Ухвала

від 20.09.2022 по справі 334/4054/22

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 21.09.2022

Справа № 334/4054/22

Провадження № 2-з/334/51/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2022 року суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Баруліна Т.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

20.09.2022 року до Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Також 20.09.2022 року до Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій він просить забезпечити позов та накласти арешт на належне ОСОБА_2 нерухоме майно.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 3 ст.150ЦПК України позов забезпечується:1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За змістом ст.151 ЦПК України забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову обов`язково зазначаються: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме, вид забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який на думку заявника, є найбільш адекватним, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно п. 4 Постанови ПленумуВерховного судуУкраїни №9від 22.12.2006року «Пропрактику застосуваннясудами цивільногопроцесуального законодавствапри розглядізаяв прозабезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову позивач просив накласти арешт на нерухоме майно яке належить позивачу. Однак позивачем не наведено доказів того, що є необхідність в забезпеченні його позову, які б достовірно підтверджували, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову, а також не враховано співмірність із заявленими позовними вимогами.

Так, відповідно до наданих матеріалів все майно ОСОБА_2 перебуває в податковій заставі. Крім того, земельна ділянка площею 6.0264 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва перебуває в оренді у ТОВ «Любомирівка-Агро Плюс» та в податковій заставі, земельні ділянки в Бердянському районі всі перебувають в податковій заставі, квартира у Запоріжжі передана в іпотеку, іпотекодержатель ОСОБА_3 та також перебуває в податковій заставі, нежитлова будівля у м. Бердянськ також перебуває у податковій заставі. Отже все майно ОСОБА_2 перебуває у податковій заставі.

За змістом ст.353ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо скасування забезпечення позову, відмови в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову або відмови у забезпечені позову.

Таким чином, суд вважає вимогу про забезпечення позову необґрунтованою та недоведеною, тому приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпеченні позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Керуючись ст.ст.149-153, 210, 353 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Баруліна Т. Є.