Постанова

від 21.09.2022 по справі 320/8930/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/8930/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Шелест С.Б. та суддів Епель О.В., Кучми А.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за апеляційною скаргою Козинської селищної ради Обухівського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МАРС2021» до Відділу містобудування та архітектури Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРС2021» (далі також - позивач, ТОВ «МАРС2021») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до відділу містобудування та архітектури Козинської селищної ради Обухівського району Київської області (далі також - відповідач, відділ містобудування та архітектури Козинської селищної ради), в якому просило суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відділу містобудування та архітектури Козинської селищної ради, оформлене листом від 12.07.2021 №65, про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень для проектування та будівництва об`єкта «Мініброварня з дегустаційною залою» земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:03:030:0010 за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Підгірці, вул. Озерна;

зобов`язати відділ містобудування та архітектури Козинської селищної ради надати товариству містобудівні умови та обмеження для проектування та будівництва об`єкта «Мініброварня з дегустаційною залою» земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:03:030:0010 за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Підгірці, вул. Озерна.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю відмови відділу містобудування та архітектури Козинської селищної ради у видачі позивачеві містобудівних умов та обмежень для проектування та будівництва об`єкта «Мініброварня з дегустаційною залою» з мотивів невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації, а саме: Плану зонування території с. Підгірці Обухівського району Київського області, згідно з яким земельна ділянка, на якій заплановано будівництво, визначена як рекреаційна зона. Позивачем зазначено, що згідно з даними Державного земельного кадастру цільове призначення спірної земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для будівництва та обслуговування ресторанно-готельного комплексу. Наголошено, що наміри забудови відповідають цільовому призначенню земельної ділянки.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року позов задоволено:

визнано протиправним та скасовано рішення відділу містобудування та архітектури Козинської селищної ради, оформлене листом від 12.07.2021 №65 про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень для проектування та будівництва об`єкта «Мініброварня з дегустаційною залою» земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:03:030:0010 за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Підгірці, вул. Озерна;

зобов`язано Відділ містобудування та архітектури Козинської селищної ради Обухівського району Київської області надати ТОВ «МАРС2021» містобудівні умови та обмеження для проектування та будівництва об`єкта «Мініброварня з дегустаційною залою» земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:03:030:0010 за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Підгірці, вул. Озерна.

У поданій апеляційній скарзі Козинська селищна рада Обухівського району Київської області із посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу та додаткових письмових поясненнях ТОВ «МАРС2021» зазначає про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції; просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У відкритому судовому засіданні, призначеному на 14.09.2022, представник Козинської селищної ради підтримав вимоги апеляційної скарги, представник ТОВ «МАРС2021» - заперечив проти їх задоволення. У судовому засіданні 14.09.2022, судом апеляційної інстанції на підставі статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) оголошено перерву до 21.09.2022.

20.09.2022 на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання представника Козинської селищної ради про відкладення розгляду справи, яке мотивовано тим, що представник відповідача перебуває у відпустці, а також необхідністю додаткового часу для надання письмових пояснень у справі.

Враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду та вирішення справи, а також зважаючи на те, що представником відповідача не обґрунтовано належними доказами обставин, які об`єктивно перешкоджають його участі у судовому засіданні, колегія суддів, з огляду на приписи статті 313 КАС України, дійшла висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Зважаючи на неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, призначене на 21.09.2022, справу розглянуто у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі пункту 2 частини першої статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області 19 сесії 24 скликання від 20.01.2005 земельна ділянка з кадастровим номером 3223186800:03:030:0010 виділена ТОВ «ДЕРБІСТАР» для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування; ТОВ «ДЕРБІСТАР» видано державний акт на право власності від 07.02.2005 серії ЯА №300629.

Між ТОВ «ДЕРБІСТАР» та громадянином ОСОБА_1 26.02.2021 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:03:030:0010; договір посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М.В. та зареєстровано в реєстрі за №603.

Згідно з витягом від 26.02.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності №246108724 земельна ділянка (кадастровий номер 3223186800:03:030:0010) площею 0,382 га, яка зареєстрована Обухівським районним відділом земельних ресурсів 07.05.2005, належить на праві власності ОСОБА_1 згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 56828248 від 26.02.2021; цільове призначення: для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 16.07.2021№НВ-9900977482021 цільовим призначенням земельної ділянки зазначено: (03.08) для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування; категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки: для будівництва та обслуговування ресторанно-готельного комплексу.

Між ТОВ «МАРС2021» та громадянином ОСОБА_1 12.04.2021 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, пунктом 17 якого передбачено її використання за цільовим призначенням.

31.05.2021 ТОВ «МАРС2021» звернулось до начальника відділу містобудування та архітектури смт. Козин Козирєвої Ю.С. із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень забудови вказаної земельної ділянки на об`єкт архітектури «Мініброварня з дегустаційною залою».

Листом від 10.06.2021 №44 відповідачем відмовлено позивачеві у видачі містобудівних умов та обмежень, оскільки відповідно до плану зонування території с. Підгірці Обухівського району Київської області, затвердженого рішенням 63 сесії 7 скликання Підгірцівської сільської ради від 24.10.2019 №2.63.VII, територія, на якій заплановано будівництво, визначена як рекреаційна зона, а саме: Р-3-1, зона розміщення парків, скверів, міських садів, бульварів, міських лісів. Позивача повідомлено, що у зв`язку з невідповідністю намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні надання містобудівних умов та обмежень на підставі отриманих документів відділом містобудування та архітектури Козинської селищної ради не вбачається за можливе.

ТОВ «МАРС 2021» повторно 02.07.2021 звернулось до начальника Відділу містобудування та архітектури смт. Козин Козирєвої Ю.С. із аналогічною заявою про видачу містобудівних умов та обмежень забудови цієї земельної ділянки із зазначенням в заяві підстав незаконності відмови у видачі містобудівних умов та обмежень з огляду на цільове призначення земельної ділянки, що перебуває у приватній власності.

Листом від 12.07.2021 №65 відповідачем відмовлено ТОВ «МАРС 2021» у видачі містобудівних умов та обмежень з тих же підстав.

Позивач, вказуючи на протиправність зазначеної відмови, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності відмови відділу містобудування та архітектури Козинської селищної ради у видачі містобудівних умов та обмежень для проектування та будівництва об`єкта «Мініброварня з дегустаційною залою» з мотивів невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Судом першої інстанції зазначено, що відомості про цільове призначення земельної ділянки відображаються у державному земельному кадастрі, а не в генеральному плані населеного пункту чи в плані зонування територій, які в силу частини першої статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI) розробляються саме з урахуванням даних земельного кадастру. Враховуючи те, що згідно з даними Державного земельного кадастру цільове призначення спірної земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для будівництва та обслуговування ресторанно-готельного комплексу, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність відмови відповідача.

Апеляційна скарга відділу містобудування та архітектури Козинської селищної ради мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянтом наголошено, що подані позивачем документи не відповідають містобудівній документації на місцевому рівні, що є підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 29 Закону №3038-VI. Зазначено, що План зонування територій с. Підгірці, згідно з яким земельна ділянка, на якій заплановано будівництво, визначена як рекреаційна зона, розроблений відповідно до Генерального плану с. Підгірці. Наголошено, що режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, відповідно до частини першої статті 25 Закону №3038-VI встановлюється саме у генеральних планах населених пунктів та розроблених на підставі них планах зонування територій. Зазначено, що згідно з частиною четвертою статті 26 Закону №3038-VI право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

В обґрунтування помилкового застосування судом першої інстанції норм матеріального права апелянтом зроблено посилання на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 23.12.2019 №813/2946/17, від 15.07.2020 №826/1419/18, від 19.04.2021 №640/11650/20 та від 31.05.2021 №826/1581/18. Зазначено, що відповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні під час прийняття рішення про надання або відмову у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, уповноважений орган визначає саме із генерального плану населеного пункту.

Заявником апеляційної скарги також зазначено, що об`єкт «Мініброварня з дегустаційної залою», запланований до будівництва, не відноситься до об`єктів туристичної інфраструктури чи закладів громадського харчування, у зв`язку з чим надання містобудівних умов та обмежень для проектування та будівництва вказаного об`єкта на земельній ділянці з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування» також є порушенням цільового використання земельної ділянки у розумінні статті 19 Земельного кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРС2021» наголошено на правильному застосуванні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивачем зазначено, що згідно з положеннями частини другої статті 24 Закону №3038-VI зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

На підтримку позиції щодо протиправності відмови відповідача у видачі містобудівних умов та обмежень позивачем зроблено посилання на практику Верховного Суду, сформовану у вказаній категорії справ (постанови від 11.08.2021 у справі №826/5804/18, від 16.03.2021 у справі №640/565/19, від 02.12.2021 у справі №640/23893/19, від 13.04.2022 у справі №826/1754/18, а також правову позицію Великої Палати Верховного Суду, сформовано у постанові від 05.06.2019 у справі №522/6069/14-а). У зазначених справах Верховний Суд, посилаючись на відповідність намірів позивачів щодо використання належних їм на праві власності та на праві користування земельних ділянок вимогам щодо їх цільового призначення, дійшов висновку про протиправність відмови уповноваженого органу у видачі містобудівних умов та обмежень з мотивів невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «МАРС2021» із посиланням на положення ДБН В.2.2-25:2009 «Будинки і споруди. Підприємства харчування (Заклади ресторанного господарства)» та ДСТУ 4281:2004 «Заклади ресторанного господарства. (Класифікація)» також зазначено, що міні броварня з дегустаційною залою відноситься до закладів громадського харчування та, відповідно, ресторанного господарства, у зв`язку з чим її будівництво відповідає цільовому призначенню земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Колегія суддів апеляційного суду, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, погоджується із позицією суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 26 Закону №3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Закону №3038-VI право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Пунктом 1 частини п`ятої статті 26 Закону №3038-VI отримання замовником або проектувальником вихідних даних визначено як перший етап проектування та будівництва об`єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону №3038-VI фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Частиною четвертою статті 29 Закону №3038-VI визначено, що підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону №3038-VІ планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Частиною першою статті 17 Закону №3038-VІ визначено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Згідно з частинами першою, другою статті 18 Закону №3038-VІ план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Визначення функціональної зони території міститься у пункті 17 частини першої статті 1 Закону №3038-VІ, згідно з яким функціональна зона території - це визначена комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, планом зонування території частина території територіальної громади, щодо якої визначений певний набір дозволених (переважних (основних) та супутніх) видів цільового призначення земельних ділянок та відповідно до законодавства встановлені обмеження у використанні земель у сфері забудови.

Згідно з п. 5.8. ДСТУ-Н Б Б.1.1-12:2011 «Настанова про склад та зміст плану зонування території (зонінг)», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.12.2011 №345, схема зонування складається, як правило, з основних типів зон: громадські; житлові; рекреаційні; курортні; зони транспортної інфраструктури; зони інженерної інфраструктури; комунально-складські; виробничі; спеціальні; зони земель історико-культурного призначення; зона земель природно-заповідного фонду.

У містобудівних регламентах для кожної територіальної зони встановлюються: переважні види використання; супутні види дозволеного використання; допустимі види використання.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, в якій можуть встановлюватися допустимі види цільового призначення земельних ділянок та їх використання, має наслідком обмеження особи у реалізації її намірів щодо забудови земельної ділянки шляхом отримання містобудівних умов та обмежень як складових вихідних даних.

У той же час, відповідно до пункту «а» частини першої статті 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов`язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.

Аналогічний обов`язок землекористувачів встановлено пунктом «а» частини першої статті 96 Земельного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що «цільове призначення земельної ділянки (категорія земель та певний вид використання земельної ділянки в межах відповідної категорії земель)» в розумінні Земельного кодексу України та «функціональне призначення території» та «функціональна зона» в розумінні Генерального плану населеного пункту, як містобудівної документації, розробленої відповідно до містобудівного законодавства та державних будівельних норм, не є тотожними і однорідними поняттями в регулюванні земельних правовідносин, оскільки в межах певної функціональної території, визначеної містобудівною документацією, можуть бути різні цільові призначення земельних ділянок (зазначена позиція суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 02.12.2021 у справі №640/23893/19).

При цьому колегія суддів зауважує, що за змістом частини першої статті 17 Закону №3038-VІ призначенням генерального плану населеного пункту як основного виду містобудівної документації на місцевому рівні, є обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту, у той час як «цільове призначення земельної ділянки» за змістом статті 1 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 №858-IV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено як використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Так, склад земель, їх цільове призначення, порядок встановлення та зміни цільового призначення земельних ділянок врегульовано статтями 19, 20 Земельного кодексу України.

За змістом статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до частини першої статті 20 Земельного кодексу України в редакції станом на момент формування земельної ділянки 3223186800:03:030:0010 (07.05.2005), віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно з частиною другою статті 20 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент затвердження Підгівцівською сільською радою Плану зонування с.Підгірці (24.10.2019) зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина друга статті 20 Земельного кодексу України).

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок (частина третя статті 20 Земельного кодексу України).

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення (абзац другий частини першої статті 20 Земельного кодексу України).

За змістом статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості щодо цільового призначення земельної ділянки (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель) підлягають внесенню до Державного земельного кадастру.

Таким чином, кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. Земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення. Цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та відображається у відомостях про земельну ділянку у даних Державного земельного кадастру. Зміна цільового призначення земельної ділянки, що перебуває у приватній власності, можлива лише за ініціативою власника земельної ділянки та передбачає розроблення, погодження та затвердження проекту землеустрою у передбаченому чинним на момент зміни цільового призначення земельної ділянки законодавством порядку.

У той же час, містобудівна документація, у тому числі на місцевому рівні, визначає функціональне призначення територій та не встановлює цільове призначення чи використання земельних ділянок.

Погоджуючись із позицією суду першої інстанції щодо протиправності відмови відповідача у видачі містобудівних умов та обмежень з мотивів невідповідності намірів забудови позивача Плану зонування території с. Підгірці як містобудівній документації на місцевому рівні, якою визначено функціональний режим території, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону №3038-VІ зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій.

Абзацом другим частини другої названої статті встановлено, що забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

За змістом частини третьої статті 18 Закону №3038-VІ зонування території має здійснюватися з урахуванням попередніх рішень щодо планування і забудови території.

Як зазначалось вище, земельну ділянку кадастровий номер 3223186800:03:030:0010 виділено у власність ТОВ «ДЕРБІСТАР» на підставі рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області 19 сесії 24 скликання від 20.01.2005 для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування; ТОВ «ДЕРБІСТАР» видано державний акт на право власності від 07.02.2005 серії ЯА №300629.

У подальшому між ТОВ «ДЕРБІСТАР» та громадянином ОСОБА_1 26.02.2021 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:03:030:0010.

12.04.2021 між ТОВ «МАРС2021» та громадянином ОСОБА_1 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.07.2021 (т.1., а.с. 44) цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; форма власності - приватна; дата державної реєстрації земельної ділянки - 07.02.2005.

Колегія суддів апеляційного суду, виходячи з положень частини третьої статті 18 №3038-VІ, зауважує, що Підгірцівська сільська рада приймаючи у 2018 році рішення про затвердження проекту внесення змін до Генерального плану та у 2019 році рішення про затвердження Плану зонування території с. Підгірці мала враховувати свої попередні рішення щодо планування і забудови територій, у тому числі, і рішення цієї ж ради від 20.01.2005, яким спірну земельну ділянку передано у встановленому законом порядку у власність для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Неврахування Підгірцівською сільською радою при розробленні та затвердженні містобудівної документації на місцевому рівні власного попереднього рішення щодо планування забудови спірної земельної ділянки, не має наслідком звуження прав позивача у справі як належного землекористувача вказаної земельної ділянки на підставі зареєстрованого у встановленому законом порядку договору оренди землі, укладеного безпосередньо із власником земельної ділянки.

За загальним правилом, закріпленим у статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Верховним Судом у постанові від 13.04.2022 у справі №826/1754/18 підтримано позицію щодо обов`язковості використання земельної ділянки за її цільовим призначенням навіть в разі встановлення нового функціонального призначення, якщо це відбулося вже після набуття права власності на землю.

За вказаних обставин, зважаючи на те, що земельна ділянка кадастровий номер 3223186800:03:030:0010 із цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування» сформована та передана у власність землевласнику 07.02.2005, тобто до прийняття Підгірцівською сільською радою рішення від 24.10.2019 №2.63 «Про затвердження плану зонування території с. Підгірці Обухівського району Київської області» та до прийняття Підгірцівською сільською радою рішення від 26.04.2018 №1.411VII «Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану с. Підгірці Обухівського району Київської області», колегія суддів апеляційного суду зазначає про протиправність відмови відповідача у видачі містобудівних умов та обмежень з мотивів невідповідності намірів забудови позивача Плану зонування території с. Підгірці.

Суд апеляційної інстанції також зазначає про необґрунтованість посилання заявника апеляційної скарги на правові висновки, сформовані Верховним Судом у постановах від 23.12.2019 №813/2946/17, від 15.07.2020 №826/1419/18, від 19.04.2021 №640/11650/20 та від 31.05.2021 №826/1581/18, оскільки правовідносини, що були предметом розгляду у вказаних справах, не є тотожними правовідносинам у справі, що розглядається.

Так, у постанові від 23.12.2019 у справі №813/2946/17 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів першої інстанції про задоволення позову про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 17.02.2017 №115 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво ТОВ «Галичбудсервіс», виходив з невідповідності намірів забудови земельної ділянки її цільовому призначенню.

У постанові від 15.07.2020 у справі №826/1419/18 Верховний Суд, погоджуючись із позицією судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для визнання протиправним та скасування наказу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва про скасування реєстрації декларації про початок проведення будівельних робіт, так само виходив з невідповідності цільового призначення земельної ділянки, на якій позивачем здійснюється будівництво, фактичним намірам забудови.

У постанові від 19.04.2021 у справі №640/11650/20 Верховний Суд вказуючи на обґрунтованість позиції суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для скасування рішення головного інспектора будівельного нагляду про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, виходив з того, що станом на дату укладення договору оренди землі Генеральний план міста Києва, яким встановлювалось інше функціональне призначення земельної ділянки, вже був чинним.

У справі №826/16124/18 Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий судовий розгляд, оскільки судами попередніх інстанцій, як зазначено Верховним Судом, не перевірено, яке цільове призначення спірної земельної ділянки визначене у Генеральному плані м. Києва та іншій містобудівній документації.

Колегія суддів також зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо невідповідності об`єкта «Мініброварня з дегустаційної залою», який запланований до будівництва, вимогам щодо об`єктів туристичної інфраструктури чи закладів громадського харчування, що за посиланням апелянта, унеможливлює надання містобудівних умов та обмежень в межах діючого цільового призначення «для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування», з огляду на наступне.

Пунктом 3.1 ДБН В.2.2-25:2009 «Будинки і споруди. Підприємства харчування (заклади ресторанного господарства)» (далі - ДБН В.2.2-25:2009) ресторанне господарство (далі - РГ) визначено як вид економічної діяльності суб`єктів господарської діяльності щодо надання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього. Пунктом 3.18 ДБН В.2.2-25:2009 визначає пивну залу як різновид бару або ресторану.

Згідно з пунктом 3.2 ДСТУ 4281:2004 «Заклади ресторанного господарства. Класифікація» заклад ресторанного господарства визначено як організаційно-структурну одиницю у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організувати дозвілля споживачів.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що міні броварня з дегустаційною залою відповідає поняттю ресторанного господарства як організаційно-структурної одиниці, що виробляє і організує споживання продукції власного виробництва.

Окрім того, доводи апеляційної скарги щодо невідповідності намірів будівництва, вказаних ТОВ «МАРС2021» у заяві про надання містобудівних умов і обмежень для здійснення будівництва об`єкту «Мініброварня з дегустаційною залою» вимогам цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер 3223186800:03:030:0010, відомості про яке містяться у даних Державного земельного кадастру, не слугували підставою для прийняття рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень.

З урахуванням викладеного, зважаючи на протиправність відмови відділу містобудування та архітектури Козинської селищної ради Обухівського району Київської області у видачі містобудівних умов та обмежень для проектування та будівництва об`єкта «Мініброварня з дегустаційною залою» з мотивів невідповідності намірів забудови вимогам містобудівній документації, а саме: Плану зонування території с. Підгірці, а також враховуючи те, що відповідачем в оскаржуваній відмові та під час судового розгляду справи не обґрунтовано інших передбачених частиною четвертою статті 29 Закону №3038-VІ підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову та захисту порушених прав позивача у заявлений ним спосіб.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Правова оцінка встановлених обставин справи дана вірно. Порушень норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції не допущено.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 242, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Козинської селищної ради Обухівського району Київської області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року у справі №320/8930/21 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення судового рішення та може бути оскаржена, з урахуванням положень статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач С.Б. Шелест

Судді О.В. Епель

А.Ю. Кучма