Постанова

від 06.09.2022 по справі 914/3719/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2022 р. м. Львів Справа №914/3719/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІ.Б. Малех

суддівВ.М. Гриців

О.В. Зварич

секретар судового засіданняЗалуцький Д.Т.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства Благоустрій Янів, б/н від 11.05.2022 (вх. № апеляційного суду 01-05/1034/22, 01-05/1048/22, 01-05/1049/22 від 16.05.2022)

на рішення Господарського суду Львівської області від 29.03.2022 (суддя Трускавецький В.П., повний текст рішення складено та підписано 08.04.2022, м. Львів)

у справі №914/3719/21

за позовом Фізичної особи-підприємця Чікеля Володимира Михайловича, смт. Шкло, Яворівський район, Львівська область

до відповідача Комунального підприємства Благоустрій-Янів, смт. Івано-Франкове, Яворівський район, Львівська область

про стягнення 458'877,62 грн. заборгованості, 7'303,36 грн. трьох відсотків річних, 38'986,58 грн. пені та 15'391,45 грн. інфляційних втрат

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Жиравецький Т.М. адвокат (ордер серія ВС №1097487 від 15.06.2022);

від відповідача: не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 Фізична особа підприємець Чікель Володимир Михайлович подав на розгляд Господарського суду Львівської області позовну заяву до Комунального підприємства Благоустрій-Янів про стягнення 458'877,62 грн. заборгованості, 7'303,36 грн. трьох відсотків річних, 38'986,58 грн. пені та 15'391,45 грн. інфляційних втрат.

Дані позовні вимоги мотивовано тим, що позивач надавав відповідачу послуги з вивезення твердих побутових відходів більше чотирьох років (спірний період до червня 2021 року), при цьому вказує, що надання таких послуг підтверджується укладеними між сторонами договорами та актами здачі-приймання робіт (надання послуг). Станом на 16.09.2021 заборгованість відповідача склала 458877,62 грн., яка в добровільному порядку не сплачена. За неналежне виконання грошових зобов`язань позивачем нараховано відповідачу пеню, три відсотки річних та інфляційні втрати. Правовими підставами позову визначено норми ст. ст. 509, 530, 625 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.03.2022 року у справі №914/3719/21 позовні вимоги задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 45887777,62 грн. заборгованості, 7303,36 грн. три відсотки річних, 15391,45 грн. інфляційні втрати, 38986,58 грн. пені та 7808,39 грн. у відшкодування судових витрат на оплату судового збору.

Дане рішення мотивовано тим, що між сторонами було укладено ряд договорів про надання послуг із вивезення твердих побутових відходів, які є подібними. Впродовж 2017, 2018, 2019, 2020 та січень-червень 2021 років позивач надавав, а відповідач прийняв надані послуги, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за вищевказані роки. Однак, відповідач в свою чергу не належно виконував вимоги договорів, щодо оплати за надані послуги, в зв`язку з чим утворилась заборгованість станом на 01.07.2021 в сумі 468'877,27 грн., яка підтверджується актом звірки, підписаним обома сторонами і яка в добровільному порядку не погашена. Відповідно до чого судом визнано обґрунтованою вищевказану суму і стягнено таку в примусовому порядку. На підставі ст. 625 ЦК України та положень п. 6.1. договору 3 позивачем нараховано 7303,36 грн. три відсотки річних, 15391,45 грн. інфляційні втрати та 38986,58 грн. пені, правильність нарахування яких суд першої інстанції перевірив та задоволив такі до стягнення в примусовому порядку. При винесенні даного рішення суд першої інстанції керувався положеннями ст. ст. 11, 509, 626, 625, 628, 901 ЦК України та ст. ст. 3, 230 ГК України.

Відповідач КП «Благоустрій Янів», не погодившись з винесеним рішення подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що таке прийнято з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:

-договори, що укладались не відповідають вимогам типового договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами;

-позивач не являвся виконавцем послуг , оскільки у встановленому порядку не був визначений органом місцевого самоврядування

-наявна відсутність у позивача належно затвердженого тарифу за вивезення твердих побутових відходів.

Дані обставини, на думку скаржника, є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, а відтак просить прийняти нове рішення про відмову в позові.

Позивач ФОП Чікель В.М., у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи такої, вказуючи на те, що протягом усього періоду здійснення господарських операцій між КП «Благоустрій Янів» та ФОП Чікелем В.М., відповідачу було відомо про існування договорів №6/17 від 2017, №9/18 від 02.01.2018 та №7/20 від 02.01.2020, які підписані відповідачем , а підписи скріплені печаткою. Також, зауважує, що жодних зауважень, щодо змісту та положень договорів від відповідача за весь період здійснення господарських операцій не надходило, а питання про відповідність таких договорів вимогам Типового договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами постало вже по факту, коли виникла заборгованість. Вищевказані договори укладені відповідно до чинного законодавства і не визнавались недійсними, а отже є такими , що породжують права та обов`язки, що ними встановлені. Також звертає увагу на те, що за 2020 рік та з січня по червень 2021 року, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписані зі сторони позивача та відповідача з проставленням їхніх печаток, без зауважень і жодних питань, щодо формування тарифу на оплату чи обсягу наданих послуг у відповідача не виникало, що свідчить про те, що позивач належним чином надавав послуги із вивезення побутових відходів за договором. Зазначає також про те, що сторонами укладалась додаткова угода № 1 до договору №7/20 про надання послуг із вивезення твердих побутових відходів від 02.01.2020 від 01.04.2021, якою вносились зміни, щодо вартості послуг. Відповідно до цього, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач, у відповіді на відзив, заперечив доводи відзиву, з підстав, які наводились ним в апеляційній скарзі та просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

01.09.2022 від представника позивача в канцелярію суду поступили письмові пояснення у справі, в яких останній заперечує доводи апеляційної скарги та просить рішення Господарського суду Львівської області від 29.03.2022 у даній справі залишити без змін.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.06.2022 (головуючий суддя Малех І.Б.,судді Гриців В.М., Зварич О.В.) поновлено КП «Благоустрвій Янів» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 29 березня 2022 року у справі №914/3719/ 21 та відкрито апеляційне провадження за такою. Зупинено дію рішення Господарського суду Львівської області від 29.03.2022 у справі №914/3716921 до вирішення справи Західним апеляційним господарським судом. Витребувано матеріали справи №914/3719/21 в Господарського суду Львівської області.

09.06.2022 в канцелярію апеляційного суду поступили матеріали справи №914/37169/21.

В подальшому, ухвалою суду від 13.06.2022 призначено розгляд справи №914/3719/21 в судове засідання на 06.07.2022.

Ухвалою суду від 06.07.2022 розгляд справи відкладено в судове засідання на 03.08.2022 в якому оголошено перерву до 07.09.2022 до 10 год. 35 хв.

В судове засідання 07.09.2022 з`явився представник позивача, який заперечив доводи апеляційної скарги з мотивів, наведених у відзиві та письмових поясненнях. Пояснення представника відповідача були заслуханні попередньому судовому засіданні.

Станом на 07.09.2022 додаткових доказів та клопотань про відкладення розгляду справи не поступало, а відтак судова колегія ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, відзивом та письмовими поясненнями, заслухавши пояснення представників сторін в попередньому судовому засіданні, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області від 29 березня 2022 року у справі №914/3719/21 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Обставини справи:

Між Фізичної особою-підприємцем Чікелем Володимиром Михайловичем (виконавець за договорами) та Комунальним підприємством «Благоустрій-Янів» (споживач за договорами) було укладено декілька договорів про надання послуг із вивезення твердих побутових відходів, які за своїм змістом є подібними, а саме: договір №6/17 про надання послуг із вивезення твердих побутових відходів (надалі - договір 1) від 2017 року; договір № 9/18 про надання послуг із вивезення твердих побутових відходів (надалі - договір 2) від 02.01.2018 та договір №7/20 про надання послуг із вивезення твердих побутових відходів (надалі - договір 3) від 02.01.2020 та додаткова угода №1 до вказаного договору 3 від 01.04.2021.

За умовами вищевказаних договорів 1, 2 та 3, виконавець надає споживачеві послуги із збирання та вивезення твердих побутових відходів, накопичених у споживача, а споживач оплачує надані йому послуги (пункти 1.1.). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги із збирання та вивезення побутових відходів вноситься не пізніше десятого числа наступного за розрахунковим місяцем, в розмірі фактично наданих послуг (пункти 3.1.).

За 2017 рік позивач надав, а відповідач прийняв надані послуги на загальну суму 605'704,48 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за 2017 рік. Дані акти підписані зі сторони позивача з проставленням його печатки.

За 2018 рік позивач надав, а відповідач прийняв надані послуги на загальну суму 1'018'078,14 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за 2018 рік, які підписані зі сторони позивача з проставленням його печатки.

За 2019 рік позивач надав, а відповідач прийняв надані послуги на загальну суму 995'766,53 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за 2019 рік. Дані акти підписані зі сторони позивача з проставленням його печатки.

За 2020 рік позивач надав, а відповідач прийняв надані послуги на загальну суму 1'191'730,12 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за 2020 рік, які підписані зі сторони позивача та відповідача з проставленням їхніх печаток, без зауважень.

За січень - червень 2021 року позивач надав, а відповідач прийняв надані послуги на загальну суму 584'490,96 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за 2021 рік. Долучені акти підписані зі сторони позивача та відповідача з проставленням їхніх печаток, без зауважень.

Свій обов`язок з оплати впродовж 2017 - 2021 років відповідач виконував частково, що підтверджується копією банківської виписки позивача, яка наявна в матеріалах справи. Крім того, з вказаної банківської виписки, зокрема, перших трьох рядків з`ясовано, що у січні та лютому 2017 року був оплачений рахунок за грудень 2016 року № СФ-0000530 від 31.12.2016 за вивіз сміття. Доказів, які підтверджували протилежне відповідачем суду не надано, ні суду першої, ні апеляційної інстанцій.

Згідно з актом звірки підписаним між сторонами без зауважень (зі сторони відповідача головним бухгалтером Артимович), станом на 01.07.2021 заборгованість відповідача складає 468'877,27 грн., яка в добровільному порядку не погашена.

Згідно розрахунку позивача останнім відповідно до вимог ст. 625 ЦК України та п. 6.1. договору 3 нараховано 7303,36 грн. три відсотки річних, 15391,45 грн. інфляційних втрат та 38986,58 грн. пені.

Відповідно до цього, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з чим не погодився відповідач.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно вимог ч.1-2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства , звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 626 Цивільного кодексу України регламентовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно положень ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ст. 901 ЦК України) .

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до пункту 3.1. Договорів 1 - 3 розрахунком періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги із збирання та вивезення побутових відходів вноситься не пізніше десятого числа наступного за розрахунковим місяцем, в розмірі фактично наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів та обставин справи позивач надавав відповідачу послуги із збирання та вивезення твердих побутових відходів впродовж тривалого періоду, більше чотирьох років. Спірним періодом в даній справі є 2017 - червень 2021 роки. За вказаний період позивачем надано послуг на загальну суму 4'395'770,23 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг).

Судом першої інстанції вірно відмічено, що факт підписання актів за період 2017 - 2019 років лише стороною позивача, свідчить про те, що такий визнає останні належними та допустимими доказами, адже відповідачем, що до звернення до суду такі були оплаченими у повному обсязі, що свідчить про вчинення дій на підтвердження відповідних фактів. Вказана позиція, щодо вчинення однією стороною дій, щодо часткової оплата є визнанням факту погодження/прийняття/тощо від іншої сторони товару/послуги, що надавалась/виконувалась між цими сторонами.

Отже, кореспондуючий обов`язок з оплати за спірний період відповідач виконав частково у 3'936'892,61 грн., що підтверджується копією банківської виписки, яка наявна в матеріалах справи. Предметним є і факт здійснення відповідачем сплат із вказанням призначення платежу за конкретний розрахунковий період, який зараховувався відповідно до призначення платежу. Також, з аналізу банківської виписки та пояснень представника позивача з`ясовано, що частину платежів було сплачено з вказанням реквізитів первинних документів, у призначенні платежу, які вже були оплачені повністю, тому відповідні оплати зараховувались за періоди у хронологічному порядку виникнення боргу.

Відповідно до цього, місцевим господарським судом зроблено обґрунтований висновок про обґрунтованість позовних вимог, в частині стягнення 458 8778,62 грн. заборгованості та правомірно задоволено такі до стягнення в примусовому порядку.

У відповідності до вимог статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 6.1. Договору 3 встановлено, що споживач несе відповідальність: у випадку прострочення сплати за надані послуги; споживач зобов`язаний сплатити на користь виконавця повну суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивачем нараховано 38'986,58 грн. пені, яка обґрунтовано задоволена до стягнення, оскільки є правильною.

У відповідності до положень статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 7'303,36 грн. три відсотки річних та 15'391,45 грн. інфляційних втрат, які правомірно задоволенні до стягнення

Розмір стягнення пені, інфляційних та 3% річних, як вбачається з апеляційної скарги скаржник не заперечує

Щодо доводів апеляційної скарги , суд апеляційної інстанції вказує, що договори по яких здійснювалось надання послуг недійсними в судовому порядку не визнавались, а відтак, є такими, що породжують права та обов`язки , що встановлені ними. Крім цього, слід зазначити, що відповідач неодноразово здійснював оплати за послуги за договорами, які вважає неукладеними, що підтверджується банківською випискою за період від 01.01.2017 по 25.11.2021, копія якої знаходиться в матеріалах справи. Відповідно до цього, своїми діями відповідач підтверджує наявність договірних відносин із позивачем, зокрема і шляхом вчинення дій на виконання договору, а саме виконання свого обов`язку як замовника, щодо оплати наданих послуг. Щодо неналежно затвердженого тарифу то дане не може братись до уваги, з огляду на те, що положеннями договорів чітко встановлено обсяги, режими, терміни та вартість наданих послуг.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Львівської області ухвалив рішення від 29 березня 2022 року у справі №914/3719/21, з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, рішення Господарського суд Львівської області від 29 березня 2022 року у справі №914/3719/21 належить залишити без змін, апеляційну скаргу КП «Благоустрій Янів» - без задоволення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Комунального підприємства Благоустрій Янів, б/н від 11.05.2022 (вх. № апеляційного суду 01-05/1034/22, 01-05/1048/22, 01-05/1049/22 від 16.05.2022) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 29 березня 2022 року у справі №914/3719/21 - залишити без змін.

3.Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Комунальне підприємство «Благоустрій Янів».

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

5.Матеріали справи №914/3719/21 повернути Господарському суду Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 20.09.2022.

Головуючий суддяІ.Б.Малех

СуддяВ.М.Гриців

СуддяО.В.Зварич