Постанова

від 12.09.2022 по справі 905/715/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2022 року м. Харків Справа № 905/715/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Геза Т.Д.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю:

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився;

1-ї третьої особи не з`явився;

2-ї третьої особи - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу представника Фізичної особи-підприємця Ананко Віктора Миколайовича адвоката Дергачова В.С. (вх. №177Д/1-18)

на рішення господарського суду Донецької області від 16.12.2021 року у справі №905/715/21, ухвалене в приміщенні господарського суду Донецької області (суддя Бокова Ю.В.), повний текст якого складено 28.12.2021 року

за позовом Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, Донецька область

до відповідача Фізичної особи-підприємця Ананко Віктора Миколайовича, Донецька область

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного реєстратора Слов`янської районної державної адміністрації Донецької області Булошник І.О., Донецька область, Слов`янський район

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамента Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області, Донецька область, м. Краматорськ

про визнання недійсною та скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.12.2021 року у справі №905/715/21 позовні вимоги Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області до Фізичної особи-підприємця Ананко Віктора Миколайовича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, державного реєстратора Слов`янської районної державної адміністрації Донецької області Булошник І.О. та Департамента Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області, про визнання недійсною та скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації ДЦ141193540669 від 20.12.2019 року, визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора задоволено; визнано недійсною та скасовано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер ДЦ141193540669, видану 20.12.2019 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області; визнано недійсним та скасовано рішення державного реєстратора Слов`янської районної державної адміністрації Донецької область, Донецька обл., від 13.01.2020 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 50632038, яким було зареєстровано право власності ОСОБА_1 , на нерухоме майно, а саме сторожку, загальною площею 21,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Ананко Віктора Миколайовича на користь Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області судовий збір в сумі 4540,00 грн.

Представник Фізичної особи-підприємця Ананко Віктора Миколайовича адвокат Дергачов В.С. з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 16.12.2021 року у справі та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

Господарським судом першої інстанції не були враховані положення Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, ст. ст. 26,31,39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, чим порушені норми матеріального права.

З огляду на наявну декларацію, відповідачем надано всю необхідну інформацію, тобто, виконано всі необхідні вимоги, передбачені чинним законодавством, у протилежному випадку, орган державного архітектурно будівельного контролю зобов`язаний був повернути таку декларацію замовнику, чого зроблено не було.

Відповідач мав право на побудову на території автостоянки відповідної будівлі, оскільки наявність такого спорудження на автостоянці середньої місткості передбачено апріорі та не потребує додаткового узгодження. Наявність такої будівлі на автостоянці була передбачена Містобудівними умовами ще у 2011 році.

З посиланням на п.5.9 ДБН В.2.3-15:2007 Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів, вказує на те, що такий об`єкт як автостоянка, який розрахований на зберігання більш ніж 50 автомобілів, зобов`язаний мати такий елемент як будівля для приміщення персоналу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2022 року, суддею доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Геза Т.Д.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 року апеляційну скаргу представника Фізичної особи-підприємця Ананко Віктора Миколайовича адвоката Дергачова В.С. на рішення господарського суду Донецької області від 16.12.2021 року у справі залишено без руху; останнього зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту; витребувано у господарського суду Донецької області матеріали справи №905/715/21.

24.01.2022 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№831), яку, разом з додатками, долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 року клопотання представника Фізичної особи-підприємця Ананко Віктора Миколайовича адвоката Дергачова В.С. про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Фізичної особи-підприємця Ананко Віктора Миколайовича адвоката Дергачова В.С. на рішення господарського суду Донецької області від 16.12.2021 року у справі; позивачу та третім особам встановлено строк до 23.02.2022 року на протязі якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам частини 2 статті 263 ГПК України; призначено справу до розгляду на "28" лютого 2022 року о 12:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №115; роз`яснено учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon"; до розгляду апеляційної скарги дію рішення господарського суду Донецької області від 16.12.2021 року у справі №905/715/21 зупинено; витребувано у господарського суду Донецької області матеріали справи №905/715/21.

26.01.2022 року на адресу суду з господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи в 2-х томах (вх.№166).

04.02.2022 року на електронну адресу суду від представника Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області Сухорукова В.Г. надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№544, вх.№1399), в якій останній просив забезпечити участь представника в судовому засіданні, призначеному на 28.02.2022 року о 12:45 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", яку долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 року задоволено заяву представника Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області Сухорукова В.Г. про його участь в судовому засіданні, призначеному на "28" лютого 2022 р. об 12:45 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів представника, який подав вказану заяву; судове засідання у справі призначене на 28.02.2022 року о 12:45 год. ухвалено провести за участі представника Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області Сухорукова В.Г. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів вказаного представника.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №133/2022 від 14.03.2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 17.05.2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 15.08.2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: зупинено тимчасово розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду; запроваджено з 01.04.2022 роботу суду у віддаленому режимі; рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua;- забезпечено приймання та опрацювання вхідної кореспонденції, що надходить до суду засобами електронного зв`язку.

Судове засідання, призначене на 28.02.2022 року у справі не відбулося, на час винесення даної постанови, в Україні продовжено строк дії воєнного стану, а також особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду, розташованого у м. Харкові.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 року доведено до відома учасників справи про те, що дата наступного розгляду справи у відкритому судовому засіданні буде визначена після усунення обставин, що становлять загрозу та небезпеку життю і здоров`ю сторін спору та інших учасників судового процесу; про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги представника Фізичної особи-підприємця Ананко Віктора Миколайовича адвоката Дергачова В.С. на рішення господарського суду Донецької області від 16.12.2021 року у справі ухвалено учасників справи повідомити додатково; запропоновано учасникам справи свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі Електронний суд.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 року повідомлено учасників справи, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги представника Фізичної особи-підприємця Ананко Віктора Миколайовича адвоката Дергачова В.С. на рішення господарського суду Донецької області від 16.12.2021 року у справі, відбудеться "13" вересня 2022 року о 13:55 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань. № 131; визнано необов`язковою явку представників учасників справи та довести до відома, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції їх представників не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті; повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua.

У судове засідання 13.09.2022 року представники учасників справи не з`явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Згідно інформації, розміщеної на офіційному сайті ПАТ Укрпошта, копію ухвали суду від 10.08.2022 року: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області отримав 16.09.2022 року (№6102256662786), представник апелянта Фізичної особи-підприємця Ананко Віктора Миколайовича адвокат Дергачов В.С. отримав 05.09.2022 року (№6102256662778).

Копію ухвали суду від 10.08.2022 року Фізична особа підприємець Ананко Віктор Миколайович не отримав у точці видачі/доставки 05.09.2022 року (№6102256662808); Миколаївська міська рада Краматорського району Донецької області не отримала - точці видачі/доставки 05.09.2022 року (№6102256662794).

Копія ухвали суду від 10.08.2022 року не відправлена Східним апеляційним господарським судом в установленому порядку на адресу вул. Виноградна, 1, с. Долина, Слов`янський р-н, Донецька обл., 84140 Державному реєстратору Слов`янської районної державної адміністрації Донецької області, у зв`язку з тим, що тимчасово відсутній обмін з відділенням поштового зв`язку № 84140 в умовах воєнного стану, про що відповідальними працівниками відділу документального забезпечення та контролю Східного апеляційного господарського суду складено акт від 22.08.2022 року.

Учасниками справи офіційних електронних адрес суду апеляційної інстанції не надано.

Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 910/15442/17, де, між іншим, вказано на те, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Також, колегія суддів враховує правові висновки, викладені в ухвалі Верховного Суду від 09.04.2021 року у справі №910/5349/19, де, зокрема, вказано на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника у цьому випадку суду (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17, провадження №11-268заі18).

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення Пономарьов проти України від 03.004.2008 року, заява №3236/03).

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвалу суду від 10.08.2022 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням Миколаївської міської ради № 15-ХХV-5 від 31.08.2009 року Про затвердження проекту відводу та укладення договору оренди (Ананко В.М.) затверджено проект відводу щодо землеустрою, зокрема складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку Ананко Віктору Миколайовичу для розміщення та експлуатації стоянки автомобілів.

Пунктом 2 вказаного рішення вирішено передати ОСОБА_1 в оренду строком до 10 років земельну ділянку площею 0,1994 га, розташовану по вул. Ювілейна, 8а (кадастровий номер 1414145400:01:001:0206) для розміщення та експлуатації стоянки автомобілів, із земель житлової та комунальної забудови Миколаївської міської ради.

01.10.2010 року між Миколаївською міською радою (далі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Ананко Віктором Миколайовичем (далі - орендар) було укладено договір оренди землі № 04101720014, відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення землі комерційного використання (згідно рішення сесії № 15-ХХIV-5 від 31.08.2009 року), яка знаходиться у м. Миколаївка по вул. Ювілейна,8а.

Згідно п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка (1414145400:01:001:0206) загальною площею 0,1994 га (0,1994 га землі житлової та громадської забудови м. Миколаївка).

Земельна ділянка знаходиться у зоні житлової забудови (п. 7 договору).

Відповідно до п. 8 договору його укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно п. 9 договору, в редакції додаткової угоди від 20.07.2016 року до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у Державному підприємстві Донецька регіональна філія земельного кадастру при Держкомземі України 01.10.2010 року № 041017200147, орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 3 (трьох) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 2020 177,91 грн. (згідно витягу № 2-258-10-0722 від 29.03.2016), всього річна: 6065,34 грн.

