Постанова

від 15.03.2023 по справі 761/10154/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 березня 2023 року

м. Київ

справа № 761/10154/21

провадження № 61-9943св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), державне підприємство «Сетам»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2021 року у складі судді Притули Н. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Суханової Є. М., Сліпченка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), державне підприємство «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), ОСОБА_2 , про визнання електронних торгів недійсними, скасування акту про проведення електронних торгів, свідоцтва про право власності, рішення приватного нотаріуса, державної реєстрації права власності, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 09 жовтня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва ухвалив заочне рішення у справі № 761/7304/18 про задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 17 жовтня 2014 року у розмірі 46 520,07 грн, з яких: 30 000 грн - заборгованість за кредитом; 12 150,54 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 500 грн - штраф (фіксована складова); 2 107,53 грн - штраф (процентна складова).

На виконання рішення суду видано виконавчий лист та державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 59141808, в межах якого накладено арешт на майно боржника.

На електронних торгах, які відбулись 03 лютого 2021 року, продано машиномісце № НОМЕР_1 , що знаходиться у АДРЕСА_1 , яке належало на праві власності боржнику на підставі договору купівлі-продажу від 21 травня 2010 року.

Переможцем цих торгів стала ОСОБА_1 .

Позивач сплатила гарантійний внесок в сумі 22 929,94 грн та 435 668,76 грн вартість машиномісця.

05 лютого 2021 року державним виконавцем виготовлено акт про реалізацію майна, на підставі якого 11 лютого 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сенюк М. В. посвідчила належність позивачу зазначеного машиномісця та зареєструвала право власності позивача.

15 лютого 2021 року позивач з ПП «Екжитлоком» уклала договір про компенсацію витрат на утримання паркомісця. В цей же день позивачу повідомили, що власником машиномісця є ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 07 липня 2020 року.

На даний час в Реєстрі прав власності міститься інформація про двох власників зазначеного машиномісця лише з різницею у районах розташування машиномісця та реєстраційних номерах об`єкту нерухомого майна.

Вказана ситуація, як зазначала позивач, виникла у зв`язку з неналежним виконанням державними реєстраторами Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим у новій редакції постановою Кабінету Міністрів України від 06 червня 2018 року № 484, - не здійснення погашення записів у реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Позивач вважала, що є законом передбачені підстави визнати торги такими, що не відбулись, оскільки машиномісце на момент продажу не належало на праві власності ОСОБА_2 та не могло виставлятись на торги, відповідно, має бути скасований акт державного виконавця та свідоцтво, видане приватним нотаріусом.

Крім того, зазначала, що на підставі положень частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скасуванню також підлягає державна реєстрація її права власності на машиномісце з одночасним припиненням речових прав на машиномісце.

Відповідно до абз. 2 частини другої розділу 10 Порядку № 2831/5 має бути повернуто позивачу гарантійний внесок та у відповідності до положень частини першої статті 216 ЦК України з Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), як продавця має бути стягнуто суму 435 668,76 грн, яку сплатила позивач на їх рахунок.

Також їй спричинена моральна шкода у зв`язку з протиправними діями Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в частині неналежної перевірки належності боржнику на праві власності нерухомого майна.

Враховуючи вищевикладене просила суд:

визнати недійсними електронні торги, проведені 03 лютого 2021 року з реалізації машиномісця № НОМЕР_1 у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19,8 кв. м;

скасувати протокол № 524436 проведення електронних торгів від 03 лютого 2021 року з реалізації на користь ОСОБА_1 машиномісця № НОМЕР_1 у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19,8 кв. м;

скасувати акт реалізації майна на електронних торгах від 10 лютого 2021 року, затверджений в.о. начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андросовичем Н. В. щодо придбаного ОСОБА_1 машиномісця № НОМЕР_1 у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19,8 кв. м;

скасувати свідоцтво, посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сенюк М. В. та зареєстроване за реєстраційним номером 98 від 12 лютого 2021 року, яке посвідчує, що ОСОБА_1 , належить на праві власності майно, що складається з машиномісця № НОМЕР_1 в підземному паркінгу, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сенюк М. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 56598838 від 12 лютого 2021 року згідно якого проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на машиномісце № НОМЕР_1 у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19,8 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2290169580000);

скасувати державну реєстрацію права власності, зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сенюк М. В. за ОСОБА_1 на машиномісце № НОМЕР_1 у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19,8 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2290169580000);

стягнути з Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 суму сплачених ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 435 668,76 грн за придбане на електронних торгах майно, що складається з машиномісця № НОМЕР_1 у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19,8 кв. м, згідно протоколу № 524436 проведення електронних торгів від 03 лютого 2021 року;

стягнути з ДП «Сетам» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого ОСОБА_1 гарантійного внеску у розмірі 22 929,94 грн щодо майна, розміщеного за номером лоту 462955, що складається з машиномісця № НОМЕР_1 у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19,8 кв. м;

стягнути з Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) моральну шкоду спричинену ОСОБА_1 незаконними діями та бездіяльністю посадових осіб Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у розмірі 100 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року, позов задоволено частково.

