Рішення

від 18.09.2022 по справі 907/893/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2022 р. м. УжгородСправа № 907/893/21

Господарський суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ушак І.Г.

за участі секретаря судового засідання Нагібіної І.В.,

у відкритому судовому засіданні розглянув справу

за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тракслер Девелопмент", м. Ужгород (раніше - товариство з обмеженою відповідальністю «Данте», м. Ужгород, з урахуванням зміни найменування)

про стягнення заборгованості за договором оренди землі на суму 717372,86 грн.,

представники:

позивача Данканич А.Е., самопредставництво;

відповідача ОСОБА_1 , адвокат;

Позивач звернувся до суду з наведеними вимогами, посилаючись на невиконання відповідачем договірних зобов`язань по сплаті орендних платежів за користування земельною ділянкою наданою для реконструкції власних будівель та перебудови в житловий площею 9000 кв.м по вул. Рилеєва, 4 у м. Ужгороді за період з вересня 2018 по вересень 2021, внаслідок чого виникла його заборгованість перед позивачем за вказаний період на суму 717372,86 грн.

Відповідач письмовим відзивом проти позову заперечує, посилаючись на те, що договір оренди припинив свою дію із закінченням строк, на який його було укладено - 18.05.2018, після чого відповідач як орендар звернувся до позивача з пропозицією (лист від 02.07.2018) прийняти орендовану земельну ділянку, надіславши в додатку до зазначеного листа два примірники акту приймання-передачі земельної ділянки від 18.05.2018. Стверджує, що позивач, який одержав зазначену пропозицію та примірники акту приймання-передачі, останні не підписав. Вважає, що за наведених обставин, оскільки відповідач як добросовісний орендар виконав свої зобов`язання по договору оренди та після закінчення строку останнього вживав заходи щодо повернення раніше орендованої земельної ділянки, однак така не прийнята позивачем за відсутності винних дій відповідача, неправомірним є нарахування останньому орендної плати за період після припинення дії договору. Посилається також на те, що на орендованій земельній ділянці споруджено та введено в експлуатацію ряд багатоквартирних житловий будинків (єдиний комплекс багатоквартирних будинків), у зв`язку з чим вважає, що земельна ділянка набула ознаки прибудинкової території зазначених будинків.

Позивач письмовою відповіддю на відзив наполягає на задоволенні заявлених вимог, повідомивши, що на звернення відповідача про повернення орендованої земельної ділянки позивачем було надано відповідь (лист від 27.08.2018) про неможливість прийняти земельну ділянку з огляду на те, що стан її є відмінним від стану під час передачі в оренду, та рекомендовано відповідачу звернутися з наведеного приводу безпосередньо до Ужгородської міської ради як власника землі. Оскільки наведеного не було здійснено, земельна ділянка не була повернута за актом приймання-передачі, вважає правомірними заявлені вимоги.

Відповідач поданими письмовими запереченнями не погоджується з доводами позивача, оскільки вважає, що жодної заміни орендодавця у спірних відносинах не було, договір не був поновлений або продовжений, відтак повернення земельної ділянки після закінчення договору належало здійснити саме позивачу як орендодавцю. Вважає неспроможним посилання позивача на те, що стан земельної ділянки після завершення договору змінився, як на підставу неприйняття такої з огляду на умови договору, згідно яких земельну ділянку належить повертати у стані не гіршому порівняно з тим, у якому така одержана в оренду.

Представники сторін у ході судового розгляду справи наполягали на вищенаведених позиціях по суті спірних відносин.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши подані сторонами справи докази у справі, заслухавши у ході судового розгляду пояснення учасників процесу, суд встановив наступне:

Сторони у даній справі перебували у договірних відносинах на підставі укладеного 27.08.2010р. Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради, правонаступником якого є позивач у даній справі - та товариством з обмеженою відповідальністю "Данте" - станом на час вирішення спору у зв`язку зі зміною найменування - товариство з обмеженою відповідальністю "Тракслер Девелопмент"- відповідач у справі - договору оренди землі, відповідно до умов якого відповідачу надано в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 9000 кв.м по вул. Рилєєва, 4 у м. Ужгороді для реконструкції власних будівель та перебудови у житловий комплекс строком на 6 років (п.п. 1, 2, 8).

Після закінчення строку договору рішенням Ужгородської міської ради міської ради від 18.05.2017 № 640 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок" відповідачу поновлено договір оренди зазначеної земельної ділянки площею 9000 кв.м для реконструкції власних будівель та перебудови у житловий комплекс по вул. Рилєєва, 4 у м. Ужгороді,, строком на 1 рік до 18.05.2018.

18.05.2017 сторонами була укладена Додаткова угода до договору оренди землі від 27.08.2010, згідно якої договір оренди землі викладено у новій редакції (далі договір оренди).

Згідно предмету договору оренди (п. 1) орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування зазначену земельну ділянку кадастровим номером 2110100000:51:001:0605 - для реконструкції власних будівель та перебудови у житловий комплекс, що згідно п. 17 договору є цільовим призначенням земельної ділянки

Умовами договору оренди в новій редакції передбачено його істотні умови, зокрема, строк дії договору - до 18.05.2018, орендну плату в розмірі 242376,30 грн. на рік, виходячи із нормативної грошової оцінки земельної ділянки 8079210,00 грн., строки оплати орендної плати щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 20198,03 грн., порядок перегляду орендної плати, відповідальність сторін тощо.

Пунктом 33 договору оренди в новій редакції сторони узгодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, а в разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір вирішується у судовому порядку.

Пунктом 35 договору оренди передбачено, що дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який було укладено договір.

Згідно п. 22 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Абзацом 9 пункту 30 орендар зобов`язаний у разі неповернення земельної ділянки у визначений термін здійснити плату за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах визначених цим договором.

Передача земельної ділянки в оренду відповідачу у справі відбулася 18.05.2017, про що сторонами складено відповідний акт, що міститься у матеріалах справи.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи та визнаються всіма учасниками процесу.

Спірні відносини сторін стосуються підстав нарахування та стягнення орендної плати за договором у період після закінчення дії такого - з вересня 2018 по вересень 2021 з огляду на відсутність акту про повернення земельної ділянки з орендного користування відповідача.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

Суб`єкти господарювання, якими є сторони у даній справі, повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Статтею 792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон), відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статті 1 Закону, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 21 Закону, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ст. 19 Закону строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років; дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення; право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права. Після завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію добросовісний орендар земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об`єкта, має право на першочергове укладення договору оренди землі на строк до 50 років або припинення дії договору оренди землі.

Договір оренди землі згідно приписів ст. 31 Закону припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно приписів ст. 34 цього Закону у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором; орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця; у разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Матеріалами справи встановлено та не заперечується сторонами, що відповідачем направлено на адресу позивача листа від 02.07.2018р., за змістом якого ТОВ «Данте» - орендар - пропонував Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради - орендодавцю - прийняти земельну ділянку площею 9000 кв.м у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки в новій редакції від 18.05.2017, надіславши в додатку акт приймання-передачі земельної ділянки.

Позивач на зазначене звернення відповідача повідомив про неможливість прийняти земельну ділянку з огляду на те, що стан її є відмінним від стану під час передачі в оренду, та рекомендував відповідачу звернутися з наведеного приводу безпосередньо до Ужгородської міської ради як власника землі. Посилався при цьому на результати виїзного обстеження земельної ділянки уповноваженими представниками позивача 25.07.2018 року оформлені актом обстеження умов використання земельної ділянки.

Так, згідно зазначеного акту встановлено, що на земельній ділянці розміщено комплекс житлових будинків, спортивну площадку та площадки для паркування транспортних засобів; при вході на територію ділянки розміщено дерев`яний паркан з надписом «Житловий комплекс Едельвейс». Рилєєва 4. TRAKSLER»; вхід на територію обмежено конструкцією типу «шлагбаум». Ділянка з усіх боків обмежена будинками по периметру, з урахуванням чого рекомендовано ТОВ "Данте" ініціювати клопотання до Ужгородської міської ради для визначення правових наслідків припинення права користування землею, в т.ч. її повернення за актом приймання-передачі у порядку та спосіб встановлений законодавством.

У зв`язку з наведеним та оскільки відповідач не звернувся до міської ради згідно рекомендації позивача, останній, вважаючи незавершеними орендні відносини за договором звернувся з даним позовом про стягнення орендної плати за спірний період після закінчення дії договору.

Суд, аналізуючи фактичні обставини справи та виходячи із наведених приписів законодавства, що регулює спірні відносини, умов договору, вважає помилковою позицію позивача та відсутніми підстави для стягнення з відповідача заявленої суми орендної плати з огляду на наступне.

За вищенаведеними приписами ст. 19, 31 Закону та за умовами договору оренди укладеного сторонами спірних відносин такий припинено із закінченням встановленого строку його дії - 18.05.2018, оскільки договір не був продовжений сторонами.

Матеріалами справи встановлено, що орендар вчинив встановлені приписами ст. 34 Закону та п. 20 договору дії, що є наслідком припинення договору оренди землі, надіславши акт повернення орендованої земельної ділянки орендодавцю для підписання, тим самим повідомивши орендодавця про відсутність наміру продовжувати користуватися орендованою земельною ділянкою після припинення дії договору.

За таких обставин непідписання орендодавцем акту та неприйняття з орендного користування земельної ділянки з посиланням на те, що стан земельної ділянки відмінний від стану, в якому вона передавалася в оренду, не може вважатися правомірним, оскільки умовами договору передбачено такі дії орендодавця у разі, якщо стан земельної ділянки гірший, а не відмінний від стану, в якому вона передавалася.

Переадресування позивачем відповідача для вирішення питання повернення земельної ділянки до міської ради як власника землі теж не ґрунтується на законі, оскільки відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, яким у даному випадку є міська рада, однак у спірних відносинах така діє через позивача, про що зазначено в преамбулі договору оренди, та до якого звертався відповідач з питанням повернення орендованої комунальної землі.

З урахуванням наведеного, дії позивача, який не прийняв земельну ділянку після припинення договору оренди, з нарахування орендної плати за період після припинення договору не ґрунтуються на законі та є безпідставними, відтак у позові про стягнення з відповідача заявленої суми орендної плати належить відмовити.

Відповідно до приписів ст. 73, 74, 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд справи в частині сплаченого позивачем судового збору належить покласти позивача. Питання розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу відповідача за клопотанням його представника, може бути розглянуто судом після подання доказів таких витрат у порядку передбаченому приписами наведеної норми процесуального закону.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73- 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1.У позові відмовити повністю.

2.Судові витрати сплачені за подання позову покласти на позивача.

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 23.09.2022

Суддя Ушак І.Г.