Постанова

від 21.09.2022 по справі 910/18323/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2022 р. Справа№ 910/18323/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Разіної Т.І.

Тарасенко К.В.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-Небокрай"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 (повний текст 06.07.2022)

у справі № 910/18323/21 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-небокрай"

про стягнення 27 457, 55 грн,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-небокрай" про стягнення 27 457,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договорами № 1310262-03 на постачання теплової енергії від 25.03.2016 та № 1310262-03 від 28.01.2021 на постачання теплової енергії.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 позовні вимоги задоволено частково. Вирішено стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-небокрай" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" суму основного боргу у розмірі 23 186,11 грн, 3% річних у розмірі 1430,84 грн, інфляційні у розмірі 2839,05 грн та судовий збір у розмірі 2269,87 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-Небокрай" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 у справі № 910/18323/21 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не повністю встановлено обставини, які мали значення для справи, допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, на думку відповідача, ні в облікових картах, ні в довідках про нарахування за теплову енергію, ні у відомостях обліку споживання теплової енергії, доданих позивачем до позовної заяви та на які посилається суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні як на належні та допустимі докази, не зазначено яким чином здійснювалося нарахування спожитої теплової енергії (обсяги загального споживання теплової енергії за мінусом обсягів споживання теплової енергії, визначені за приладами обліку споживачів з урахуванням витрат теплової енергії на опалення місць загального користування та відповідно залишок обсягу спожитої теплової енергії пропорційно його договірним навантаженням).

Таким чином, відповідач вважає недоведеним факт існування боргу за постачання теплової енергії у період з листопада 2017 року - по квітень 2018 року відповідно до умов договору № 1310262-03 від 25.03.2016 на загальну суму 6536,89 грн, а також за період з жовтня 2018 - по квітень 2021 в сумі 16 649,22 грн.

З урахуванням викладеного, на думку відповідача стягнення 3 % річних та інфляційних є незаконними та необґрунтованими.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів викладених у апеляційні скарзі, позивач наголошує на тому, що на підтвердження факту споживання у спірний період теплової енергії позивачем надано до суду облікові картки, які містять інформацію про обсяги та вартість спожитої відповідачем теплової енергії для потреб опалення, та корінці нарядів на підключення/відключення теплової енергії до будинку за адресою: м. Київ, вул. Мішуги, буд. 3.

За таких обставин, позивач вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки доводи відповідача спростовуються матеріалами справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2022, апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-Небокрай" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 у справі № 910/18323/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Разіна Т.І., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/18323/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-Небокрай" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 у справі № 910/18323/21. Вирішено апеляційний перегляд оскаржуваного рішення здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

25.03.2016 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (енергопостачальна організація) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-небокрай" (абонент) укладено договір № 1310262-03 на постачання теплової енергії (надалі також - договір № 1310262-03 від 25.03.2016), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 2.2.1 договору № 1310262-03 від 25.03.2016 енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію на потреби опалення та вентиляції в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до договору.

У п. 5.1 договору № 1310262-03 вказано, що облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Відповідно до пунктів 5.4, 5.5 договору №1310262-03 від 25.03.2016 при відсутності приладу обліку або виходу його з ладу кількість теплової енергії, що відпущена абоненту, визначається енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом.

У випадку підключення абонента без приладів обліку теплової енергії до системи опалення, обладнаної будинковим приладом обліку, - від загального споживання теплової енергії, визначеної за приладами обліку, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені за приладами обліку споживачів, з урахуванням витрат теплової енергії на опалення місць загального користування, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється абоненту - пропорційно його договірним навантаженням.

Згідно з п. 8.1 договору № 1310262-03 від 25.03.2016 цей договір набуває чинності з 01.10.2015 та діє до 15.05.2016.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією з сторін (п. 8.4 договору №1310262-03 від 25.03.2016).

Відповідно до п. 4 додатку №4 до договору №1310262-03 від 25.03.2016 "Порядок розрахунків за теплову енергію" абонентам, що не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом тепловою енергією сплачується ним самостійно не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

У додатку № 8 до договору №1310262-03 від 25.03.2016 визначено, що постачання теплової енергії здійснюється до приміщення, опалювальною площею 51,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мішуги, буд. 3, № 68 (офіс).

11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (кредитор) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (новий кредитор) укладено договір №601-18 про відступлення права вимоги (цесії) (надалі також - договір № 601-18 від 11.10.2018), відповідно до умов якого кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (споживачі) щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями) як такий, що підлягає стягненню із споживача (споживачів) на загальну суму 497554936,91 грн станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору та коригувань платежів.

Відповідно до п. 1.2 договору №601-18 від 11.10.2018 перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в Додатку №1 до цього договору. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами Додатку №1 до цього договору.

Згідно з п. 1.3 договору №601-18 від 11.10.2018 з укладенням цього договору кредитор відступає, а новий кредитор набуває права вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені у Додатку №1 до цього договору.

В рахунок оплати за відступлене право вимоги за цим договором на суму 497 554 936,91 грн новий кредитор прийняв 497 554 936,91 грн боргових зобов`язань кредитора перед ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що становить частину суми боргового зобов`язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/7807/18 (п. 2.1 договору №601-18 від 11.10.2018).

Як вбачається з додатку №1 до договору №601-18 від 11.10.2018 (Перелік споживачів теплової енергії та зобов`язань, право вимоги яких відступається) новому кредитору (Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго") були передані права вимоги до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-небокрай" (номер договору (особового рахунку) 1310262-03) на суму 6536,89 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором №1310262-03 від 25.03.2016 в частині оплати спожитої у період з листопада 2015 року - по квітень 2018 року теплової енергії, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 6536,89 грн, право на стягнення якої до позивача перейшло на підставі договору №601-18 від 11.10.2018.

Крім того, у зв`язку з простроченням виконання відповідачем обов`язку з оплату за спожиту теплову енергію за договором №1310262-03 від 25.03.2016 позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 556,08 грн та інфляційні у розмірі 112435 грн.

Також, за твердженням позивача, 28.01.2021 між ним та відповідачем було укладено договір №1310262-03 на постачання теплової енергії (надалі також - Договір №1310262-03 від 28.01.2021), за яким позивачем належним чином поставлялась відповідачу теплова енергія період з жовтня 2018 року - по квітень 2021 року.

Однак, відповідач не здійснив оплату спожитої у цей період теплової енергії, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 16 649,22 грн.

Окрім цього, у зв`язку з простроченням виконання відповідачем обов`язку з оплату за спожиту теплову енергію за договором №1310262-03 від 28.01.2021 позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 позовні вимоги задоволено частково. Вирішено стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-небокрай" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" суму основного боргу у розмірі 23 186,11 грн, 3% річних у розмірі 1430,84 грн, інфляційні у розмірі 2839,05 грн та судовий збір у розмірі 2269,87 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості по комунальним платежам, а саме за теплопостачання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суди дійшли вірного висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання житлово-комунальних послуг.

Основні засади господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що до житлово-комунальних послуги віднесені зокрема: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

У відповідності до норм ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Нормами ч.ч. 1-3 ст. 32 "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Як вбачається з розрахунку основного боргу за теплову енергію, долученого позивачем до позовної заяви, заборгованість відповідача за договором №1310262-03 від 25.03.2016 у сумі 6536,89 грн виникла у період з листопада 2017 року - по квітень 2018 року (за листопад 2017 року відповідачу було нараховано ПАТ "Київенерго" вартість послуг теплопостачання на суму 1608,78 грн; за грудень 2017 року - 1005,20 грн; за січень 2018 року - 1413,97 грн; за лютий 2018 року - 1214,48 грн; за березень 2018 року - 1218,49 грн та за квітень 2018 року - 75,94 грн).

Саме цю суму боргу було відступлено ПАТ "Київенерго" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" за договором № 601-18.

При цьому, відповідно до інформації, викладеної позивачем у розрахунку заборгованості, теплову енергію, спожиту за вказаним договором з листопада 2015 року - по квітень 2017 року, відповідачем було оплачено у повному обсязі.

Обсяг спожитої відповідачем теплової енергії у вказаний спірний період (з листопада 2017 року - по квітень 2018 року) та її вартість відображені в облікових картках та довідках про нарахування за теплову енергію.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу вимог ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судова колегія зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Судовою колегією також враховано, що питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості доказів у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії, у контексті їх оцінки судами, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15, від 03.09.2020 у справі №910/17662/19).

З огляду на вищевикладене та беручи до уваги надання позивачем на підтвердження своїх позовних вимог облікових карток, довідок про нарахування за теплову енергію, відомостей обліку споживання теплової енергії, які прийнятті судом як належні та допустимі докази, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позивачем доведено споживання відповідачем у період з листопада 2017 року - по квітень 2018 року відповідно до умов договору №1310262-03 від 25.03.2016 теплової енергії на загальну суму 6536,89 грн.

Доводи відповідача про те, що позивачем неправильно розраховано вартість спожитої теплової енергії, колегія суддів до уваги не приймає, виходячи з наступного.

У п. 5.1 договору № 1310262-01 на постачання теплової енергії від 25.03.2016 сторонами погоджено, що облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Відповідно до п. 5.4 договору № 1310262-03 від 25.03.2016 при відсутності приладу обліку або виходу його з ладу кількість теплової енергії, що відпущена абоненту, визначається енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом.

У випадку підключення абонента без приладів обліку теплової енергії до системи опалення, обладнаної будинковим приладом обліку, - від загального споживання теплової енергії, визначеної за приладами обліку, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені за приладами обліку споживачів, з урахуванням витрат теплової енергії на опалення місць загального користування, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється абоненту пропорційно його договірним навантаженням (п. 5.5 договору №1310262-03 від 25.03.2016).

Як вбачається з матеріалів справи, будинок, в якому знаходиться приміщення відповідача (офіс площею 51,3 кв.м), обладнаний будинковим приладом обліку, тоді як саме приміщення, стягнення заборгованості з оплати теплової енергії в якому є предметом позову, приладом обліку не обладнаний.

Таким чином, нарахування спожитої відповідачем теплоенергії (наряду з іншими споживачами, які не мають приладів обліку теплоенергії) відбувається розрахунковим способом, який полягає в тому, що від загального споживання теплової енергії, визначеної за приладами обліку, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені за приладами обліку споживачів (тих, в кого встановлені прилади обліку), з урахуванням витрат теплової енергії на опалення місць загального користування, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами, які не мають приладів обліку, пропорційно договірним навантаженням.

За таких обставин, у розрахунках застосовується площа квартир та приміщень, які не мають приладів обліку, а не загальна опалювальна площа самого будинку, про неправильність застосування якої ПАТ "Київенерго" та позивачем вказує відповідач.

Втім, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами існування обставин, про які він зазначає у апеляційній скарзі, зокрема, про неправильність розрахунків енергопостачальної організації та існування у зв`язку з цим переплати як у відповідача, так і в інших споживачів будинку.

Стосовно тверджень відповідача про те, що енергопостачальною організацією не було враховано здійснені відповідачем платежі у вересні 2017 року, судова колегія відхиляє такі твердження за необґрунтованістю, оскільки у наданих ним платіжних дорученнях №186 від 22.09.2017, №193 від 29.09.2017, №195 від 29.09.2017, №196 від 29.09.2017, №197 від 29.09.2017, №198 від 29.09.2017, №199 від 29.09.2017 у призначенні платежу відповідачем вказано не реквізити Договору №1310262-03 на постачання теплової енергії від 25.03.2016, а реквізити інших договорів, укладених з ПАТ "Київенерго".

Більше того, відповідач долучив до відзиву на позовну заяву копію листа вих. №19 від 29.05.2018, в якому він пояснив ПАТ "Київенерго", що вказані оплати були здійснені на погашення існуючої заборгованості з опалення МЗК та в якості попередньої оплати на опалення МЗК (місць загального користування), тоді як предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості з оплати теплоенергії, яка постачалась до приміщення за адресою: м. Київ, вул. Мішуги, буд. 3, буд. 3, № 68 (офіс).

Доказів здійснення відповідачем попередньої оплати за договором №1310262-03 від 25.03.2016 матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 2 додатку №4 до договору № 1310262-03 від 25.03.2016 зазначено, що вартість заявлених в договорі обсягів теплоенергії сплачується абонентом до початку розрахункового періоду (місяця).

Відповідно до п. 4 додатку № 4 до договору №1310262-03 від 25.03.2016 абонентам, що не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом тепловою енергією сплачується ним самостійно не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Таким чином, відповідач в будь-якому випадку повинен був оплатити вартість теплоенергії за листопад 2017 року до 15 грудня 2017 року; за грудень 2017 року - до 15 січня 2018 року; за січень 2018 року - до 15 лютого 2018 року; за лютий 2018 року - до 15 березня 2018 року; за березень 2018 року - до 15 квітня 2018 року; за квітень 2018 року - до 15 травня 2018 року.

Доказів сплати відповідачем на користь ПАТ "Київенерго" вартості спожитої теплової енергії за договором №1310262-03 від 25.03.2016 у розмірі 6536,89 грн відповідачем суду не надано.

Як встановлено судом першої інстанції, 11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (кредитор) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (новий кредитор) укладено Договір №601-18 про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов якого позивач у даній справі набув право вимагати від відповідача сплати боргу за договором №1310262-03 на постачання теплової енергії від 25.03.2016 у розмірі 6536,89 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Таким чином, у зв`язку з укладенням між ПАТ "Київенерго" та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" Договору №601-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 відбулась заміна сторони у матеріальних правовідносинах (відбувся перехід прав вимоги), а саме відбулась заміна кредитора у зобов`язанні зі сплати відповідачем вартості спожитої у спірному періоді теплової енергії для потреб опалення на суму 6536,89 грн - з ПАТ "Київенерго" (кредитор) на Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (новий кредитор).

Отже, наявність та розмір заборгованості Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-небокрай" з оплати за спожиту теплову енергію за Договором №1310262-03 від 25.03.2016 у сумі 6536,89 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" в частині стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-небокрай" вказаної суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за прострочення виконання зобов`язань з оплати теплоенергії, спожитої за договором №1310262-01 від 25.03.2016, 3% річних у розмірі 556,08 грн (з 01.11.2018 по 31.08.2021) та інфляційні у розмірі 1124,35 грн. (з листопада 2018 року по серпень 2021 року).

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом першої інстанції правомірно зазначено, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню на суму 555,55 грн у зв`язку з частковою необґрунтованістю здійсненого позивачем розрахунку.

Стосовно інфляційних в розмірі 1124,35 грн, то вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню у заявленому позивачем обсязі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість з оплати за спожиту відповідачем теплову енергію у період з жовтня 2018 року по квітень 2021 року у розмірі 16 649,22 грн (за жовтень 2018 року відповідачу було нараховано - 410,59 грн; за листопад 2018 року - 1133,33 грн; за грудень 2018 року - 1532,54 грн; за січень 2019 року - 1321,45 грн; за лютий 2019 року - 1208,09 грн; за березень 2019 року - 1117,04 грн; за квітень 2019 року - 183,18 грн; за листопад 2019 року - 802,19 грн; за грудень 2019 року - 7722,62 грн; за січень 2020 року - 1091,38 грн; за лютий 2020 року - "мінус" 6057,55 грн (перерахунок); за березень 2020 року - 638,98 грн; за квітень 2020 року - 66,25 грн; за жовтень 2020 року - 202,38 грн; за листопад 2020 року - 784,20 грн; за грудень 2020 року - 1042,01 грн; за січень 2021 року - 1266,28 грн; за лютий 2021 року - 1360,55 грн; за березень 2021 року - 983,63 грн; за квітень 2021 року - 209,76 грн; у серпні 2021 року здійснено перерахунок на "мінус" 369,68 грн.

Обсяг спожитої відповідачем теплової енергії у вказаний спірний період (з жовтня 2018 року по квітень 2021 року) та її вартість відображені в облікових картках та довідках про нарахування за теплову енергію.

Доводи відповідача стосовно того, що позивач неправильно розраховує обсяги спожитої відповідачем теплової енергії (так як неправильно визначає загальну опалювальну площу будинку) спростовані судом вище.

З позовної заяви вбачається, що вказані обсяги теплоенергії були відпущені відповідачу відповідно до умов Договору №1310262-03 на постачання теплової енергії від 28.01.2021 (за твердженням позивача).

Позивачем долучено до позовної заяви копію проекту Договору №1310262-03 на постачання теплової енергії від 28.01.2021, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата у повному обсязі спожитої Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-небокрай" теплової енергії на умовах, передбачених цим договором.

З матеріалів справи вбачається, що вказаний проект договору направлявся на адресу відповідача для підписання супровідним листом від 17.02.2021, однак відповідач не підписав проект Договору №1310262-03 на постачання теплової енергії від 28.01.2021.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що посилання позивача на порушення відповідачем умов Договору №1310262-03 на постачання теплової енергії від 28.01.2021 є безпідставним, так як вказаний договір між сторонами не укладено.

У ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначено, якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.02.2021 позивач направив на адресу відповідача проект договору №1310262-03 на постачання теплової енергії від 28.01.2021 (відповідно до фіскального чеку та накладної від 18.02.2021).

Однак, доказів отримання відповідачем вказаного проекту договору позивачем суду не надано.

При цьому судом першої інстанції враховано, що в подальшому позивач двічі направляв відповідачу проект договору №1310262-03 на постачання теплової енергії від 28.01.2021 для підписання (супровідним листом від 29.07.2021 та від 08.09.2021) та вказував на відсутність укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії (на дату надсилання вказаних листів).

В свою чергу, відповідач листами від 25.08.2021 №39 та від 30.09.2021 №42 (з дотриманням строку, встановленого у ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги") заперечував щодо підписання договору в редакції, запропонованій позивачем.

З огляду на викладене, судова колегія вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що договір №1310262-03 на постачання теплової енергії від 28.01.2021 є неукладеним між сторонами.

Однак, судова колегія зазначає, що відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: - забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; - купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; - поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; - інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

У п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначено, що індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" передбачено обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила), якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до п. 44 Правил за самовільне підключення системи теплоспоживання без укладення договору споживач сплачує штраф згідно із законодавством.

З аналізу положень Правил, зокрема пункту 44, вбачається, що термін "споживач" застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.

При цьому, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє споживача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, поставі Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №922/2790/17, постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13.

Крім того, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.11.2019 у справі №910/12034/18 зазначено, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, проте необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг.

З урахуванням встановлених судом обставин стосовно того, що у спірний період (з жовтня 2018 року по квітень 2021 року) відповідач займав спірні нежитлові приміщення (що не заперечувалось відповідачем), зважаючи на подані позивачем докази (облікові картки), які містять інформацію про обсяги та вартість спожитої відповідачем теплової енергії для потреб опалення, та корінці нарядів на підключення/відключення теплової енергії до будинку за адресою: м. Київ, вул. Мішуги, буд. 3, оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт споживання відповідачем у спірному періоді теплової енергії на загальну суму 16 649,22 грн, з огляду на що відповідач повинен її оплатити.

При цьому, оскільки що в даному випадку між сторонами (споживачем та постачальником) склалися фактичні договірні відносини щодо постачання та споживання теплової енергії, позов про стягнення вартості спожитої теплової енергії підлягає задоволенню на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України та п. 1 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №922/2790/17.

Судова колегія зазначає, що оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи позивача щодо фактичного споживання відповідачем теплової енергії у період з жовтня 2018 року по квітень 2021 року.

При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

Згідно із частиною 1 статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Отже, предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

На відміну від викладеного, правове обґрунтування позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому, незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 18 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" від 21.07.2005 № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Таким чином, з огляду на те, що у спірний період відповідач фактично споживав житлово-комунальні послуги (централізоване опалення) без укладення письмового договору про надання житлово-комунальних послуг, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був здійснювати оплату за спожиті послуги не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяця (у строки, визначені законом).

Доказів сплати відповідачем грошових коштів у розмірі 16 649,22 грн (вартість спожитої теплової енергії у період з жовтня 2018 року - квітня 2019 року; листопада 2019 року - квітня 2020 року; жовтня 2020 року - квітня 2021 року) матеріали справи не містять.

Наявність та розмір заборгованості Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-небокрай" з оплати за фактично спожиту теплову енергію за період з жовтня 2018 року по квітень 2021 року у сумі 16 649,22 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" в частині стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-небокрай" суми основного боргу у розмірі 12069,80 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 876,31 грн за період з 01.11.2018 по 31.08.2021 та інфляційні втрати у розмірі 1714,70 грн за період з листопада 2018 року по серпень 2021 року.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судова колегія

зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню на суму 875,29 грн у зв`язку з частковою необґрунтованістю здійсненого позивачем розрахунку.

Стосовно інфляційних в розмірі 1714,40 грн, то вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню у заявленому позивачем обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У зв`язку з наведеним, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права.

Підсумовуючи вищевикладене, фактичні обставини у справі, встановлені судом першої інстанції під час її вирішення, підтверджують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 23 186,11 грн, 3% річних у розмірі 1430,84 грн та інфляційних у розмірі 2839,05 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-Небокрай" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 у справі № 910/18323/21 - без змін.

Матеріали справи № 910/18323/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Т.І. Разіна

К.В. Тарасенко