Постанова

від 16.05.2023 по справі 465/1025/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/1025/22 Головуючий у1інстанції: Кузь В.Я.

Провадження № 22-ц/811/2593/22 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

при секретарі: О.О. Гай

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Львовіцивільну справуза апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 15 вересня 2022 року у справіза позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська мрія», Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус», з участю третьої особи - приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича про визнання права власності на нерухоме майно, визнання недійсним іпотечного договору та зняття арешту з майна,-

в с т а н о в и в:

16.02.2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська мрія», Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» про визнання права власності на нерухоме майно, визнання недійсним іпотечного договору та зняття арешту з майна.

Позов обґрунтовував тим, що 27 грудня 2018 року між ним та відповідачем було укладено попередній договір купівлі-продажу паркомісця, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Антоновою В.І., зареєстрований в реєстрі за №2845. Відповідно до п.1.1. договору продавець та покупець за умови належного виконання покупцем зобов`язань, встановлених цим договором, зобов`язувалися у майбутньому та на визначених цим договором умовах укласти і належним чином оформити у формі, яка встановлена чинним в Україні законом, договір купівлі-продажу паркомісця (основний договір). Предметом основного договору є продаж продавцем покупцю паркомісця, що має наступні характеристики: загальна площа 18 кв.м, АДРЕСА_1 . Згідно п. 1.3. договору сторони зобов`язувалися укласти основний договір протягом III кварталу 2019 року. Відповідно до п.2.1. договору сторони погодили, що покупець зобов`язується сплатити продавцю забезпечувальний платіж, що дорівнює сумі коштів, яка в національній валюті України гривні становить 218 142, 30 грн, що за курсом НБУ на день укладення цього договору становить 8000, 00 доларів США. Пунктом 3.3.2 договору передбачено, що продавець зобов`язаний укласти з покупцем основний договір у термін, місці та з дотриманням умов, встановлених цим договором. Зазначає, що він свої зобов`язання за договором виконав своєчасно та в повному обсязі, сплативши відповідачеві обумовлену в п.2.1. договору суму коштів за паркомісце в розмірі 218 142, 30 грн, що за курсом НБУ на день укладення цього договору становить 8000, 00 доларів США, що підтверджується актом звірки. Разом з тим, продавець ухилився від виконання зобов`язання щодо укладення основного договору протягом III кварталу 2019 року та не передав покупцю паркомісце за відповідним актом прийому-передачі. Більше того, всупереч умовам нотаріально посвідченого попереднього договору купівлі-продажу паркомісця від 27.12.2018 року, товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська Мрія» передало зазначене вище паркомісце в іпотеку Акціонерному товариству «Комерційний Банк «Глобус» згідно Іпотечного договору №669-1/ЮЗІ-19 від 28.02.2019 року. Спірне майно було введено в експлуатацію 29.02.2016 року, що підтверджується іпотечним договором (п. 1.2.22) та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав щодо запиту по реєстраційному номеру нерухомого майна. Враховуючи, що він повністю сплатив кошти за попереднім договором купівлі-продажу паркомісця на новозбудоване майно, вважає себе власником прав на це майно. Відтак, наявні правові підстави визнання за ним права власності на об`єкт інвестування, а саме паркомісце №89, загальною площею 18 кв.м, яке розташоване в АДРЕСА_2 . Укладення відповідачами договору іпотеки безпосередньо вплинуло на права, інтереси та обов`язки позивача, який добросовісно сподівався на те, що стане власником нерухомого майна без будь-яких обтяжень на таке майно. Разом з тим, визнання права власності на нерухоме майно достатнім чином не поновить порушені права позивача, оскільки в такому випадку згідно положень ст. 23 Закону України «Про іпотеку» він стане іпотекодавцем. Враховуючи те, що він не надавав згоди на укладення між АТ «КБ Глобус» та ТОВ «Львівська Мрія» іпотечного договору від 28.02.2019 року, вважає наявними підстави для визнання такого договору недійсним, що в свою чергу в повній мірі захистить його порушені права як первинного інвестора спірного нерухомого майна. Просив позов задоволити.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська мрія", Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус", з участю третьої особи - приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича про визнання права власності на нерухоме майно, визнання недійсним іпотечного договору та зняття арешту з майна відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .

Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, таким, що постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, що він, ОСОБА_1 , своєчасно та в повному обсязі виконав покладені на нього зобов`язання перед ТзОВ Львівська Мрія, сплативши забезпечувальний платіж у сумі 218 142,30 грн. Разом з тим, ТзОВ Львівська Мрія свої зобов`язання перед ним не виконало, не уклало основний договір протягом ІІІ кварталу 2019 року та не передало паркомісце за відповідним Актом прийому-передачі покупцю зазначеного нерухомого майна. Крім того, відповідач, знаючи про факт виконання позивачем умов попереднього договору купівлі-продажупаркомісцявід 27 грудня 2018 року, передало зазначене майно в іпотеку АТ «Комерційний банк «ГЛОБУС», яке перед укладенням договору іпотеки не здійснило жодних дій з метою перевірки у відповідних реєстрах факту укладення попереднього договору купівлі-продажу предмета іпотеки, що свідчить про недобросовісність сторін іпотечного договору.

Вважає висновок суду першої інстанції про повернення йому коштів, сплачених ним на виконання попереднього договору купівлі-продажупаркомісцявід 27 грудня 2018 року, на підставі рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 30 травня 2022 року у справі №449/521/22 необгрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки зазначене рішення суду боржником ТОВ «Львівська мрія» не виконано та ним до примусового виконання не пред`являлося.

Зазначає, що оскільки ним повністю сплачено кошти за попереднім договором купівлі-продажу паркомісця, наявні усі підстави для визнання за ним права власності на цей об`єкт інвестування. Покликається на ст.392 ЦК України та зазначає, що визнання за ним права власності на паркомісце № НОМЕР_1 , загальною площею 18 кв.м, яке розташоване в АДРЕСА_2 , є ефективним способом захисту його порушеного права.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

У засіданнісуду апеляційноїінстанції позивач ОСОБА_1 та йогопредставник ОСОБА_2 скаргу підтримали, просили скаргу задоволити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволити.

Представник приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А.М. - Шубак М.І. проти скарги заперечив, просив у задоволення скарги відмовити, рішення суду залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Згідно положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Відповідно до положень ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ч.1ст.509ЦК Українизобов`язаннямє правовідношення,в якомуодна сторона(боржник)зобов`язанавчинити накористь другоїсторони (кредитора)певну дію(передатимайно,виконати роботу,надати послугу,сплатити грошітощо)або утриматисявід певноїдії,а кредитормає правовимагати відборжника виконанняйого обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1ст.626ЦК України,договором єдомовленість двохабо більшесторін,спрямована навстановлення,зміну абоприпинення цивільнихправ таобов`язків.Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що27 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівська Мрія» та ОСОБА_1 укладено попередній договір купівлі-продажу паркомісця, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Антоновою В.І., зареєстрований в реєстрі за №2845.

Відповідно до п.1.1. договору продавець та покупець за умови належного виконання покупцем зобов`язань, встановлених цим договором, зобов`язувалися у майбутньому та на визначених цим договором умовах укласти і належним чином оформити у формі, яка встановлена чинним в Україні законом, договір купівлі-продажу паркомісця (основний договір). Предметом основного договору є продаж продавцем покупцю паркомісця, що має наступні характеристики: загальна площа 18 кв.м., АДРЕСА_1 .

Згідно п.1.3. договору сторони зобов`язувалися укласти основний договір протягом III кварталу 2019 року.

Відповідно до п.2.1. договору покупець зобов`язувався сплатити продавцю забезпечувальний платіж, що дорівнює сумі коштів, яка в національній валюті України гривні становить 218 142, 30 грн, що за курсом НБУ на день укладення цього договору становить 8000, 00 доларів США.

Встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов`язання перед ТзОВ "Львівська Мрія" виконав у повному обсязі, сплативши забезпечувальний платіж у сумі 218 142,30 грн, що за курсом НБУ на день укладання договору становило 8 000 доларів США, а ТзОВ "Львівська Мрія" в свою чергу свої зобов`язання перед ОСОБА_1 не виконало, не уклало основний договір протягом ІІІ кварталу 2019 року та не передало паркомісце за відповідним Актом прийому-передачі нерухомого майна покупцю.

Заочним рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 30 травня 2022 року у справі №449/521/22 задоволено позов ОСОБА_1 до ТзОВ Львівська Мрія про захист прав споживача, стягнуто із ТзОВ «Львівська Мрія» на користь ОСОБА_1 сплачені ним на виконання попереднього договору купівлі-продажу паркомісця від 27.12.2018 року кошти в сумі 218 142, 30 грн, штраф в розмірі - 15 269, 96 грн, 3% річних в розмірі - 14 917,33 грн, а всього разом - 248 329, 59 грн та судовий збір в розмірі 2481 грн.

Зазначене рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна №299471460 від 14.02.2022 року, власником паркомісця № НОМЕР_1 загальною площею 18 кв.м, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , є Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська мрія", право власності якого зареєстроване 29.02.2016 року.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на паркомісце № НОМЕР_1 , загальною площею 18 кв.м, яке розташоване в АДРЕСА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними доказами наявність обгрунтованих підстав вважати, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівська мрія" порушено майнові права ОСОБА_1 на зазначений об"єкт. Власником паркомісця №89є відповідач,докази,які бсвідчили проте,що ТзОВ "Львівськамрія"набуло правовласності наданий об"єктз порушеннямвимог чинногозакону вматеріалах справивідсутні. Крім того, районний суд врахував рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 30 травня 2022 року у справі №449/521/22, яким стягнуто із ТзОВ «Львівська Мрія» на користь ОСОБА_1 сплачені ним на виконання попереднього договору купівлі-продажу паркомісця від 27.12.2018 року кошти, що свідчить про його припинення без укладення основного договору купівлі-продажу спірного майна.

З таким висновком колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 23 січня 2018 року у справі № 2-2544/10, згідно якої припинення зобов`язанняз попередньогодоговору внаслідокнеукладення основногодоговору протягомвстановленого попереднімдоговором строку унеможливлює спонукання до укладення основного договору в судовому порядку, виконання обов`язку в натурі чи виникнення основного договірного зобов`язання як правової підстави для виникнення в набувача права власності на майно.

Колегія суддів також погоджується з висновком районного суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним іпотечного договору та зняття арешту з майна, виходячи з наступних мотивів.

Згідно ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів. Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Встановлено, що 28.02.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівська Мрія», як власником паркомісця, та Акціонерним товариством «Комерційний Банк «Глобус» укладено іпотечний договір№669-1/ЮЗІ-19.

Згідно п. 1.1. іпотечного договору предметом договору є, зокрема, паркомісце №89 загальною площею 18 кв.м, яке розташоване в АДРЕСА_2 .

Враховуючи, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що оспорюваний ним договір іпотеки укладено сторонами без дотриманням вимог, встановлених законом, а також доказів того, що за відсутності будь-яких майнових прав напаркомісце №89, загальною площею 18 кв.м, яке розташоване в АДРЕСА_2 , зазначеним договором порушено його права та інтереси, суд першоїінстанції дійшовправильного висновкупро відмовуу задоволенніпозовуОСОБА_1 про визнаннянедійсним іпотечногодоговору тазняття арештуз спірногомайна.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують. Підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 15 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 26 травня 2023 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра