Рішення

від 21.09.2022 по справі 920/525/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.09.2022м. СумиСправа № 920/525/22

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, матеріали справи № 920/525/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Оксамит смаку

(вул. Липіврізька, 53, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600,

код ЄДРПОУ 42136963)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Бордо-К

(Проспект Червоної Калини, буд. 16, каб. 15, м. Конотоп,

Сумська область, 41600)

про стягнення 87624 грн 66 коп.

Суть спору:

01.08.2022 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 87624 грн 66 коп., з яких: 69999 грн 96 коп. сума боргу, 2439 грн 00 коп. 3% річних, 15185 грн 70 коп. інфляційні втрати за неналежне виконання зобов`язань за Договором поставки від 22.02.2021 № 22/02/2021, а також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 02.08.2022 відкрито провадження у справі № 920/525/22 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, сторонам встановлені строки для надання суду відзиву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

22.08.2022 відповідачем подано Клопотання про залишення заяви без розгляду.

25.08.2022 відповідачем подано Заяву про поновлення процесуального строку для подачі відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 02.09.2022 у задоволенні клопотання відповідача від 22.08.2022 (вх. № 1926 від 22.08.2022) про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено, Заяву відповідача про продовження процесуального строку від 24.08.2022 № (вх. № 1947 від 25.08.2022) задоволено, продовжено процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву до 15.09.2022, відкладено розгляд справи по суті на 22.09.2022.

05.09.2022 відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

У відповідності до статті 248 ГПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Матеріали справи свідчать, що 22 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оксамит смаку» (Позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БОРДО-К» (Відповідач, покупець) було укладено Договір поставки № 22/02/2021 макухи соняшникової.

За умовами пункту 4.1. вищезазначеного Договору поставки ціна товару узгоджувалась окремо при поставці кожної партії товару та мала бути зазначена у рахунку-фактурі та видатковій накладній на товар.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідно до умов Договору Позивачем 25 травня 2021 року було виставлено Відповідачу рахунок на оплату № 73 на поставку макухи соняшникової на загальну кількість 12,06 тон та на загальну суму 137 484 (сто тридцять сім тисяч чотириста вісімдесят чотири) гривні 00 копійок з ПДВ та видана видаткова накладна №72 від 25 травня 2021 року відповідно.

25 травня 2021 року Позивачем була також здійснена відповідна транспортна доставка обумовленого Договором, рахунком та видатковою товару у пункт розвантаження Відповідача, який знаходиться за адресою: село Тополине, Конотопський район, Сумська область, що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р72.

Відповідно до п.п. 4.4. Договору поставки розрахунок за поставлену партію товару мав бути здійснений протягом 2 (двох) банківських днів після приймання товару (фактичного прийняття товару шляхом підписання сторонами видаткової накладної), тобто до 27 травня 2021 року.

На виконання умов Договору щодо розрахунку за поставлену партію товару Відповідачем було сплачено наступні суми:

- 07.06.2021 року - 29 000,00 грн (платіжне доручення №623);

- 10.06.2021 року - 8 484,00 грн (платіжне доручення №630);

- 29.06.2021 року - 20 000,00 грн (платіжне доручення №649);

- 29.12.2021 року - 10 000,00 грн (платіжне доручення №726);

Всього на загальну суму 67 484,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним договірні зобов`язання виконанні в повному обсязі, проте відповідач не здійснив розрахунок за отриманий товар в обумовлені договором строки, в зв`язку з чим станом на дату подання позовної заяви до суду фактична заборгованість Відповідача становить 69999,96 грн.

Відповідач проти позову заперечує, обґрунтовуючи свою позицію тим, що між сторонами досягнуто усної домовленості про відстрочку залишку платежу до 01.07.2022. 03.06.2022 відповідач надав банку для оплати платіжне доручення на суму боргу 69999,96 грн, чим вчинив на його думку, дії щодо повного виконання своїх зобов`язань. Однак, кошти позивачу банком перераховані не було, вищезазначене платіжне доручення повернуто без виконання у зв`язку з ліквідацією банку.

Вирішуючи спір у даній справі суд керується наступним:

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу (далі - ЦК) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, 'домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як установлено нормами ч. 2 ст. 712 ЦК України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зов`язується прийняти майно (товар) та сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК).

Нормами ст. 691 ЦК передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, установленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно - ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець повинен сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з рушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, установлений договором чи законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

З урахуванням приписів п.4.4. Договору та ч.1 ст. 530 ЦК України, відповідач зобов`язаний був здійснити розрахунок з позивачем за поставлений товар в термін до 27 травня 2021 року, однак відповідачем не було виконано в повному обсязі вказаних вимог Закону та Договору.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, зокрема щодо виконання зобов`язань перед позивачем шляхом пред`явлення платіжного доручення на суму 69999,96 грн до банку, суд не може покласти в основу даного рішення та вважати зобов`язання виконані належним чином, оскільки відповідно до умов договору передбачено, що розрахунок за поставлену партію товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (п. 4.4. Договору).

Проте належних доказів саме перерахування коштів на банківський рахунок позивача відповідачем до матеріалів справи надано не було.

В свою чергу, суд зазначає, що відносини між відповідачем та Акціонерним товариством «Мегабанк» не є предметом розгляду у даній справі, тому також не можуть бути покладені в основу даного рішення.

З огляду на викладене, позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, шляхом стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 69999 грн 96 коп.

Окрім цього, позивач, відповідно до поданого розрахунку просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2439 грн 00 коп., інфляційне збільшення боргу в сумі 15185 грн 70 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України, право кредитора на стягнення процентів річних не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення процентів річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

У постановах Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 та Верховного Суду від 26.04.2018 р. у справі № 910/10156/17 зроблено висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідачем контр розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань надано не було.

Судом здійснено перевірку проведено позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат. Суд приходить до висновку, що позивачем арифметично вірно здійснено нарахування.

Перевірка розрахунку здійснювалась судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2022.

Враховуючи, вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 15185 грн. 70 коп. та 3 % річних в розмірі 2439 грн. 00 коп. є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується наступним:

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено повністю, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксамит смаку» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бордо-К» про стягнення 87624 грн 66 коп задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бордо-К» (Проспект Червоної Калини, буд. 16, каб. 15, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код ЄДРПОУ 22589016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксамит смаку» (вул. Липіврізька, 53, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ 42136963) 69999 (шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 96 коп заборгованості, 2439 (дві тисячі чотириста тридцять дев`ять) гривень 00 коп, 15185 (п`ятнадцять тисяч сто вісімдесят п`ять) гривень 70 коп інфляційних нарахувань, 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню 00 коп судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 22.09.2022.

СуддяС.В. Заєць