Постанова

від 19.09.2022 по справі 902/1043/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

20 вересня 2022 року Справа № 902/1043/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

позивача 1 - Тишківський С.Л.;

позивача 2 - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Позивачів 1 та 2 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Вінницької області від 11.05.2022 та на додаткове рішення Госпо-дарського суду Вінницької області від 01.06.2022, повний текст яких складено 23.05.2022 та 13.06.2022 відповідно, у справі №902/1043/21 (суддя Міліціанов Р.В.)

за позовом 1. ОСОБА_1 с.Лука-Мелешківська Вінницького району

2. ОСОБА_2 с.Лука-Мелешківська Вінницького району

до Релігійної організації "Релігійна громада Преображення Господнього

с.Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницько-Барської Єпархії

Православної церкви України" с.Лука-Мелешківська Вінницького району

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Управління у справах національностей та релігії Вінницької обласної

державної адміністрації м.Вінниця

про визнання недійсними рішень загальних зборів та нової редакції статуту

В жовтні 2021 року до Господарського суду Вінницької області надійшов позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Релігійної організації «Релігійна громада Преображення Господнього с.Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницько-Барської Єпархії Православної церкви України», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача Управління у справах національностей та релігії Вінницької обласної державної адміністрації, в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову Позивачі просили про:

- визнання недійсними рішення Загальних зборів Релігійної організації «Релігійна громада парафії Свято-Преображенського храму Української Православної Церкви» (код 38503756), оформленого протоколом №1 від 26.01.2019 року;

- визнання недійсними рішення Загальних зборів Релігійної організації «Релігійна громада парафії Свято-Преображенського храму Української Православної Церкви» (код 38503756), оформленого протоколом №2 від 17.02.2019 року;

- визнання недійсними рішення Загальних зборів Релігійної організації «Релігійна громада Преображення Господнього с.Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницько-Барської Єпархії Православної церкви України» (код 38503756), оформленого протоколом №3 від 14.04.2019 року;

- визнання недійсним Статуту Релігійної організації «Релігійна громада Преображення Господнього с.Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницько-Барської єпархії Православної церкви України» (код 38503756) у новій редакції, затвердженій 17.02.2019, зареєстрованого наказом №65 від 04.06.2019 Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 07.06.2019, номер запису 11491050003001599 (т.1, арк. справи 1-18; т.2, арк.справи 149-150).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.05.2022 у справі №902/1043/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалюючи рішення господарський суд першої інстанції виходив з того, що Позивачами не було доведено достатніми та належними засобами доказування обставини щодо відсутності у присутніх на загальних зборах 26.01.2019, 17.02.2019, 14.04.2019 статусу членів релігійної органі-зації, а також обмеження повноважень на прийняття оскаржуваних рішень.

Крім цього, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність рішень, ухвалених Загальними зборами Релігійної організації, оформлених протоколами №1 від 26.01.2019 та №2 від 17.02.2019, вважаючи їх такими, що прийняті у відповідності до норм законодавства чинного на момент ухвалення кожного з них, що підтверджується належними та допустимими доказами.

Щодо рішеннь Загальних зборів Релігійної організації, оформлених протоколом №3 від 14.04.2019, то місцевий господарський суд визначив його як похідне від первісних рішень, які визнано судом правомірними, тому скасування рішення від 14.04.2019 не зможе забезпечити захисту прав Позивачів.

Також, відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд зауважив, що оскільки, на загальних зборах членів релігійної громади приймалось рішення лише про зміну підлеглості релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях і, як наслідок про прийняття статуту цієї релігійної громади у новій редакції, в той час як жодного рішення щодо відвідування церкви не приймалося, тому відсутні підстави вважати, що відбулось втручання у право Позивачів на свободу віросповідання (т.2, арк.справи 244-261).

Додатковим рішенням у даній справі від 01.06.2022 господарський суд Вінницької області частково задоволив заяву (вих.б/н від 30.05.2022) Релігійної організації «Релігійна громада Преображення Господнього с.Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницько-Барської Єпар-хії Православної церкви України» про відшкодування судових витрат, де по 4751,00 грн витрат зі сплати судового збору було залишено за Позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Також присуджено до стягнення з обох Позивачів на користь Відповідача по 6500,00 грн. відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу. Судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 23400,00 грн залишено за Відповідачем.(т.3, арк.справи 35-41).

Суд виходив з того, що хоча перелік видів правової допомоги і є невичерпним, однак виокремлення процесу ознайомлення з доказами, оформлення документів щодо надання правової допомоги, підготовки первинних документів, консультування клієнта від безпосередньої правової допомоги у формі складання відзиву є протиправним та вчиненим на шкоду іншій стороні, а відтак заявлений Позивачем розмір витрат на правову допомогу в сумі 36400,00 грн є завищеним та підлягає зменшенню.

