Постанова

від 20.09.2022 по справі 300/1826/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 300/1826/19

адміністративне провадження № К/9901/18376/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатський торговий дім» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.12.2019, прийняту у складі головуючого судді Микитин Н.М., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020 та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2020, прийняті у складі колегії суддів: Гуляка В.В. (головуючий), Гудима Л.Я., Ільчишин Н.В.

І. Суть спору

1. Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Прикарпатський торговий дім» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДПС в Івано-Франківській області), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.06.2019 №0004721411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 2 563 829 грн., в тому числі 1 709 219 грн. за податковим зобов`язанням та 854 610 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ «Прикарпатський торговий дім» зазначило, що підтвердженням факту здійснення господарських операцій є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, в т.ч. товарно-транспортні накладні, а підставою для нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість є податкові накладні. При цьому, всі документи в повному обсязі були надані до перевірки, однак не всі документи були враховані, через наявність окремих недоліків у видаткових накладних та товарно-транспортних накладних контрагента товариства, що й призвело до хибних висновків контролюючого органу.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Судами попередніх інстанцій установлено, що згідно направлення виданого Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області від 24.04.2019 № 535 відповідно до п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України та на підставі наказів Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 19.04.2019 № 614, від 22.04.2019 № 629 головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок інших галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС в Івано-Франківській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатський торговий дім" з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ФГ «Ількон-2016» за березень 2018 року, за результатами якої складено акт від 15.05.2019 № 420/09-19-14-11/23801375( том ІІ а.с. 95-98, том І а.с. 30-72).

4. Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Прикарпатський торговий дім":

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст. 201 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), п. 5 розділу III, пп. 1 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.10.2016 за №159/28289 (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2018 року в сумі 1709 219 грн (том І а.с. 30-72).

5. Не погодившись з висновками акту перевірки, з урахуванням приписів п. 86.7 ст. 86 ПКУ, позивачем було подано заперечення до Акту, яке, як вбачається зі змісту відповіді Головного управлінням ДФС в Івано-Франківській області від 05.06.2019, розглянуто та не взято до уваги контролюючим органом, а відтак, висновки Акту перевірки залишено без змін (том І, а.с.80-88, 89-93).

6. На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 07.06.2019 № 0004721411, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість (14010100) в розмірі 1 709 219 грн та застосовано штрафну санкцію 854610 грн (том І а.с. 73).

7. Позивач, не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, подав скаргу до ДФС України, яку рішенням №13542/5/99-99-11-05-01-25 від 22.03.2019 залишено без задоволення (том ІІ а.с. 38-48, 49-52).

8. Позивач, уважаючи податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.06.2019 №0004721411 протиправним звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

9. Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 02.12.2019 позов задовольнив повністю.

10. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 17.06.2020 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

11. Восьмий апеляційний адміністративний суд додатковою постановою від 02.07.2020 вирішив питання про стягнення на користь позивача судових витрат. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Івано-Франківській на користь ТОВ «Прикарпатський торговий дім» судові витрати у виді сплачених витрат за надання професійної правничої допомоги в сумі 5500 грн. У задоволенні вимог ТОВ «Прикарпатський торговий дім» про стягнення решта суми витрат за надання професійної правничої допомоги - відмовив.

IV. Касаційне оскарження

12. У касаційні скарзі представник відповідача, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить скасувати їх рішення, прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

13. Як підставу касаційного оскарження відповідач указав пункт 1 частини четвертої статті 328 КС України, - застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

14. У відзиві на касаційну скаргу представник позивача вказує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цих судів не спростовують.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

15. Пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

16. Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

17. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

18. Підпункт 134.1.1. пункту 134.1. статті 134.

19. Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

20. Пункт 198.1. статті 198 ПК України

21. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

22. а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

23. б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

24. в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

25. г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

26. Абзац 1 пункту 198.2. статті 198 ПК України

27. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

28. дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

29. дата отримання платником податку товарів/послуг.

30. Пункт 198.3 статті 198 ПК України

31. кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

32. Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

33. Пункт 198.6 статті 198 ПК України

34. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

35. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

36. Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

37. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

38. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

39. Частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

40. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

41. Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

42. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

VІ. Оцінка Верховного Суду

43. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 07.06.2019 №0004721411, яке ґрунтується на висновках останнього про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ФГ «Ількон-2016».

44. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

45. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

46. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

47. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

48. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

49. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

50. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

51. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

52. Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

53. На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

54. Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з контрагентом з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Оцінюючи облікові документи, надані позивачем щодо цих операцій, суди визнали їх достовірними та достатніми доказами, що підтверджують як спірні операції, так і задекларовані позивачем показники податкового обліку.

55. Cуди відхилили доводи контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки, щодо безпідставності формування даних податкового обліку за господарськими операціями, які не підтверджені належними первинними документами та проведені (оформлені) з контрагентами, які мають ознаки фіктивності та у яких відсутні необхідні умови та ресурси для проведення відповідної господарської діяльності, й дійшли висновку про достовірність задекларованих позивачем даних, а відповідно і про правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями проведеними з контрагентом-постачальником, оскільки такі операції фактично відбулись та є реальними.

56. Так, судами встановлено, що 07.03.2018 між ФГ «Ількон-2016» (Постачальник) та ТОВ «Прикарпатський торговий дім» (Покупець) було укладено Договір поставки №П-И0703, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар на умовах, визначених цим Договором (а.с. 94-97).

57. Відповідно до Додатку №1 до Договору поставки №П-И0703 від 07.03.2018 Продавець продає, а Покупець купує товар: кукурудза 3-го класу, українського походження, врожаю 2017 року. Кількість товару: 2000 тонн; ціна за 1 тонну товару: 5007 грн, в т.ч. ПДВ 20%. Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару не пізніше 31.03.2018 року. Покупець здійснює оплату за товар протягом 30 банківських днів з моменту його поставки, на умовах СРТ: Одесса-порт, ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл», місто Одеса, Таможена пл.1 (а.с. 98 Т.1).

58. Для підтвердження здійснення господарських операцій із ФГ «Ількон-2016» на підставі Договору поставки №П-И0703 від 07.03.2018 позивачем надано копії наступних документів: - Додаткову угоду від 16.11.2018 №1 до договору поставки №П-И0703 від 07.03.2018 (а.с. 99 Т.1); - видаткові накладні за березень 2018 року щодо поставки товару кукурудзи 3-го класу, українського походження, врожаю 2017 року на загальну суму 10255312,10 грн. (а.с. 100-109 Т.1); - акти приймання-передачі товару за березень 2018 року (а.с. 110-119 Т.1); - посвідчення від 07.03.2018 №043603 про якість зерна видане ПрАТ «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів» (а.с. 120 Т.1); - податкові накладні за березень 2018 року (а.с. 134-143 Т.1); - платіжні доручення за квітень-листопад 2018 року щодо перерахунку коштів на розрахункові рахунки ФГ «ІЛЬКОН-2016» на загальну суму 10255312,08 грн. (а.с. 121-133 Т.1); - картки рахунків за 2018 рік (а.с. 144-148); - товарно-транспортні накладні за березень 2018 року (а.с. 163-238 Т.1).

59. Придбана позивачем у контрагента продукція в подальшому реалізована на експорт за участі комісіонера ТОВ «Вінагро-Фуд».

60. Відповідно до умов Договору комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції №ПТД/17-0731 від 31.07.2017р. укладеного між ТОВ «Прикарпатський торговий дім» (Комітент) та ТОВ «Вінагро-Фуд» (Комісіонер), Комітентом передано, а Комісіонером прийнято на комісію продукцію, згідно актів прийому-передачі продукції з якості і кількості, місце передачі продукції - ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл», м.Одеса, Таможена пл.1 всього 2022,744 тонни кукурудзи 3-го класу, українського походження, врожаю 2017 року (а.с. 149-150; 151-162 Т.1).

61. Також на підтвердження реалізації товару ТОВ «Вінагро-Фуд» надано ТОВ «Прикарпатський торговий дім» звіт комісіонера від 03.12.2018, згідно з яким реалізовано товар компанії OIL HOUSE SP.z.о.o. відповідно до митних декларацій: МД ЕК 10 ДР 500040/2018/006187 від 06.08.2018 та МД ЕК 10 ДР 500040/2018/010364 від 10.10.2018 (а.с. 239-250 Т.1; а.с. 1-5 Т.2).

62. На підставі аналізу поданих документів судами зроблено висновок щодо реальності господарських операцій, правильності відображення їх в податковому обліку та правильності формування податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість, що обумовлено вчиненням правочинів, спрямованих на досягнення господарської мети, економічної доцільності, а також використанням отриманих товарів у подальшій діяльності підприємства, що підтверджується первинними та бухгалтерськими документами, наданими позивачем безпосередньо до суду та які є наявними в матеріалах справи.

63. Верховний Суд у постановах від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15 зробив висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

64. У постанові від 24.10.2019 у справі №820/7293/13-а Верховний Суд зауважив, що правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі.

65. Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

66. Крім того, згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, відсутності ТТН, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, які не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту.

67. Так, висновком Верховного Суду, викладеному у постановах по справам №826/7704/16 від 19.06.2018, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

68. Крім того, суд зазначає, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а тому, наявність недоліків у оформленні товарно-транспортних накладних чи відчутність таких документів не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість, факт передання товару позивачу та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

69. Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що наявність або відсутність окремих документів або ж помилки у їх оформленні не є підставою для переконання про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

70. Що стосується наявності кримінальних проваджень варто вказати, що належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у цьому.

71. Доказів, які б свідчили про наявність такого, що набрав законної сили вироку суду відносно позивача та/або контрагента, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано.

72. На підставі наведеного суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку щодо помилковості висновків податкового органу про заниження позивачем ТОВ «Прикарпатський торговий дім» податку на додану вартість по взаємовідносинам із ФГ «Ількон-2016» та, як наслідок, скасування податкового повідомлення-рішення від 07.06.2019 №0004721411.

73. Окрім того, колегія суддів підтримує висновки суду апеляційної інстанції про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5500 грн.

74. Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

75. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

76. Статтею 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

77. Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

78. Склад та розмір судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, документи, що свідчать про оплату експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

79. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.02.22 у справі №440/7120/20.

80. Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

81. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

82. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

83. Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

84. Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

85. Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

86. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

87. Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

88. Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

89. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

90. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

91. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

92. Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

93. Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

94. Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

95. Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

96. Зі змісту заяви (клопотання) про відшкодування витрат на правничу допомогу вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу у цій справі представником позивача оцінено у 8000 грн.

97. Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2020 заяву позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Івано-Франківській області на користь ТОВ «Прикарпатський торговий дім» судових витрат за надання професійної правничої допомоги задоволено частково. Стягнуто на користь позивача судові витрати в розмірі 5500 грн.

98. На підтвердження обґрунтованості витрат на правничу допомогу до суду надано замовлення №3 на надання юридичних послуг та правничої допомоги від 17.03.2020р.; - Акт №009МТА/ІФ-19 про надання правничої допомоги від 17.06.2020р.; - платіжне доручення №41262 від 24.04.2020р. на суму 8000 грн. (а.с. 30-33 Т.7).

99. Відповідно до Акту №009МТА/ІФ-19 про надання правничої допомоги від 17.06.2020р., клієнту ТзОВ «Прикарпатський торговий дім» адвокатом Адвокатського об`єднання «МТА Партнери» Тепак Л.П. надано таку правничу допомогу: 1) ознайомлення з апеляційною скаргою, підготовка правової позиції, стратегії та тактики захисту, аналіз судової практики з аналогічних спорів та консультації при підготовці клієнтом відзиву на апеляційну скаргу по справі №300/1826/19 - на суму 5000 грн. (виходячи із вартості 1000 грн. за 1 год.); 2) підготовка до участі та участь в судових засіданнях у Восьмому апеляційному адміністративному суді по адміністративній справі №300/1826/19 - на суму 3000 грн. (виходячи із вартості 1000 грн. за 1 год.). Всього 8000 грн.

100. Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення витрат на правничу допомогу судом апеляційної інстанції враховано, що адвокат Адвокатського об`єднання «МТА Партнери» Тепак Л.П. здійснювала представництво інтересів ТОВ «Прикарпатський торговий дім» у справі №300/1826/19 також у Івано-Франківському окружному адміністративному суді, у зв`язку з чим підготовка справи до розгляду в суді апеляційної інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адвокат Тепак Л.П. була обізнана про позицію позивача, а нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалось.

101. Судом апеляційної інстанції при обчисленні гонорару враховано складність справи, завантаженість адвоката, реальність та необхідність адвокатських витрат, фінансовий стан сторони позивача та відповідача, а також співмірність гонорару із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) в період апеляційного провадження, із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

102. Щодо доводів відповідача про тривалість судового засідання не більше 15 хвилин, представник позивача зазначає, що витрачений час окрім судового засідання, також включає в себе відвідування суду апеляційної інстанції 29.04.2020, 20.05.2020, 17.06.2020.

103. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

104. Колегія суддів уважає безпідставними посилання скаржника на висновки Верховного Суду, які на його думку, не були враховані судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень, скільки вони здійснені за різних фактичних обставин, з урахуванням повноти, належності, достатності доказів, наданих учасниками справи та зібраних судами у кожній конкретній справі в підтвердження складу податкових правопорушень.

105. Ураховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і рогляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020).

106. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

107. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

2. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2020 року у справі № 300/1826/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко