Постанова

від 24.10.2024 по справі 307/2899/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 307/2899/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 жовтня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.,

суддів : Кожух О.А., Собослоя Г.Г.

з участю секретаря судового засідання: Чичкало М.А.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 вересня 2022 року у складі судді Чопика В.В., у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Тячівської міської ради Закарпатської області про скасування рішення органу місцевого самоврядування від 29.03.2012 року №889,-

встановив :

У серпні 2021 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_1 , Тячівської міської ради Закарпатської області про скасування рішення органу місцевого самоврядування від 29.03.2012 року №889.

Позов мотивовано тим, що у відповідності до свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 22.03.2013 року індексний номер 1525524, яке видане ОСОБА_2 , на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 загальною площею 234,8 кв.м.

Забудовником даного житлового будинку у відповідності до декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 26.12.2012 року та технічного паспорту від 09.11.2012 року є ОСОБА_2 .

Рішенням Тячівської міської ради від 26.06.2012 року № 1081 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_3 на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_1 » надано дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,10 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 .

На даний час рішення є чинним та не скасованим.

Пізніше, рішенням Тячівської міської ради від 30.03.2013 року № 59 «Про присвоєння адресного номера дворогосподарству ОСОБА_2 розташованого за адресою АДРЕСА_1 .

Таким чином вважає, що позивачі є належними власниками нерухомого майна житлового будинку та землекористувачами земельної ділянки біля будинку, у розумінні статті 120 ЗК України.

Так, ч. 1 ст. 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Також нормами ст. 368 ЦК України передбачено, щомайно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Крім того, рішенням Тячівської міської ради від 29.03.2012 року № 889 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_1 » надано дозвіл відповідачу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,10 га в АДРЕСА_1 , на якій розташований самовільно збудований будинок.

Дане рішення було видано на підставі заяви ОСОБА_1 від 20.03.2012 року, в якій заявник просив Тячівську міську раду надати дозвіл на виготовлення проекту відводу земельної ділянки площею 0,10 га, в АДРЕСА_1 .

Під час розгляду цивільної справи в Тячівському районному суді № 307/1001/13-ц за позовом ОСОБА_1 до Тячівської міської ради про скасування рішення було проведено почеркознавчу експертизу на предмет написання та підписання заяви із якою звертався відповідач ОСОБА_1 до Тячівської міської ради щодо виділення йому земельної ділянки.

Так, згідно висновку експерта від 17.07.2014 року № 1431 Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерство юстиції України встановлено, що рукописний текст заяви від імені ОСОБА_1 міському голові про надання земельної ділянки від 20 березня 2012 року та підпис який розташований після запису дати «20.03.2012» - виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням його справжніх підписів.

На підставі вищевказаного висновку, рішенням Тячівського районного суду від 18.09.2014 року було скасовано рішення Тячівської міської ради від 26.06.2012 року № 1079 «Про припинення права користування частини земельної ділянки». Дане рішення суду набуло законної сили 10.10.2014 року.

Даним рішенням суду встановлений той факт, що відповідач ОСОБА_1 взагалі не писав заяву щодо надання дозволу на відведення йому земельної ділянки, а відповідач Тячівська міська рада прийняла оскаржуване рішення з порушенням норм земельного законодавства та Закону України «Про місцеве самоврядування».

Також, рішенням Тячівського районного суду від 20.04.2015 року справа № 307/842/15-ц визнано недійсним рішення десятої сесії 6-го скликання Тячівської міської ради від 26.03.2012 року № 889 «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель в АДРЕСА_1 ».

Однак, рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 27.04.2017 року вищевказане рішення скасоване, у позові ОСОБА_2 відмовлено.

Дане рішення мотивоване тим, що при прийнятті оспорюваного рішення права та обов`язки ОСОБА_2 не порушувалися і після прийняття рішень міської ради про припинення права користування, надання у власність земельної діялянки іншим особам, в подальшому були скасовані рішенням судів та ними визнано незаконність позбавлення права користування земельною ділянкою ОСОБА_1 , яку він отримав за рішенням ради для самочинного збудованого будинку.

Постановою Верховного Суду від 19.11.2019 р. касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Апеляційного суду Закарпастької області від 27.04.2017 року залишено без змін.

Вважає, що на даний час права позивачів порушені оспорюваним рішенням Тячівської міської ради, оскільки наявність даного рішення перешкоджає у набутті права власності на землю, згідно норм ст.ст. 116, 118 та 120 ЗК України, на якій знаходиться житловий будинок, що є їх власністю.

За вказаних обставин позивачі просили суд скасувати рішенняТячівської міської ради від 29.03.2012 року № 889 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ».

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 вересня 2022 року заявлений позов задоволено. Скасовано рішення Тячівської міської ради від 29.03.2012 року № 889 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ».

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити у справі нове рішення, закривши провадження у справі з підстав, передбачених п.3.ч.1 ст. 255 ЦПК України, відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не врахував, що позивачі не є і не можуть бути власниками будинку б/н по АДРЕСА_1 , оскільки будинок є недобудований, в експлуатацію не прийнятий за ним не зареєстрований, і в рішенні не вказав яким актам цивільного законодавства суперечить оспорюване рішення, та які саме порушені права позивачів. Суд не врахував, що позивач ОСОБА_2 у березні 2015 року вже звертався до суду про скасування вказаного рішення, і рішенням суду від 27.04.2017 року, яке набрало законної сили, у позові йому було відмовлено, однак провадження у даній справі не закрив, а ухвалив повторно незаконне рішення. Також рішенням суду від 27.04.2017 року встановлено, що оспорюваним рішенням права позивача ОСОБА_2 не порушено.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів - адвокат Решетар В.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

В судовому засіданні представник апелянта адвокат Козакова М.В. підтримала апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Представник позивачів адвокат Решетар В.В. в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Після оголошеної перерви, в судове засідання адвокат Решетар В.В. та позивачі не з`явилися, просив відкласти розгляд справи в зв`язку з неможливістю їх прибути в судове засідання. Однак, поважних причин суду не наведено та їх не підтверджено. Справа на підставі ч. 2 ст. 372 ЦПК України розглянута у їх відсутності.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч.1,2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності.

З такими висновками суду не погоджується колегія суддів, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права.

Матеріалами справи установлено, що позивач ОСОБА_4 та позивач ОСОБА_5 з 03.06. 2008 року перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Позивачу ОСОБА_2 22.03.2013 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходитьсяв АДРЕСА_1 та здійснено за ним державну реєстрацію права власності на даний будинок.

Відповідач ОСОБА_1 оспорює правомірність оформлення права власності на даний будинок за ОСОБА_6 та подав позов до ОСОБА_6 , треті особи: Відділ державної реєстрації Тячівської міської ради, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування свідцтва про право власності (справа №307/1085/21). Рішенням Тячівського районного суду від 10 жовтня 2022 року у справі №307/1085/21 у позові ОСОБА_1 відмовлено. Дане рішення суду не набуло законної сили, оскаржено в апеляційному порядку.

Рішенням десятої сесії шостого скликання Тячівської міської ради від 29 березня 2012 року № 889 «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 » ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 , на якій розташований самовільно збудований будинок.

Рішенням дванадцятої сесії шостого скликання Тячівської міської ради від 26 червня 2012 року № 1079 «Про припинення права користування частини земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 » переглянуто право користування ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 , у зв`язку з його відмовою від наділу.

Рішенням чотирнадцятої сесії шостого скликання Тячівської міської радивід 10 вересня 2012 року № 1204 «Про надання земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 » передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 . 08 жовтня 2012 року Тячівською міською радою ОСОБА_3 видано державний акт серії ЯК № 647581 на земельну ділянку площею 0,10 га у АДРЕСА_1 , зареєстрований у Книзі записів реєстрації державний актів за № 212440001005088.

02 листопада 2012 року, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Чербаник Ф. М., зареєстрованого у реєстрі за № 1504, ОСОБА_3 відчужила ОСОБА_2 земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 площею 0,10 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 вересня 2014 року визнано недійсним та скасовано рішення дванадцятої сесії шостого скликання Тячівської міської ради від 26 червня 2012 року № 1079 «Про припинення права користування частини земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 ». Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції покладався на висновок експерта від 17 липня 2014 року № 1431, відповідно до якого рукописний текст заяви від імені ОСОБА_1 , адресованої міському голові про відмову від земельної ділянки від 12 червня 2012 року та підпис у ній, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. Зазначеним висновком також установлено, що рукописний текст заяви від імені ОСОБА_1 міському голові про надання земельної ділянки від 20 березня 2012 року та підпис у ній, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 15 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 10 вересня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2015 року, визнано протиправним та скасовано рішення чотирнадцятої сесії шостого скликання Тячівської міської ради від 10 вересня 2012 року № 1204 «Про надання земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 ». Скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , серія ЯК № 647581 площею 0,10 га, виданий 08 жовтня 2012 року Тячівською міською радою та зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів №212440001005088.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 квітня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним рішення десятої сесії шостого скликання Тячівської міської ради від 29 березня 2012 року № 889 «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 ». Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорюване рішення Тячівської міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, з огляду на встановленірішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 вересня 2014 року преюдиційні для даної справи обставини, зокрема, що рукописний текст заяви ОСОБА_1 до міського голови про надання у власність земельної ділянки від 20 березня 2012 року та підпис у ній виконані не відповідачем, а іншою особою.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 27 квітня 2017 року рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 квітня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції не врахував, що згідно з чинним законодавством правом на захист свого цивільного права наділена особа у разі його порушення, невизнання або оспорювання, тоді як при прийнятті оспорюваного рішення Тячівської міської ради права та інтереси ОСОБА_2 порушені не були. Рішення про надання у власність земельної ділянки іншим особам у подальшому були скасовані на підставі судових рішень, якими встановлено незаконність позбавлення права користування земельною ділянкою ОСОБА_1 .

Постановою Верховного Суду від 19 листопада 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 27 квітня 2017 року залишено без змін.

Згідно з приписами ч.ч.1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

За змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом,суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов,тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем.

Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення) від зобов`язаних осіб.

Більше того, вирішуючи спір, суд повинен не тільки надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також і визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Враховуючи вищенаведене, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, який стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, оскільки, відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням суду є саме захист порушених або оспорюваних прав та інтересів особи.

Дана правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року по справі № 305/279/16 та від 28 листопада 2019 року №234/19750/18.

Відповідно до ч.4 ст.81 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 27 квітня 2017 року, яке набрало законної сили, встановлено, що рішення десятої сесії шостого скликання Тячівської міської ради від 29 березня 2012 року № 889 «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 », є правомірним та не порушує жодних прав та інтересів позивача ОСОБА_2 .

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 15 квітня 2015 року, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення чотирнадцятої сесії шостого скликання Тячівської міської ради від 10 вересня 2012 року № 1204 «Про надання земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 ». Скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , серія ЯК № 647581 площею 0,10 га, виданий 08 жовтня 2012 року Тячівською міською радою та зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів №212440001005088.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 вересня 2014 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним та скасовано рішення дванадцятої сесії шостого скликання Тячівської міської ради від 26 червня 2012 року № 1079 «Про припинення права користування частини земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 », та встановлено, що ОСОБА_1 був незаконно позбавлений права користування земельної ділянкою, яку він отримав за рішенням десятої сесії шостого скликання Тячівської міської ради від 29 березня 2012 року № 889 «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 ».

З врахуванням наведеного доводи позивачів, яким обґрунтовано заявлений позов, що рішенням десятої сесії шостого скликання Тячівської міської ради від 29 березня 2012 року № 889 «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 » порушені їх права, оскільки перешкоджає їм набути у власність вказану земельну ділянку, є безпідставними, ґрунтуються виключно на повторній переоцінці фактів, які встановлені судовими рішеннями, що набули законної сили.

Таким чином, позивачами, відповідно до ст.ст.13, 81 ЦПК України не доведено, що оспорюваним рішенням від 29.03.2012 року № 889 порушено їх законні права та інтереси.

Суд першої інстанції не врахував вищенаведені фактичні обставини справи та вимоги закону, які регулюють спірні правовідносини у справі, повно та всебічно не дослідив наявні у справі докази, не дав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків про порушення прав позивачів та задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п.3.ч.1 ст. 255 ЦПК України, з посиланням на наявність рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 27 квітня 2017 року, не заслуговують на увагу, оскільки у даній справі та у справі, в якій ухвалено рішення від 27 квітня 2017 року, відсутня повна тотожність сторін, предмету та підстав позову, а тому відсутні підстави для закриття провадження у даній справі.

Відповідно до ч.1 п.1,4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права.

Виходячи з наведеного рішення суду першої інтонації підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову з вищевказаних підстав.

Керуючись ст.ст.374, 376, 381,382,384 ЦПК України апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 вересня 2022 року скасувати, ухваливши у справі нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Тячівської міської ради Закарпатської області про скасування рішення органу місцевого самоврядування від 29.03.2012 року №889 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 04 листопада 2024 року.

Головуючий :

Судді: