Постанова

від 19.09.2022 по справі а2/1193-06

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 вересня 2022 року м. Дніпросправа № А2/1193-06

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Діденко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Антей»

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2006 року (суддя Боділовська М.М.) в адміністративній справі

за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

до Селянського (фермерського) господарства «Антей»

про припинення юридичної особи, -

в с т а н о в и в :

Західно-Донбаська ОДПІ м. Павлоград (правонаступник Головне управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України) у 2006 році звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просила припинити юридичну особу Селянське (фермерське) господарство «Антей».

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2006 року позов задоволено.

У червні 2022 року до Третього апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Селянського (фермерського) господарства «Антей» на постанову Господарського суду Дніпропетровської області у справі № А2/1193-06, в якій відповідач просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову податкового органу відмовити.

Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає про перевищення податковим органом наданих законом повноважень при зверненні до суду, про відсутність правових підстав для задоволення позову, адже СФГ «Антей» є діючим підприємством, яке своєчасно подавало податкову звітність та сплачувало податки.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що матеріали справи № А2/1193-06, які надійшли з Господарського суду Дніпропетровської області, містять ухвалу суду від 13.07.2006 про порушення провадження у справі, постанову від 15.08.2006, лист Павлоградського міськрайонного центру зайнятості від 18.11.2013 про видачу копії постанови суду, розпорядження в.о. голови суду від 12.11.2013 про покладання обов`язку щодо окремих дій на суддю Бєлік В.Г., супровідний лист суду від 20.11.2013 щодо направлення постанови від 15.08.2006 до Павлоградського міськрайонного центру зайнятості.

Додатково керівник апарату Господарського суду Дніпропетровської області 07.07.2022 повідомив, що справу № А2/1193-06 було знищено згідно з Актом № 1 від 05.03.2014.

Таким чином, переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції виходить з наявних у справі матеріалів, пояснень сторін та доказів, наданих відповідачем.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що зі змісту оскаржуваної постанови господарського суду вбачається, що судом було направлено на адресу відповідача копію ухвали про призначення справи до розгляду, проте конверт повернувся до суду з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами представника відповідача, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було грубо порушено норми процесуального права, адже матеріалами справи підтверджується, що справу було розглянуто не в ту дату, яка була визначена в ухвалі про призначення справи до розгляду, та без належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Натомість, за нормами процесуального закону, чинного на час розгляду справи в суді першої інстанції, таке порушення не було підставою для скасування постанови суду першої інстанції (стаття 202 КАС України).

В даному випадку належним способом поновлення порушеного права відповідача на справедливий розгляд справи є відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою останнього.

Надаючи оцінку правильності вирішення спору судом першої інстанції, колегія суддів встановила, що позов податкового органу був вмотивований посиланням на неподання відповідачем у встановленому законом порядку податкової звітності, що засвідчує факт відсутності здійснення підприємницької діяльності.

Суд першої інстанції під час розгляду справи встановив, що протягом року відповідач у передбачуваному законом порядку до органу державної податкової служби декларації та інші документи фінансової звітності не надавав, заборгованість по платежах до бюджету у відповідача відсутня, що є підставою для припинення юридичної особи відповідно до п. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців».

Суд апеляційної інстанції в межах розгляду апеляційної скарги застосовує норми законодавства, чинні на час виникнення спірних правовідносин, та зазначає, що відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов`язкових платежів) зобов`язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов`язкових платежів).

Частиною 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

За приписами п. 17 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу України» податковий орган має право звернутися до суду про скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності».

За висновком суду апеляційної інстанції норма п. 17 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не була приведена у відповідність до спеціального Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», а тому податковий орган мав право у встановленому законом порядку звертатися до суду з позовом саме про припинення юридичної особи, що правомірно і було вчинено позивачем.

Інструкцією про порядок обліку платників податків, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.1998 № 80, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.1998 за № 791/3231, передбачено, якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом та у разі неподання протягом одного року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді розпорядження відносно суб`єкта господарювання - про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про припинення юридичної особи.

При зверненні до суду з даним позовом податковий орган підтвердив, суд першої інстанції перевірив, що СФГ «Антей» заборгованості перед бюджетом не має, звітність до податкового органу протягом останнього звітного року не подавало.

При цьому апелянт належних доказів у спростування викладених у судовому рішенні обставин до суду апеляційної інстанції не надав.

Показання свідка керівника СФГ «Антей» щодо подання у період з 2004 по 2006 рік у встановлені законом строки податкової звітності, колегія суддів не приймає до уваги, адже єдиним можливим допустимим доказом подання податкової звітності є копії відповідних декларацій з відмітками про їх прийняття податковим органом або з доказами направлення таких документів поштою.

Також суд апеляційної інстанції критично ставиться до пояснень представника відповідача, що саме на позивача, як суб`єкта владних повноважень, покладається тягар доказування правомірності своїх дій, адже процесуальний закон покладає на кожну сторону обов`язок по доведенню власних доводів та заперечень.

Очевидним є той факт, що звернення до суду з апеляційною скаргою через 16 років після постановлення судового рішення унеможливлює дослідження документів, які лягли в основу заявленого позову та які були подані податковим органом до суду першої інстанції, у зв`язку з їх знищенням в силу приписів закону, а тому саме відповідач, який стверджує про незаконність оскаржуваної постанови суду першої інстанції, має довести відсутність підстав для задоволення позову про припинення юридичної особи.

Натомість, як зазначено вище, апелянт належні та допустимі докази у спростування доводів податкового органу та висновків суду першої інстанції не надав.

Суд апеляційної інстанції також не вважає обґрунтованими доводи представника відповідача, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, а саме, відповідач є спеціальним суб`єктом, діяльність якого регулюється спеціальним Законом «Про фермерське господарство».

Колегія суддів звертає увагу, що названий закон визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України, тоді як Закон «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб підприємців.

Тобто, саме Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» є спеціальним у спірних правовідносинах, адже Закон України «Про фермерське господарство» не регулює питання реєстрації юридичної особи, статус якої має відповідач, скасування державної реєстрації або припинення юридичної особи в судовому порядку.

Враховуючи сукупність викладених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Антей» залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2006 року в адміністративній справі № А2/1193-06 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 20 вересня 2022 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.

Повна постанова складена 22 вересня 2022 року.

Головуючий - суддяО.В. Головко

суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров