Рішення

від 16.09.2020 по справі 753/16165/18

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/16165/18

провадження № 2/753/3008/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2020 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.,

при секретарі - Григораш Н.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідача ОСОБА_4 ,

представника відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 (далі - Відповідач, ОСОБА_4 ) про поділ майна подружжя.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 25.10.2003 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу у сторін народилося троє дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23.01.2018 року шлюб між сторонами було розірвано. За час сумісного життя у шлюбі сторонами було набуто наступне майно: квартира АДРЕСА_1 ; квартира АДРЕСА_2 ; земельна ділянка, площею 0,10 га, кадастровий номер 7410400000:01:008:0033, що розташована в АДРЕСА_3 ; житловий будинок, загальною площею 48 кв.м. з надвірними будівлями та земельна ділянка (кадастровий номер 7422010403:31:216:0001), площею 0,25 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 ; Ѕ частина садового будинку АДРЕСА_5 , загальної площею 321,9 кв.м., що розташований на Ѕ частці від 0,0655 га земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:808:0034); транспортний засіб марки Volkswagen модельToureg, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , приватне підприємство Роз-Дент , яке позивач з урахуванням його ліквідності, характеристик доходу, витрат на створення аналогічного підприємства, устаткування, напрацьованої бази клієнтів оцінює в 350 000 грн.; стоматологічне обладнання, яке сторони придбали задля використання у свопрофесійній діяльності в розмірі 1 669 140,28 грн.

У зв`язку із наявністю спору про поділ майна подружжя, позивач вважає, що зазначене майно підлягає поділу. Керуючись положеннями частини 2 та частини 3 статті 70 СК України позивач просила відступити від засади рівності часток за наступних обставин. Зазначила, що з нею залишаються проживати неповнолітні діти. На даний час фактично проживає у Ѕ частині будинку АДРЕСА_5 , який цілком відповідає їх інтересам, у зв`язку з чим просить суд в порядку поділу спільного сумісного майна визнати за нею право власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_5 з усіма наявними в ньому предметами вжитку та побутовою технікою, за відповідачем визнати право власності на: квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , земельну ділянку, площею 0,10 га (кадастровий номер 7410400000:01:008:0033), що розташована в АДРЕСА_3 ; житловий будинок, загальною площею 48 кв.м. з надвірними будівлями та земельну ділянку (кадастровий номер 7422010403:31:216:0001), площею 0,25 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 ; транспортний засіб марки Volkswagen модельToureg, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , 100 відсотків корпоративних прав на приватне підприємство Роз-Дент , з усім стоматологічним обладнанням для здійснення ним своєї професійної діяльності.

На підставі викладеного просила позов задовольнити.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21.09.2018 року призначено справу в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання.

11.06.2019 справу передано для повторного авто розподілу справ між суддями і зв`язку з перебуванням судді Цимбал І.К. у відпустці, пов`язаної із вагітністю та пологами.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2019 року справу № 753/16165/18 передано в провадження судді Лужецькій О.Р.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 25.06.2019 року призначено справу в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання.

Ухвалою суду від 02.12.2019 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти запропонованого позивачем порядку поділу спільного сумісного майна заперечували, посилаючись на його необґрунтованість та безпідстаність. Крім того, зазначили, що ПП Роз-Дент станом на 2019 рік є збитковим, що підтверджується копією фінансової звітності підприємства станом на 2019 рік; транспортний засіб марки Volkswagen модельToureg, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 був відчужений в період шлюбу за спільною згодою позивача та відповідача, а кошти від його реалізації були використані в інтересах сім`ї; земельна ділянка площею 0,25 га (кадастровий номер 7422010403:31:216:0001), розташована за адресою: АДРЕСА_4 була отримана відповідачем внаслідок її приватизації про що видано державний акт на право власності на земельну ділянку, а тому є особистою приватною власністю відповідача та не може бути об`єктом поділу майна, оскільки не перебуває у спільній сумісній власності. Крім того, на спростування тверджень позивача щодо вартості майна надав Звіт про незалежну оцінку майна, проведеного ТОВ Агенція консалтингових послуг . На підставі викладеного просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши думку позивача та її представника, відповідача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Встановлено, що з 25 жовтня 2003 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про одруження, актовий запис № 10.

Від шлюбу сторони мають трьох дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23.01.2018 року шлюб між сторонами було розірвано.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя передбачено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання.

Як зазначено в пункті 24 вказаної Постанови до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Встановлено, що за час спільного проживання у зареєстрованому шлюбі сторонами було набуто наступне майно:

- квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 50,2 кв.м.;

- квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 32 кв.м.;

- земельна ділянка, площею 0,10 га (кадастровий номер 7410400000:01:008:0033), що розташована в АДРЕСА_3 ;

- житловий будинок АДРЕСА_7 ;

- Ѕ частина садового будинку АДРЕСА_5 , загальної площею 313,05 кв.м.;

- Ѕ частина від 0,0655 га земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:808:0034) № НОМЕР_2 , розташована за адресою: у АДРЕСА_5 .

Згідно пункту 4 частини 1 статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Отже, виходячи з того, що в Україні діє загальний режим спільності майна подружжя, згідно з яким майно, набуте в шлюбі, вважається таким, що належить подружжю, то у зв`язку з цим речі, набуті за час шлюбу, автоматично підпадають під режим спільного майна подружжя, за виключенням майна набутого внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Встановлено, що земельна ділянка (кадастровий номер 7422010403:31:216:0001), площею 0,25 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 була придбана ОСОБА_4 внаслідок приватизації, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку сері ЯЛ № 433505 від 23.11.2010 року.

Позивач визначила предметом позову про поділ майна подружжя, в тому числі вищезгадану земельну ділянку та у позовній заяві посилається як на підставу позову саме на законодавство, яке регулює правовідносини, що виникли саме між подружжям.

Однак, зазначенні посилання позивача є хибними, оскільки вказана земельна ділянка в силу пункту 4 частини 1 статті 57 СК України є особистою приватною власністю відповідача. Вказане унеможливлює віднесення її до об`єктів спільної власності подружжя, а тому вона не може бути об`єктом поділу майна подружжя.

В судовому засіданні позивач просила в порядку поділу майна залишити за відповідачем автомобіль марки Volkswagen модельToureg, 2012 року випуску, однак встановлено, що18.04.2017 року автомобіль марки Volkswagen модельToureg, 2012 року випускубув зареєстрований на іншу особу, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Позивач всупереч вимог статті 81 ЦПК України не надала доказів перебування у власності подружжя на час розгляду справи автомобіля марки Volkswagen модельToureg, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 . З заявою про зміну предмета позову в частині стягнення компенсації за проданий транспортний засіб позивач не зверталася.

Крім того, ОСОБА_1 зазначала, що подружжю на праві спільної сумісної власності належить приватне підприємство Роз-Дент , яке вона оцінює в розмірі 350000 грн. та вартість стоматологічного обладнання в розмірі 1 669 140,28 грн. Однак, будь-яких належних та допустимих доказів наявності вищевказаного майна на час розгляду справи, його вартості позивачем не надано.

Оцінюючи покази свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , суд ставиться до них критично, оскільки вони не вказали, яке саме майно належало подружжю, його вартість, момент придбання, відчуження. Враховуючи вищевикладене, суд виключає дане майно з переліку майна, яке підлягає поділу.

Виходячи з положень статті 60 Сімейного кодексу України, згідно яких майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, суд вважає, що вищевказане майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Відповідно до вимог частини 1 статті 69, статті 71 Сімейного кодексу України дружина і чоловік незалежно від розірвання шлюбу мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, яке ділиться між ними в натурі.

Враховуючи, що сторони не домовилися про поділ майна за взаємною згодою, як це передбачено частиною 2 статті 69 цього Кодексу, даний спір повинен вирішуватися судом.

Згідно п. 22 ППВСУ Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його не дійсним та поділ спільного майна подружжя № 11 від 21.12.2007 року (далі - ППВСУ № 11), вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Звертаючись до суду з позовом позивач визначила, що загальна вартість майна, яке підлягає поділу між сторонами згідно Звіту про незалежну оцінку майна, проведену суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_13 складає 9179678,78 грн., з яких: вартість квартири АДРЕСА_1 , становить 601 920 грн., вартість квартири АДРЕСА_2 , становить 540470 грн.; вартість земельної ділянки, площею 0,10 га (кадастровий номер 7410400000:01:008:0033), що розташована в АДРЕСА_3 становить 103510 грн.; вартість житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 48 кв.м. та земельної ділянки (кадастровий номер 7422010403:31:216:0001), площею 0,25 га розташовані за адресою: АДРЕСА_4 становить 198240 грн.; вартість Ѕ частини садового будинку АДРЕСА_5 , загальної площею 321,9 кв.м., що розташований на Ѕ частці від 0,0655 га земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:808:0034) у АДРЕСА_5 становить 4902495 грн.; середня ринкова вартість автомобіля марки Volkswagen модельToureg, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 становить 813903,50 грн., вартість бізнесу - приватне підприємство Роз -Дент оцінює в розмірі 350 000 грн., вартість стоматологічного обладнання - 1669140,28 грн., а отже на долю кожного з подружжя припадає майна на суму 4589839 грн.

Відповідач, заперечуючи проти оцінки майна, наданої позивачем надав суду Звіт про незалежну оцінку майна, проведений суб`єктом оціночної діяльності ТОВ Агенція консалтингових послуг , згідно з яким вартість спільного сумісного майна становить 9710500 грн., зокрема: вартість квартири АДРЕСА_1 , становить 656200 грн., вартість квартири АДРЕСА_2 , становить 645700 грн.; вартість земельної ділянки, площею 0,10 га (кадастровий номер 7410400000:01:008:0033), що розташована в АДРЕСА_3 становить 64000 грн.; вартість житлового будинку загальною площею 53,6 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_4 становить 133000 грн., вартість земельної ділянки (кадастровий номер 7422010403:31:216:0001), площею 0,25 га що розташована за адресою: АДРЕСА_4 становить 185000 грн.; вартість Ѕ частини садового будинку АДРЕСА_5 , загальної площею 626,10 кв.м., що розташований на Ѕ частці від 0,0655 га земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:808:0034) у АДРЕСА_5 становить 7871000 грн.; вартість Ѕ частини земельної ділянки загальною площею 0,0655 га (кадастровий номер 8000000000:90:808:0034) у АДРЕСА_5 становить 340600 грн., а отже на долю кожного з подружжя припадає майна на суму 4855250 грн.

Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими та електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Відповідно до частини 1, 5, 6 статті 106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Експерт, який склав висновок за звернення учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Цивільно-процесуальним законодавством встановлено вимоги до висновку експерта (ст. 102 ЦПК України).

Згідно частини 6-7 статті 102 ЦПК України, у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

Разом з тим, наданий представником позивача Звіт про незалежну оцінку майна суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_13 від 2018 року не містить посилань, на якій підставі була проведена експертиза та складений вказаний висновок, чи був він проведений в межах розгляду даної справи.

З урахуванням встановленого, суд не приймає до уваги наданий позивачем висновок ФОП ОСОБА_13 від 2018 року, оскільки він складений з порушенням процедури, визначеної Законом.

Будучи стороною по справі та маючи рівні процесуальні права щодо збирання та надання доказів, представник позивача не був позбавлений можливості ініціювати питання перед судом про призначення будівельно-технічної експертизи щодо визначення ринкової вартості майна чи самостійно в межах даної справи надати висновок експерта, який би був проведений на його замовлення у спосіб та у порядку визначеному процесуальних Законом.

Таким чином, оскільки судом не приймається до уваги зазначений висновок, посилання позивача на вартість спірного майна, визначену у суд вважає недоведеним.

Заперечуючи проти вартості спірного майна, відповідач надав Звіт про незалежну оцінку майна від 31.10.2019 року, проведений суб`єктом оціночної діяльності ТОВ Агенція консалтингових послуг . Вказана вартість майна встановлена у Звіті, виходячи з належності, допустимості та достатності доказів не спростовується позивачем, у зв`язку з чим суд бере до уваги оцінки визначені суб`єктом оціночної діяльності ТОВ Агенція консалтингових послуг . З клопотанням про проведення судової експертизи позивач не зверталася.

Позивач просила відступити від засади рівності часток та визнати за нею право особистої приватної власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_5 , загальної площею 313,05 кв.м. та припинити право власності ОСОБА_4 на зазначене майно, на що слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 3 статті 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно з частини 1 статті 70 цього Кодексу встановлено, що в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до частини 2 статті 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засад рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду і інтересам сім`ї.

Згідно частини 3 статті 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Дана норма кореспондується із роз`ясненнями, які містяться у пункті 30 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21.12.2007 р. № 11, згідно з якими при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 сі. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжів враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування).

Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарств, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).

Вимагаючи збільшення частки майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, позивач в порушення вимог частини 1 статті 81 ЦПК України не довела обставин, які б свідчили про наявність підстав для застосування до даних правовідносин положень частин 2, 3 статті 70 СК України з урахуванням вказаних роз`яснень Пленуму Верховного Суду України та відступу від рівності часток між сторонами.

В ході розгляду справи відповідачем, були надані пояснення в яких він зазначив, що приходить до спірного будинку, щоб побачитися з дітьми. Вказані пояснення не були спростовані позивачем та її представником.

Також, позивачем ОСОБА_1 не надано суду доказів, що ОСОБА_4 не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дітей, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Враховуючи викладене, підстав для збільшення частки майна дружини - позивача ОСОБА_1 , у порядку, визначеному частинами 2, 3 ст.70 СК України, немає.

Згідно частинами 4, 5 статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21.12.2007 року, вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 не погоджується на компенсацію за належну йому на праві спільної сумісної власності 1/2 частини будинку АДРЕСА_5 , крім цього позивачем не було запропоновано такого варіанту поділу. Також, позивачем не було внесено на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

Отже, припинення права власності на його частку в такому порядку зашкодить інтересам ОСОБА_4 та порушить права, гарантовані Конституцією.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 право власності на спільне сумісне майно, в рівних частинах, а саме за кожним по 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ; квартири АДРЕСА_2 ; земельної ділянки площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; житлового будинку АДРЕСА_4 ; ј частини садового будинку АДРЕСА_5 ; 1/4 частини земельної ділянки за кадастровим номером 8 000 000 000:90:808:0034 площею 0,0655 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 ; 1/2 частини статутного капіталу приватного підприємства Роз-Дент у розмірі 50 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, враховуючи предмет позову та те, що майно розподілено між сторонами в рівних частинах, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суму судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог в розмірі 8810 грн.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 10, 12, 77-83, 89, 95, 141, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 368, 372 ЦК України, ст. 60, 63, 69-71 СК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на:

- 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 ;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_4 ;

- 1/4 частину садового будинку АДРЕСА_5 ;

- 1/4 частину земельної ділянки за кадастровим номером 8 000 000 000:90:808:0034 площею 0,0655 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 .

- 1/2 частину статутного капіталу приватного підприємства Роз-Дент у розмірі 50 грн.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_4 право власності на:

- 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 ;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_4 ;

- 1/4 частину садового будинку АДРЕСА_5 ;

- 1/4 частину земельної ділянки за кадастровим номером 8 000 000 000:90:808:0034 площею 0,0655 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 .

- 1/2 частину статутного капіталу приватного підприємства Роз-Дент у розмірі 50 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 8 810 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.09.2020 року.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА