Постанова

від 18.10.2007 по справі 13/360-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

13/360-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

18 жовтня 2007 р.                                                                                   № 13/360-06  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді:Кочерової Н.О.,

суддів:Рибака В.В.,Черкащенка М.М.,

                                      за участю представників сторін:

від позивача –Хоменко О.Ю.;

від відповідача –

Добровольський О.В.;

розглянувши  матеріали касаційної  скарги  ДП "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова"

на  постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2007р.

у справі№13/360-06 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомДП "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова"

доКП із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс"

простягнення 4 388 226, 80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова", м.Дніпропетровськ (в подальшому –ДП ВО "Південний машинобудівний завод") звернулось з позовом до Комунального підприємства із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" (в подальшому –КП "Теплотранс") про стягнення         4388226,80 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.07 у справі № 13/360-06 позов ДП ВО "Південний машинобудівний завод" задоволено частково. Стягнуто з КП "Теплотранс" на користь позивача 3586981,99 грн. основного боргу, 195076 грн. 16 коп. інфляційних втрат та 85955,99 грн. річних; відмовлено в позові в частині стягнення пені в сумі 520212 грн. 66 коп.

В обгрунтування відмови в задоволенні позовних вимог господарський суд послався на умови договору, укладеного сторонами, відповідно до яких теплова енергія, що є предметом поставки за цим договором, використовується для потреб населення і, в зв'язку з цим, відповідно до положень Закону України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" нарахована позивачем пеня стягненню не підлягає.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду   від 19.06.07 у справі № 13/360-06 зазначене судове рішення залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі ДП ВО "Південний машинобудівний завод" просить скасувати постанову та рішення зазначених судових інстанцій; прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов.

При цьому скаржник посилається на неврахування господарськими судами тих обставин, що теплова енергія по договору № 83 від 04.08.03 в жовтні-грудні 2005р. передавалась підприємству відповідача, а не населенню і, в зв'язку з цим, застосування господарськими судами положень Закону України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" є безпідставним.

Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши юридичну оцінку судами обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги.

Матеріалами справи, що було також предметом дослідження попередніх судових інстанцій, підтверджується наступне.

04.08.03 ДП ВО "Південний машинобудівний завод" (постачальник) та КП "Теплотранс" (споживач) був укладений договір № 83, згідно з яким постачальник взяв на себе зобов'язання постачати споживачу енергію в гарячій воді  в потрібних йому обсягах, а споживач –оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

В п.п.6.1.1 п.6 договору сторони передбачили, що теплова енергія, отримана за цим договором, буде використовуватись для потреб населення.

На виконання умов договору протягом жовтня-грудня 2005р. позивачем здійснена поставка теплової енергії на загальну суму 3586981,99 грн., що підтверджується актами про місячний відпуск теплової енергії.

Зобов'язання по оплаті цієї теплової енергії в установлений договором строк відповідачем не були виконані.

Станом на момент звернення з позовом сума заборгованості сплачена не була.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведені норми та враховуючи те, що факт отримання теплової енергії на загальну суму 3586981,99 грн. відповідачем не спростовано, доказів оплати даної суми останнім не надано, позовні вимоги про стягнення основного боргу, інфляційних  втрат та 3-х процентів річних  попередні судові інстанції визнали обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відмовляючи в іншій частині позову щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання суди правомірно прийшли до висновку, що позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Суди враховували ту обставину, що відповідно до п.п.6.1 договору     № 83 від 04.08.03 отримана за цим договором теплова енергія використовувалась для потреб населення.

При цьому відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" тимчасово забороняється по розрахунках з     1 жовтня 1996р. стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги, у т.ч. і теплову енергію, що зумовлює відмову  в позові в цій частині.

Як вбачається з довідки, наданої відповідачем (наявна в матеріалах справи) станом на 01.11.06 заборгованість населення перед підприємством за отриману теплову енергію складає 5284410,16 грн.

За таких обставин попередніми судовими інстанціями правомірно відмовлено в позові в частині стягнення пені в сумі 520212,66 грн. за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання у спірному періоді.

Зазначене свідчить про повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та вірне застосування до них норм матеріального та процесуального права, спростовує доводи касаційної скарги.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

                                      ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду   від 19.06.07 у справі № 13/360-06 –без зміни.

Головуючий, суддя                                                                   Н.Кочерова

Судді                                                                                                    В.Рибак

                                                                                                   М.Черкащенко