Земельна ділянка передається в оренду для розміщення та експлуатації стоянки автомобілів (п. 15 договору).

Відповідно до п. 17 договору забороняється самовільна забудова земельної ділянки, земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням.

Згідно п. 43 договору, останній набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Вказаний договір підписано представниками сторін без зауважень, та зареєстровано у Державному підприємстві Донецька регіональна філія земельного кадастру при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.10.2010 року за № 041017200147.

У грудні 2019 року відповідач здійснив забудову орендованої у позивача земельної ділянки.

20.12.2019 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області, зареєстровано подану відповідачем Декларацію серія ДЦ №141193540669 про готовність об`єкта до експлуатації, а саме - сторожку, загальною площею 21,5 кв.м., за адресою Донецька область, Слов`янський район, м. Миколаївка, вулиця Ювілейна, будинок 8А.

В декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер №141193540669, зазначено: документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою - договір оренди землі від 01.10.2010 року.

На підставі звернення відповідача від 09.01.2020 року, державним реєстратором Слов`янської районної державної адміністрації Донецької області було прийняте рішення про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) Ананко В.М. на вказане нерухоме майно, індексний номер 50632038, зокрема, на автостоянку (сторожку), загальною площею 21,5 кв.м., за адресою Донецька область, Слов`янський район, м. Миколаївка, вулиця Ювілейна, будинок 8А.

Згідно інформаційної довідки № 225931549 від 29.09.2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, підставами виникнення права власності є декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ДЦ 141193540669, виданий 20.12.2019 року, видавник: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області, Документ отримано з ЄРД.

Позивач посилається на те, що відповідачем не було зазначено про відсутність дозволу власника (Миколаївської міської ради Слов`янського району Донецької області) на будівництво при поданні відповідних документів до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області, який в подальшому видав декларацію про готовність об`єкта до експлуатації ДЦ141193540669 від 20.12.2019 року, внаслідок чого державним реєстратором було незаконно зареєстровано право власності Ананко В.М. на нерухоме майно (сторожку площею 21,5 кв.м; за адресою: АДРЕСА_1 ); відповідачем було незаконно збудовано сторожку загальною площею 21,5 кв.м. на земельній ділянці, яка була йому передана на підставі договору оренди землі №041017200147 від 01.10.2010 року.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Донецької області, в якому останній просив визнати недійсною та скасувати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації ДЦ141193540669 від 20.12.2019 року та визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора від 13.01.2020 року.

16.12.2021 року господарським судом Донецької області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Господарським судом першої інстанції вірно враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 01.06.2016 року у справі №920/1771/14 та від 14.08.2018 року у справі №910/23369/17, де, зокрема, вказано на те, що за змістом ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Так, реалізуючи своє право на судовий захист позивач звернувся з позовом до місцевого господарського суду з вимогами про усунення порушень умов договору оренди землі від 01.10.2010 року та захисту права власності територіальної громади на земельну ділянку, яке було обмежено внаслідок її забудови відповідачем та подальшої реєстрації права власності на будівлю.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Господарським судом першої інстанції вірно встановлено, що на належній позивачу земельній ділянці відповідачем було побудоване нерухоме майно, право власності на яке, в силу положень ч.2 ст. 331 ЦК України, виникло у відповідача, і це право було офіційно визнано державою шляхом державної реєстрації.

Між сторонами відсутній спір, щодо дотримання вимог закону при реєстрації спірної декларації та реєстрації права власності на будівлю, і під час судового розгляду місцевий господарський суд досліджував дотримання відповідачем обов`язку надання повних та достовірних відомостей під час реєстрації декларації, як то передбачено Законом України Про регулювання містобудівної діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Таким чином, відповідач як замовник відповідальний за внесення в декларацію про готовність об`єкта до експлуатації відомостей про наявність в нього права на забудову земельної ділянки.

Так, вище вказано, що відповідач є орендарем земельної ділянки, на якій розташована вказана будівля, і вона перебуває у його користуванні на підставі договору оренди від 01.10.2010 року, укладеного між Миколаївською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Ананко Віктором Миколайовичем.

Статтею 95 ЗК України, зокрема, визначено право землекористувачів споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про оренду землі", орендар земельної ділянки має право за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

За змістом п. 17 договору оренди землі, забороняється самовільна забудова земельної ділянки, земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням.

Таким чином, з аналізу положень ст. 95 ЗК України, ст.25 Закону Про оренду землі та умов п. 17 договору від 01.10.2010 року слідує, що відповідачу було заборонено самовільно забудовувати земельну ділянку і отримання дозволу від позивача на забудову було обов`язковою умовою для здійснення відповідачем будівництва і внесення відомостей про право забудови землі в декларацію.

Втім, відповідний дозвіл позивача на забудову земельної ділянки в матеріалах справи відсутній.

Аргументи апелянта на те, що відповідно до наявної декларації, відповідачем надано всю необхідну інформацію, виконано всі необхідні вимоги, передбачені чинним законодавством, бо у протилежному випадку, орган державного архітектурно будівельного контролю зобов`язаний був повернути таку декларацію замовнику, чого зроблено не було; відповідач мав право на побудову на території автостоянки відповідної будівлі, оскільки, на думку апелянта, наявність такого спорудження на автостоянці середньої місткості передбачено апріорі та не потребує додаткового узгодження та, що наявність такої будівлі на автостоянці була передбачена Містобудівними умовами ще у 2011 році, не приймаються з огляду на таке.

Так, вище вказано, що у п. 15 договору сторони погодили, що земельна ділянка передається в оренду для розміщення та експлуатації стоянки автомобілів.

Предметом спору у справі є порушення процедури забудови земельної ділянки, а не її функціональне використання і суд оцінює вказані докази саме в контексті спірних правовідносин: чи передбачало використання земельної ділянки за функціональним призначенням обов`язкове зведення нерухомого майна, переміщення якого є неможливим без його знецінення та зміни їх призначення і виникнення на них права власності, втім, такі відомості в матеріалах справи відсутні.

А тому, аргументи апелянта на погодження позивачем розміщення на земельній ділянці нерухомого майна, є необґрунтованими.

Так само, не приймаються аргументи апелянта з посиланням на п.5.9 ДБН В.2.3-15:2007 Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів, щодо того, що такий об`єкт як автостоянка, який розрахований на зберігання більш ніж 50 автомобілів зобов`язаний мати такий елемент як будівля для приміщення персоналу, оскільки предметом спору у даному випадку є вимоги про усунення порушень умов договору оренди землі від 01.10.2010 року та захисту права власності територіальної громади на земельну ділянку, яке було обмежено внаслідок її забудови відповідачем та подальшої реєстрації права власності на будівлю.

А отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що відповідачем було порушено умови п. 17 договору оренди від 01.10.2010 року, ст.95 ЗК України та ч.1. ст.25 Закону України Про оренди землі, шляхом внесення недостовірних відомостей до Декларації серія ДЦ № 141193540669 про готовність об`єкта до експлуатації щодо наявності в нього права на забудову належної позивачу Миколаївській міській раді Краматорського району Донецької області земельної ділянки, що є порушенням (обмеженням) права позивача як власника земельної ділянки.

В силу ст. 391 ЦК власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності вимагаючи усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов).

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Вище зазначено, що порушення права власності позивача полягає у незаконній забудові земельної ділянки, що оформлено Декларацією серія ДЦ № 141193540669 про готовність об`єкта до експлуатації, яка зареєстрована 20.12.2019 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області.

Відповідно до ч. 10 ст. 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, саме замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів на момент отримання відповідачем спірної Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 20.12.2019 року визначався Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 року № 750).

Згідно абз.7 п.22 вказаного Порядку, у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту свого права як скасування декларації є ефективним та правомірно задовольнив вимоги позивача в частині визнання недійсною та скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер ДЦ141193540669, виданої 20.12.2019 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області.

Так само, господарський суд першої інстанції правомірно задовольнив позовну вимогу про скасування рішення держаного реєстратора про державну реєстрацію права власності відповідача на збудовану будівлю, оскільки вказані вимоги є похідними від вимог про визнання недійсною та скасування декларації про готовність об`єкту до експлуатації.

Як зазначено вище, на підставі спірної декларації та звернення відповідача від 09.01.2020 року, державним реєстратором Слов`янської районної державної адміністрації Донецької області було прийняте рішення про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) Ананко В.М. на нерухоме майно, індексний номер 50632038, зокрема, на сторожку, загальною площею 21,5 кв.м., за адресою: Донецька область, Слов`янський район, м. Миколаївка, вулиця Ювілейна, будинок 8А.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна) та його прийняття до експлуатації.

Таким чином, сторожка за адресою Донецька область, Слов`янський район, м. Миколаївка, вулиця Ювілейна, будинок 8А, в силу положень ст.376 ЦК України, має статус об`єкту самочинного будівництва, державна реєстрація прав на який законодавством не передбачена.

За таких обставин, позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора Слов`янської районної державної адміністрації Донецької область, Донецька обл., від 13.01.2020 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 50632038, яким було зареєстровано право власності Ананку В.М., на нерухоме майно, а саме сторожку, загальною площею 21,5 кв.м., за адресою: Донецька область, Слов`янський район, м. Миколаївка, вулиця Ювілейна, будинок 8А є такими, що обґрунтовано задоволені господарським судом першої інстанції.

Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Фізичної особи-підприємця Ананко Віктора Миколайовича адвоката Дергачова В.С. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 16.12.2021 року у справі №905/715/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22.09.2022 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя Т.Д. Геза