Постанова

від 18.09.2022 по справі 344/10880/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 344/10880/14-ц

провадження № 61-5021св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Івано-Франківська міська рада, виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 жовтня 2021 року у складі судді Пастернак І. А. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Томин О. О., Бойчука І. В., Пнівчук О. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2014 року ОСОБА_1 щзвернувся до суду із позовом до Івано-Франківської міської ради, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування рішення міської ради, державного акта про право власності на землю, визнання недійними та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, скасування запису в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю про реєстрацію державного акта про право власності на землю.

Позов, з урахуванням уточнень та збільшень позовних вимог, мотивовано тим, що у зв`язку зі зміною порядку реєстрації права власності на земельну ділянку

ОСОБА_2 18 червня 2014 року на підставі державного акту від 03 листопада

1995 року здійснив реєстрацію земельних ділянок. А саме на його ім`я зареєстровано дві земельні ділянки: кадастровий номер 2610100000:08:005:0300 площею 0,0574 га та кадастровий номер 2610100000:08:005:0299 площею 0,0593 га, що на 0,0055 га більше, ніж площа, яка зазначена у державному акті від

03 листопада 1995 року як підстава державної реєстрації. Вказане самочинне збільшення площі земельних ділянок призвело до того, що ОСОБА_1 не може зареєструвати своє право власності на земельну ділянку, яке він отримав відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради від 14 квітня 2011 року.

ОСОБА_1 просив визнати недійсним та скасувати рішення Івано-Франківської міської ради № 196 від 30 травня 1995 року, державний акт про право власності на землю від 03 листопада 1995 року серії ІФ 15/02-003608, визнати недійним та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 2610100000:08:005:0300 площею 0,0574 га по АДРЕСА_1 ; визнати недійним та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 2610100000:08:005:0299 площею 0,0019 га по АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від

22 жовтня 2021 року, залишеним без мін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, мотивовано тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами порушення його прав, свобод та інтересів на час прийняття рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку, як і не наведено обставин, які б свідчили про помилковість прийнятого відповідачем рішення, яке є предметом оскарження.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

03 червня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 жовтня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок судів про те, що погодження меж є виключно допоміжною стадією є неправильним. Заявник вказує, що справа у суді першої інстанції була розглянута неповажним складом суду, оскільки суддя-доповідач у суді першої інстанції не виносив ухвалу про прийняття справи до свого провадження, про що також було зазначено в апеляційній скарзі.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від

11 лютого 2015 року в справі № 6-2цс15, постанові Верховного Суду України від

13 квітня 2016 року в справі № 6-253цс16, постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року в справі № 6-2225цс16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 689/26/17, постанові Верховного Суду від 17 грудня 2021 року в справі № 826/9603/17, постанові Верховного Суду від

23 жовтня 2019 року в справі № 607/19154/14-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року в справі № 540/861/16-ц, постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року в справі № 360/329/19-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року в справі № 367/2022/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року в справі

№ 368/1158/16-ц, постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року в справі

№ 263/11779/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

04 серпня 2022 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

11 серпня 2022 року представник виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради - Медицька С. В. через систему Електронний суд» подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2022 року поновлено представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження рішення Івано-Франківського міського суду від 22 жовтня 2021 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

22 липня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право власності від 03 жовтня 2003 року на праві власності належить квартира по

АДРЕСА_2 .

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 30 серпня 2010 року № 223-LVI «Про передачу у власність та надання в користування громадянам земельних ділянок» ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо оформлення права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,0600 га на АДРЕСА_2 .

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 14 квітня 2011 року № 177-ІХ «Про передачу у власність та надання в користування громадянам земельних ділянок» затверджено пункт 6 протоколу узгоджувальної комісії міськвиконкому по розгляду спорів з приводу суміжного землекористування від 19 березня 2010 року № 104 та затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на землю та передано

ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,0554 га на

АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Підставою прийняття даного рішення була заява ОСОБА_3 від 31 травня 2010 року про передачу земельної ділянки у власність площею 0,0554 га.

ОСОБА_2 на підставі договору довічного утримання від 09 лютого 1995 року є власником квартири АДРЕСА_3 , розміщеної на першому поверсі в цьому ж будинку, а на підставі договору купівлі-продажу квартири від 14 вересня 2010 року - також власником квартири АДРЕСА_4 , яка знаходиться в мансардному приміщенні.

01 березня 1995 року ОСОБА_4 звернувся до голови Міськвиконкому із заявою про приватизацію земельної ділянки.

Відповідно до архівного витягу з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 30 травня 1995 року № 196 вирішено передати у приватну власність земельні ділянки громадянам для будівництва та обслуговування житлових будинків. Згідно додатку № 2 до витягу з даного рішення, ОСОБА_4 передана у приватну власність земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлових будинків по АДРЕСА_5 , площею 1000 кв.м.

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю від 03 листопада 1995 року ОСОБА_2 на підставі рішення Івано-Франківської міської ради від

30 травня 1995 року № 196 є власником земельної ділянки площею 0,0538 га на території АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за ОСОБА_2 18 червня 2014 року зареєстровано дві земельні ділянки: кадастровий номер 2610100000:08:005:0300 площею 0,0574 га. по АДРЕСА_1 та кадастровий номер 2610100000:08:005:0299 площею 0,0019 по АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності: Державний акт про право власності на земельну ділянку, виданий 03 листопада 1995 року Івано-Франківською міською радою.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від

16 червня 2021 року у справі № 344/9119/17, яке постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року залишено без змін, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, державного реєстратора відділу державної реєстрації виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Гардабури-

Черпак Т. В. про визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятого державним реєстратором Гардабура-Черпак Т. М. 29 березня 2017 року за № 34523639 щодо реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_6 ; визнання недійсним та скасування права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_6 ; визнання недійсною та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за № 34523639 від

29 березня 2017 року, проведеної за заявою ОСОБА_2 - квартиру АДРЕСА_6 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частинами першою та другою статті 52 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, в відшкодування завданих збитків.

Виходячи з принципу диспозитивності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, установив, що позивач не довів належними та допустимими доказами порушення його прав, свобод та інтересів на час прийняття рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку, як і не наведено обставин, які б свідчили про помилковість прийнятого відповідачем рішення, яке є предметом оскарження, суд зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову.

Аргументи заявника про те, що є неправильним висновок судів про те, що погодження меж є виключно допоміжною стадією є безпідставними, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20 березня 2019 року у справі

№ 514/1571/14 (провадження № 14-552цс18), від 20 березня 2019 року у справі

№ 350/67/15 (провадження № 14-652цс18), від 12 лютого 2020 року у справі

№ 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19), зазначила про те, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. Стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не випливає, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж, слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може бути підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Таким чином, непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не є саме по собі підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та переданні земельної ділянки у власність.

Також є безпідставними аргументи заявника про те, що справа у суді першої інстанції була розглянута неповажним складом суду, оскільки ЦПК України не передбачає винесення ухвали про прийняття справи до свого провадження після проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від

22 жовтня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду

від 01 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська