Рішення

від 24.01.2023 по справі 334/4054/22

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 24.01.2023

Справа № 334/4054/22

Провадження № 2/334/299/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя в складі :

головуючого судді Баруліної Т.Є.,

за участю секретаря Півень М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтування позову зазначив, що 01.05.2021 року він уклав з ОСОБА_2 , договір позики. На підтвердження укладення договору позики між ними, відповідачка власноручно написала розписку від 01.05.2021 року.

Зазначає, що розписка написано власноручно позичальником - відповідачем, тобто факт укладення договору і отримання позичальником коштів за договором підтверджено належним (письмовим) доказом. Сторони дотримались письмової форми договору.

За умовами укладеного договору, він позичив, а відповідач взяла у позику 184 000 (сто вісімдесят чотири тисячі) доларів США. Позичені кошти відповідач зобов`язувалась повернути до 01.05.2022 року. Однак 01.05.2022 року відповідач запозичені кошти не повернула.

Позивач посилається, що відповідно до ч.1 ст.533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом з тим, ч,2 ст.533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного суду України у справах №6-1672цс16 та №6-284 цс17, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Також, ОСОБА_1 зазначає, що боржник прострочив грошове зобов`язання, не повернувши позичені кошти у вказаний строк, тому є підстави для покладення на нього обов`язку, передбаченого ч.2 ст.625 ЦК України щодо сплати трьох відсотків річних. Всього суму відсотків за користування грошовими коштами за період з 01.05.2022 року по 19.09.2022 року зазначає 78 531,31 грн.

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь 184 000 доларів США в гривневому еквіваленті станом на дату ухвалення рішення за офіційним курсом Національного Банку України, у рахунок погашення боргу за розпискою від 01.05.2021 року, та 3% річних в сумі 78 531,31 грн., понесені судові витрати в сумі 12 405,00 грн. судового збору за позовну заяву та 496,20 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Одночасно з позовом, позивач подав заяву про забезпечення позову на належне майно ОСОБА_2 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21.09.2022 року відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою судді Ленінського районного суду від 26.09.2022 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Ленінського районного суду від 24.11.2022 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду в загальному порядку.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засідання позов підтримав у повному обсязі та просить його задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 до суду не з`явилась, причину неявки суду не повідомила, про день і час слухання справи повідомлялась належним чином, шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією, відзив на позов також не надала.

Відповіддю Управління державної реєстрації фізичних осіб від 23.09.2022 року підтверджено місце реєстрації відповідачки ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 . Саме за цією адресою відповідачка повідомлялась про дачу та час судового засідання.

Судову повістку на 24.01.2023 року відповідачка ОСОБА_2 отримала особисто, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Суд вважає можливим, за згодою позивача, провести заочний розгляд справи на підставі матеріалів справи, відповідно до ст.280 ЦПК України, за відсутності відповідача.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 у позику за розпискою грошові кошти у сумі 184 000 доларів США, які ОСОБА_2 зобов`язувалась повернути до 01.05.2022 року, що підтверджується оригіналом розписки від 01.05.2021 року, яка була написана власноруч ОСОБА_2 (а.с.6)

Однак, ОСОБА_2 борг позивачу до цього часу не повернула, що порушує права Позивача.

Згідно дост.1046ЦК України,за договоромпозики однасторона (позикодавець)передає увласність другійстороні (позичальникові)грошові коштиабо іншіречі,визначені родовимиознаками,а позичальникзобов`язуєтьсяповернути позикодавцевітаку жсуму грошовихкоштів (сумупозики)або такуж кількістьречей тогож родута такоїж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 3 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до правового висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 24.02.2016 року № 6-50 цс16, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Статтею 99Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ч.1, 2 ст.533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Враховуючи те, що позивач надав відповідачці у борг грошові кошти в іноземній валюті - доларах США, позивач має право вимагати стягнення з відповідачки суми позики в гривневому еквіваленті станом на ухвалення рішення за офіційним курсом Національного Банку України.

Відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному сайті Національного Банку України офіційний курс гривні до долару США станом на 24.01.2023 року дорівнював 1 долар США 36,5686 гривень.

Тобто станом на дату вирішення рішення заборгованість у розмірі 184000 доларів США становить 184 000 х 36,5686 = 6 728 622,40 грн.

Відповідно до ст.1050ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст.625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.509ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст. 610, 612ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст.611ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Отже, передумовою для стягнення трьох відсотків річних є порушення виконання грошового зобов`язання відповідачем.

Відповідно до повідомлення Національного банку України від 16.09.2022 офіційний курс гривні щодо долара США станом на 16.09.2022 становив 36,5686 грн. Тобто з дати початку нарахування 01.05.2022 року по дату закінчення нарахування 19.09.2022 року відсоткова ставка 3 відсотки річних становить - 77978,00 грн.

Оскільки судом під час розгляду справи було встановлено факт невиконання відповідачем свого обов`язку по поверненню позивачу суми позики, тобто встановлено факт порушення виконання грошового зобов`язання, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача, суми позики в гривневому еквіваленті у розмірі 6728622,40 грн. та 3% річних згідно ч. 2 ст.625 ЦК України у розмірі 77978,00, що становить всього 6806600,40 грн.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судом позов задоволено, тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у сумі 12405,00 грн.

Керуючись ст. ст.10, 12, 13, 18, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики в гривневому еквіваленті у розмірі 6806600,40 грн. (шість мільйонів вісімсот шість тисяч шістсот гривень сорок копійок), що складається з заборгованості у розмірі 6728622,40 грн. (шість мільйонів сімсот двадцять вісім тисяч шістсот двадцять дві гривні сорок копійок). та 3% річних в сумі 77978,00 грн. (сімдесят сім тисяч дев`ятсот сімдесят вісім гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 12405,00 грн. (дванадцять тисяч чотириста п`ять гривень)

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде складено 01.02.2023 року.

Суддя: Баруліна Т. Є.