Рішення

від 13.09.2022 по справі 307/2899/21

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/2899/21

Провадження № 2/307/771/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2022 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Чопик В.В., при секретарі Мотринець Т.І., з участю представника позивачів ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та Тячівської міської ради про скасування рішення Тячівської міської ради.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , від імені яких діє предстник ОСОБА_1 , звернулися в суд до ОСОБА_6 та Тячівської міської ради про скасування рішення Тячівської міської ради.

Свої вимоги мотивує тим, що у відповідності до свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 22.03.2013 року індексний номер 1525524, яке видане ОСОБА_4 , а на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належить житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 загальною площею 234,8 кв.м.

Забудовником даного житлового будинку у відповідності до декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 26.12.2012 року та технічного паспорту від 09.11.2012 року є ОСОБА_4 .

Рішенням Тячівської міської ради від 26.06.2012 року № 1081 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_5 на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_1 » надано дозвіл ОСОБА_5 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,10 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 .

На даний час рішення є чинним та не скасованим.

Пізніше, рішенням Тячівської міської ради від 30.03.2013 року № 59 «Про присвоєння адресного номера дворогосподарству ОСОБА_4 розташованого за адресою АДРЕСА_1 » - присвоєно адресу АДРЕСА_1 .

Таким чином вважає, що позивачі є належними власниками нерухомого майна житлового будинку та землекористувачами земельної ділянки біля будинку, у розумінні статті 120 Земельного кодексу України.

Так, ч. 1 статті 120 ЗКУ передбачено, щоу разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Також нормами ст. 368 Цивільного кодексу України передбачено, що майно,набуте подружжямза часшлюбу,є їхньоюспільною сумісноювласністю,якщо іншене встановленодоговором абозаконом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Крім того, рішенням Тячівської міської ради від 29.03.2012 року № 889 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_6 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_1 » надано дозвіл відповідачу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,10 га в АДРЕСА_1 , на якій розташований самовільно збудований будинок.

Дане рішення було видано на підставі заяви ОСОБА_6 від 20.03.2012 року, в якій заявник просив Тячівську міську раду надати дозвіл на виготовлення проекту відводу земельної ділянки площею 0,10 га, в АДРЕСА_1 .

Під час розгляду цивільної справи в Тячівському районному суді № 307/1001/13-ц за позовом ОСОБА_6 до Тячівської міської ради про скасування рішення було проведено почеркознавчу експертизу на предмет написання та підписання заяви із якою звертався відповідач ОСОБА_6 до Тячівської міської ради щодо виділення йому земельної ділянки.

Так, згідно висновку експерта від 17.07.2014 року № 1431 Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерство юстиції України встановлено, що рукописний текст заяви від імені ОСОБА_6 міському голові про надання земельної ділянки від 20 березня 2012 року та підпис який розташований після запису дати «20.03.2012» - виконані не ОСОБА_6 , а іншою особою з наслідуванням його справжніх підписів.

На підставі вищевказаного висновку, рішенням Тячівського районного суду від 18.09.2014 року було скасовано рішення Тячівської міської ради від 26.06.2012 року № 1079 «Про припинення права користування частини земельної ділянки». Дане рішення суду набуло законної сили 10.10.2014 року.

Даним рішенням суду встановлений той факт, що відповідач ОСОБА_6 взагалі не писав заяву щодо надання дозволу на відведення йому земельної ділянки, а відповідач Тячівська міська рада прийняла оскаржуване рішення з порушенням норм земельного законодавства та Закону України «Про місцеве самоврядування».

Також, рішенням Тячівського районного суду від 20.04.2015 року справа № 307/842/15-ц визнано не дійсним рішення десятої сесії 6-го скликання Тячівської міської ради від 26.03.2012 року № 889 «Про надання дозволу ОСОБА_6 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель в АДРЕСА_1 ».

Однак, рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 27.04.2017 року вищевказане рішення скасоване, у позові ОСОБА_4 відмовлено.

Дане рішення мотивоване тим, що при прийнятті оспорюваного рішення права та обов`язки ОСОБА_4 не порушувалися і після прийняття рішень міської ради про припинення права користування, надання у власність земельної діялянки іншим особам, в подальшомиу були скасовані рішенням судів та ними визнано незаконність позбавлення прва користування земельною діялнкою ОСОБА_6 , яку він отримав за рішенням ради для самочинного збудованого будинку.

Постановою Верховного суду України від 19.11.2019 р. касаційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Апеляційного суду Закарпастької області від 27.04.2017 року залишено без змін.

Вважає, що на даний час права позивачів порушені оспорюваним рішенням Тячівської міської ради, оскільки наявність даного рішення перешкоджає у набутті права власності на землю, згідно норм ст..ст. 116, 118 та 120 ЗК України, на якій знаходиться житловий будинок, що є їх вланістю.

Тому просить суд скасувати рішення Тячівської міської ради від 29.03.2012 року № 889 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_6 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ».

Представник позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просять їх задовольнити.

Представник відповідача Тячівської міської ради в судове засідання не з`явився, однак надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, а тому суд на підставі ст. 223 ЦПК України справу розглянув у його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_3 в судовому засіданні відносно заявленого позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та Тячівської міської ради про скасування рішення Тячівської міської ради, заперечив.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 звертався вже до суду з позовом до ОСОБА_6 та Тячівської міської ради про визнання не дійсним рішення Тячівської міської ради №889 «Про надання дозволу ОСОБА_6 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель в АДРЕСА_1 ». Однак рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 27.04.2017 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Постановою Верховного Суду від 19.112019 року вказане рішення залишено без змін. Тому вважає, що позивач ОСОБА_4 не мав права звертатися до суд з аналогічним позовом.

Разом з цим вважає, що позивачі звернувшись із вимогою про скасування рішення місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його незаконним, обрали неналежний спосіб захисту. Стверджує, що скасування рішення органу місцевого самоврядування можливе лише при ідеальній сукупності цих двох вимог та задоволенні їх.

Крім цього стверджує, що позивачі пропустили строк звернення до суду з даним позовом, так як про оскаржуване рішення Тячівської міської ради їм було відомо ще в 2015 році.

Тому просить суд у вимогах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про скасування рішення Тячівської міської ради, у зв`язку з неправильним обранням способу судового захисту та (або) у зв`язку з пропуском строку позовної давності - відмовити, а провадження у справі закрити з підстав п. 3 ч. 1 ст.255 ЦПК.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_7 , представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_3 та дослідивши матеріали справи суд дійшов до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що позивачу ОСОБА_4 на праві приватної власності належить житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 22.03.2013 року, витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Рішенням Тячівської міської ради від 26.06.2012 року № 1081 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_5 на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_1 » надано дозвіл позивачці ОСОБА_5 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,10 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 .

Позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є подружжям і про цей факт ніхто із сторін не заперечив.

Разом з цим, судом встановлено, що рішенням Тячівської міської ради від 29.03.2012 року № 889 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_6 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_1 » надано дозвіл відповідачу ОСОБА_6 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,10 га в АДРЕСА_1 , на якій розташований самовільно збудований будинок.

Зазначене рішення десятої сесіїшостого скликання Тячівської міської ради від 29.03.2012 року № 889 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_6 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_1 », було вже предметом оскарження в судах.

Так,рішенням Тячівськогорайонного суду від 20 квітня 2015 року, визнано недійсним рішення десятої сесії шостого скликання Тячівської міської ради від 29 березня 2012 року № 889 «Про надання дозволу ОСОБА_6 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 ».

Дане рішення суду було мотивовано тим, що оспорюване рішення Тячівської міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, з огляду на встановленірішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 вересня 2014 року преюдиційні для даної справи обставини, зокрема, що рукописний текст заяви ОСОБА_6 до міського голови про надання у власність земельної ділянки від 20 березня 2012 року та підпис у ній виконані не відповідачем, а іншою особою.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 27 квітня 2017 року, яке залишено без змін Постановою Верховного Суду від 19 лютого 2019 року, апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 ОСОБА_8 задоволено, рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 квітня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції не врахував, що згідно з чинним законодавством правом на захист свого цивільного права наділена особа у разі його порушення, невизнання або оспорювання, тоді як при прийнятті оспорюваного рішення Тячівської міської ради права та інтереси ОСОБА_4 порушені не були. Рішення про надання у власність земельної ділянки іншим особам у подальшому були скасовані на підставі судових рішень, якими встановлено незаконність позбавлення права користування земельною ділянкою ОСОБА_6 .

Відповідно до ч.1ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першоїст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналогічні положення містяться у частині першійст. 4 ЦПК України.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Гарантованест. 55 Конституції Україний конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

У постанові від 16 жовтня 2020 року у справі N 910/12787/17 Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду вказала на те, що захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним рішення (чи його окремих положень) органу місцевого самоврядування, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів.

Обґрунтовуючи позов у цій справі, позивачі зазначили, що їх законний інтерес полягає у можливості скористатись своїм правом на отримання земельної ділянки.

Напереконання позивачів,порушення їхзаконного інтересувідбулось внаслідокприйняття органоммісцевого самоврядуваннянеправомірного рішеннядесятої сесіїшостого скликанняТячівської міськоїради від29березня 2012року №889,яке стосуєтьсяпроцедури передачі увласність земельноїділянки,на якійрозміщено житловийбудинок,який євласністю позивача ОСОБА_4 ,а увідповідності ст.. ст. 368 ЦК України спільною суміжною власністю позивачки ОСОБА_5 .

За змістом пункту "г" ч. 3ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 41 Конституції Українивстановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з приписами частини першоїстатті 116 ЗК України(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина другастатті 116 ЗК України).

За змістом частини першоїстатті 374 ЦК Українитастатті 80 ЗК Українисуб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

У частині першійстатті 122 ЗК Українивизначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, в тому числі на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (пункт бстатті 81 ЗК України).

Громадяни України мають право на безкоштовну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної та комунальної власності зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (пункт г частини першоїстатті 121 ЗК України).

Частино першою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Таким чином, суд вважає, що оскільки оспорюване рішення Тячівської міської ради від 29.03.2012 року №889 є незаконним, з огляду на встановленірішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 вересня 2014 року преюдиційні для даної справи обставини, зокрема, що рукописний текст заяви ОСОБА_6 до міського голови про надання у власність земельної ділянки від 20 березня 2012 року та підпис у ній виконані не відповідачем, а іншою особою, та таким порушується законний інтерес позивачів, що полягає у можливості скористатись своїм правом на отримання земельної ділянки, на якій знаходиться їх власність - житловий будинок, то таке підлягає скасуванню.

З оглядуна наведене,суд вважає,що вимоги позивачівщодо скасування рішення Тячівської міської ради від 29.03.2012 року №889 є належним способом захисту, оскільки вимога про визнання недійсним чи незаконним такого рішення не є ефективним способом захисту, зокрема задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння земельною ділянкою, то така вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про скасування рішення органу місцевого самоврядування. Тому такі вимоги не повинні розглядатися в межах одного провадження. При цьому позивачі у межах розгляду даної справи вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним чи незаконним, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Як встановленосудом позивачіне євласниками земельноїділянки,що необхіднаїм дляобслуговування житлового будинку,а отже,ефективним способомзахистом порушенихправ єсаме скасуваннярішення органумісцевого самоврядуваннящодо передачі земельноїділянки відповідачу.Наслідком задоволеннятакої вимоги євідсутність перешкод для оформлення позивач увстановленому закономпорядку відповідногоправа наспірну земельнуділянку, авідтак запереченняпредставника вцій частиніє безпідставні.

Щодо строківпозовної давності,то такіне порушеніпозивачами,оскільки переривалисьзвернення досуду зпозовом про визнанняне дійснимта скасування рішеннядесятої сесіїшостого скликання Тячівської міської ради від 29.03.2012 року № 889 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_6 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_1 », і останнє рішення у цій справі було прийнято Верховним Судом 19.11.2019 року, та з цього часу по час звернення до суду з даним позовом (16.08.2021 року) не минули строки визначені ст..257 ЦК України.

А тому, керуючись ст.ст.258,259,264,265ЦПК України ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати рішення Тячівської міської ради від 29.03.2012 року №889 « Про надання дозволу гр.. ОСОБА_6 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ». Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днівз дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Тячівська міська рада, місце розташування: м. Тячів, вул. Незалежності, 22 А, Закарпатської області.

Відповідач: ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено 23.09.2022.

Суддя: В.В. Чопик