Рішення

від 14.09.2022 по справі 465/1025/22

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/1025/22

2/465/2475/22

РІШЕННЯ

Іменем України

15.09.2022 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Кузь В.Я.

при секретарі судового засідання Савченко А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська мрія", Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус", з участю третьої особи - приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича про визнання права власності на нерухоме майно, визнання недійсним іпотечного договору та зняття арешту з майна, -

встановив:

Позивач звернувся в суд з позовом про визнання права власності на нерухоме майно, визнання недійсним іпотечного договору та зняття арешту з майна. В обґрунтуванні своїх позовних вимог покликається на те, що 27 грудня 2018 року ним, позивачем та відповідачем укладено попередній договір купівлі-продажу паркомісця, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Антоновою В.І., зареєстрований в реєстрі за №2845. Відповідно до п.1.1. договору продавець та покупець, за умови належного виконання покупцем зобов`язань, встановлених цим договором, зобов`язалися у майбутньому та на визначених цим договором умовах укласти і належним чином оформити у формі, яка встановлена чинним в Україні законодавством, договір купівлі-продажу паркомісця (основний договір). Предметом основного договору є продаж продавцем покупцю паркомісця, що має наступні характеристики: загальна площа 18 кв.м., АДРЕСА_1 .

Згідно п. 1.3. договору сторони зобов`язалися укласти основний договір протягом III кварталу 2019 року. Відповідно до п.2.1. договору сторони погодили, що покупець зобов`язується сплатити продавцю забезпечувальний платіж, що дорівнює сумі коштів, яка в національній валюті України гривні складає 218142, 30 грн., що за курсом НБУ на день укладення цього договору становить 8000, 00 доларів США. Пунктом 3.3.2 договору передбачено, що продавець зобов`язаний укласти з покупцем основний договір у термін, місці та з дотриманням умов, встановлених цим договором. Зазначає, що він, позивач, свої зобов`язання за договором виконав своєчасно та в повному обсязі, сплативши відповідачеві обумовлену в п.2.1. договору суму коштів за паркомісце в розмірі 218142, 30 грн., що за курсом НБУ на день укладення цього договору становить 8000, 00 доларів США, що підтверджується актом звіряння. Натомість продавець ухилився від виконання зобов`язання щодо укладення основного договору протягом III кварталу 2019 року та не передав Покупцю паркомісце за відповідним актом прийому-передачі. Більше того, всупереч умовам нотаріально посвідченого попереднього договору купівлі-продажу паркомісця від 27.12.2018 року, товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська Мрія» передало зазначене вище паркомісце в іпотеку Акціонерному товариству «Комерційний Банк «Глобус» згідно Іпотечного договору №669-1/ЮЗІ-19 від 28.02.2019 року. Спірне майно було введено в експлуатацію 29.02.2016 року, що підтверджується іпотечним договором (п. 1.2.22) та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав щодо запиту по реєстраційному номеру нерухомого майна. Враховуючи те, що він, позивач, повністю сплатив кошти за попереднім договором купівлі-продажу паркомісця на новозбудоване майно, а тому є власником прав на це майно. Відтак, наявні правові підстави визнання за ним, позивачем, права власності на об`єкт інвестування, яким являється паркомісце №89, загальною площею 18 кв.м., яке розташоване в АДРЕСА_2 . В свою чергу, право власності позивача на спірне нерухоме майно не визнається відповідачами, а іншим способом ефективно захистити своє право він, позивач, позбавлений можливості. Укладення відповідачами договору іпотеки безпосередньо вплинуло на права інтереси та обов`язки позивача, який добросовісно надіявся про те, що стане власником нерухомого майна без будь-яких обтяжень на таке майна. Разом з тим, визнання права власності на нерухоме майно достатнім чином не поновить порушені права позивача, оскільки в такому випадку, в силу приписів ст. 23 Закону України «Про іпотеку», він стане іпотекодавцем. Враховуючи те, що він не надавав згоди на укладення 28.02.2019 року іпотечного договору між АТ «КБ Глобус» та ТОВ «Львівська Мрія», а тому вважає, що наявні підстави для визнання такого договору недійсним, що в свою чергу в повній мірі захистить його, позивача, порушені права як первинного інвестора спірного нерухомого майна.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 28.02.2022р. відкрито спрощене позовне провадження та справу призначено досудового розгляду по суті.

В матеріалах справи містяться письмові пояснення акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус", в яких зазначає, що попередній договір є припиненим, оскільки основний договір не укладений у строк (термін), встановлений у п.1.3 попереднього договору, а саме протягом ІІІ (третього) кварталу 2019 року. Зазначає, що припинення зобов"язання за попереднім договором внаслідок неукладення основного договору протягом встановленого попереднім договором строку унеможливлює спонукання до укладення основного договору в судовому порядку, виконання обов"язку в натурі чи виникнення основного договірного зобов"язання як правової підстави для виникнення в набувача права власності на майно. Крім того, зазначає, що договір іпотеки укладений відповідно до норм чинного законодавства, а позивачем не надано жодних допустимих та належних доказів як підстав для визнання його недійсним. Відтак, просить відмовити в позові в повному обсязі.

Третя особа у своїх письмових поясненнях просить відмовити в позові в повному обсязі, зазначає, що під час винесення постанови про арешт майна боржника, у приватного виконавця були достовірні відомості шодо права приватної власності товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська мрія" на паркомісце №89 загальною площею 18 кв.м., що розташоване у АДРЕСА_2 , відтак відсутні підстави для зняття арешту з майна.

В чергове судове засідання учасники судового процесу не прибули, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задоволити повністю.

Представник третьої очоби подала заяву про розгляд справи за відсутності третьої особи за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з неявкою учасників справи в судове засідання, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України,розгляд справипроведено судомза відсутностіосіб,які берутьучасть у справі,фіксування судовогопроцесу задопомогою звукозаписувальноготехнічного засобуне здійснювалося.

Дослідивши матеріали цивільної справи та з`ясувавши фактичні обставини, у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 27 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівська Мрія» та ОСОБА_1 укладено попередній договір купівлі-продажу паркомісця, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Антоновою В.І., зареєстрований в реєстрі за №2845.

Відповідно до п.1.1. договору продавець та покупець, за умови належного виконання покупцем зобов`язань, встановлених цим договором, зобов`язалися у майбутньому та на визначених цим договором умовах укласти і належним чином оформити у формі, яка встановлена чинним в Україні законодавством, договір купівлі-продажу паркомісця (основний договір). Предметом основного договору є продаж продавцем покупцю паркомісця, що має наступні характеристики: загальна площа 18 кв.м., АДРЕСА_1 .

Згідно п. 1.3. договору сторони зобов`язалися укласти основний договір протягом III кварталу 2019 року.

Відповідно до п.2.1. договору сторони погодили, що покупець зобов`язується сплатити продавцю забезпечувальний платіж, що дорівнює сумі коштів, яка в національній валюті України гривні складає 218142, 30 грн., що за курсом НБУ на день укладення цього договору становить 8000, 00 доларів США.

Позивач у своїй позовній заяві стверджує, що свої зобов"язанн за договором виконав своєчасно та в повному обсязі, сплативши відповідачеві обумовлену в п.2.1. договору суму коштів за паркомісце в розмірі 218142, 30 грн., що за курсом НБУ на день укладення цього договору становить 8000, 00 доларів США, що підтверджується актом звіряння.

Стаття 82 ЦПК України визначає перелік підстав звільнення від доказування.

Так, відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивачем до матеріалів справи долучено заочне рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 30 травня 2022 року у цивільній справі №449/521/22, відповідно до якого стягнено із Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська Мрія» на користь ОСОБА_1 сплачені на виконання попереднього договору купівлі- продажу паркомісця від 27.12.2018 р. кошти в розмірі 218 142, 30 грн., штраф в розмірі - 15 269, 96 грн., 3% річних в розмірі - 14 917,33 грн., а всього разом - 248 329, 59 грн. та судовий збір в розмірі 2481 грн.

Перемишлянським районнимо судом Львівської області встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов`язання перед ТзОВ "Львівська Мрія" виконав у повному обсязі сплативши забезпечувальний платіж, у сумі 218 142,30 грн., що за курсом НБУ на день укладання договору становить 8 000 доларів США, а в свою чергу ТзОВ "Львівська Мрія" свої зобов`язання перед ОСОБА_1 не виконало та не уклало основний договір протягом ІІІ кварталу 2019 року та не передало паркомісце за відповідним Актом прийому-передачі.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч.1 ст.627 ЦК України вказує на те, що відповідно достатті 6цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відтак, згідно загальних положень ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір єукладеним,якщо сторонив належнійформі досяглизгоди зусіх істотнихумов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Розділом 6 договору передбачені умови щодо строку дії договору.

Так, п.6.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту укладання основного договору, визначеноговідповідно до умов цього договору або до його розірвання (припинення) на умовах та в порядку, встановленому цим договором.

П.6.5 договору визначено, що договір вважатиметься сторонами розірваним (припиненим) належним чином, а зобов"язання такими, що виконані повністю, з моменту виконання сторонами всіх грошових зобов"язань, в тому числі зобов"язання щодо повернення покупцю грошових коштів наумовах та в порядку, визначених розділом 5 цього договору.

Відтак, зважаючи на наявність рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 30 травня 2022 року у цивільній справі №449/521/22 про стягнення коштів, сплачених на виконання попереднього договору та враховуючи умови самого попереднього договору, суд приходить до висновку, що такий є припиненим.

При цьому, суд враховує те, що стороною позивача не надано будь - яких доказів, які свідчать про те, що попередній договір є продовженим, або повністю виконаним шляхом укладення основного договору купівлі - продажу паркомісця.

Відповідно до ч.1 ст.35 Цивільногло кодексу України, попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Ч. 3 цієї статті вказує на те, що зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до статті 41Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Частиною першою статті 316ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна №299471460 від 14.02.2022р., власником паркомісця №89 загальною площею 18 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , є товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська мрія", право власності якого зареєстроване 29.02.2016р.

Позивачем до матеріалів справи не долучено доказів, які свідчать про те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська мрія" набуло право власності на даний об"єкт в порушення вимог чинного законодавства.

Позивачем не доведено наявність обгрунтованих підстав вважати, що товариством з обмеженою відповідальністю "Львівська мрія" порушені майнові права позивача на даний об"єкт, зважаючи на те, що кошти, які позивач сплатив за попереднім договором, йому повернені згідно рішення суду, в матеріалах справи відсутній основний договір та акт приймання - передачі, які свідчать про те, що позивачу передане паркомісце.

Статтею 81ЦПКУкраїни, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

28.02.2019р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Львівська Мрія», як власником паркомісця, та Акціонерним товариством «Комерційний Банк «Глобус» укладено іпотечний договір №669-1/ЮЗІ-19.

Згідно п. 1.1. іпотечного договору, предметом договору є, зокрема, паркомісце №89, загальною площею 18 кв.м., яке розташоване в АДРЕСА_2 .

За статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів. Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Так, відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Позивачем не доведено підстав визнання іпотечного договору недійсним, зважаючи на те, що такий укладений однією із сторін, яка є законним власником даного паркомісця.

Позивачем не доведено тієї обставини, що укладення договору іпотеки вплинуло на права та інтереси позивача, зважаючи на той факт, що попередній договір є припиненим, відтак у сторін відсутні будь - які взаємні права та обов"язки за цим договором.

Зі змісту іпотечного договору вбачається, що цей договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

За таких обставин, враховуючи те, що під час укладення договору іпотеки сторони дотримались вимог цивільного законодавства, а доводи позивача про визнання вказаного правочину недійсними, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, суд вважає, що позовна вимога про визнання договору іпотеки недійсним, необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Зважаючи на те, що в позивача відсутні будь - які майнові права на паркомісце №89, загальною площею 18 кв.м., яке розташоване в АДРЕСА_2 , безпідставними є позовні вимоги в частині зняття арешту на нерухоме майно, власником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська Мрія».

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 2Постанови пленумуВерховного судуУкраїни №14від 18грудня 2009року «Про судове рішення у цивільній справі»встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,може бутивизначено тількиу світліконкретних обставинсправи (рішенняЄСПЛ від18липня 2006року №63566/00«Проніна протиУкраїни (Proninav.Ukraine)»,§ 23).

На підставі викладеного, керуючись статями 43 44, 49; 259, 263 ЦПК України, суд, -

постановив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська мрія", Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус", з участю третьої особи - приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича про визнання права власності на нерухоме майно, визнання недійсним іпотечного договору та зняття арешту з майна відмовити за безпідставністю таких.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 : Львівська область, Перемишлянський район, с. В. Глібовичі, РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська мрія", юридична адреса: м. Київ, вул. Зоологічна, буд.4-А, оф. 139, код ЄДРПОУ 39005451.

Відповідач 2: Акціонерне товариство "Комерційний банк "Глобус", юридична адреса: м. Київ, пров. Куренівський, 19/5, код ЄДРПОУ 35591059;

Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Телявський Анатолій Миколайович, адреса місцезнаходження: м. Київв, вул. Поправки Юрія, буд.6, оф.26.

Суддя В. Кузь