови, у ній розглядалось питання щодо строку звернення зі скаргою на неправомірні рішення та бездіяльність начальника Управління ДВС у порядку, передбаченому нормами статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", і питання застосування строків звернення зі скаргою у порядку, визначеному нормами статей 339 - 341 ГПК України не розглядалось, правові висновки щодо застосування зазначених норм права у тексті зазначеної постанови Верховним Судом не викладалися.

49. Щодо доводів Прокурора касаційної скарги про порушення вимог статті 343 ГПК України з підстав залишення судами поза увагою того, що якщо скарга на дії та бездіяльність виконавця була прийнята судом до розгляду, то така скарга має бути розглянута із ухваленням рішення по суті, колегія суддів зазначає таке.

50. Статтею 343 ГПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

51. Водночас, слід зауважити, що передумовою для розгляду скарги по суті є встановлення факту подання цієї скарги у строк, передбачений частиною першою статті 341 ГПК України, або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено з поважних причин.

52. До того ж, з`ясування обставин дотримання заявником встановленого законом процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) державного чи приватного виконавця, наявності клопотання про поновлення такого строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання зазначеного строку, відсутності клопотання про його поновлення, а також поважності причин для такого поновлення, є залишення скарги без розгляду в порядку частини другої статті 118 ГПК України.

53. При цьому слід зауважити, що застосування судами попередніх інстанцій положень статті 118 ГПК України до скарги, яка подана з порушенням строку, визначеного положеннями статтею 341 ГПК України, не є обмеженням права скаржника на судовий захист.

54. Крім цього Суд зауважує, що господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у використанні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції необхідно виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду (див. постанови Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 911/1418/17, від 15.01.2020 у справі № 914/261/18, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18 тощо).

55. При цьому Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

56. У контексті наведеного та враховуючи те, що суди у цій справі № 909/615/15 застосували норми процесуального права з урахуванням встановлених обставин у даній справі № 909/615/15 щодо обізнаності Прокурора про стан виконавчого провадження та правової позиції, викладеної об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.02.2022 у справі №925/308/13-г щодо застосування статей 339 - 341 ГПК України і дана позиція є усталеною, посилання Прокурора у касаційній скарзі на постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 127/2-2177/2005, від 08.11.2020 у справі № 589/6044/13, від 22.12.2021 у справі № 760/19348/20 колегією суддів відхиляються.

57. Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржені судові рішення постановлено без додержання норм процесуального права або із неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

58. Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

59. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

60. Положеннями статті 309 ГПК України унормовано, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

61. Верховний Суд, переглянувши оскаржені ухвалу суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій в межах наведених у касаційній скарзі доводів, вважає, що оскаржені судові рішення ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування з підстав, викладених у касаційній скарзі, немає

62. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій - без змін.

Судові витрати

63. У зв`язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 14.09.2022 у справі № 909/615/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Суховий

Судді: І. Берднік

В. Зуєв