Постанова

від 10.10.2007 по справі 5/2853

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5/2853

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

10 жовтня 2007 р.                                                                                   № 5/2853  

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Кривди Д.С. –(доповідача у справі),

суддів:Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю “Кронос-Інвест”   

на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 06.06.2007

у справі№ 5/2853 господарського суду Житомирської області  

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Кронос-Інвест”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вімком ЛТД

простягнення суми,

за участю представників сторін від:

позивача:не з'явились

відповідача:не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 28.11.2006р. (суддя Брагіна Я.В.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 06.06.2007р. (судді Щепанська Г.А. –головуючий, Гулова А.Г., Пасічник С.С.), позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ “Вімком” ЛТД на користь ТОВ “Кронос-Інвест” 3500грн. пені, 3055,48грн. інфляційних, 3035,34грн. 3% +10% річних, 95,91грн. витрат по сплаті державного мита та 29,36грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено; зменшено розмір пені на 1128,90грн.

Позивач в касаційній скарзі просить скасувати постанову і направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального та  процесуального права.

Учасники процесу в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлені заздалегідь належним чином. Оскільки явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, додаткові документи від сторін не витребовувались, з врахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 1117 ГПК України, колегія суддів вважає, що неявка сторін не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75, 1115 ГПК України.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.02.2005р. між сторонами у справі був укладений договір №01/02-14(05) на постачання алкогольних напоїв, пива, безалкогольних напоїв, продуктів харчування, тютюнових виробів в асортименті згідно накладних.

Рішенням господарського   суду  Житомирської  області  від   18.07.2006р. у справі №8/1365 з ТОВ Фірма “Вімком” ЛТД на ТОВ “Кронос-Інвест” стягнуто 71780,17грн. заборгованості за договором від 01.02.2005р. №01/02-14(05).

Платіжною вимогою №86 від 04.08.2006р. ДВС у Корольовському районі м. Житомира, на виконання рішення суду, стягнула з ТОВ Фірма “Вімком” ЛТД 71780,17грн.

Пунктом 8.2 договору сторони передбачили, що за порушення строків розрахунків покупець виплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожен день прострочення строку розрахунків, за весь період прострочки. Сплата пені не звільняє покупця від оплати товару. Сторони узгодили, що до вимог про стягнення пені встановлюється позовна давність у три роки.

При невиконанні або неналежному виконанні умов договору винна сторона сплачує іншій стороні суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також 10% річних з простроченої суми (п. 8.5 договору).

Згідно п.11.3 договору постачальник, шляхом надіслання покупцю відповідних письмових повідомлень, має право встановлювати для Покупця мінімальні відпускні ціни на деякі види товару, а також обмеження щодо регіонального розповсюдження товарів покупцем. Невиконання останнім повідомлень постачальника вважається порушенням з боку покупця умов даного договору і є підставою для його дострокового припинення.

Також при невиконанні покупцем п.11.3 цього договору покупець зобов'язаний сплатити постачальнику суму штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що діяли на момент порушення п.11.3 договору (п. 8.6 договору).

Частково задовольняючи позов про стягнення пені, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, не врахували накладну №ЕВП-00000029 від 12.06.2006р. на суму 35518,60грн., яка, на думку цих судів, не відноситься до поставки товарів на виконання умов договору №01/02-14(05) від 01.02.2005р.

Вищий господарський суд України не може погодитися з переконливістю висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Житомирської  області  від   18.07.2006р. у справі №8/1365 встановлено факт наявності заборгованості ТОВ Фірма “Вімком” ЛТД перед ТОВ “Кронос-Інвест” за договором від 01.02.2005р. №01/02-14(05) в сумі 71780,17грн.

Таким чином, встановлення у рішенні господарського суду факту наявності на час прийняття рішення у ТОВ Фірма “Вімком” ЛТД заборгованості перед позивачем у сумі 71780,17грн. має преюдиційне значення у вирішенні даного спору і не потребує доказування.

Однак, суди при розрахунку розміру пені виходили з іншої, ніж встановлено в рішенні господарського суду Житомирської  області  від   18.07.2006р., суми основного боргу за договором поставки.

Так, рішенням господарського суду Житомирської  області  від  18.07.2006р. у справі №8/1365 встановлено заборгованість за поставлений товар в розмірі 71780,17грн. з урахуванням останньої поставки за накладною №ЕВП-00000029 від 12.01.2006р. Разом з тим, суди попередніх інстанцій у даній справі №5/2853 не врахували вказану накладну і дійшли висновку, що вона не відноситься до поставки товарів на виконання умов договору від 01.02.2005р. №01/02-14(05) і розрахунок здійснили на підставі іншої суми основного боргу. Відтак, суди припустилися порушення приписів ст.35 ГПК України, оскільки, як зазначено вище, факт заборгованості перед позивачем у сумі 71780,17грн. має преюдиційне значення у вирішенні даного спору і не потребує доказування, що не врахували суди при вирішенні спору.

Такого ж порушення суди припустилися при розрахунку 10% річних.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення збитків, колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення відповідно статті 225 ГК України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Зі змісту цих правових норм випливає, що підставою виникнення такої міри відповідальності, як стягнення збитків, є встановлення факту порушення зобов'язання, розміру збитків, та причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та збитками.

Позовні вимоги в частині стягнення збитків, які, на думку позивача, є наслідком невиконання відповідачем договірних зобов'язань за договором від 01.02.2005р. №01/02-14(05), оскільки позивач не мав можливості сплачувати % за кредитним договором, суди належним чином з урахуванням вищевикладених норм не розглянули. При цьому суди попередніх інстанцій, відмовляючи в позові в частині стягнення збитків, обмежились лише посиланням на відсутність причинного зв'язку  між діями відповідача та сплаченими відсотками по кредиту. Однак, суди дійшли такого висновку без дослідження обставин справи та доводів позивача.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, ухвала місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати наведене і вирішити скаргу відповідно до закону.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, п.3 ч.1 ст.1119, 11110, ст.11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,  –

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 06.06.2007р. та рішення господарського суду Житомирської області від 28.11.2006р. у справі №5/2853 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя                                                                      Д.Кривда

           Судді                                                                                         Г.Жаботина

     А.Уліцький