Постанова

від 21.09.2022 по справі 826/11628/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 826/11628/17

адміністративне провадження № К/9901/35636/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Блажівської Н.Є., Дашутіна І.В.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАТЕХ ГРУП» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2020, прийняту у складі колегії суддів: Єгорової Н.М. (головуючий), Сорочка Є.О., Федотова І.В.

І. Суть спору

1. У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «АВАТЕХ ГРУП» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.08.2017 №0006611401, №0006591401, №0006601401.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ «АВАТЕХ ГРУП» зазначило, що на підтвердження реальності господарських операцій із вказаними в акті перевірки контрагентами позивач надав свої пояснення з копіями первинних документів. Звертає увагу на те, що платник податку самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету і не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни.

3. Позивач вважає, що вирок Баришівського районного суду Київської області від 23.11.2016 у справі № 361/3761/16-к не може бути належним та достатнім доказом, який підтверджує фіктивність господарських операцій позивача з ТОВ «Екодит», оскільки всі встановлені у вироку обставини відбувалися у період з 23 червня 2015 року року по 01 серпня 2015 року року, а господарські операції позивача з ТОВ «Екодит» здійснювались тільки у період з березня по грудень 2014 року року.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Судами попередніх інстанцій установлено, що Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про проведення документальної планової виїзної перевірки від 29 травня 2017 № 4152 та наказу про продовження строку проведення документальної планової виїзної перевірки від 07 липня 2017 № 6159 та відповідно до плану - графіку проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання, проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Аватех Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2017

5. Перевіркою встановлено порушення:

6. - підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 П(С)БО № 15, П(С)БО 16 "Витрати", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1 658 955,00 грн., в тому числі по періодам:

7. - 2014 року рік - 1 122 156,00 грн.;

8. - 2015 року рік - 451 775,00 грн.;

9. - 2016 рік - 85 024,00 грн.

10. - пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на 1 837 369,00 грн., в тому числі по періодах: липень 2014 року року - 79 607,00 грн., серпень 2014 року року - 110 219,00 грн., вересень 2014 року року - 53 479,00 грн., жовтень 2014 року року - 66 421,00 грн., листопад 2014 року року - 226 542,00 грн., грудень 2014 року року - 631 947,00 грн., січень 2015 року року - 156 566,00 грн., квітень 2015 року року - 27 331,00 грн., травень 2015 року року - 24 721,00 грн., червень 2015 року року - 40 000 грн., липень 2015 року року - 126 639,00 грн., листопад 2015 року року - 155 966,00 грн., грудень 2015 року року - 38 044,00 грн., березень 2016 року - 18 487,00 грн., квітень 2016 року - 81 400,00 грн. та встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (оподаткованого) періоду всього у сумі 16 415,00 грн., у тому числі по періодах: березень 2017 року - 16 415,00 грн.

11. За наслідками перевірки Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 24 липня 2017 № 306/26-15-14-01-01/37200460, та прийнято податкові повідомлення-рішення № 0006611401, № 0006591401, № 0006601401

12. Позивач, уважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

13. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 14.07.2020 у задоволенні адміністративного позову відмовив.

14. Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що господарські операції з ТОВ "ЕКОДИТ", ТОВ "ПРАЙМ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП", ТОВ "АДАФЕРОН", ТОВ "Сантехресурс", ТОВ "ЕНТЕНТ", ТОВ "Селма груп" фактично не мали реального характеру, а були оформлені лише документально та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним договором, а тому оскаржувані повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

15. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 18.11.2020 рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нову постанову, якою адміністративний позов задовольнив повністю.

16. Ухвалюючи таке рішення суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що посилання ГУ ДФС у м. Києві на можливе порушення контрагентами позивача податкової дисципліни в якості підстави для відмови у задоволенні позовних вимог є помилковими, оскільки надані позивачем первинні документи містять всі обов`язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам.

17. Щодо вироку у кримінальній справі суд апеляційної інстанції вважає, що він не може бути прийнятий як беззаперечний доказ нереальності спірних господарських операцій з огляду на те, що він немає жодних обставин, які підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій, а встановлена у вироку обставина не має значення для спору, що має місце у справі, тобто не стосується предмету доказування цієї адміністративної справи.

IV. Касаційне оскарження

18. У касаційні скарзі представник відповідача, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

19. Як підставу касаційного оскарження відповідач указав пункт 1 частини четвертої статті 328 КС України, - застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

20. У поданому до суду відзиві на касаційну скаргу представник позивача вказав, що оскаржуван рішення суду апеляційної інстанції винесено законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

21. Пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

22. Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

23. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

24. Підпункт 134.1.1. пункту 134.1. статті 134.

25. Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

26. Пункт 198.1. статті 198 ПК України

27. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

28. а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

29. б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

30. в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

31. г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

32. Абзац 1 пункту 198.2. статті 198 ПК України

33. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

34. дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

35. дата отримання платником податку товарів/послуг.

36. Пункт 198.3 статті 198 ПК України

37. кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

38. Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

39. Пункт 198.6 статті 198 ПК України

40. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

41. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

42. Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

43. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

44. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

45. Частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

46. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

47. Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

48. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

VІ. Оцінка Верховного Суду

49. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 18.08.2017 №0006611401, №0006591401, №0006601401, які ґрунтуються на висновках останнього про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "ЕКОДИТ", ТОВ "ПРАЙМ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП", ТОВ "АДАФЕРОН", ТОВ "Сантехресурс", ТОВ "ЕНТЕНТ", ТОВ "Селма груп".

50. Такі доводи контролюючого органу ґрунтуються, зокрема, на наявності негативної податкової інформації, протоколах допитів окремих осіб, відсутності трудових та кваліфікаційних ресурсів, відсутності основних фондів.

51. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

52. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

53. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

54. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

55. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

56. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

57. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

58. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

59. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

60. Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з контрагентом з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Оцінюючи облікові документи, надані позивачем щодо цих операцій, цей суд визнав їх достовірними та достатніми доказами, що підтверджують як спірні операції, так і задекларовані позивачем показники податкового обліку.

61. Cуд апеляційної інстанції відхилив доводи контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки, щодо безпідставності формування даних податкового обліку за господарськими операціями, які не підтверджені належними первинними документами та проведені (оформлені) з контрагентами, які мають ознаки фіктивності та у яких відсутні необхідні умови та ресурси для проведення відповідної господарської діяльності, й дійшов висновку про достовірність задекларованих позивачем даних, а відповідно і про правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями проведеними з контрагентом-постачальником, оскільки такі операції фактично відбулись та є реальними.

62. Так, судами встановлено, що між позивачем та контрагентами - ТОВ "ЕКОДИТ", ТОВ "ПРАЙМ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП", ТОВ "АДАФЕРОН", ТОВ "Сантехресурс", ТОВ "ЕНТЕНТ", ТОВ "Селма груп" було укладено наступні договори: договір 01.03.2014 № 0103 про надання послуг, договір поставки від 11.03.2014 № 1103, договір від 28.07.2014 № 2807 про надання послуг, договір від 01.09.2014 № 0109 про надання послуг, договір від 25.12.2014 № 2512 про надання послуг, договір поставки від 01.10.2014 № 0110, договір про надання послуг від 03.10.2014 № 0310, договір поставки від 17.12.2014 № 1712, договір поставки від 24.12.2014 № 2412, договір від 19.12.2014 № 1912 про надання послуг, договір поставки від 01.09.2015 № 33, договір від 01.09.2015 № 40 про надання послуг.

63. Дослідивши наявні матеріалах справи документи, суд апеляційної інстанції зазначив, що останні містять всі обов`язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам.

64. Поряд з цим, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства.

65. При цьому посилання відповідача на ухвали в рамках кримінальних проваджень, в яких, як він зазначає, фігурують контрагенти ТОВ «Аватех Груп», суд апеляційної інстанції оцінив критично, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

66. Жодного з документів, передбачених ч. 6 ст. 78 КАС України, щодо ТОВ "ПРАЙМ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП", ТОВ "АДАФЕРОН", ТОВ "Сантехресурс", ТОВ "ЕНТЕНТ", ТОВ "Селма груп", ГУ ДПС у м. Києві надано не було.

67. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи відповідача щодо наявності вироку Баришівського районного суду Київської області від 23 листопада 2016 у справі № 361/3761/16-к з огляду на те, що встановлені у ньому обставини щодо зміни власника та фіктивного підприємництва ТОВ «Екодит» мали місце у червні-серпні 2015 року року, а господарські операції позивача з ТОВ «Екодит» мали місце у березні-грудні 2014 року року, тобто до моменту вчинення 23 червня 2015 року ОСОБА_1 правопорушення шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей про те, що вона стала засновником ТОВ «Екодит».

68. На підставі аналізу поданих документів судам апеляційної інстанції зроблено висновок щодо реальності господарських операцій, правильності відображення їх в податковому обліку та правильності формування податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість, що обумовлено вчиненням правочинів, спрямованих на досягнення господарської мети, економічної доцільності, а також використанням отриманих товарів у подальшій діяльності підприємства, що підтверджується первинними та бухгалтерськими документами, наданими позивачем безпосередньо до суду та які є наявними в матеріалах справи.

69. Суд апеляційної інстанції визнав, що первинні документи, які долучені до матеріалів справи відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.

70. Разом з тим, суд апеляційної інстанції, посилаючись на надані позивачем первинні документи, не конкретизуючи їх суті та змісту операцій, яких вони стосуються, обмежились загальним висновком про те, що наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції зі вказаними контрагентами, зробивши висновок про достатність, за наведеного, підстав для скасування оскаржуваних у справі податкових повідомлень-рішень в цілому.

71. Натомість, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову, обмежився посланням на вирок Баришівського районного суду Київської області від 23 листопада 2016 у справі № 361/3761/16-к, яким ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України, а саме щодо фіктивного підприємництва ТОВ "Екодит".

72. Цей суд констатував, що фіктивність ТОВ "Екодит" встановлено судом, а тому доводи позивача про те, що взаємовідносини із названим товариством мали реальний характер, не приймаються судом.

73. Також цей суд дослідивши первинні документи по господарським операціям позивача з його контрагентами вказав, що вони є ідентичними за своїм змістом, позивачем не доведено ділової мети укладених договорів, у тому числі із ТОВ "Екодит", фіктивність якого встановлено судом, а також реальність господарських операцій за названими правовідносинами.

74. Судами попередніх інстанцій не здійснено аналіз підтвердження конкретними первинними документами реальності кожної господарської операції та не з`ясовано дійсного економічного змісту по кожній з господарських операцій в розрізі кожного контрагента окремо, не досліджено судами можливість їх здійснення з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, транспортних засобів тощо.

75. З огляду на викладене, з метою підтвердження реальності спірних господарських операцій у цій справі, судам попередніх інстанцій необхідно було дослідити не лише наявність відповідних первинних документів, їх форму та зміст, але й встановити обставини щодо виконання договорів; наявність у контрагентів умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення спірних правочинів.

76. Крім зазначеного, судами не досліджено технічну можливість контрагентів виконати спірні поставки з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів, понесення ними витрат пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності.

77. Відповідно до сталої судової практики (зокрема постанови Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 2а-19379/11/2670, від 19.11.2019 у справі № 826/487/16) про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

78. Крім того, судами не надано оцінку доводам позивача щодо наявності вироку Печерського районного суду від 26.06.2015 у справі 757/11346/15-к стосовно контрагента ТОВ «Селма Груп»; наявностю допиту гр. ОСОБА_2 в рамках кримінального провадження №42015100030000004 від 22.01.2015, який повідомив, що зареєстрував ТОВ «ПРАЙМ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» без мети ведення фінансово-господарської діяльності; наявності кримінальних проваджень щодо посадових осіб ТОВ «АДАФЕРОН»; ТОВ «ЕНТЕНТ».

79. Суди надали загальну характеристику наявності кримінальних проваджень без будь-якого дослідження обставин у цих кримінальних провадженнях, зокрема, щодо господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що можуть стосуватися господарських операцій у справі, яка розглядається, а також конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача, які в тому числі встановлені або не встановлені вироком суду.

80. Суди також обмежились посиланням на вирок Баришівського районного суду Київської області від 23 листопада 2016 у справі № 361/3761/16-к без дослідження його змісту щодо взаємовідносин позивача та ТОВ "Екодит".

81. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 по справі №160/3364/19 висловила правову позицію, відповідно до якої вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

82. З огляду на наведене суди попередніх інстанцій у порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи не надали належної оцінки цим обставинам, у зв`язку з чим висновки цих судів не можна визнати такими, що ґрунтуються на повному і всебічному з`ясуванні обставин у справі.

83. Виходячи із меж перегляду справи судом касаційної інстанції, установлених частинами першою, другою статті 341 КАС України, Верховний Суд, як суд права, не наділений повноваженнями на встановлення обставин у справі, без яких правильне вирішення спору неможливе.

84. За приписами частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

85. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

86. У зв`язку з наведеним Суд визнає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

87. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

88. Ураховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і рогляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020).

89. Отже, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувані судові рішення - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

VII. Судові витрати

90. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити частково.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року скасувати, а справу №826/11628/17 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді Н.Є. Блажівська

І.В. Дашутін