Постанова

від 19.09.2022 по справі 761/10154/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №761/10154/21 головуючий у суді І інстанції: Притула Н.Г.

провадження №22-ц/824/4402/2022 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 вересня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Суханової Є.М., Сліпченка О.І.,

секретар судового засідання: Гайдаєнко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державного підприємства «Сетам», треті особи: Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_2 про визнання електронних торгів недійсними, скасування акту про проведення електронних торгів, свідоцтва про право власності, рішення приватного нотаріуса, державної реєстрації права власності, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державного підприємства «Сетам», треті особи: Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_2 про визнання електронних торгів недійсними, скасування акту про проведення електронних торгів, свідоцтва про право власності, рішення приватного нотаріуса, державної реєстрації права власності, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 09.10.2018 року Шевченківський районний суд м. Києві ухвалив заочне рішення у справі № 761/7304/18 про задоволення позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 17.10.2014 року у розмірі 46520 грн 07 коп., з яких: 30000 грн 00 коп. - заборгованість за кредитом; 12150 грн 54 коп. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 500 грн 00 коп. - штраф (фіксована складова); 2107 грн 53 коп. - штраф (процентна складова).

На виконання рішення суду видано виконавчий лист та державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження №59141808 в межах якого накладено арешт на майно боржника.

На електронних торгах, які відбулись 03.02.2021 року продано машиномісце № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало на праві власності боржнику на підставі договору купівлі-продажу від 21.05.2010 року. Переможцем цих торгів стала позивачка. Позивач сплатила гарантійний внесок в сумі 22 929,94 грн та 435 668,76 грн вартість машиномісця.

В подальшому, 05.02.2021 року державним виконавцем виготовлено акт про реалізацію майна, на підставі якого 11.02.2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сенюк М.В. посвідчила належність позивачу зазначеного машиномісця та зареєструвала право власності позивача. 15.02.2021 року позивач з ПП «Екжитлоком» уклала договір про компенсацію витрат на утримання паркомісця. В цей же день позивачу повідомили, що власником машиномісця є ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2020 року.

На даний час в Реєстрі прав власності міститься інформація про двох власників зазначеного машиномісця лише з різницею у районах розташування машиномісця та реєстраційний номерах об`єкту нерухомого майна. Вказана ситуація, як зазначає позивач, виникла у зв`язку з неналежним виконанням державними реєстраторами Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим у новій редакції постановою кабінету міністрів України від 06.06.2018 року №484 - не здійснення погашення записів у реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Позивач вважає, що є законом передбачені підстави визнати торги такими, що не відбулись, оскільки машиномісце на момент продажу не належало на праві власності ОСОБА_2 та не могло виставлятись на торги, відповідно має бути скасований акт державного виконавця та свідоцтво, видане приватним нотаріусом.

Крім того зазначає, що на підставі положень ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скасуванню також підлягає державна реєстрація права власності позивача на машиномісце з одночасним припиненням речових прав на машиномісце. Відповідно до абз.2 ч.2 розділу 10 Порядку №2831/5 має бути повернуто позивачу гарантійний внесок та у відповідності до положень ч.1 ст.216 ЦК України з Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), як продавця, має бути стягнуто суму 435668,76 грн., які сплатила позивач на їх рахунок. Також їй спричинена моральна шкода у зв`язку з протиправними діями Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в частині неналежної перевірки належності боржнику на праві власності нерухомого майна.

З урахуванням викладеного, позивач просить:

1.визнати недійсними електронні торги, проведені 03.02.2021 року з реалізації машиномісця № НОМЕР_1 у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19,8 кв.м.;

2.скасувати протокол № 524436 проведення електронних торгів від 03.02.2021 року, з реалізації на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) машиномісця № НОМЕР_1 у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19,8 кв.м.;

3.скасувати акт реалізації майна на електронних торгах від 10.02.2021 року, затверджений в.о. начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андросовичем Н.В. щодо придбаного ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) машиномісця № НОМЕР_1 у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19,8 кв.м.;

4.скасувати свідоцтво, посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сенюк Мар`яною Василівною та зареєстроване за реєстраційним номером 98 від 12.02.2021 року, яке посвідчує, що ОСОБА_1 , належить на праві власності майно, що складається з машиномісця № НОМЕР_1 , в підземному паркінгу, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

5.скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сенюк Мар`яни Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 56598838 від 12.02.2021 року згідно якого проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на машиномісце № НОМЕР_1 у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19,8 кв.м.(реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2290169580000);

6.скасувати державну реєстрацію права власності зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сенюк Мар`яною Василівною за ОСОБА_1 на машиномісце № НОМЕР_1 у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19,8 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2290169580000);

7.стягнути з Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 суму сплачених ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 435668,76 гривень за придбане на електронних торгах майно, що складається з машиномісця № НОМЕР_1 у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19,8 кв.м., згідно протоколу № 524436 проведення електронних торгів від 03.02.2021 року;

8.стягнути з Державного підприємства «СЕТАМ» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого ОСОБА_1 гарантійного внеску у розмірі 22929,94 гривень щодо майна розміщеного за номером лоту 462955, що складається з машиномісця № НОМЕР_1 у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19,8 кв.м.;

9.стягнути з Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) моральну шкоду спричинену ОСОБА_1 діями та бездіяльністю посадових осіб Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у розмірі 100000,00 гривень.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державного підприємства «Сетам», треті особи: Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_2 про визнання електронних торгів недійсними, скасування акту про проведення електронних торгів, свідоцтва про право власності, рішення приватного нотаріуса, державної реєстрації права власності, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди. Визнано недійсними електронні торги, проведені 03.02.2021 року з реалізації машиномісця № НОМЕР_1 у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19,8 кв.м. Скасовано протокол №524436 проведення електронних торгів від 03.02.2021 року з реалізації на користь ОСОБА_1 машиномісця № НОМЕР_1 у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19,8 кв.м. Скасовано акт реалізації майна на електронних торгах від 10.02.2021 року, затверджений в.о. начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Андросович Н.В. щодо придбаного ОСОБА_1 машиномісця № НОМЕР_1 у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19,8 кв.м. Скасовано свідоцтво, посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сенюк Мар`яною Василівною 12.02.2021 року та зареєстроване за реєстраційним №98, яке посвідчує що ОСОБА_1 належить на праві власності майно, що складається з машиномісця № НОМЕР_1 у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19,8 кв.м. Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сенюк Мар`яни Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 56598838 від 12.02.2021 року згідно якого проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на машиномісце № НОМЕР_1 у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19,8 кв.м. Припинено право власності ОСОБА_1 на машиномісце № НОМЕР_1 у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19,8 кв.м. Стягнуто з Шевченківського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 435668 гривень 76 копійок. Стягнуто з ДП «Сетам» на користь ОСОБА_1 грошові кошти гарантійного внеску в сумі 22929 гривень 94 копійки. У позові ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди - відмовлено. Стягнути з Шевченківського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь держави судовий збір в сумі 9804,69 грн.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив у задоволенні позовної заяви на дії державного виконавця відмовити у повному обсязі.

Вказує, що виконавець виконав усі покладені на нього обовязки в повному обсязі та скористався правами передбаченими ЗУ "Про виконавче провадження" для звернення стягнення на майно, адже виконавець не мав права ставити під сумнів відомості з відповідного державного реєстру, котрі підтверджені Довідкою з реєстру речових прав. Звертає увагу суду на те, що позивач підтверджує одержання свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгі, котре видано нотаріусом, а тому виконавець та ДП "СЕТАМ" у повному обсязі виконали вимоги Порядку реалізації арештованого майна, а позивач набула право власності на майно. Вважає, що позивачем не надано жодного доказу, що будь яка особа порушує, не визнає або оспорює його право власності. Зазначає, що інформація про лот опублікована на сайті ДП "СЕТАМ" відповідала дійсності, що підтверджується довідкою з реєстру речових прав. Також вказує, що позовна вимога про визнання електронних торгів недійсними не узгоджується із ч. 1 ст. 215 ЦК України. Звертає увагу суду на те, що на стадії виконання виконавчого провадження жодна постанова державного виконавця не оскаржена, позивач, яка не є стороною виконавчого провадження звернулась до районного суду із позовом про визнання недійсною і скасування вимоги державного виконавця.

Посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №910/856/17, від 27 березня 2019 року у справі №823/359/18, від 12 грудня 2018 року у справі №757/61236/16-ц та від 27 березня 2019 року у справі №824/297/18-а, постанову Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №911/494/17.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Інші учасники справи, відзивів на апеляційну скаргу, у встановлений апеляційним судом строк, не подали.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, і задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що примусовий продаж арештованого майна боржника на електронних торгах можливий лише у випадку належності такого майна на праві власності боржнику ОСОБА_2 , а оскільки на момент передачі даного майна на реалізацію, так і на момент самої реалізації майна, воно не належало останньому, то й продаж такого майна Відповідачем на користь Позивачки є неможливим. Таким чином, оскільки судом встановлено, що на момент проведення електронних торгів ОСОБА_2 не був власником машиномісця, яке придбала позивач, тому державний виконавець відповідно не мав законом передбаченого права для відчуження вказаного майна, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними електронних торгів, скасування протоколу проведення електронних торгів, акту реалізації майна на електронних торгах та свідоцтва, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сенюк М.А та зареєстрованого в реєстрі за №98. Також, оскільки суд прийшов до висновку про визнання електронних торгів недійсними, суд вважає для належного захисту прав позивача позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню та для уникнення подальшого звернення до суду з новими позовами (процесуальна економія) тому з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 підлягають стягенню грошові кошти в сумі 435668 гривень 76 копійок та з Державного підприємства «Сетам» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню грошові кошти гарантійного внеску в сумі 22929 гривень 94 копійки.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та правових висновків Верховного Суду у постанові від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19; у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 607/12919/19; у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі 922/476/20, суд прийшов до висновку про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сенюк Мар`яни Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 56598838 від 12.02.2021 року згідно якого проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на машиномісце № НОМЕР_1 у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19,8 кв.м. та припинення права власності ОСОБА_1 на машиномісце № НОМЕР_1 у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19,8 кв.м.

Вирішуючи даний спір, і відмовляючи у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивач не зверталась до суду із скаргами на дії чи бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), позивач не була позбавлена можливості провести перевірку належності машиномісця на праві власності, наявності арештів та інших обмежень, оглянути машиномісце за місцем його розташування до укладення договору купівлі-продажу. Таким чином, оскільки позивачем не доведено складу правопорушення за якого суд може вирішити питання про відшкодування моральної шкоди, тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.

Встановлено, що 09.10.2018 року Шевченківський районний суд м. Києві у справі № 761/7304/18 ухвалив рішення про задоволення позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 17.10.2014 року у розмірі 46 520 грн 07 коп., з яких: 30 000 грн 00 коп. - заборгованість за кредитом; 12 150 грн 54 коп. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 500 грн 00 коп. - штраф (фіксована складова); 2 107 грн 53 коп. - штраф (процентна складова).

На виконання рішення суду 20.03.2019 року видано виконавчий лист.

На його примусове виконання Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрив виконавче провадження №59141808.

Постановою від 03.06.2020 року державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Калюжний Є.Д. провів опис та арештував машиномісце № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 30639932.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.11.2020 року та від 26.10.2020 року, отриманої на запит державного виконавця, машиномісце № 54 у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19,8 кв.м. належить на праві власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер майна 30639932.

Як вбачається з довідки, запит був зроблений державним виконавцем саме за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна. Однак державний виконавець не надав доказів, що він запитував інформацію про право власності за об`єктом (адресою).

16.11.2020 року Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подав заявку на реалізацію арештованого майна.

03.02.2021 року відбулись електронні торги з продажу машиномісця, загальною площею 19,8 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 . Продаж відбувся за ціною 458 598,70 грн.

Переможцем торгів, як вбачається з копії протоколу №524436 стала ОСОБА_1 .

Крім того, з протоколу вбачається, що ОСОБА_1 сплатила гарантійний внесок в сумі 22 929,94 грн.

05.02.2021 року ОСОБА_1 сплатила на рахунок Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 435 668,76 грн згідно з протоколом №524436 від 03.02.2021 року, що підтверджується копією платіжного доручення №1 від 05.02.2021 року.

10.02.2021 року державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Калюжним Є.Д. був складений акт реалізації майна на електронних торгах.

На підставі зазначеного Акту, 12.02.2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сенюк М.В. видала Свідоцтво за яким посвідчила належність ОСОБА_1 права власності на майно, що складається з машиномісця № НОМЕР_1 . В підземному паркінгу, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19,38 кв.м., що раніше належало боржнику ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на підставі договору купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапчук Н.В., 21 травня 2010 року, за реєстровим № 683, право власності зареєстровано Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 09 червня 2010 року, номер запису: 49368 в книзі: 256-74, реєстраційний номер майна: 30639932.

На підставі зазначеного Свідоцтва приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сенюк М.В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:56598838 від 12.02.2021 року та в цей же день зареєструвала право власності ОСОБА_1 на вказане машиномісце.

15.02.2021 року Позивачка з Приватним підприємством «ЕКЖИТЛОКОМ» (код ЄДРПОУ: 41773298) (за договором - «Утримувач») уклала договір № Д69/54 про компенсацію витрат на утримання парко-місця.

В той же час, як встановлено в судовому засіданні, після реєстрації права власності на машиномісце, позивачу стало відомо, що власником зазначеного машиномісця є ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2020 року.

Як вбачається з копій документів, наданих суду, ОСОБА_2 набув право власності на машиномісце 09.06.2010 року на підставі договору купівлі-продажу від 21.05.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапчук Н.В. за номером 683, реєстраційний номер майна: 30639932.

Відповідно до інформації, яка міститься у довідці КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» щодо переходу права власності на об`єкт нерухомого майна згідно відомостей реєстрових книг станом на 31.12.2012 року, первинна реєстрація права власності на машиномісце № НОМЕР_1 в підземному паркінгу на АДРЕСА_1 буда проведена за фізичною особою на підставі свідоцтва про право власності виданого 27.07.2006 року Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації (Наказ № 1365-С/НП від 19.07.2006). Далі право власності на дане Машиномісце перейшло та зареєстровано за фізичною особою на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапчук Н.В. 21.03.2010 року № 683.

В подальшому, 20.05.2016 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , який діяв на підставі довіреності посвідченої Ненсі Т Санішайн секретарем округу Кінгс, штат Нью-Йорк, США, від 16.01.2015 року за реєстром № 1116/2015, від імені ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу машиномісця № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Поліщуком А.І., який зареєстрований в реєстрі за номером 835. Згідно змісту даного договору представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 від імені ОСОБА_2 продав ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_4 ).

В той же час, з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.12.2019 року вбачається, що ОСОБА_6 на праві власності належить машиномісце № НОМЕР_1 у підземному паркінгу, загальною площею 19,8 кв.м.. в АДРЕСА_1 .

21.12.2019 року гр. ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) уклала договір міни з ОСОБА_7 (РНОКПП: НОМЕР_5 ). Даний договір був посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гунько Іриною Іванівною в реєстрі за № 4687. Того ж дня, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гунько Ірина Іванівна посвідчила та зареєструвала договір про внесення змін та доповнень до Договору міни за реєстровим № 4698.

Власником машиномісця з 21.12.2019 року стала ОСОБА_7 .

07.07.2020 року ОСОБА_7 уклала договір купівлі-продажу машиномісця, посвідченого та зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузіною К.В. за реєстраційним номером 737, згідно якого право власності на Машиномісце набула ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_6 ).

Отже, як встановлено судом, на момент проведення торгів ОСОБА_2 не був власником машиномісця № НОМЕР_1 у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19,8 кв.м.

Щодо позовних вимог про визнання електронних торгів недійсними, скасування акту про проведення електронних торгів, свідоцтва про право власності та стягнення грошових коштів, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Згідно із частиною четвертою статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку.

Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх добровільно, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Згідно з частинами першою та третьої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх добровільно.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, який діяв на час проведення оспорюваних електронних торгів.

Згідно з Порядком електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів за плату. Така процедура полягає в укладенні та виконанні договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання з боку продавця - акт про проведені прилюдні торги. Такі висновки викладено у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577 цс 19).

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242 гс 16 зроблено висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц також викладено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути встановлені й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749 цс 15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988 цс 15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370 цс 16 та № 6-547 цс 16.

Тобто, для визнання судом електронних торгів недійсним необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Підставою для пред`явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. Іпотека або арешт нерухомого майна, що накладається виконавцем у межах виконавчого провадження, мають ту ж саму мету. Тому іпотека або арешт, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно раніше, мають вищий пріоритет, ніж заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, які були зареєстровані пізніше.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127 гс 19).

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, у разі прийняття судового рішення про визнання електронних торгів недійсними за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, відповідно виникнуть права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору.

Вирішуючи питання про те хто є продавцем за укладеним за результатами торгів договором необхідно виходити з умов договору, що укладається між органом державної виконавчої служби та спеціалізованою організацією. У випадку якщо на підставі укладеного спеціалізованою організацією з відділом державної виконавчої служби договору ця організація під час укладення на торгах договору виступає представником відділу державної виконавчої служби, то стороною такого договору, а відтак і продавцем, є орган державної виконавчої служби. Якщо ж спеціалізована організація виступає на торгах від власного імені на підставі укладеного з відділом державної виконавчої служби договору, який за своїм змістом є договором комісії, то стороною такого договору, а відтак і продавцем, є спеціалізована організація.

Отже, згідно положення частини 1 статті 216 ЦК України сторона договору купівлі-продажу несе обов`язок по поверненню вартості проданого майна при застосуванні наслідків недійсності правочину (двосторонньої реституції).

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у справі № 639/4971/18 від 18 березня 2020 року та постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі №6-1884цс15.

При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку № 2831/5та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Згідно частини 1 розділу І Порядку № 2831/5арештоване майно - рухоме або нерухоме майно боржника (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»), на яке звернено стягнення і яке підлягає примусовій реалізації.

Відповідно до статті 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною 4 розділу ІІ Порядку № 2831/5 визначено, що за відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).

Відповідно до абз. 3 ч. 2 розділу 10 Порядку 2831/5 у разі набрання законної сили судовим рішенням щодо визнання електронних торгів недійсними гарантійний внесок підлягає поверненню переможцю електронних торгів протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідного рішення на адресу Організатора.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанйції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог про визнання електронних торгів недійсними, скасування акту про проведення електронних торгів, свідоцтва про право власності та стягнення грошових коштів, оскільки набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, однак власником машиномісця боржинк не був власником, тому у державного виконавця були відсутні правові підстави для відчуження вказаного майна.

Щодо позовних вимог про скасування рішення приватного нотаріуса, державної реєстрації права власності, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до до п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми права у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, належними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 450/441/19 (провадження № 61-691св22).

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірноговисновку про скасування рішення приватного нотаріуса та припинення права власності, оскільки вказана позовна вимога є належним способом захисту права позивача та підлягає задоволенню у звязку із визнанням електронних торгів недійсними.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, від 12 липня 2007 року).

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду нагадує, що в постанові 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) вказано, що «за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди».

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору".

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння їй моральних страждань та майнової шкоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що виконавець виконав усі покладені на нього обовязки в повному обсязі та скористався правами передчаченими ЗУ "Про виконавче провадження" для звернення стягнення на майно, адже виконавець не мав права ставити під сумнів відомості з відповідного державного реєстру, котрі підтверджені Довідкою з реєстру речових прав, а також, що позивач підтверджує одержання свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, котре видано нотаріусом, а тому виконавець та ДП "СЕТАМ" у повному обсязі виконали вимоги Порядку реалізації арештованого майна, а позивач набула право власності на майно, суд апеляційної інстанції не приймає до увагу, оскільки при вирішенні даного спору встановлено порушення вимог норм законодавства при проведенні електронних торгів.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано жодного доказу, що будь яка особа порушує, не визнає або оспорює його право власності, а також, що на стадії виконання виконавчого провадження жодна постанова державного виконавця не оскаржена, позивач, яка не є стороною виконавчого провадження звернулась до районного суду із позовом про визнання недійсною і скасування вимоги державного виконавця, суд апеляційної інстанції не приймає до увагу, оскільки ст. 48 Закону України «Про іпотеку», надано право будь-якому учаснику прилюдних торгів протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити в суд.

Доводи апеляційної скарги про те, що інформація про лот опублікована на сайті ДП "СЕТАМ" відповідала дійсності, що підтверджується довідкою з реєстру речових прав. Також вказує що позовна вимога про визнання електронних торгів недійсними не узгоджується із ч. 1 ст. 215 ЦК України, суд апеляційної інстанції не приймає до увагу, оскільки виконавець брав витяг з реєстру речових прав за запитом по номеру об`єкта, разом з тим не здійснив запит щодо об`єкту продажу за адресою та прізвищем власника.

Посилання на постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №910/856/17, від 27 березня 2019 року у справі №823/359/18, від 12 грудня 2018 року у справі №757/61236/16-ц та від 27 березня 2019 року у справі №824/297/18-а, постанову Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №911/494/17 не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки вказані висновки не релевантні до даних правовідносин.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача було порушено відповідачами.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст. 203, 215, ЦК України, ЗУ "Про виконавче провадження", Порядок реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 та практику Верховного Суду.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено «22» вересня 2022 року.

Головуючий суддяЛ.П. Сушко СуддіЄ.М. Суханова О.І. Сліпченко