Постанова

від 19.09.2022 по справі 198/348/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6016/22 Справа № 198/348/21 Суддя у 1-й інстанції - Гайдар І.О. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді 1/3 частки нерухомого майна, зокрема, земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,5490 га, кадастровий номер - 1225988500:01:001:0167, яка належала померлому в порядку спадкування та житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Починаючи з 2001 року і по день смерті ОСОБА_3 та позивачка проживали однією сім`єю як чоловік та дружина, вели спільне господарство, дбали одне про одного, мали взаємні права та обов`язки, разом виховували доньку позивачки.

На момент смерті спадкодавця позивачка була зареєстрована та проживала разом з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 звернулась до Юр`ївської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини як спадкоємиця четвертої черги спадкування за законом, однак нотаріус постановою від 30 липня 2021 року відмовив у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що відсутні документи, які б підтверджували родинні відносини між спадкодавцем та позивачкою.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 змушена звернутись до суду та просить встановити факт того, що вона проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 2001 року та до моменту смерті.

Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що в ході судового розгляду не знайшов підтвердження той факт, що позивачка з 2001 року до дня смерті спадкодавця ОСОБА_3 проживала з останнім однією сім`єю. Крім того, позивач звернувся до суду не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовною заявою, тому що ОСОБА_2 у цій справі є неналежним відповідачем, на відміну від Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (органу місцевого самоврядування, що здійснює повноваження за місцезнаходженням спадкового нерухомого майна).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Новокодацьким районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 28 листопада 2020 року (том 1, а.с. 10).

Після його смерті відкрилась спадщина, розташована на території колишньої Шандрівської сільради Юр`ївського району Дніпропетровської області, у вигляді 1/3 частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,5490 га, кадастровий номер - 1225988500:01:001:0167, та 1/3 частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,5460 га, кадастровий номер - 1225988500:01:001:0168. Вказане майно належало ОСОБА_3 на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом, виданих Юр`ївською державною нотаріальною конторою 05 лютого 2020 року (том 2, а.с. 88-89, 106, 108).

Як виходить зі спадкової справи № 25/2021, заведеної Юр`ївською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області після смерті ОСОБА_3 , інформація про заповіти, спадкові договори та видані свідоцтва про право на спадщину після смерті останнього відсутня, з заявою про прийняття спадщини звернулась лише позивачка ОСОБА_1 (том 1, а.с. 117-128).

Відповідач у справі, рідний брат померлого ОСОБА_2 (том 2, а.с. 50) не скористався своїм правом на прийняття спадщини та не подавав відповідну заяву до органів нотаріату.

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд обґрунтовано виходив з того, що в ході судового розгляду не знайшов підтвердження той факт, що позивачка з 2001 року до дня смерті спадкодавця ОСОБА_3 проживала з останнім однією сім`єю. Крім того, позивач звернувся до суду не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовною заявою, тому що ОСОБА_2 у цій справі є неналежним відповідачем, на відміну від Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (органу місцевого самоврядування, що здійснює повноваження за місцезнаходженням спадкового нерухомого майна).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів:

а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем;

б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач та відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава. У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, суд відмовляє в позові до неналежного відповідача з цієї підстави і не повинен робити інших висновків, щодо обставин справи не пов`язаних із встановленням належності відповідача.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування", відповідачами у справі про спадкування є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Крім того, статтею 1277 ЦК України визначено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Таким чином, у справах про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем у разі наявності спору, належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Доводи апеляційної скарги про те, що нею було фактично подано не позовну заяву, а заяву про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а тому суд повинен був розглянути справу в порядку окремого позовного провадження, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки ОСОБА_1 звернулась до суду саме із позовною заявою в загальному провадженні, а тому суд розглянув позов у відповідності до норм чинного процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що нею були надані всі необхідні докази, на підтвердження позовних вимог, колегія суддів відхиляє, оскільки належних та допустимих доказів проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

З`ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко