Постанова

від 07.09.2022 по справі 753/16165/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 753/16165/18

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/1688/2022

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Кирилюк Г.М., Мостової Г.І.,

за участю секретаря судового засідання Хоменко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 вересня 2020 року у складі судді Лужецької О.Р.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Вимоги обґрунтовувала тим, що з 25.10.2003 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають троє дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23.01.2018 року шлюб між сторонами було розірвано.

За час сумісного життя у шлюбі сторонами було набуто наступне майно: квартира АДРЕСА_1 ; квартира АДРЕСА_2 ; земельна ділянка, площею 0,10 га, кадастровий номер 7410400000:01:008:0033, що розташована в АДРЕСА_3 ; житловий будинок, загальною площею 48 кв.м. з надвірними будівлями та земельна ділянка (кадастровий номер 7422010403:31:216:0001), площею 0,25 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 ; 1/2 частини садового будинку АДРЕСА_5 , загальної площею 321,9 кв.м., що розташований на 1/2 частці від 0,0655 га земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:808:0034); транспортний засіб марки Volkswagen модель Toureg, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , приватне підприємство «Роз-Дент», яке позивач з урахуванням його ліквідності, характеристик доходу, витрат на створення аналогічного підприємства, устаткування, напрацьованої бази клієнтів оцінює в 350 000 грн.; стоматологічне обладнання, яке сторони придбали задля використання у своїй професійній діяльності в розмірі 1 669 140 грн. 28 коп.

У зв`язку із наявністю спору про поділ майна подружжя, вказано, що зазначене майно підлягає поділу. Керуючись положеннями частини 2 та частини 3 статті 70 СК України позивач просила відступити від засади рівності часток за наступних обставин. Зазначила, що з нею залишаються проживати неповнолітні діти. На даний час фактично проживає у 1/2частині будинку АДРЕСА_5 , який цілком відповідає їх інтересам, у зв`язку з чим просить суд в порядку поділу спільного сумісного майна визнати за нею право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_5 з усіма наявними в ньому предметами вжитку та побутовою технікою, а за відповідачем визнати право власності на: квартиру АДРЕСА_6 , квартиру АДРЕСА_2 , земельну ділянку, площею 0,10 га (кадастровий номер 7410400000:01:008:0033), що розташована в АДРЕСА_3 ; житловий будинок, загальною площею 48 кв.м. з надвірними будівлями та земельну ділянку (кадастровий номер 7422010403:31:216:0001), площею 0,25 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 ; транспортний засіб марки модель Toureg, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , 100 % корпоративних прав на приватне підприємство «Роз-Дент», з усім стоматологічним обладнанням для здійснення ним своєї професійної діяльності.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за кожним із сторін право власності на:

- 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 ;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_4 ;

- 1/4 частину садового будинку АДРЕСА_5 ;

- 1/4 частину земельної ділянки за кадастровим номером 8 000 000 000:90:808:0034 площею 0,0655 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 .

- 1/2 частину статутного капіталу приватного підприємства «Роз-Дент» у розмірі 50 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 810 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги, за замістом зазначено, що спосіб поділу сумісного майна, який було запропоновано скаржником повністю б вирішив наявний спір, захистив права спільних дітей, й тим самим жодним чином не порушив би права відповідача. Однак суд першої інстанції розглянувши дану справу, вирішив частину майна поділити порівну, а частину майна взагалі не включив у перелік спільного сумісного майна. З чим позивачка категорично не погоджується й вважає, що наведені в оскаржуваному рішенні мотиви такого рішення підлягають ретельній ревізії в апеляційному порядку.

Крім того, вказала, що суд першої інстанції необґрунтовано виключив з переліку спільного сумісного майна - земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 вказавши, що в силу п. 4 ч. 1 ст. ст. 57 СК України, вона є особистою приватною власністю відповідача, транспортний засіб марки VOLKSWAGEN модель Toureg, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , вказавши, що він наразі зареєстрований на третій особі, а також стоматологічного обладнання, з мотивів, що суду не надано доказів про його вартість. З такою позицією суду позивачка не погоджується, вважає її несправедливою та такою, що порушує її права.

Також, зазначила, що судом безпідставно відкинуто звіти про оцінку майна наданих позивачкою й взято до уваги звіт про оцінку майна наданий відповідачем, вказуючи, що надані позивачкою звіти не містять посилань на якій підставі була проведена експертиза та складені вказані висновки й чи був він проведений в межах даної справи.

З такими висновками суду ОСОБА_1 не погоджується з підстав їх не відповідності вимогам закону, адже вказані звіти нею були здійснені до подачі позову й відповідно вказати в рамках якої справи вони були проведені не виявлялося можливим.

До того вказала, що вимога до позовної заяви зобов`язувала позивача вказати суму позову, а відтак провести відповідний звіт про оцінку вартості майна було обов`язком сторони, яка ініціює звернення до суду.

Більше того, вказала, що звіти про оцінку майна надані позивачкою та звіти про оцінку майна надані відповідачем складені суб`єктами оціночної діяльності й не є висновками експерта, а тому суд не міг відкидати одні з них з підстав їх невідповідності нормам ст. 102 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Щиглов Є.О. в інтересах ОСОБА_2 посилався на те, що доводи позивачки, стосовно того, що земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 є спільною сумісно власністю подружжя не відповідає дійсності, оскільки вказана земельна ділянка набута відповідачем у власність 26.05.2010 року та з урахуванням позиції Верховного Суду від 12.08.2020 року у справі № 626/4/17 не може бути спільною сумісною власністю подружжя та не підлягає поділу.

Зазначив, що районним судом правомірно відмовлено у задоволенні вимоги, щодо поділу транспортного засобу марки VOLKSWAGEN модель Toureg, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , оскільки вказаний автомобіль був відчужений у період шлюбу за спільною згодою позивачки та відповідача, а кошти від його реалізації були використані в інтересах сім`ї.

Крім того, не погоджується з доводами позивачки, стосовно того, що суд мав би призначити з власної ініціативи судову експертизу у порядку ч.1 ст. 103 ЦПК України, а не брати до уваги звіт про оцінку майна наданий відповідачем та безпідставно відхилити звіт наданий позивачкою, не має правового підґрунтя, а обов`язковість призначення експертизи передбачена ст. 105 ЦПК України.

Крім того, вказав, що станом на 01.08.2020 року заборгованості по сплаті аліментів у відповідача відсутня, а тому доводи позивачки в цій частині є не доведеними та безпідставними.

Враховуючи зазначене, просив рішення районного суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

03 лютого 2021 року ухвалою Київського апеляційного суду по справі призначено судово-комплексну товарознавчу експертизу, за результатами якої суду надано два висновки про проведення судової авто товарознавчої експертизи № 10178/11371/21-56 від 13.08.2021 та комплексної судової оціночно-будівельної, оціночно-земельної експертизи № 10110/21-41/10111/21-42/11372/21-71/13807-13809/22-42/13810/13811/22-41 від 27.05.2022.

Колегія суддів, заслухавши ОСОБА_1 та її представника адвоката Питель М.С., які просили задовольнити апеляційну скаргу, ОСОБА_2 та його представника адвоката Щиглова Є.О., які просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, сторони перебували у шлюбі з 25.2003, який розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23.012018року.

Від шлюбу мають дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 й ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Розглядаючи спір, районний суд визнав доведеним придбання сторонами у шлюбі наступного нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 50,2 кв.м.; квартири АДРЕСА_2 загальною площею 32 кв.м.; земельної ділянки, площею 0,10 га, кадастровий номер 7410400000:01:008:0033 по АДРЕСА_3 ; житлового будинку, загальною площею 48 кв.м. з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 ; 1/2 частини садового будинку АДРЕСА_5 , загальною площею 321,9 кв.м., та 1/2 частки від 0,0655 га земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:808:0034 за вказаною адресою.

Рішення суду мотивовано тим, зазначене майно придбано учасниками спору під час перебування у шлюбі, а тому, відповідно до ст. 60 СК України та ст. 368 ЦК України є об`єктами їх спільної сумісної власності як колишнього подружжя, проте у відсутність їх згоди щодо реального поділу, підлягає поділу між ними у рівних частках.

Окрім цього, судом встановлено, що 03.03.2010 ОСОБА_2 було зареєстровано приватне підприємство «Роз-Дент», який значиться його одноосібним власником та керівником. Розмір статутного капіталу підприємства становить 100 грн (а.с.39-43). Проте зазначена у позові вартість товариства, у сумі 350 000 грн та вартість стоматологічного обладнання, у сумі 1 669 140 грн 28 коп., належними та допустимими доказами не підтверджена.

Що стосується автомобіля марки Volkswagen модель Touareg, 2012 року випуску, який позивач просить за наслідками поділу виділити відповідачу, то з 18.04.2017 указаний автомобіль є власністю іншої особи.

Суд також встановив, що земельна ділянка, кадастровий номер 7422010403:31:216:0001, площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 є особистою власністю ОСОБА_2 , остільки була отримана шляхом безоплатної приватизації 23.11.2010.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції,остільки вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених висновків, з огляду на наступне.

За правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, потрібно застосовувати положення частин четвертої, п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

У разі, коли жоден з подружжя не вчинив передбачених частиною п`ятою статті 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, суд повинен розділити в натурі спірний об`єкт, а у разі спору щодо неподільної речі - визнати ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 405/1343/15-ц (провадження № 6-2565цс16), від 07 червня 2017 року у справі 199/7266/14-ц (провадження № 6-2670цс16).

Відповідно до статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Матеріалами справи доведено придбання сторонами під час шлюбу квартири АДРЕСА_1 ; квартири АДРЕСА_2 ; земельної ділянки, площею 0,10 га, кадастровий номер 7410400000:01:008:0033, розташованої АДРЕСА_3 , житловий будинок, загальною площею 48 кв.м. з надвірними будівлями та що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 ; 1/2 частини садового будинку АДРЕСА_5 , загальною площею 321,9 кв.м., що розташований на 1/2 частці від 0,0655 га земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:90:808:0034, а також внеску до статутного капіталу ПП «Роза Дент», у сумі 100грн (а.с.40 т.1).

Відповідно до висновку проведеної під час апеляційного провадження справи комплексної судової оціночно-будівельної оціночно-земельної та економічної експертизи від 25 травня 2022 року № 10110/21-41/10111/214211372-71/13809/22-42/13810/13811/22-41, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, станом на 18.05.2022 ринкова вартість:

-1/2 частини садового будинку АДРЕСА_5 , загальної площею 302,0 кв.м., становить 6 166 816 грн;

- 1/2 частини від 0,0655 га земельної ділянки АДРЕСА_5 , кадастровий номер 8000000000:90:808:0034, становить 554 400грн;

- квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 50,2 кв.м., - 1 283 553 грн;

- квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 32,0 кв.м. - 1 144 920 грн;

- земельної ділянки, площею 0,10 га, що розташована в АДРЕСА_3 , кадастровий номер 7410400000:01:008:0033, - 114782 грн;

- житловий будинок, загальною площею 48 кв.м. з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , - 58 018 грн.

Відповідно до указаного висновку, визначити вартість корпоративних прав (вартість майна) на ПП «Роза Дент» не видалося за можливе у зв`язку з ненаданням необхідних документів (а.с.1-84 т.4).

Одним із способів розпорядження власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 62 ГК України підприємством є самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 115 ЦК України господарське товариство є власником, зокрема майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Відповідно до частини другої статті 19 Закону України «Про кооперацію» джерелами формування майна кооперативу є, зокрема, вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї.

Відповідно, з моменту внесення грошових коштів чи іншого майна як вкладу таке майно належить на праві власності самому товариству, і воно втрачає ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя. Схожі висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 03 липня 2013 року у справі № 6-61цс13.

Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 10.11.2021року у справі № 496/1249/13-ц, майно юридичної особи, зареєстрованої у формі приватного підприємства не підлягає поділу, подружжя може поділити не саме майно, а частку в статутному капіталі цієї юридичної особи.

Встановлено, що ПП «Роза Дент» засновано за спільні кошти подружжя ОСОБА_2 , який є також його директором, у період їх шлюбу, а тому районний суд з урахуванням викладених обставин, дійшов правильного висновку про поділ частки приватного підприємства.

Відповідно до змісту позову, вартість товариства позивачкою визначено у сумі 350 000 грн, а вартість обладнання - 1 669 140 грн 28 коп., проте належними та допустимими доказами не підтверджена.

Не встановлено вартість товариства й за наслідками проведеної по справі в суді апеляційної інстанції експертизи, а будь-яких клопотань у зв`язку з цим з урахуванням встановлених обставин, по справі не заявлено.

Матеріалами справи доведено, що земельна ділянка, кадастровий номер 7422010403:31:216:0001, площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 є особистою власністю ОСОБА_2 .

Так, відповідно до матеріалів, зазначена земельна ділянка отримана у власність відповідача внаслідок безоплатної приватизації, 25.05.2010.

Відповідно до статті 61 СК України в редакції, чинній станом на 02 жовтня 2007 року, не належать до об`єктів права спільної сумісної власності приватизовані одним із подружжя земельні ділянки.

Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до статті 61 СК України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя» від 11 січня 2011 року статтю 61 СК України доповнено частиною п`ятою такого змісту: об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації. Вказана норма набула чинності з 08 лютого 2011 року, однак була виключена на підставі Закону України «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка» № 4766 від 17 травня 2012 року, який набрав чинності 13 червня 2012 року. Натомість статтю 57 СК України доповнено пунктом 5 частини першої, згідно з яким особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації.

Із урахуванням вказаних змін до СК України правовий режим приватизованої земельної ділянки змінювався. При цьому тільки в період часу з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації, визнавалась спільною сумісною власністю подружжя; до 08 лютого 2011 року та після 12 червня 2012 року така земельна ділянка належала до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду.

Аналогічний висновок по застосуванню норм Закону України «Про внесення зміни до статті 61 СК України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя» від 11 січня 2011 року зроблений в постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 1311/832/12 (провадження № 61-6409св18), від 12 листопада 2018 року в справі № 753/6139/14-ц (провадження № 61-27342св18) і від 12 червня 2019 року в справі № 409/1959/15-ц (провадження № 61-14257св18).

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12.08.2020 у справі № 626/4/17.

З урахуванням викладеного та встановлених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки районного суду про виключення указаної земельної ділянки з загального обсягу майна, що підлягає поділу між подружжям.

Колегія суддів відхиляє й доводи апеляційної скарги про наявність у справі підстав до врахування під час поділу майна сторін - автомобіля марки Volkswagen модель Touareg, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 та виділення його у власність відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до наявних у справі доказів, указаний автомобіль було відчужено 18.04.2017 у власність іншої особи й його номерний знак нині є НОМЕР_2 , що виключає правові підстави до визнання його спільним майном подружжя та включення до загальної маси майна, що підлягає поділу.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Окрім цього, колегія суддів враховує й ту обставину, що відчуження заявленого автомобіля відбулося 18.04.2017, тобто у період перебування сторін у шлюбі.

А рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23.01.2018 у справі 753/19885/17, яким зареєстрований між сторонами шлюб розірвано, не встановлено обставин, пов`язаних з припиненням ними відносин та ведення спільного господарства станом на дату відчуження транспортного засобу.

Необґрунтованими колегія суддів визнає доводи апеляційної скарги про те, що запропонований позивачкою спосіб поділу спільного майна подружжя повністю вирішить наявний спір та захистить права спільних дітей, з огляду на наступне.

Заявляючи вимоги, ОСОБА_1 на підставі положень ч.ч.2,3 ст.70 СК України та факту спільного проживання з дітьми, просила збільшити її частку у спільному майні подружжя й виділити у власність 1/2 частину садового будинку АДРЕСА_5 , загальної площею 321,9 кв.м. та 1/2 частину від 0,0655 га земельної ділянки, розташованої там же, кадастровий номер 8000000000:90:808:0034, а інше майно - у власність відповідача.

Відповідно до даних, які містяться у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 13.08.2013 у державному реєстрі було зареєстровано право власності ОСОБА_2 на Ѕ частину будинку АДРЕСА_5 , загальною площею 626,1 кв.м. на підставі свідоцтва про право власності, видане державним реєстратором реєстраційної служби ГУМ у м. Києві (а.с. 35, 36 т.2).

Згідно положень ч.ч.2,3 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Разом з тим, матеріалами справи не доведено обставин, які б у розумінні положень ч.ч. 2,3 ст. 70 СК України свідчили про наявність підстав до збільшення частки ОСОБА_1 у спільному майні подружжя.

Згідно матеріалів проведеної по справі комплексної судової оціночно-будівельної оціночно-земельної та економічної експертизи від 25 травня 2022року № 10110/21-41/10111/214211372-71/13809/22-42/13810/13811/22-41 (а.с.1-84 т.5), ринкова вартість 1/2 частини садового будинку АДРЕСА_5 , загальною площею 302,0 кв.м. та 1/2 частини від 0,0655 га земельної ділянки, що розташована там же, становить 6 721 216 грн (6 166 816 +554400= 6 721 216).

Вартість іншого майна, яке позивач просить виділить ОСОБА_2 - квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , земельну ділянку, площею 0,10 га, розташовану в АДРЕСА_3 , кадастровий номер 7410400000:01:008:0033, житловий будинок, загальною площею 48 кв.м. з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 та ПП «Роза Дент», становить 2 601 373 грн (1 283 553+ 1 144 920+ 114782+ 58 018+100= 2601373).

Отже, вартість нерухомого майна, яке позивачка пропонує виділити їй у власність, становить 6 721 216 грн, а відповідачу - на загальну суму 2 601 373 грн, що більше ніж 2,5 рази та є очевидно непропорційним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 вказано, що приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні».

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом

Як убачається зі справи, сторони не дійшли згоди щодо поділу набутого під час шлюбу майна, яке згідно матеріалів, є неподільним а згоди на грошову компенсацію за частку у спірному майні, виходячи із змісту її позовних вимог, ОСОБА_1 не заявляла, тому підлягає поділу в натурі спірне нерухоме майно у спосіб визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 права власності на 1/2 ідеальної частки у спільному майні.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 вересня 2022 року.

Суддя-доповідач:

Судді: