Постанова

від 30.11.2022 по справі 334/4054/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 30.11.2022 Справа № 334/4054/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 334/4054/22 Головуючий у 1-й інстанції: Баруліна Т.Є.

Провадження №22-ц/807/2056/22 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2022 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кочеткової І.В., Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 вересня 2022 року про відмову у забезпеченні позову, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

В обгрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що 01 травня 2021 року на підтвердження укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору позики, остання написала розписку, за умовами якої взяла у ОСОБА_1 у позику 184000 доларів США, строком до 01 травня 2022 року, які у встановлений строк не повернула. Також, у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання, не повернувши позичені кошти у вказаний строк, на ОСОБА_3 покладено обов`язок, передбачений ч.2 ст. 625 ЦК України щодо сплати трьох відсотків річних, яке має здійснюватись у гривні, тому вказані відсотки слід розраховувати за курсом долара до України від 16 вересня 2022 року офіційний курс гривні щодо долара США станом на 16 вересня 2022 року становить 36,5686 грн, кількість днів прострочення з 01 травня 2022 року по 19 вересня 2022 року 142 (184000 х 36,5686 = 6728 622,40 грн). Всього сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 01 травня 2022 по 19 вересня 2022 складає 78531,31 грн.

На підставі наведеного просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 184000 доларів США в гривневому еквіваленті станом на дату ухвалення рішення за офіційним курсом Національного Банку України, у рахунок погашення боргу за розпискою від 01 травня 2021 року, а також 3 % річних в сумі 78561,31 грн та понесені останнім судові витрати.

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій зазначив, що враховуючи ту обставину, що предметом спору є стягнення грошових коштів у сумі 184000 доларів США в гривневому еквіваленті станом на дату ухвалення рішення за офіційним курсом Національного Банку України, у рахунок погашення боргу за розпискою від 01 травня 2021 року, а також 3 % річних в сумі 78561,31 грн, понесені останнім судові витрати, забезпечення позову у спосіб накладення арешту на майно та заборони його відчуження є співмірним із заявленими вимогами. З урахуванням того, що на більшість належних ОСОБА_2 з об`єктів нерухомості накладені й інші обстяження у зв`язку з договорами іпотеки, а також податковою заставою, у разі примусової реалізації цих об`єктів не вся їх вартість може піти на його користь у рахунок погашення боргу. Крім того, частина цих об`єктів нерухомості знаходиться на тимчасово окупованій території.

На підставі вищевикладеного просив суд накласти арешт на належне ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме:

1) земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2320685500:13:037:0004, площею 0,25 га;

2) земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2320685500:13:037:0003, площею 0,25 га;

3) земельну ділянку за кадастровим номером 1222083000:01:001:0020, площею 6,0264 га;

4) квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 369363623101;

5) магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 47526523104;

6) нежитлову будівлю за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ (адресу приховано у зв`язку з війною у країні), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 47493423104

7) нежитлову будівлю за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ (адресу приховано у зв`язку з війною у країні), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 900823104

8) нежитлову будівлю за адресою: Запорізька область (адресу приховано у зв`язку з війною у країні), реєстраційний номер майна: 8970664;

9) садовий будинок за адресою: Запорізька область (адресу приховано у зв`язку з війною у країні), реєстраційний номер: 9848830.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 вересня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права та невірне застосування норм матеріального права просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 вересня 2022 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення його заяви про забезпечення позову.

Узагальненими доводамиапеляційної скаргиє те,що оскаржувана ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановленою з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення питання, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та що податкова застава накладена на нерухоме майно відповідачки не є перешкодою для забезпечення його позову щодо стягнення заборгованості з урахуванням 3% річних, що є співмірним із заявленими позовними вимогами та не враховано, що без забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідачки в подальшому ускладнить або зробить неможливим виконання можливого судового рішення щодо задоволення його позову.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підляга задоволенню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено обґрунтованих підстав того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, належне ОСОБА_2 на праві приватної власності, впливатиме на ефективність захисту прав позивача та унеможливить виконання ймовірного рішення суду про задоволення позовних вимог про стягнення боргу за договором позики, невраховано співмірність із заявленими позовними вимогами, також, відповідно до наданих матеріалів все майно ОСОБА_2 перебуває у податковій заставі.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 10ЦПКУкраїни визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахистправ людиниіосновоположнихсвобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2ЦПКУкраїни завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або законних інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Види забезпечення позову визначені у ст.150 Цивільного процесуального кодексу України, одним із яких, зокрема, є заборона вчиняти певні дії (п. 2 ч. 1ст.150 ЦПК України).

Згідно з роз`ясненнями викладеними в пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року№ 9 «Про практику застосування судами цивільногопроцесуального законодавства при розглядізаяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлення обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до кожного конкретного випадку. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Враховуючи викладене, заходи забезпечення позову застосовуються судом у випадку наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

З виділених матеріалів справи вбачається, щоу вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 184000 доларів США в гривневому еквіваленті станом на дату ухвалення рішення за офіційним курсом Національного Банку України, у рахунок погашення боргу за розпискою від 01 травня 2021 року, а також 3 % річних в сумі 78561,31 грн та понесені останнім судові витрати.

Звертаючи із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 наголошує, що відповідач наразі має об`єктивну можливість розпорядитися спірними об`єктами нерухомості на власний розсуд, зокрема, відчужити його в будь-який спосіб, що призведе до унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

За для забезпечення свого позову ОСОБА_4 просить накласти арешт на все вищезазначене нерухоме майно, яке належне ОСОБА_2 .

Належність ОСОБА_2 вищезазначеного нерухомого майна та його вартість підтверджується Інформацією сформованою за допомогою одатку «Реєстр нерухомості» (а.с.928), інформаційними довідками «Опендатабор» (а.с.29-34), довідками про оціночну вартість об`єкта нерухомості (а.с.35-44).

Як вбачається з матеріалів справи, все належне ОСОБА_2 нерухоме майно перебуває у податковій заставі, а частина нерухомого майна, а саме квартира, на яку просить накладсти арешт ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 також перебуває в іпотеці (а.с.9-19).

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для забезпечення позову у зв`язку із неспівмірністю заходів забезпечення позову до заявлених позовних вимог, а також у зв`язку із наявністю обтяження майна, арешт на яке просить накласти апелянт.

У відповідності до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як передбачено вимогами ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Викладені в апеляційній скарзі доводи є такими що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 вересня 2022 року слід залишити без змін.

З врахуванням наведеного, оскаржувана ухвала суду прийнята з додержанням вимог закону з повним з`ясуванням судом обставин, тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України , суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

УхвалуЛенінського районногосуду м.Запоріжжя від21вересня 2022року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повна постанова складена 01 грудня 2022 року.

Головуючий, суддя СуддяСуддяПодліянова Г.С.Гончар М.С.Кочеткова І.В.