Рішення

від 12.09.2022 по справі 902/410/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" вересня 2022 р. Cправа № 902/410/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В. при секретарі судового засідання Глобі А.С.

за участю представників:

позивача: Радзієвський А.М., ордер АВ №1038940 від 27.06.2022,

відповідача: Грушко Ж.В., ордер АВ №1043429 від 12.08.2022,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства "ЗЕРНОПРОДУКТ МХП" (вул. Елеваторна, 1, м. Миронівка, Київська область, 08800; вул. Слобода, буд. 141, м. Ладижин, Вінницька область, 24320)

до: Приватного підприємства "АГРО+ПЛОДІНВЕСТ" (вул. Молодіжна, буд. 1, с. Стрільчинці, Немирівський район, Вінницька область, 22843)

про стягнення 623 171,39 грн збитків

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "ЗЕРНОПРОДУКТ МХП" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства "АГРО+ПЛОДІНВЕСТ" про стягнення 623 171,39 грн. збитків, з яких: 74 531,39 грн. - реальні збитки, 548 640,00 грн. - неодержаний дохід.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2022 дану справу передано на розгляд судді Маслію І.В.

Ухвалою від 07.06.2022 суд постановив відкрити провадження у справі №902/410/22, розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання у справі призначити на 27.06.2022 о 12:00 год.

На визначену судом дату 27.06.2022 в судове засідання з`явились представники позивача, відповідач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується наявними в справі доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи та врахувавши неявку представника відповідача та неподання останнім відзиву на позовну заяву, дійшов висновку про необхідність відкладення підготовчого судового засідання.

Ухвалою від 27.06.2022 суд постановив продовжити строк підготовчого провадження по справі №902/410/22 на 30 днів та відкласти підготовче засідання на 15.08.2022 о 12:00 год.

15.08.2022 до суду від представника відповідача надійшли заяви про відкладення судового засідання та ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою від 15.08.2022 суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 902/410/22 з 31.08.2022 та призначити справу № 902/410/22 для судового розгляду по суті на 07 вересня 2022 р., зобов`язати відповідача подати до суду відзив на позовну заяву та документи що стосуються предмету спору в межах терміну підготовчого провадження - до 31.08.2022, встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив до 05.09.2022.

На визначену судом дату в судове засідання 07.09.2022 з`явились представники сторін.

Представник відповідача в судовому засіданні подала письмові пояснення, в яких проти задоволення позову заперечує та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

За наслідками судового засідання судом оголошено перерву в судовому засіданні до 11:00 год. 13.09.2022.

13.09.2022 до суду від позивача надійшли пояснення до якого додано додаткові докази.

На визначену судом дату в судове засідання 13.09.2022 з`явились представники сторін.

Представник позивача підтримав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів які подані з поясненням.

Представник відповідача в судовому засіданні подала заяву про долучення письмових доказів, та просила приєднати їх до матеріалів справи.

Суд оглянувши матеріали справи та подані сторонами додаткові докази, заслухавши представник сторін, дійшов висновку про долучення даних доказів до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 13.09.2022, в зв`язку з неявкою представників сторін на проголошення вступної та резолютивної частини рішення остання долучена до матеріалів справи без проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

У позовній заяві позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки №153 від 02.09.2005, а також між позивачем і ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки №154 від 02.09.2005 та №254 від 01.09.2010 до яких 04.11.2019 між позивачем та ОСОБА_3 (спадкоємець після ОСОБА_2 ) укладено додаткові угоди №3-г та №22-а. У зв`язку із укладенням та державною реєстрацією вказаних договорів, орендодавцями було передано позивачу земельні ділянки у користування. Позивачем 05.04.2020 засіяно орендовані земельні ділянки насінням соняшнику та отримано сходи після чого позивачу стало відомо що між відповідачем та ОСОБА_3 укладеного договори оренди землі № 103 від 04.02.2020, № 104 від 04.02.2020, а також між відповідачем і ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 105 від 14.02.2020.

За твердженням позивача, відповідач достеменно знаючи про наявність подвійної реєстрації договорів оренди спірних земельних ділянок, а також наявність сходів соняшника на вказаних земельних ділянках 25.04.2020 здійснив його дискування/знищення механічним шляхом трактором John Deer площу 9,6993 га чим спричинено позивачу збитки, що складаються із реальних збитків (фактично понесених витрат) у розмірі 74531,39 грн та неодержані доходи (доходи, які позивач мав би отримати від реалізації вирощеної продукції соняшника) у розмірі 548640,00 грн, що і стало підставою звернення позивача із цим позовом до суду.

У письмових поясненнях відповідач зазначив що вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню, оскільки використання відповідачем спірних земельних ділянок відбувалось на підставі правоустановчих документів, а саме договорів оренди земельної ділянки №103 від 04 лютого 2020 року № 104 від 04 лютого 2020 року та № 105 від 14 лютого 2020 року, які пройшли державну реєстрацію речового права тому в діях відповідач по використанню спірних земельних ділянок відсутні ознаки протиправності. Відсутність хоча б одного з елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

За твердженням відповідача, передумовою для відшкодування збитків, завданих позивачу, як орендарю внаслідок тимчасового зайняття відповідачем спірних земельних ділянок, є комісійний акт визначення розміру збитків, затверджений відповідним органом державної влади чи місцевого самоврядування, проте матеріали справи не свідчать та не містять затвердження такого акта. Про відсутність створення комісії та визначення розміру збитків внаслідок тимчасового зайняття спірних земельних ділянок є лист-відповідь Немирівської міської ради № 03.34-329 від 10.02.2022.

В матеріалах справи є інші за змістом акти обстеження земельної ділянки № 1 від 27.04.2020 та № 1 від 29.04.2020 з яких вбачається лише фіксування способу знищення посіву, а тому на думку відповідача брати їх до уваги, як такі, що підтверджують розмір збитків не доцільно.

Окрім того, відповідач зазначає, що позивач обґрунтовує доведеність прямих збитків (реальних збитків) самостійно зробленим розрахунком, зі змісту останніх вбачаються витрати щодо пального, використання добрив, насіння і садивного матеріалу та оплати праці, які нараховувалися в загальному на 11,37га. Тобто, доказів, які безпосередньо вказують на понесені витрати на 9,7383 га., в матеріалах справи немає. Крім того, брати до уваги один розрахунок зроблений позивачем є не доцільним, адже на підставі такого розрахунку неможливо встановити скільки точно було витрачено та залучено матеріалів на 9,7383 га., тому вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 74 531.39 грн., прямих збитків не доведена, у зв`язку із чим не підлягає задоволенню.

Також, на думку відповідача, позивач як особа, яка стверджує обставину завдання йому неправомірними діями відповідача збитків у виді упущеної вигоди, має довести належними та допустимими доказами як реальність отримання вигоди у вигляді доходу від збору урожаю соняшника так і розмір цього доходу. Матеріали справи не містять жодних конкретних доказів підрахунку неодержаних доходів та реальної можливості отримання позивачем відповідних доходів. Неодержаний дохід (упущена вигода) позивачем не обґрунтована та не підтверджується належними та допустимими доказами, що у свою чергу є підставою для відмовою в задоволенні таких позовних вимог.

Судом встановлено наступне.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 08.04.2021 у справі №902/574/20 (яке набрало законної сили 06.05.2021) відмовлено в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "АГРО+ПЛОДІНВЕСТ" до Приватного акціонерного товариства "ЗЕРНОПРОДУКТ МХП" про стягнення 316381,33 грн збитків, завданих тимчасовим зайняттям земельних ділянок.

В даному рішенні судом встановлено, що 02.09.2005 між ОСОБА_1 та ТОВ "Зернопродукт" було укладено договір оренди землі №153 строком на 15 років, який був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.Земельна ділянка загальною площею 3,33 га, яка розташована на території Воробіївської сільської ради належить ОСОБА_1 на підставі державного акту серії IV-BH №057944.

02.09.2005 між ОСОБА_2 та ТОВ "Зернопродукт" був укладений договір оренди землі №154.

01.09.2010 між ЗАТ "Зернопродукт МХП" та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі № 254.

Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом ОСОБА_3 отримала у спадщину земельні ділянки кадастровий номер 0523081400:01:001:0272 та 0523081400:01:001:0328 після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

04.11.2019 між ОСОБА_3 та Приватним акціонерним товариством "Зернопродукт МХП" було укладено додаткову угоду №3-г до Договору № 154 від 02.09.2005, з якої вбачається, що Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0523081400:01:001:0272, яка розташована на території Воробіївської сільської ради Немирівського району Вінницької області строком до 01 вересня 2027 року.

04.11.2019 ОСОБА_3 та Приватним акціонерним товариством "Зернопродукт МХП" було укладено додаткову угоду №22-а до договору № 254 від 01.09.2010, з якої вбачається, що Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0523081400:01:001:0328, яка розташована на території Воробіївської сільської ради Немирівського району Вінницької області строком до 01 жовтня 2027 року.

14 лютого 2020 року між власником земельної ділянки площею 3.3339 га кадастровий номер 0523081400:01:001:0464 гр. ОСОБА_1 та ПП "Агро+Плодінвест" в особі директора Черепанова Є.В. укладено договір оренди землі № 105 терміном на 7 р. 18 лютого 2020 року, здійснено державну реєстрацію речового права, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

04 лютого 2020 року між власником земельної ділянки площею 3,3333 га кадастровий номер 0523081400:01:001:0272 належить гр. ОСОБА_3 та ПП "Агро+Плодінвест" в особі директора Черепанова Є.В. укладено договір оренди землі № 104 терміном на 7 років. 05 лютого 2020 року здійснено державну реєстрацію речового права, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

04.02.2020 року між власником земельної ділянки площею 3,3339 га кадастровий номер 0523081400:01:001:0328 належить гр. ОСОБА_3 та ПП "Агро+ Плодінвест" в особі директора Черепанова Є.В. укладено договір оренди землі №103 терміном на 7 років. 05 лютого 2020 року, здійснено державну реєстрацію речового права, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

На підставі актів приймання-передачі земельних ділянок в натурі дані земельні ділянки були передані у використання.

07.09.2020 Немирівський районний суд Вінницької області виніс заочне рішення (яке набрало законної сили 04.01.2021) у справі № 930/1182/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "Зернопродукт МХП" до ПП "АГРО+ПЛОДІНВЕСТ".

Заочним рішенням від 07.09.2020 Немирівський районний суд Вінницької області у справі № 930/1182/20 встановив наступне.

Із листа Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, відділу у Немирівському районі від 10.04.2020 року вбачається, що згідно даних Книги записів реєстрації державних актів на право власності, на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №040781400016 від 12.04.2007 року, Вінницькою регіональною філією ДП "Центр ДЗК" вчинено запис про укладання договору оренди землі між ТОВ "Зернопродукт" та ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 3,33 га, терміном на 15 років.

Згідно даних Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №040781400018 від 12.04.2007, Вінницькою регіональною філією ДП "Центр ДЗК" вчинено запис про укладення договору оренди землі між ТОВ "Зернопродукт" та ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 3,33 га, терміном на 15 років.

Згідно даних Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користуванню земельною ділянкою, договорів оренди землі за №052300004005902 від 26.03.2012 року, відділом Держкомзему у Немирівському районі Вінницької області вчинено запис про укладання договору оренди землі між ПрАТ "Зернопродукт МХП" та ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 3,3339 га, терміном на 15 років.

Згідно акту обстеження земельних ділянок (0523081400:01:001:0464, 0523081400:01:001:0272, 0523081400:01:001:0328) №1 від 27.04.2020 року вбачається, що площа на якій вчинено правопорушення , а саме знищення посівів соняшнику шляхом культивації за допомогою трактора - становить 9,7383 га.

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки вбачається, що земельна ділянка площею 3.3339 га кадастровий номер 0523081400:01:001:0328 належить гр. ОСОБА_3 , що посвідчується свідоцтвом про право на спадщину за законом № НОА 527354 посвідченого державним нотаріусом Немирівської державної нотаріальної контори Кнап Л.П. 02.10.2019 року.

Вищезазначена земельна ділянка фактично використовується ПрАТ "Зернопродукт" на підставі укладеної 04.11.2019 року додаткової угоди № 22-а до договору оренди землі № 254 від 01.09.2005 року зареєстрованого у Biдділі Держкомзему у Немирівському районі Вінницької області про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.03.2012 року № 052300004005902. Додаткову угоду № 22-а до договору оренди землі № 254 від 01.09.2005 року укладено терміном на 17 років.

Однак, під час перевірки встановлено, що 14 лютого 2020 року між власником земельної ділянки площею 3.3339 га кадастровий номер 0523081400:01:001:0464 гр. ОСОБА_1 та ПП "Агро+Плодінвест" в особі директора Черепанова Є.В. укладено договір оренди землі № 105 терміном на 7 р. 18 лютого 2020 року, здійснено державну реєстрацію речового права, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

04 лютого 2020 року між власником земельної ділянки площею 3,3333 га кадастровий номер 0523081400:01:001:0272 належить гр. ОСОБА_3 та ПП "Агро+Плодінвест" в особі директора Черепанова Є.В. укладено договір оренди землі № 104 терміном на 7 років. 05 лютого 2020 року здійснено державну реєстрацію речового права, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

04.02.2020 року між власником земельної ділянки площею 3,3339 га кадастровий номер 0523081400:01:001:0328 належить гр. ОСОБА_3 та ПП "Агро+ Плодінвест" в особі директора Черепанова Є.В. укладено договір оренди землі №103 терміном на 7 років. 05 лютого 2020 року, здійснено державну реєстрацію речового права, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Відповідно підпункту 3 пункту 29 Договорів оренди землі від 02.09.2005 року та 01.09.2010 року та пункту 25 Додаткових угод до договорів оренди землі обов`язком Орендодавця є - не вчиняти дії, які б перешкоджали орендареві користуватись орендованою земельною ділянкою.

Відповідно в діях гр. ОСОБА_3 є порушення вимог пункту 29 Договорів оренди землі від 02.09.2005 року та 01.09.2010 року, пункту 25 Додаткових угод до договорів оренди землі та статті 24 Закону України "Про оренду землі", та в діях гр. ОСОБА_1 є порушення вимог пункту 29 Договору оренди землі від 02.09.2005 року, пункту 25 Додаткових угод до договорів оренди землі та статті 24 Закону України "Про оренду землі".

Згідно витягу з ЄРДР №42020021240000056 вбачається, що перевіркою матеріалів обліку Немирівського ВП ГУНП у Вінницькій області встановлено, що 25.04.2020 до Немирівського ВП надійшла заява директора Немирівського виробничого підрозділу ПАТ "Зернопродукт МХП" Романюка В.В. про те, що невстановлені особи за допомогою трактора John Deer здійснили дискування земельної ділянки засіяної соняшником, яка на праві оренди використовується ПрАТ "Зернопродукт МХП", чим завдали вказаному товариству збитку на загальну суму 340 025 грн.

Згідно договору оренди землі №105 від 14.02.2020 року вбачається, що між ОСОБА_1 та ПП "Агро+Плодінвест" був укладений договір оренди земельної ділянки №0523081400:01:001:0464 загальною площею 3,3339 га строком на 7 років та на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки в натурі дана земельна ділянка була передана у використання.

Згідно договору оренди землі №104 від 04.02.2020 року вбачається, що між ОСОБА_3 та ПП "Агро+Плодінвест" був укладений договір оренди земельної ділянки №0523081400:01:001:0272 загальною площею 3,3339 га строком на 7 років та на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки в натурі дана земельна ділянка була передана у використання.

Згідно договору оренди землі №103 від 04.02.2020 року вбачається, що між ОСОБА_3 та ПП "Агро+Плодінвест" був укладений договір оренди земельної ділянки №0523081400:01:001:0328 загальною площею 3,3339 га строком на 7 років та на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки в натурі дана земельна ділянка була передана у використання.

Як вбачається з копії реєстраційної справи 05.02.2020 року був зареєстрований договір оренди землі №103 від 04.02.2020 року, кадастровий номер 0523081400:01:001:0328 між ПП "Агро+Плоднівест" та ОСОБА_3 , строк дії 04.02.2027 року, крім того 05.02.2020 року був зареєстрований договір оренди земельної ділянки №104 від 04.02.2020 року, кадастровий номер 0523081400:01:001:0272 між ОСОБА_3 та ПП "Агро+Плодінвест", а також 18.02.2020 року був зареєстрований договір оренди земельної ділянки №105 від 14.02.2020 року, кадастровий номер 0523081400:01:001:0464 укладений між ПП "Агро+Плодінвест" та ОСОБА_1 .

В заочному рішенні від 07.09.2020 Немирівський районний суд Вінницької області у справі № 930/1182/20 дійшов висновку, що позовні вимоги представника позивача обґрунтовані, та такі що підлягають до задоволення, оскільки згідно п.8 договорів оренди укладених з ПрАТ "Зернопродукт МХП" було визначено, що договір укладено на строк 15 років і діє з моменту його державної реєстрації. П.43 договорів оренди зазначено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Таким чином, термін дії договору № 153 від 02.09.2005 року спливає 12.04.2022 року, № 154 від 02.09.2005 року спливає 12.04.2022 року, № 254 від 01.09.2010 року спливає 26.03.2027 року. Договори оренди земельних ділянок, укладені з ПрАТ "Зернопродукт МХП", діють на даний час, будь-яких змін до договорів сторонами не вносилось, пропозицій щодо внесення таких змін чи розірвання договорів з боку сторін не надходило, дію договорів не припинено ні сторонами, ні в судовому порядку.

Укладення оспорюваних договорів оренди під час дії договорів оренди земельних ділянок між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ПрАТ "Зернопродукт МХП" відповідачі порушили права позивача - ПрАТ "Зернопродукт МХП", як орендаря земельної ділянки, які підлягають захисту шляхом визнання недійсним укладених ОСОБА_1 , ОСОБА_3 договорів оренди землі із новим орендарем ПП "Агро+Плодінвест" на земельні ділянки кадастрові номери: 0523081400:01:001:0464, 0523081400:01:001:0272, 0523081400:01:001:0328.

Оскільки договори оренди землі укладені ОСОБА_1 , ОСОБА_3 з ПП "Агро+Плодінвест" на земельні ділянки кадастрові номери: 0523081400:01:001:0464, 0523081400:01:001:0272, 0523081400:01:001:0328, в порушення вимог ст.ст. 15, 18, 20, 33 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 93, 124 ЗК України, ст.ст. 626, 638, 770 ЦК України та під час дії попереднього договору із ПрАТ "Зернопродукт МХП", то є правові підстави для визнання таких договорів недійсними.

Крім того, законодавством України не передбачено порядку подвійної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, а тому в даному випадку подвійна реєстрація є незаконною.

На порушення вимог статтей 10, 24, 27 Закону № 1952-1V державний реєстратор, виконавчого комітету Вінницької міської ради, Вінницької області Левчук Ірина Вікторівна не перевірила наявність зареєстрованих прав на зазначені вищі земельні ділянки, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, і здійснила повторну реєстрацію права оренди на земельні ділянки за ПП "АГРО+ПЛОДІНВЕСТ".

Заочним рішенням від 07.09.2020 Немирівський районний суд Вінницької області у справі № 930/1182/20 визнав недійсним договори оренди землі №105 від 14.02.2020, № 104 від 04.02.2020, № 103 від 04.02.2020 та скасував рішення державного реєстратора виконавчого комітету Вінницької міської ради, Вінницької області Левчук Ірини Вікторівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер 51280439 від 24.02.2020 року щодо реєстрації права оренди на земельну ділянку 3,3339 га, кадастровий номер 0523081400:01:001:0464, на підставі укладеного між ПП "АГРО+ПЛОДІНВЕСТ" (Код ЄДРПОУ 40792278) та ОСОБА_1 договору оренди землі №105 від 14.02.2020; індексний номер 51037363 від 08.02.2020 року щодо реєстрації права оренди на земельну ділянку 3,3333 га, кадастровий номер 0523081400:01:001:0272, на підставі укладеного між ПП "АГРО+ПЛОДІНВЕСТ" (Код ЄДРПОУ 40792278) та ОСОБА_3 договору оренди землі №104 від 04.02.2020 року; індексний номер 51037490 від 08.02.2020 року щодо реєстрації права оренди на земельну ділянку 3,3339 га., кадастровий номер 0523081400:01:001:0328, на підставі укладеного між ПП "АГРО+ПЛОДІНВЕСТ" (Код ЄДРПОУ 40792278) та ОСОБА_3 договору оренди землі №103 від 04.02.2020 року.

Відповідно до ч. 4.ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

З`ясовуючи питання наявності фактичних та правових підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення заявленої суми збитків, суд приймає до уваги також наступне.

Ст.14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України унормовано, що земля - є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст.2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст.3).

Згідно із ст.5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на принципах, зокрема: ґ) забезпечення гарантій прав на землю.

Ст.6 Земельного кодексу України унормовано, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно із ст.1 Закону України "Про оренду землі", що є спеціальним, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець зобов`язаний передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди та не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено, ліквідації юридичної особи-орендаря.

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом (частина друга статті 31 Закону України "Про оренду землі").

При цьому, статтею 25 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; отримувати продукцію і доходи.

Згідно із ч.1 ст. 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі, власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію, на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Згідно із ч. 2 ст. 95 Земельного кодексу України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, що кореспондується із положеннями ч. 2 ст. 27 Закону України "Про оренду землі", власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Згідно із ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок.

Статтею 157 Земельного кодексу України передбачено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють орган виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти (ч.2).

Статтею 13 ЦК України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.3).

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу; одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За загальними правилами з відповідача можуть бути стягнуті збитки за наявності повного складу правопорушення, а саме:

1) порушення відповідачем своїх обов`язків перед позивачем;

2) наявності збитків, завданих відповідачем, в тому числі неодержаного позивачем прибутку;

3) причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та негативними наслідками, що виявились результатом таких дій (бездіяльності);

4) вини відповідача у настанні негативних наслідків, яка проявилась у будь-якій формі, тобто умислу, грубої або звичайної необережності.

За таких обставин, позивачем у справі має бути доведено наявність складу правопорушення у діях відповідача. При цьому, відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність боржника за невиконання або неналежне виконання зобов`язань у вигляді відшкодування збитків. Шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. При цьому встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдана є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Суд зазначає, що вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 923/700/17.

З наведеного слідує, що вимога про відшкодування збитків може пред`являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

Таким чином, позивач повинен довести протиправність дій відповідача і їх вину, наявність та розмір збитків, наявність причинно - наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та спричиненням шкоди.

Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Як передбачено статтею 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду та такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завданні збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач використовував спірні земельні ділянки на достатній правовій підставі відповідно до умов договорів оренди землі № 153 від 02.09.2005, № 154 від 02.09.2005, № 254 від 01.09.2010.

Як встановлено заочним рішенням Немирівського районного суду від 07.09.2020 у справі № 930/1182/20 термін дії договору № 153 від 02.09.2005 року спливає 12.04.2022 року, № 154 від 02.09.2005 року спливає 12.04.2022 року, № 254 від 01.09.2010 року спливає 26.03.2027 року. Договори оренди земельних ділянок, укладені з ПрАТ "Зернопродукт МХП", діють на даний час, будь-яких змін до договорів сторонами не вносилось, пропозицій щодо внесення таких змін чи розірвання договорів з боку сторін не надходило, дію договорів не припинено ні сторонами, ні в судовому порядку.

Таким чином, ПрАТ "Зернопродукт МХП" у своїй господарській діяльності діяв правомірно, що стверджується відповідно договорами оренди з громадянами, які є власниками земельних ділянок, дане право оренди було зареєстровано ПрАТ "Зернопродукт МХП" у встановленому законодавством порядку.

Судом встановлено, що договори оренди землі, на які відповідач посилається у поясненнях, були визнані недійсними заочним рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 07.09.2020 у справі № 930/1182/20.

Також заочним рішенням Немирівського районного суду від 07.09.2020 у справі № 930/1182/20 встановлено, що укладанням ПП "Агро-Плодінвест" договорів оренди №103 від 04 лютого 2020 року № 104 від 04 лютого 2020 року та № 105 від 14 лютого 2020 року під час дії договорів оренди земельних ділянок між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ПрАТ "Зернопродукт МХП" порушили права ПрАТ "Зернопродукт МХП".

З огляду на викладене, твердження відповідача, що в його діях по використанню спірних земельних ділянок відсутні ознаки протиправності, спростовуються викладеними вище обставинами.

Тобто, позивачем доведено наявність першого елементу складу цивільного правопорушення - протиправної поведінки зі сторони відповідача.

Однак, для задоволення позову по даній справі доведення самого факту протиправної поведінки є недостатнім, визначальним є встановлення обставин наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між понесеними позивачем збитками та протиправними діями.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, з метою здійснення своєї господарської діяльності, позивачем 05.04.2020 засіяно орендовані земельні ділянки насінням соняшнику отримано сходи, однак відповідач 25.04.2020 здійснив його дискування/знищення механічним шляхом на площі 9,6993 га чим спричинив значну шкоду.

Дані твердження позивача оцінюються судом критично, оскільки як вбачається з доказів, наявних в матеріалах справи, 17 березня 2020 року працівниками відповідача було здійснено роботи з підготовки земель до посіву кукурудзи: розкидання (внесення) мінеральних добрив, закриття вологи та культивацію, що підтверджується завданням тракториста № 14 та 15 від 17.03.2020 та довідкою-розрахунком фактичних та запланованих витрат № 01-07/149 від 12.05.2020.

За твердженнями відповідача, 25.04.2020 представниками відповідача було заплановано посів сільськогосподарської культури кукурудзи, однак здійснити посів не вдалось, у зв`язку з перешкоджанням представниками позивача, які були присутні біля оспорюваних земельних ділянок і чинили опір та створили перешкоди щодо здійснення запланованих робіт, зокрема встановили охорону. Відповідач в особі директора Черепанова Є.В. 25.04.2020 о 16:44 год, повідомив Немирівський відділ поліції ГУНП у Вінницькій області про те, що працівниками позивача вчинено самоуправство щодо орендованих позивачем земельних ділянок, площею близько 10 га, розташованих у с. Воробіївка Немирівського району Вінницької області.

За результатами виїзду слідчо-оперативної групи на місце події 25.04.2020, відомості про вчинення дії самоуправства ПрАТ "Зернопродукт МХП" щодо орендованої ПП «Агро+Плодінвест» земельної ділянки площею близько 10 га розташованих у с. Воробіївка Немирівського району Вінницької області, внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, внаслідок чого відкрито кримінальне провадження № 12020020240000162 за ст. 356 Кримінального кодексу України (самоуправство), що підтверджується витягом з ЄРДР № 12020020240000162 від 26.04.2020.

За твердженням відповідача, 30.04.2020 йому стало відомо про те, що позивач здійснює посів пшениці на спірних земельних ділянках. Прибувши до земельних ділянок, відповідач викликав поліцію задля фіксації відповідного факту, що підтверджується інформацією з Інформаційного порталу Національної поліції України № 1598 від 30.04.2020 та протоколом огляду місця події від 30.04.2020.

В матеріалах справи наявний протокол огляду місця події від 30.04.2020, складений слідчим СВ Немирівського ВП ГУНП у Вінницькій області, ст. лейтенантом С.В. Лівандовським, в якому зазначено, що місцем огляду є земельні ділянки орієнтовною площею 10 га розташовані у с. Воробіївка Немирівського району Вінницької області, на земельних ділянках виявлено свіжі сліди сільськогосподарської техніки, а саме трактора та ймовірно причепа до трактора. Зафіксовано, що на момент огляду земельних ділянок знаходиться металевий причіп, будка сірого кольору, а також автомобіль марки «Нива» темно синього кольору з д.н.з. НОМЕР_1 , який згідно з свідоцтвом про реєстрацію належить ОСОБА_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 . Поряд з цим, на земельних ділянках ще знаходився автомобіль марки «Нива Шевроле» чорного кольору з д.н.з. НОМЕР_2 .

З огляду на наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про неможливість встановлення факту, що саме відповідач 25.04.2020 здійснив дискування/знищення механічним шляхом сходів соняшника позивача на земельних ділянках площею 9,6993 га.

Щодо заявлених позивачем понесених реальних збитків та неодержаного доходу внаслідок перешкоджання використання земельних ділянок відповідачем, суд зазначає наступне.

Позивачем розмежовано суму завданих збитків та неодержаного доходу.

Зокрема, позивачем визначено неодержаного доходу (упущену вигоду) в сумі 548 640,00 грн, розмір якої обґрунтовано вартістю неотриманого врожаю соняшника та обчислено з розрахунку урожайності соняшнику на 1 га станом на 01.12.2020 року на території Немирівського району Вінницької області по підприємствах помножену на площу знищеного посіву соняшника та помножену на оптово-ринкову вартість насіння соняшника врожаю 2020 року за 1 тонну (9,7383 га (площа знищеного посіву соняшника) х 31,3 ц. (урожайність соняшнику на 1 га станом на 01.12.2020 року) =304,81 ц = 30,48 тон х 18000,00грн (середня оптово-ринкова вартість насіння соняшника врожаю 2020 року за 1 тонну) = 548 640,00 грн.).

Суму неодержаного доходу (упущеної вигоди) підтверджено:

- відповіддю головного управління статистики у Вінницькій області № 07.2-42/55-21 від 15.03.2021 з якої вбачається що станом на 1 грудня 2020 року на території Немирівського району Вінницької області по підприємствах які мають у власності та/або користуванні 200 га с/г угідь урожайність соняшнику на зерно становить 31,3 ц. 1 га.

- експертним висновком Вінницької ТПП №В-118 від 10 березня 2021 року встановлено, що середня оптово-ринкова вартість насіння соняшника врожаю 2020 року за 1 тонну, з урахуванням ПДВ становить 18 000 грн.

Розмір завданих прямих збитків позивачем визначено на рівні 74 531,39 грн та підтверджено:

- Витрати пального: підсумкові акти списання пального за жовтень - листопад 2019 та січень-квітень 2020 року, на посів соняшника с. Воробіївка на площі 113,7 га загальна вартість якого становила 110 634,08 грн (110 634,08 грн/113,7 га = 973,03 грн на 1га х 9,7383 га = 9475,66 грн)

- Витрати насіння і садового матеріалу: актами про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин № 207 від 28.10.2019 року, №26 від 18.01.2020 року, №41 від 10.03.2020; актами витрат насіння і садового матеріалу № 56 від 05.04.2020 року, №64 від 10.04.2020 року, для посіву соняшника с. Воробїївка на площі 113,7 га.; актом про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин №73 від 30.04.2020 та актом витрат насіння і садового матеріалу №56 від 05.04.2020 для посіву соняшника с. Воробїївка на площі 10 га, відповідно до яких загальна вартість витрат на посів та садовий матеріал за 1 га становить 6435,97 грн х 9,7383 га = 62675,40 грн.

- Витрати на оплату праці: відомості нарахування оплати праці за жовтень-листопад 2019 року та січень-квітень 2020 року за обробіток соняшника с. Воробіївка на площі 113,7 га загальна вартість якої становила 27791,46 грн (27791,46 грн/113,7 га = 244,43 грн за 1га х 9,7383 га = 2380,33 грн).

При оцінці наданих сторонами доказів суд враховує, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу № 910/16505/19, у якій досліджував питання застосування стандарту доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

В силу вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, якими встановлено процесуальні критерії належності та допустимості доказів, передбачено, що (1) належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування; (2) предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; (3) обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У даній справі предметом позову є, зокрема, майнова вимога позивача про стягнення збитків, у зв`язку з чим до предмета доказування входить, зокрема доведення позивачем фактичної наявності саме заявленої до стягнення суми, а також наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між розміром завданої шкоди і упущеної вигоди та протиправними діями відповідача.

За правилами частини першої статті 157 ЗК України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Відповідно до частини третьої цієї статті, порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі - Порядок № 284).

Пунктом 1 зазначеного Порядку передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Буквальний зміст вказаного пункту свідчить про те, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 порядок, розроблений саме з метою реалізації норми статті 156 Земельного кодексу України.

Відповідно до пункту 2 Порядку, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держеко- інспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відповідно до Порядку № 284 відшкодуванню підлягають, зокрема: понесені або необхідні витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Згідно з приміткою до останнього абзацу, неодержаний дохід - це дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

З викладеного вбачається, що передумовою для відшкодування збитків, завданих позивачу, як орендарю внаслідок обмеження його прав відповідачем щодо спірних земельних ділянок, є комісійний акт визначення розміру збитків, затверджений відповідним органом державної влади чи місцевого самоврядування, проте в матеріалах справи відсутній такий акт.

Про відсутність створення комісії та визначення розміру збитків внаслідок тимчасового зайняття спірних земельних ділянок є лист-відповідь Немирівської міської ради № 03.34-329 від 10.02.2022 зі змісту якої вбачається, що у зв`язку з блокуванням депутатським корпусом з січня 2021 року не може бути прийнято рішення про утворення комісії при міській раді з визначення та відшкодування збитків завданих порушенням земельного законодавства.

Разом з тим, дане твердження позивача судом оцінюється критично, оскільки про спричинення збитків позивачу було відомо з квітня 2020 року, а з метою фіксації збитків позивач звернувся до Немирівської міської ради лише в лютому 2022 року, що підтверджується заявою №03-25-541 від 09.02.2022 року.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розміру понесених збитків.

Тому, суд відхиляє надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог.

Суд також звертає увагу на ті обставини, що витрати на обробіток земельних ділянок понесені позивачем у період володіння відповідними ділянками, тобто є витратами звичайної господарської діяльності.

Конструкція п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України відносить до виду збитків:

- втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі,

- витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Однак, обставини вчинення протиправних дій мали місце після понесення даних витрат.

Тому, суду не доведено, що понесені витрати мали наслідком зайняття земельних ділянок.

Наведені позивачем розрахунки оплати пального, використання добрив, насіння і садового матеріалу та оплати праці носять узагальнений характер, оскільки розраховані на загальну площу 113,7 га та не містять відомостей про безпосереднє вчинення таких дій на спірних земельних ділянках, а саме на підготовку до посіву та безпосередній посів соняшника на земельних ділянках загальною площею 9,7383 га.

Суд враховує, що причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (п. 23 Постанови ВС КГС від 21.04.2021 року у справі № 913/335/20).

З огляду на встановлені судом обставини відносно не обґрунтованості розміру збитків належними доказами, не можливість створення зобов`язань відповідача діями третіх осіб, не відповідність суми збитків змісту порушеного права позивача, суду не доведено, що здійснені позивачем витрати були об`єктивним, безпосереднім та неминучим наслідком протиправної поведінки відповідача.

Оскільки, позивачем не наведено існування усіх елементів складу цивільного правопорушення, позов в частині вимог про стягнення реальних збитків не підлягає задоволенню.

Відносно обґрунтованості вимог щодо стягнення неодержаних доходів (упущеної вигоди) суд виходить з наступного.

Алгоритм доведення суми упущеної вигоди та розподіл тягаря доказування співпадає з підставами для стягнення реальних збитків, оскільки упущена вигода є їх різновидом.

Наведені вище мотиви відмови судом у стягненні реальних збитків, застосовані норми матеріального права, також враховуються при визначенні підстав для стягнення упущеної вигоди.

Вимагаючи відшкодування збитків у виді неодержаних доходів (упущеної вигоди), особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян (п.3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284).

При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою - для його стягнення.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

У розумінні п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України стягнення упущеної вигоди можливе лише за звичайних обставин, тобто обставини отримання вигоди позивачем мають відповідати істотним умовам її отримання за змістом зобов`язальних правовідносин.

Обґрунтовуючи розмір упущеної вигоди позивачем надано відповідь головного управління статистики у Вінницькій області № 07.2-42/55-21 від 15.03.2021 з якої вбачається що станом на 1 грудня 2020 року на території Немирівського району Вінницької області по підприємствах які мають у власності та/або користуванні 200 га с/г угідь урожайність соняшнику на зерно становить 31,3 ц. 1 га. та експертний висновок Вінницької ТПП №В-118 від 10 березня 2021 року в якому встановлено, що середня оптово-ринкова вартість насіння соняшника врожаю 2020 року за 1 тонну на території України, з урахуванням ПДВ становить 18 000 грн, при цьому в примітках до висновку зокрема зазначено, що ринкова вартість може коливатись в залежності від умов оплати, обсягів партії, технічних показників, країни виробника, курсу валют та інших ціноутворюючих факторів.

Однак позивачем не надано доказів щодо обсягів та класу зібраного врожаю, ринкових цін його реалізації, витрат на збирання та транспортування, тощо, насіння соняшнику вирощеного безпосередньо ним на земельних ділянках загальною площею 103,7 га.

Таким чином, позивачем не доведено складу цивільного правопорушення для стягнення реальних збитків та упущеної вигоди, а саме причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача та негативними наслідками для позивача і визначеною у позові сумою збитків.

Оцінивши наявні у справі докази в сукупності, з урахуванням правового регулювання спірних відносин та правових висновків Верховного Суду, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідача, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.

Підсумовуючи вищезазначене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати пов`язані із сплатою судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 75, 76-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

1. В позові відмовити повністю.

2. Судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору залишити за позивачем.

3. Копію рішення направити позивачу рекомендованим листом та на відомі суду адреси електронної пошти відповідача - api_pp@ukr.net , grushko.zhanna@gmail.com.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 22 вересня 2022 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу (вул. Елеваторна, 1, м. Миронівка, Київська область, 08800; вул. Слобода, буд. 141, м. Ладижин, Вінницька область, 24320)