Постанова

від 20.09.2022 по справі 642/3979/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 642/3979/20 Номер провадження 22-ц/814/1838/22Головуючий у 1-й інстанції Євтіфієв В.М. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Прядкіної О.В.,

суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,

секретаря: Ракович Д.Г.,

за участі: представників-адвокатів : позивача Кальченко Ю.О., відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши в режимі відеоконференції за допомогою програми EasyCone в м.Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Псилогос» про визнання дій протиправними та скасування державної реєстрації речових прав, визнання недійсним правочину, припинення права власності

третя особа: Державний реєстратор Департаменту реєстрації Харківської міської ради Шеховцова Маргарита Євгенівна

за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «Псилогос» та ОСОБА_4 в інтересах державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Шеховцової Маргарити Євгеніївни

на рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 30 листопада 2020 року, прийнятого під головуванням судді Євтіфієва В.М. в м.Харкові,

в с т а н о в и в :

У серпні 2020 року адвокат Кальченко Ю.О. в інтересах ОСОБА_2 звернулась до районного суду з даною позовною заявою.

Вказувала, що ОСОБА_2 перебував у шлюбі із ОСОБА_3 з 03.11.2000 року, під час якого вони за спільні кошти подружжя побудували двоповерховий індивідуальний житловий будинок загальною площею 351,9 кв.м. по АДРЕСА_1 , право власності на який було визнано за ОСОБА_3 .

У кінці вересня 2017 року ОСОБА_2 виявив, що замки на всіх дверях будинку змінено та довідався, що власником будинку є ТОВ «Псилогос», до якого в якості внеску до статутного капіталу ОСОБА_3 внесла житловий будинок, який 18.09.2017 року зареєстровано за товариством.

Вважаючи порушеними права позивача на об`єкт спільного сумісної власності подружжя, просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Шеховцової М.Є. про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень індексний номер: 37134844 від 18.09.2017 р.; визнати недійсним правочин щодо внесення ОСОБА_3 вказаного житлового будинку в якості майнового внеску до статутного капіталу ТОВ «Псилогос», оформленого Актом № 1 прийому-передачі цього будинку та припинити право власності ТОВ «Псилогос» на зазначений житловий будинок.

Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 30 листопада 2020 року повністю задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 .

Визнані дії державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Шеховцової Маргарити Євгенівни про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень індексний номер: 37134844 від 18.09.2017 р., противоправними.

Скасовано рішення державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Шеховцової Маргарита Євгенівни про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень індексний номер: 37134844 від 18.09.2017р.

Визнано недійсним правочин щодо внесення ОСОБА_3 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 літ. А-2, в якості майнового внеску до статутного капіталу ТОВ «Псилогос», оформленого Актом № 1 прийому-передачі житлового будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 351, 9 кв.м та житловою площею 144, 8 кв. м. від 18.08.2017 р.

Припинено право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Псилогос» (код ЄДРПОУ 41529334) на житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 351, 9 кв.м та житловою площею 144, 8 кв. м.

Рішення оскаржили ТОВ «Псилогос» та ОСОБА_4 в інтересах державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Шеховцової Маргарити Євгеніївни, які кожен окремо в апеляційних скаргах, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

ТОВ «Псилогос» в апеляційній скарзі, зокрема зазначає, що ОСОБА_2 захистив своє право шляхом подання зустрічного позову до ОСОБА_3 в іншій справі, в якій Верховним Судом 29 січня 2020 року залишено в силі рішення районного суду про стягнення із ОСОБА_3 половини вартості внеску до статутного капіталу товариства у розмірі 3 944 850 грн.

Представник державного реєстратора в апеляційній скарзі вказує на те, що житловий будинок по АДРЕСА_1 , був зареєстрований за єдиним власником - ОСОБА_3 , що дало підстави для передачі нею цього майна до статутного капіталу ТОВ «Псилогос», за яким і обгрунтовано здійснена реєстрація права власності.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Кальченко Ю.О. вважає рішення районного суду вірним та просить залишити його без змін.

Розпорядженням Верховного суду України від 25.03.2022 року №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність Харківського апеляційного суду. Справу передано на розгляд до Полтавського апеляційного суду.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційних скарг з таких підстав:

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 03 листопада 2000 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено шлюб, зареєстрований міським відділом РАГС м. Харкова, про що зроблено актовий запис за № 1857.

Рішенням XXXV сесії Харківської міської ради IV скликання від 27.04.2005 р. «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» ОСОБА_3 отримала у приватну власність земельну ділянку площею 904,91 кв.м. по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

На вказаній вище земельній ділянці за спільні кошти подружжя було побудовано двоповерховий індивідуальний житловий будинок загальною площею 351,9 кв.м. Право власності на даний будинок було визнано за ОСОБА_3 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харкова № 2-3020/07 від 16 липня 2007 року. Даним рішенням було встановлено, що на час придбання земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який проти будівництва житлового будинку не заперечував, про що повідомив суд письмово.

У подальшому ОСОБА_3 звернулася з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 та поділ майна.

У вересні 2017 року позивач довідався, що право власності на вказаний житловий будинок було перереєстровано за ТОВ «Псилогос».

Як вбачається з протоколу № 1 Установчих зборів Засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Псилогос» та акту прийому-передачі № 1 від 18 серпня 2017 року, ОСОБА_3 у якості внеску до статутного капіталу ТОВ «Псилогос» було внесено житловий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 351,9 кв.м. та житловою площею 144,8 кв.м., який їй належить на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харкова № 2-3020/07 від 16 липня 2007 року.

У зв`язку з цим 13 вересня 2018 року представником за довіреністю ТОВ «Псилогос» Бобровською О.В. було подано заяву за реєстраційним номером 24139547 для проведення державної реєстрації права власності на зазначений житловий будинок.

Як зазначено у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 97655749 від 18 вересня 2017 року підставою виникнення права власності у ТОВ «Псилогос» на зазначений будинок стали протокол Установчих зборів Засновників ТОВ «Псилогос» номер №1 від 15 серпня 2018 року та акт прийому-передачі № 1 від 18 серпня 2017 року.

Рішенням державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Шеховцової М.Є. про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень індексний номер: 37134844 від 18 вересня 2017 року, право власності на житловий будинок було зареєстровано за ТОВ «Псилогос».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реєстрація права власності на житловий будинок, літ «А-2» з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , була здійснена з грубим порушенням норм, встановлених чинним законодавством, а саме Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ від 25.12.2015 р. № 1127.

Так, зазначений житловий будинок є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому самовільна передача ОСОБА_3 будинку до статутного капіталу ТОВ «Псилогос» без згоди співвласника - чоловіка власниці житлового будинку, є такою, що суперечить положенням ст.369 ЦК України, що тягне визнання недійсним даного правочину.

Колегія суддів погоджується з даним висновком.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316,317,319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі (земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення), обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації відповідно до ст.182 ЦК України та ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном.

Розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Відповідно до ч.1 ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

У ст.60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і ст. 368 ЦК України.

Частиною першою ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

По даній справі встановлено, що спірний будинок набутий відповідачкою за час шлюбу з позивачем, який не заперечував цієї обставини, що про зазначено в рішенні Ленінського районного суду м. Харкова від 16 липня 2007 року ( т.1, а.с.36-38).

Здійснюючи реєстрацію спірного будинку за ТОВ «Псилогос» за результатами передачі будинку до статутного капіталу цього товариства, державний реєстратор всупереч положенням п.48 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ( в редакції станом на час вчинення реєстраційної дії) не витребував письмової згоди всіх співвласників (у разі, коли передача здійснюється щодо майна, що перебуває у спільній власності).

Отже, відсутність письмової згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя- ОСОБА_2 ) на внесення спільного майна до статутного капіталу товариства позбавляє співвласника, який вчинив таку дію, необхідних повноважень на вчинення будь-яких дій щодо розпорядження спільним майном та відповідно до ч.4 ст.369, ст. 215 ЦК України дає право іншому співвласнику заявити вимогу про скасування рішень про державну реєстрацію права власності на це майно та є належним способом захисту за змістом ст.16 цього ж Кодексу.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеним в постановах Верховного Суду від 07.08.2019 р. у справі № 167/489/17, від 12.06.2019р. у справі № 927/352/18.

Тобто якщо майно, яке є спільною сумісною власністю, передано до статутного фонду ТОВ без згоди іншого співвласника, то наявність цих обставин свідчить про невідповідність акту про передачу майна актам цивільного законодавства, що є підставою для визнання такого правочину недійсним відповідно до положень частини першої статті 203, частини першої статті 205 ЦК України.

Не може бути прийнято до уваги вказівка в апеляційній скарзі ТОВ «Псилогос» на наявність рішення Верховного Суду від 29 січня 2020 року, яким залишено в силі рішення районного суду про стягнення із ОСОБА_3 половини вартості внеску до статутного капіталу товариства у розмірі 3 944 850 грн., так як у даній справі позивач звернувся з позовом на захист своїх прав, оскаржуючи правочин, вчинений іншим з подружжя без його згоди та, як наслідок цих дій, безпідставну реєстрацію речових прав на майно за юридичною особою - ТОВ «Псилогос».

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі товариства на деякі постанови Верховного Суду, так як правовідносини у зазначених як приклади справах та у справі, яка переглядається, не є подібними.

При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Доводи апеляційної скарги представника державного реєстратора також не спростовують висновків районного суду та не доводять факту дотримання Шеховцовою М.Є. положень п.48 названого Порядку.

Таким чином, доводи апеляційних скарг про необґрунтованість оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються наявними у справі доказами.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційних скаргах.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Псилогос» та ОСОБА_4 в інтересах державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Шеховцової Маргарити Євгеніївни залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 30 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21.09.2022 року.

Головуючий суддя О.В. Прядкіна

Судді: С.Б. Бутенко

О.І. Обідіна