Оскільки, надання консультацій клієнту та ознайомлення з позовом охоплюється процесом складання відзиву, відзив виконано на 13 сторінках, тому з урахуванням досвіду адвоката при вирішення аналогічних спорів, суд першої інстанції дійшов висновку, що достатнім часом для підготовки відзиву є 3 години, а відтак відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу в обсязі 5 годин на суму 13000,00 грн (5х6500,00х40%), тобто по 6500,00 грн з кожного Позивача, тому решту витрат на професійну правничу допомогу у сумі 23400,00 грн. було залишено за Відповідачем.

Не погоджуючись із рішенням та додатковим рішенням, Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду на рішення Господарського суду Вінницької області від 11.05.2022 та на додаткове рішення від 01.06.2022, в яких просили:

- скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 11.05.2022 та ухвалити нове, яким повністю задоволити позовні вимоги (т.3, арк.справи 56-64);

- скасувати додаткове рішення господарського суду Вінницької області від 01.06.2022 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на правову допомогу в сумі 36400,00 грн., дану суму витрат залишити за відповідачем.(т.3, арк.справи 129-132).

Обґрунтовуючи свою скаргу, апелянти зазначають, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення для справи, ухваливши рішення з порушенням норм матеріального права, а саме Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

На думку Скаржників, суд необґрунтовано зазначив про відсутність їх порушеного права, вважаючи, що на загальних зборах громади не вирішувалось питання щодо порядку відвідування церкви. Така позиція суду, на думку апелянтів, є суб`єктивною думкою, оскільки під час судових засідань питання відвідування Храму не досліджувалась взагалі і сторони були позбавлені можливості надати відповідні пояснення щодо неможливості відвідування Позивачами церкви. Крім цього, просять долучити до матеріалів справи в якості доказу Охоронний договір №2АРХ від 13.06.2019.

Вважають помилковим висновок суду з основного, ключового питання застосування Закону, чинного на дату прийняття рішення загальних зборів про зміну канонічної приналежності Релігійної громади с.Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької області та Закону, чинного на дату прийняття рішення щодо нової редакції Статуту.

На думку апелянтів, господарський суд не надав жодної правової оцінки тому факту, що збори новоствореної релігійної організації «Релігійна громада парафії Свято-Преображенського храму ПЦУ», які відбулись 17.02.2019 та 14.04.2019, жодного відношення до Релігійної органі-зації «Релігійна громада парафії Свято-Преображенського храму Української Православної Церкви с.Лука-Мелешківська» вже не мали. Дані збори без будь-яких правових підстав оформлені під назвою громади УПЦ.

Також вважають, що суд першої інстанції помилково застосував положення нової редакції ст.8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», яка набула чинності 31.01.2019 до правовідносин 17.02.2019, оскільки 17.02.2019 питання зміни підлеглості релігійної громади не вирішувалось. Таке питання остаточно вирішено 26.01.2019 і повторно на зборах 17.02.2019 та 14.04.2019.

Апелянти стверджують, що місцевим господарським судом невірно визначено кількість громадян присутніх на зборах та зазначають, що особи, які зазначені в у реєстрах не мали статусу членів парафіяльних зборів, яким належить право вищого органу управління парафії.

Вважають, що мотивувальна частина рішення суду містить вибіркове дослідження судом питань, які стосуються членства громадян у релігійній організації, при цьому питання порядку скликання парафіяльних зборів такої релігійної організації, що детально описано у Статуті, залишилось поза увагою суду.

Зазначають, що порядок прийняття рішень, які стосуються діяльності релігійної громади станом на 26.01.2019 регулювались виключно статутними документами такої релігійної організації.

Крім цього, Скаржники звертають увагу суду, що загальні збори, рішення яких оформлене протоколом №1 від 26.01.2019, не скликалися уповноваженою особою у відповідності до статуту Релігійної громади, якою згідно п.2.6 статуту Релігійної громади є настоятель спільно з парафіяль-ною радою або за розпорядженням єпархіального архієрея у міру потреби, але не рідше, ніж один раз на рік. Зазначають, що жодних інших осіб настоятель храму ОСОБА_1 , разом з парафіяльною радою не уповноважував на скликання парафіяльних зборів.

З урахуванням вищевикладеного, Апелянти вважають, що оскаржувані рішення Відповідача були прийняті всупереч нормам закону та положенням статуту, результатом чого стало порушення прав Позивачів на свободу віросповідання, що включає в себе свободу сповідувати свою релігію під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів.

Не погоджуються Скаржники і з додатковим рішенням в частині стягнення з них по 6500,00 грн відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу. Вважають, що висновки господарського суду не відповідають обставинам справи та наданим документам, позаяк в досліджених судом першої інстанції меморіальних ордерах від 13.12.2021, 15.12.2021, 04.01. 2022, 11.01.2022 відсутні відомості про платника, в полі «платник» не вказано юридичну особу «Релігійна організація «Релігійна громада Преображення Господнього с.Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницько-Барської Єпархії Православної Церкви України», код 38503756», а натомість зазначено «Транз.pax.DN.DG.DZ», що є порушенням вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки відсутні обов`язкові реквізити первинного документа.

Апелянти вважають, що Відповідач не довів, що саме ним були сплачені кошти, заявлені як витрати на правову допомогу у справі №902/1043/21. Також на думку Скаржників, необґрунто-ваним є розмір заявлених витрат та не доведений зв`язок витрат із представництвом адвоката Чубенко С.В. у даній справі.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №902/1043/21, ухвалено розглядати скарги на рішення та додаткове рішення в межах одного апеляційного провадження (т.3, арк.справи 127, 163).

В зв`язку з перебуванням у щорічній відпустці судді-члена колегії Маціщук А.В. з 15.08. 2022 по 01.09.2022 включно 16 серпня 2022р. судове засідання у справі №902/1043/21 не відбулося. Крім того, суддя-член колегії Бучинська Г.Б. з 01.09.2022 по 05.09.2022 включно також перебувала у відпустці.

Ухвалою від 06.09.2022 розгляд апеляційних скарг призначено на 20.09.2022.(т.3, арк. справи 209).

15.08.2022 надійшли відзиви від Релігійної організації «Релігійна громада Преображення Господнього с.Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницько-Барської єпархії Православної Церкви України», в яких Відповідач просить суд залишити без змін рішення та додаткове рішення суду першої інстанції.(т.3, арк.справи 175-176, 180-184).

Крім того, 15.08.2022 надійшов відзив від Управління у справах національностей та релігії Вінницької облдержадміністрації з проханням відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.(т.3, арк.справи 190-207).

08.09.2022 через систему «Електронний суд» представник Позивача ОСОБА_1 адвокат Тишківський С.Л. клопотався про забезпечення участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, яке було задоволено.(т.3, арк.справи 212).

19.09.2022 від представника Релігійної організації «Релігійна громада Преображення Господнього с.Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницько-Барської єпархії Православної Церкви України» адвоката Чубенко С.В. надійшло клопотання про розгляд справи без участі адвоката Відповідача через відсутність технічної можливості участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.(т.3, арк.справи 215).

В судовому засіданні в режимі відеоконференції 20.09.2022 представник Позивача-1 підтри-мав доводи апеляційної скарги в повному обсязі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.

Інші учасники справи не забезпечили явки своїх представників у судове засідання 20.09. 2022, при цьому, явка сторін обов`язковою не визнавалась, а матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом розпорядженням Вінницької обласної державної адміністрації №125 від 21.04.1998 зареєстровано Статут Релігійної громади Св.Преображенської церкви с.Лука-Мелешківська Вінницького району (т.1 арк.справи 28-30).

04.03.2013 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були включені відомості про Релігійну громаду парафії Свято-Преобра-женського храму Української православної церкви, запис № 11491200001001599 (т.1, арк.справи 105).

Згідно з Рішенням від 03.07.2015, оформленим Протоколом №1/15, затверджено нову редакцію статуту Релігійної громади, який в подальшому був зареєстрований наказом Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації від 07.07.2015р. №111.(т.1, арк.справи 31-34).

Згідно статуту у новій редакції назвою релігійної громади є «Релігійна громада Преобра-ження Господнього с.Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької єпархії Української Православної Церкви».(т.1, арк.справи 35-40).

Позивачі є членами Релігійної організації «Релігійна громада Преображення Господнього с.Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької єпархії Української Православної Церкви»:

- ОСОБА_1 є настоятелем Релігійної громади Преображення Господ-нього с.Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької єпархії УПЦ, на підставі Указу Архієпископа Вінницького і Могилів-Подільського Макарія від 23.09.1997.(т.1, арк.справи 21);

- ОСОБА_2 обрано заступником Голови релігійної громади, згідно Протоколу №1/15 від 03.07.2015 та списку членів Парафіяльних зборів, а також помічником Голови парафіяльної ради, згідно Протоколу від 26.01.2019 (т.1 арк.справи 31-33, 41-46).

26.01.2019 громадою села Лука-Мелешківська Вінницького району у місцевому будинку культури було проведено збори, за наслідками яких прийнято рішення, оформлене протоколом №1 Загальних Зборів Релігійної організації «Релігійна громада парафії Свято-Преображенського храму Української Православної Церкви».

Зі змісту протоколу №1 від 26.01.2019 вбачається, що на зборах було зареєстровано 435 присутніх осіб (т.1, арк.справи 50-52, 165-167).

Зазначена кількість присутніх стверджується реєстрами представників релігійної громади православного храму с.Лука-Мелешківська, які присутні на зборах 26.01.2019 (т.1, арк.справи 53-77).

Відповідно до протоколу №1 від 26.01.2019, серед іншого було ухвалено питання №6 порядку денного, у зв`язку із створенням 15.12.2018 Помісної (автокефальної) Православної церкви України, яка підпорядковується релігійному центру у м.Києві прийнято рішення змінити підлеглість у канонічних та організаційних питаннях та перейти під канонічне підпорядкування Вінницької єпархії Православної Церкви України, змінивши назву Релігійної громади на: Релігійна організація «Релігійна громада парафії Свято-Преображенського храму Православної Церкви України».

17.02.2019 громадою с.Лука-Мелешківська було прийнято рішення, оформлене протоколом №2 Загальних Зборів Релігійної організації «Релігійна громада парафії Свято-Преображенського храму Української Православної Церкви», згідно з яким, у зв`язку зі зміною підлеглості у каноніч-них та організаційних питаннях та перехід під юрисдикцію Православної Церкви України прий-няти у новій редакції Статут Релігійної організації «Релігійна громада парафії Свято-Преображен-ського храму Української Православної Церкви» зі зміною назви на «Релігійна громада Свято-Преображенського храму Православної церкви України» (т.1, арк.справи 78-81).

На загальних зборах 17.02.2019 були присутніми 295 осіб, що підтверджено списком віруючих громадян (т.1, арк.справи 82-88).

14.04.2019 було прийнято рішення, оформлене протоколом №3 Загальних зборів Релігійної організації «Релігійна громада Преображення Господнього с.Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької єпархії Української православної Церкви» про визнання таким, що втратив чинність статут Релігійної організації «Релігійної громади Преображення Господнього с.Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької єпархії Української православної Церкви».

Прийняте рішення мотивоване тими обставинами, що настоятель храму ОСОБА_1 не передав релігійній організації оригіналу або засвідченої копії статуту Релігійної громади у попередній редакції, утримує печатку та інші документи Релігійної громади (т.1, арк.справи 89-91).

На Загальних зборах 14.04.2019 були присутніми 315 осіб, що підтверджено списком віруючих громадян (т.1, арк.справи 92-98).

04.06.2019 на підставі заяви ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , згідно наказу №65 від 04.06. 2019 Управлінням у справах національностей та релігій Вінницької ОДА зареєстровано Статут Релігійної організації «Релігійна громада Преображення Господнього с.Лука-Мелешківська Він-ницького району Вінницької єпархії Української Православної Церкви України» у новій редакції зі зміною найменування на Релігійна організація «Релігійна громада Преображення Господнього с.Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницько-Барської єпархії Православної Церкви України» (т.1, арк.справи 99-104).

На думку Позивачів, парафіяльні збори Релігійної громади не проводились; рішення щодо ухвалення нової редакції статуту було прийнято особами, які не є органом управління релігійної організації; дійсні члени Релігійної громади не бажали змінювати підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управ-лінням) і залишились в підпорядкуванні Української Православної Церкви; вважають порушенням їх прав на участь в загальних зборах Релігійної громади та право участі в голосуванні щодо даного питання, останні, з урахуванням заяви про зміну предмету позову просили суд визнати недійсними рішення загальних зборів Відповідача від 26.01.2019, 17.02.2019 та 14.04.2019, а також визнати недійсним Статут Релігійної організації «Релігійна громада Преображення Господнього с.Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницько-Барської єпархії Православної церкви України» (код юридичної особи: 38503756) у новій редакції, затвердженій 17.02.2019.(т.1, арк.справи 1-18; т.2, арк.справи 149-150).

Як зазначалось вище, рішенням Господарського суду Вінницької області від 11.05.2022 в задоволенні позову відмовлено. Додатковим рішенням заяву Відповідача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.(т.2, арк.справи 244-261; т.3, арк.справи 35-41).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача безпідставна і не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Взаємовідносини церкви й держави визначаються Декларацією про державний суверенітет України, Конституцією України та Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації». Правовою формою цих відносин є режим відокремлення від церкви.

Статтею 35 Конституції України передбачено, що церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави. Однією із особливостей ставлення держави до церкви (релігійних організацій) та законодавчі положення, які характеризують правовий зміст відокремлення церкви від держави в Україні, є те, що держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, тобто держава не втручається і не забороняє діяльності конфесійних організацій, якщо останні не порушують чинного законодавства, не посягають на життя, здоров`я, гідність особи, права інших громадян та організацій тощо.

Однією із особливостей ставлення держави до церкви (релігійних організацій) та законо-давчі положення, які характеризують правовий зміст відокремлення церкви від держави в Україні, є те, що держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, тобто держава не втручається і не забороняє діяльності конфесійних організацій, якщо останні не порушують чинного законодавства, не посягають на життя, здоров`я, гідність особи, права інших громадян та організацій тощо.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

По справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» Європейським судом досліджу-вались питання щодо наявності втручання у право на свободу віросповідання скаржника, відповідності цього втручання закону, а також те, чи переслідувало втручання легітимну мету та чи було необхідним у демократичному суспільстві.

У зазначеному рішенні встановлено, що за результатами розгляду спору в межах націо-нальної судової процедури було порушено статтю 9 Конвенції витлумачену у світлі пункту 1 статті 6 та статті 11 Конвенції.

Водночас право на свободу віросповідання не було виправданим і брак гарантій проти свавільних рішень органів реєстрації не був виправлений національними судами, оскільки відсут-ність узгодженості та передбачуваності законодавства не дозволяла їм дійти інших висновків у справі.

Надаючи тлумачення статей 9 та 11 Конвенції в контексті обмеження передбачених ними прав, Європейський суд визнав, що в демократичному суспільстві дійсно може виникнути необхідність обмежити свободу віросповідання задля узгодження інтересів різних релігійних груп.

Зі змісту пункту 2 статті 9 Конвенції випливає, що свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише обмеженням, встановленим законом, і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У своєму рішенні по справі «Коккінакіс проти Греції» Європейський суд зазначив, що як визначено у статті 9 Конвенції, свобода думки, совісті та релігії виступає однією з підвалин демократичного суспільства у значенні, що вживається у пункті 31 Конвенції.

Основоположний характер прав, гарантованих його пунктом 1 статті 9 Конвенції, знаходить своє відображення, зокрема, у формулюванні параграфа, що передбачає обмеження на них.

На відміну від других параграфів статей 8, 10 і 11 Конвенції, які охоплюють права, що перераховуються в перших параграфах цих статей, у другому параграфі статті 9 Конвенції згадується лише про свободу сповідувати релігію чи переконання (пункт 33).

Перелік таких обмежень, за вказівкою Європейського суду у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України», є вичерпним, вони мають чітко тлумачитись в межах обмеженої самостійної оцінки, наданої державі, і лише переконливі та нездоланні причини можуть виправ-довувати запровадження таких обмежень. При цьому держава має незначні межі для власної самостійної оцінки в цих питаннях.

Отже, здійснюючи правову оцінку обставин справи, суди повинні були спиратися на положення статті 9 Конвенції, а також на прецедентне право Європейського суду з прав людини, що є джерелом тлумачення вказаної статті, надаючи її приписам більш конкретного характеру.

У п.3 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України (надалі в тексті ГПК України) визначено, що до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (надалі в тексті Закон України №987-ХІІ), релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації. Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

Згідно зі ст.7 Закону України №987-ХІІ релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Членство в релігійній громаді, згідно ч.2 ст.8 Закону №987-ХІІ, ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади.

Як установлено судами обох інстанцій, фактично підставами та предметом позову є незгода бувшого настоятеля Релігійної громади Преображення Господнього с.Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької єпархії УПЦ ОСОБА_1 та Проценко Марії Миколаївни заступника голови Релігійної громади з рішенням Загальних зборів членів Релігійної організації про зміну канонічної підлеглості, оформленими протоколами загальних зборів №№ 1, 2, 3 та необхідності їх скасування, як таких, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства.

Позивачі убачають порушення своїх прав в ухваленні Загальними зборами членів релігійної організації рішень про зміну канонічної підлеглості та у затвердженні нової редакції статуту.

З огляду на зазначене, оскільки в даному випадку є спір між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом), він пов`язаний зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої організації спір розглядається в порядку господарського судо-чинства.

Така правова позиція щодо предметної юрисдикції знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №910/10011/19.

Згідно з ч.1 ст.57 Господарського Кодексу України (надалі в тексті ГК України) установ-чими документами суб`єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб`єкта господарювання. За змістом ч.2 ст.20 ГК України статут юридичної особи є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов`язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Відповідно до Закону України №987-ХІІ (в редакції від 26.12.2018, яка була чинною на момент прийняття оспорюваного рішення) релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями) (ч.1, ст.7 Закону України №987-ХІІ).

Відповідно до ч.1 ст.3 названого Закону, кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Згідно ч.1та ч.2 ст.8 Закону України №987-ХІІ, релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості.

Місцевим господарським судом правильно зазначено, що законодавством в узагальненому виразі передбачено можливість релігійної організації самостійно визначати підлеглість у каноніч-них і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості.

Як стверджено матеріалами справи та встановлено місцевим господарським судом, згідно Статуту Релігійної громади Преображення Господнього с.Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької єпархії Української Православної Церкви (надалі в тексті Статут), зареєстрованого наказом Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдерж-адміністрації від 07.07.2015р. №111, у редакції, яка була чинною на момент прийняття оскаржу-ваних рішень (т.1, арк.справи 35-40) членами парафії є православні віруючі, клірики та миряни, які досягли 18-річного віку, визнають обов`язковість Статуту УПЦ та даного Статуту, регулярно відвідують богослужіння і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє участь у богослужбовому житті (п.1.3 Розділу « 1»).

Релігійна громада здійснює свою діяльність при дотриманні діючого законодавства, Статуту Української Православної Церкви, Статуту Вінницької єпархії, а також цього статуту. У своїй діяльності Релігійна громада керується своїм діючим статутом, постановами собору УПЦ, наказами Єпархіального архієрея (п.п. 1.5, 1.6 Статуту).

Парафіяльні збори, які за посадою очолює настоятель парафії, є вищим органом управління парафії. До складу парафіяльних зборів належать священно- та церковнослужителі, засновники парафії, а також миряни, члени даної парафії, які регулярно беруть участь у літургійному житті парафії, відзначаються християнською доброчесністю, досягли повноліття, не перебувають під забороною в священнослужінні, церковним або кримінальним судом загальної юрисдикції.

Прийняття нових членів до складу парафіяльних зборів, так само як і вихід з них, здійсню-ється на підставі прохання за рішенням парафіяльних зборів. Парафіяльні збори скликаються настоятелем спільно з парафіяльною радою або за розпорядженням єпархіального архієрея у міру потреби, але не рідше, ніж один раз на рік.

Парафіяльні збори у згоді зі статутом приймають нових членів парафії.Рішення Парафі-яльними зборами приймається простою більшістю голосів.(пункти 2.1-2.3, 2.6, 2.10, 2.14 Статуту).

Відповідно до Розділу VIII «Парафії» Статуту про управління Української Православної Церкви, який є обов`язковим для членів Релігійної громади, визначає, що парафією є громада православних християн, що складається з кліру та мирян, об`єднаних навколо храму.

Парафія становить частину єпархії, яка перебуває під керівним наглядом свого єпархіального архієрея і керується священником-настоятелем, який призначається єпархіальним архієреєм.

Парафія утворюється за добровільною згодою віруючих осіб православного віросповідання, які досягли повноліття. Парафія утворюється з благословення єпархіального архієрея.

Згідно Розділу «Парафіяни» Статуту про управління Української православної Церкви визначено, що парафіянами є особи православного віросповідання, які зберігають живий зв`язок зі своєю парафією.

Кожен парафіянин зобов`язаний регулярно брати участь у богослужінні, сповідатися та причащатися, дотримуватись церковних канонів і приписів, творити діла віри та прагнути до духовно-морального вдосконалення.

На підставі правового аналізу положень Статуту місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність фіксованого членства в релігійнії організації, оскільки для участі у Парафіяльних зборах достатнім є відповідність наступним критеріям:

- досягнення 18-річного віку,

- визнання обов`язковості Статуту УПЦ та даного Статуту,

- регулярне прийняття участі у літургійному житті парафії,

- відзначення християнською доброчесністю,

- не перебування під забороною в священнослужінні, церковним або кримінальним судом загальної юрисдикції.

Як стверджено матеріалами справи та встановлено місцевим господарським судом, на Загальних зборах релігійної організації 26.01.2019 зареєстровано 435 присутніх осіб; 17.02.2019 року 295 осіб; 14.04.2019 року 315 осіб.

При цьому, на Загальних зборах 26.01.2019 за питання порядку денного позитивно про-голосували 398 осіб, 17.02.2019 та 14.04.2019 рішення приймались одноголосно.

Дані обставини стверджено відповідними протоколами та Реєстрами представників релігій-ної громади православного храму с.Лука-Мелешківська, які були присутніми на Загальних зборах.

Враховуючи вищевикладене, на переконання апеляційного суду, за відсутності фіксованого членства у релігійній організації матеріали справи не містять доказів невідповідності числа осіб, присутніх на Загальних зборах вимогам п.п. 1.3, 2.2 Статуту від 07.07.2015.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що 26.01.2019 були також проведені парафіяльні збори членів релігійної громади парафії Свято-Преображенського храму Української Православної Церкви, на яких було прийнято рішення про засвідчення вірності Українській Православній Церкві.

На парафіяльних зборах були присутні 12 осіб, що підтверджується протоколом Парафі-яльних зборів Релігійної організації релігійної громади Преображення Господнього с.Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької єпархії Української Православної Церкви від 26.01.2019 року (т.1 арк.справи 41-44).

В судовому засіданні 20.09.2022 представник ОСОБА_1 адвокат Тишківський С.Л. зазначав, що на парафіяльних зборах членів Релігійної громади парафії Свято-Преображенського храму Української Православної Церкви були присутні близько 200 осіб, однак дана обставина не знайшла свого підтвердження матеріалами справи.

Твердження апелянтів, що особи, які зазначені в у реєстрах під час проведення Загальних зборів членів релігійної організації 26.01.2019, 17.02.2019 та 14.04.2019 не мали статусу членів парафіяльних зборів, яким належить право вищого органу управління парафії відхиляються апеляційним судом через недоведеність.

Колегія суддів дослідила Додаток №1 доданий до Протоколу парафіяльних зборів релігійної організації УПЦ (т.1, арк.справи 45), де відповідно до списку членів можна встановити: прізвище, ім`я, по батькові; день, місяць і рік народження; домашню адресу та номер телефону і підпис, однак не можна ідентифікувати осіб за критеріями, які заявляють Позивачі, а саме чи мають вказані особи статус членів парафіяльних зборів, та в якому з документів це зазначено.

В силу приписів ст.73 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статут (положення) релігійної організації, згідно ч.5 ст.12 Закону України №987-ХІІ (в редакції від 26.12.2018, яка була чинною на момент прийняття оспорюваного рішення) не повинен суперечити чинному законодавству.

Отже, статут це основний документ, на підставі якого діє релігійна організація, тоді як підставами для визнання акту, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

При цьому, названий Закон в редакції від 26.12.2018 не передбачав спеціальних вимог стосовно кворуму загальних зборів віруючих громадян релігійної організації.

Дана обставина не виключає правового регулювання цього питання іншими нормативно-правовими актами, зокрема Цивільним Кодексом України (надалі в тексті ЦК України).

Відповідно до ст.98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

В матеріалах справи міститься Статут Релігійної організації «Релігійна громада парафії Свято-Преображенського храму Української Православної Церкви» в редакції від 07.07.2015 (надалі в тексті Статут).(т.1, арк.справи 35-40).

Згідно п. 2.1 Статуту вищим органом управління парафії є Парафіяльні збори.

Рішення Парафіяльними зборами приймається простою більшістю голосів (п.2.10 Статуту).

Колегія суддів звертає увагу, що станом на 26.10.2019 ще не набрала законної сили нова редакція ст.8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», якою після 31.01.2019 визначено ухвалення рішень про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади.

З урахуванням положень ч.2 ст.98 ЦК України, установчими документами релігійної організації встановлено спеціальні норми, які визначали порядок ухвалення рішень загальними зборами віруючих (парафіям) релігійної організації простою більшістю голосів.

Як стверджено матеріалами справи, відповідно до п.6 Протоколу №1 від 26.01.2019 Релі-гійної організації «Релігійна громада парафії Свято-Преображенського храму Української Пра-вославної Церкви» за зміну канонічної підлеглості проголосувало 398 осіб.

Таким чином, з огляду на кількість присутніх (435 осіб), суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що кворум для прийняття рішень було дотримано (становив більше 218 присутніх).

Тому колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що навіть до запро-вадження законодавчих змін у ст.8 Закону (у редакції Закону України №2673-VIII від 17.01.2019 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи») загальні збори (парафіяльні збори) релігійної організації були наділеним достатнім обсягом повноважень щодо визначення питань про зміну канонічної підлеглості.

Саме тому, Загальні збори релігійної організації були належним та повноважним суб`єктом прийняття рішень, що зумовлює безпідставність доводів Позивачів щодо невідповідності рішень, прийнятих 26.01.2019 нормам діючого на той час законодавства.

Судами обох інстанцій також враховано, що у випадку невідповідності положень Статуту нормам законодавства мають застосовуватись положення закону, які мають вищу юридичну силу.

Процедура зміни підлеглості у канонічних та організаційних питаннях регулюється вик-лючно Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації», а не статутом релігійної громади, при цьому рішення релігійної громади, яке прийняте на загальних зборах щодо зміни канонічної підлеглості Закон не ставить в залежність від його затвердження будь-якою особою чи органом.

З огляду на таке, колегія суддів відхиляє доводи скаржників про недійсність прийнятого Релігійною громадою рішення про зміну канонічної підлеглості від 26.01.2019, оскільки не було затверджено Архієреєм, як того вимагає Статут.

Згідно п.3 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України №2673-VІІІ від 17.01.2019 «Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи»: «Статути (положення) релігійних організацій мають бути приведені у відповідність із цим Законом упродовж одного року з дня набрання ним чинності. До приведення статутів (положень) у відповідність із ним Законом релігійні організації керуються положеннями діючих статутів (положень) у частині, що не суперечить цьому Закону».

Оскільки Закон №2673-VІІІ набрав чинності 31.01.2019, то його положення підлягають застосуванню до спірних правовідносин в частині проведення загальних зборів 17.02.2019 та 14.04.2019.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону.

Зі змісту вказаного Протоколу №2 від 17.02.2019 вбачається підтвердження волевиявлення релігійної громади с.Лука-Мелешівська щодо зміни канонічної підлеглості та в результаті цього виникла необхідність прийняти у новій редакції Статут Релігійної організації «Релігійна громада парафії Свято-Преображенського храму Української Православної Церкви» зі зміною назви на «Релігійна громада Свято-Преображенського храму Православної церкви України». Дане рішення підтримали 295 учасників загальних зборів.

Вказана кількість голосів перевищує 2/3 учасників первісних загальних зборів парафіян 26.01.2019 (адже 2/3 від 435 учасників зборів 26.01.2019 достатньою кількістю голосів була 290).

Скаржниками не доведено невідповідність підписів учасників загальних зборів оформлених протоколом №2 від 17.02.2019 вимогам законодавства, а лише вказувалося на невірну нумерацію зазначену в реєстрах. Зазначені твердження апелянтів відхиляються судом за недоведеністю.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Загальних зборів Релігійної організації «Релігійна громада Преображення Господ-нього с.Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницько-Барської Єпархії Православної церкви України» (код 38503756), оформлені протоколом №2 від 17.02.2019 ухвалені у відпо-відності до вимог ч.4 ст.8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Рішенням Загальних зборів Релігійної організації «Релігійна громада Преображення Господ-нього с.Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницько-Барської Єпархії Православної церкви України», оформлене протоколом №3 від 14.04.2019, статут Релігійної організації «Релігійної громади Преображення Господнього с.Лука-Мелешківська Вінницького району Він-ницької єпархії Української православної Церкви» було визнано таким, що втратив чинність. Дане рішення підтримали усі присутні 315 осіб, що підтверджено списком віруючих громадян (т.1, арк.справи 92-98). Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що прийняття даного рішення не доводить порушення прав скаржників, а є похідним від рішень від 26.01.2019 та від 17.02.2019.

Доводи апелянтів, що збори новоствореної Релігійної організації «Релігійна громада парафії Свято-Преображенського храму ПЦУ», які відбулися 17.02.2019 та 14.04.2019, вже не мали жодного відношення до Релігійної організації «Релігійна громада парафії Свято-Преображенського храму УПЦ с.Лука-Мелешківська» відхиляються колегією суддів, адже, як було встановлено судом апеляційної інстанції, 17.02.2019 та 14.04.2019 відбулись збори членів Релігійної громади, а не громади села Лука-Мелешківська. Усі рішення щодо діяльності Релігійної громади приймались членами цієї Релігійної громади у відповідності до вимог Закону України №2673-VІІІ від 17.01.2019, за наслідками яких, на території с.Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької області зареєстрована та діє лише одна релігійна громада православного віро-сповідання Релігійна організація «Релігійна громада Преображення Господнього с.Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницько-Барської єпархії Православної Церкви України».

Дослідивши зміст оспорюваного статуту, колегія суддів, не вбачає невідповідності положень статуту Релігійної організації «Релігійна громада Преображення Господнього с.Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницько-Барської Єпархії Православної церкви України» в новій редакції нормам чинного законодавства.

Судом встановлено, що статут релігійної громади за результатами загальних зборів 26.01. 2019, 17.02.2019 та 14.04.2019 оформлених протоколами №1, №2, №3 приведено у відповідність із Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації», як того вимагає п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи» від 17 січня 2019.

Судом апеляційної інстанції враховується, що Позивачами в порядку ст.ст. 74, 76-79 ГПК України не доведено, що положення статуту в новій редакції порушують чи не відповідають нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч.8 ст.8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).

Таким чином, право відповідача релігійної організації «Релігійна громада Преображення Господнього с.Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницько-Барської Єпархії Православ-ної церкви України» на зміну канонічної підлеглості, яке мало місце 26.01.2019 шляхом внесення відповідних змін до статуту релігійної громади на підставі рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту, які ухвалені загальними зборами релігійної громади, скликаними її членами, розцінюється апеляційним судом як вільне волевиявлення щодо реалізації положень ч.8 ст.8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». При цьому членство в релігійній громаді, яке ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, коли громадяни спільно задовольняють релігійні потреби, що й було визначено на загальних зборах релігійної громади Преображення Господнього с.Лука-Мелешківська Вінницького району Він-ницько-Барської Єпархії Православної церкви України.

З огляду на обставини, встановлені судами обох інстанцій, відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним Статуту Релігійної організації «Релігійна громада Преображення Господнього с.Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницько-Барської Єпархії Православної церкви України» (код 38503756) у новій редакції, затвердженій 17.02.2019, який зареєстровано 04.06.2019 тому її правильно відхилено місцевим господарським судом.

Колегія суддів зауважує, що обґрунтовуючи обставини, які свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів внаслідок реєстрації в новій редакції статуту Релігійної громади ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказують на порушення їх інтересу у правовій визначеності як членів релігійної організації так і самої релігійної організації, як юридичної особи. Разом з тим, позов подано не релігійною організацією, а особисто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , наявними у справі доказами не доведено та не встановлено порушення їхніх прав та обов`язків з огляду на гарантовану законами свободу інших осіб мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення, Скаржники також просять скасувати додаткове рішення господарського суду Вінницької області від 01.06.2022 в частині стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 6500,00 грн. на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу. Вказують, що оскільки в меморіальних ордерах від 13.12.2021, 15.12.2021, 04.01.2022 та 11.01.2022 відсутні відомості про платника (в полі «платник», не вказано юридичну особу «Релігійна організація «Релігійна громада Преображення Господнього с.Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницько-Барської Єпархії Православної Церкви України», код 38503756, а зазначено «Транз.pax.«DN.DG.DZ»), то це свідчить про порушення вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки вищевказані платіжні документи не містять обов`язкових реквізитів первинного документа. Тому просять скасувати додаткове рішення та прийняти нове, яким судові витрати на правничу допомогу залишити за Відповідачем. Інших підстав для визнання незаконним та скасування додаткого рішення позивач/скаржник не наводить.

Колегія суддів, враховуючи доводи апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення відповідно до норм ст.269 ГПК України та самостійно оцінивши зміст додаткового рішення стосовно відповідності нормам процесуального права та матеріалам справи, не вбачає підстав для його зміни чи скасування, оскільки суд першої інстанції відповідно до чинного законодавства прийняв законне та вмотивоване додаткове рішення.

На переконання апеляційного суду всі доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Відповідача про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості позову, а тому рішення та додаткове рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викла-дену у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваних рішень, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст.34, 86, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284, Господарського процесуаль-ного кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Вінницької області від 11.05.2022 та додаткове рішення від 01.06.2022 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3. Матеріали справи №902/1043/21 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Маціщук А.В.