Визнано недійсними електронні торги, проведені 03 лютого 2021 року з реалізації машиномісця № НОМЕР_1 у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19,8 кв. м.

Скасовано протокол № 524436 проведення електронних торгів від 03 лютого 2021 року з реалізації на користь ОСОБА_1 машиномісця № НОМЕР_1 у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19,8 кв. м.

Скасовано акт реалізації майна на електронних торгах від 10 лютого 2021 року, затверджений в.о. начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андросович Н. В. щодо придбаного ОСОБА_1 машиномісця № НОМЕР_1 у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19,8 кв. м.

Скасовано свідоцтво, посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сенюк М. В. 12 лютого 2021 року та зареєстроване за реєстраційним № 98, яке посвідчує, що ОСОБА_1 належить на праві власності майно, що складається з машиномісця № НОМЕР_1 у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19,8 кв. м.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сенюк М. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 56598838 від 12 лютого 2021 року, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на машиномісце № НОМЕР_1 у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19,8 кв. м.

Припинено право власності ОСОБА_1 на машиномісце № НОМЕР_1 у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19,8 кв. м.

Стягнуто з Шевченківського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 435 668,76 грн.

Стягнуто з ДП «Сетам» на користь ОСОБА_1 грошові кошти гарантійного внеску в сумі 22 929,94 грн.

У позові ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог про визнання електронних торгів недійсними, скасування акта про проведення електронних торгів, свідоцтва про право власності та стягнення грошових коштів, суди виходили з того, що оскільки набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, проте власником машиномісця боржник не був, тому у державного виконавця були відсутні правові підстави для відчуження майна.

Також, задовольняючи позовні вимоги в частині скасуванні рішення приватного нотаріуса та припинення права власності, суди виходили з того, що такі вимоги є належним способом захисту та підлягають задоволенню у зв`язку із визнанням електронних торгів недійсними.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, суди виходили із того, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння їй моральних страждань.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 березня 2023 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволенні позову.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що електронні торги, за результатами яких реалізовано майно, відбулись з дотриманням законодавства.

Виконавець здійснив заходи щодо перевірки належності майна боржнику, а саме виконавець одержав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 23 листопада 2020 року № 233771496, якою підтверджується, що саме боржник у виконавчому провадженні є власником майна.

Вказує, що виконавець виконав покладені на нього обов`язки в повному обсязі та скористався правами, передбаченими Законом України «Про виконавче провадження», для звернення стягнення на нерухоме майно. При цьому виконавець не мав права ставити під сумнів відомості з відповідного державного реєстру.

При цьому відсутні підстави для визнання електронних торгів недійсними, оскільки у вказаній справі права та інтереси позивача жодним чином не порушені, позивач визнає, що набула право власності на нерухоме майно у встановленому законом порядку.

Доводи особи, яка подала відзиви на касаційну скаргу

У січні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

09 жовтня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києві у справі № 761/7304/18 ухвалив рішення про задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 17 жовтня 2014 року у розмірі 46 520, 07 грн., з яких: 30 000 грн - заборгованість за кредитом; 12 150, 54 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 500 грн - штраф (фіксована складова); 2 107,53 грн - штраф (процентна складова).

На виконання рішення суду 20 березня 2019 року видано виконавчий лист.

На його примусове виконання Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрив виконавче провадження № 59141808.

Постановою від 03 червня 2020 року державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Калюжний Є. Д. провів опис та арештував машиномісце № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 листопада 2020 року та від 26 жовтня 2020 року, отриманої на запит державного виконавця, машиномісце № 54 у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19,8 кв. м належить на праві власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер майна 30639932.

Як вбачається з довідки, запит був зроблений державним виконавцем саме за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна. Однак державний виконавець не надав доказів, що він запитував інформацію про право власності за об`єктом (адресою).

16 листопада 2020 року Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подав заявку на реалізацію арештованого майна.

03 лютого 2021 року відбулись електронні торги з продажу машиномісця, загальною площею 19,8 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Продаж відбувся за ціною 458 598,70 грн.

Переможцем торгів, як вбачається з копії протоколу № 524436, стала ОСОБА_1 .

Крім того, з протоколу вбачається, що ОСОБА_1 сплатила гарантійний внесок в сумі 22 929,94 грн.

05 лютого 2021 року ОСОБА_1 сплатила на рахунок Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 435 668,76 грн згідно з протоколом № 524436 від 03 лютого 2021 року, що підтверджується копією платіжного доручення № 1 від 05 лютого 2021 року.

10 лютого 2021 року державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Калюжним Є. Д. був складений акт реалізації майна на електронних торгах.

На підставі зазначеного акта 12 лютого 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сенюк М. В. видала свідоцтво, за яким посвідчила належність ОСОБА_1 права власності на майно, що складається з машиномісця № НОМЕР_1 в підземному паркінгу, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19,38 кв. м, що раніше належало боржнику ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапчук Н. В. 21 травня 2010 року, за реєстровим № 683, право власності зареєстровано Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 09 червня 2010 року, номер запису: 49368 в книзі: 256-74, реєстраційний номер майна: 30639932.

На підставі зазначеного свідоцтва приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сенюк М. В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 56598838 від 12 лютого 2021 року та в цей же день зареєструвала право власності ОСОБА_1 на вказане машиномісце.

15 лютого 2021 року позивачка з приватним підприємством «ЕКЖИТЛОКОМ» (за договором - «Утримувач») уклала договір № Д69/54 про компенсацію витрат на утримання парко-місця.

В той же час, як встановлено в судовому засіданні, після реєстрації права власності на машиномісце, позивачу стало відомо, що власником зазначеного машиномісця є ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 07 липня 2020 року.

Як вбачається з копій документів, наданих суду, ОСОБА_2 набув право власності на машиномісце 09 червня 2010 року на підставі договору купівлі-продажу від 21 травня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапчук Н. В. за номером 683, реєстраційний номер майна: 30639932.

Відповідно до інформації, яка міститься у довідці КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» щодо переходу права власності на об`єкт нерухомого майна згідно відомостей реєстрових книг станом на 31 грудня 2012 року первинна реєстрація права власності на машиномісце № НОМЕР_1 в підземному паркінгу на АДРЕСА_1 буда проведена за фізичною особою на підставі свідоцтва про право власності, виданого 27 липня 2006 року Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації (Наказ № 1365-С/НП від 19 липня 2006 року). Далі право власності на дане машиномісце перейшло та зареєстровано за фізичною особою на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапчук Н. В. 21 травня 2010 року № 683.

В подальшому, 20 травня 2016 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої Ненсі Т. Санішайн секретарем округу Кінгс, штат Нью-Йорк, США, від 16 січня 2015 року за реєстром № 1116/2015, від імені ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу машиномісця № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Поліщуком А. І., який зареєстрований в реєстрі за номером 835. Згідно змісту даного договору представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 від імені ОСОБА_2 продав машиномісце ОСОБА_6 .

В той же час з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21 грудня 2019 року вбачається, що ОСОБА_6 на праві власності належить машиномісце № НОМЕР_1 у підземному паркінгу, загальною площею 19,8 кв. м в АДРЕСА_1 .

21 грудня 2019 року ОСОБА_6 уклала договір міни з ОСОБА_7 . Даний договір був посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гунько І. І. в реєстрі за № 4687. Того ж дня, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гунько І. І. посвідчила та зареєструвала договір про внесення змін та доповнень до договору міни за реєстровим № 4698.

Власником машиномісця з 21 грудня 2019 року стала ОСОБА_7

07 липня 2020 року ОСОБА_7 уклала договір купівлі-продажу машиномісця, посвідченого та зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузіною К. В. за реєстраційним номером 737, згідно якого право власності на машиномісце набула ОСОБА_3 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом статей 48, 56, 57, 61 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

За загальним правилом реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною (частина перша

статті 61 Закону України «Про виконавче провадження).

Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення торгів, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором.

Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства

(стаття 650 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина перша статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (частина перша статті 658 ЦК України).

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Отже, відчуження майна з електронних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Подібний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17.

При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок) та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Згідно частини 1 розділу І Порядку арештоване майно - рухоме або нерухоме майно боржника (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій

статті 56 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»), на яке звернено стягнення і яке підлягає примусовій реалізації.

Відповідно до статті 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем для стягнення заборгованості у розмірі 46 520,07 грн з боржника ОСОБА_2 було передано на реалізацію майно, власником якого на момент арешту, опису та проведення торгів останній не був, оскільки на час вчинення вказаний дій майно перебувало у власності ОСОБА_3 . Отже, всупереч положенням Порядку, на торгах було реалізовано майно, власником якого не був боржник. Таким чином, позивач придбав майно з торгів, але право власності на нього залишається зареєстрованим за ОСОБА_3 , тобто майно належить на праві власності особам, які не є пов`язаними між собою, тобто право власності таких осіб є взаємовиключним, що свідчить про те, що права позивача є порушеними.

Частиною 4 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна визначено, що за відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).

Відповідно до абз. 3 частини 2 розділу 10 Порядку у разі набрання законної сили судовим рішенням щодо визнання електронних торгів недійсними гарантійний внесок підлягає поверненню переможцю електронних торгів протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідного рішення на адресу Організатора.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, відповідно виникнуть права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору.

Вирішуючи питання про те хто є продавцем за укладеним за результатами торгів договором необхідно виходити з умов договору, що укладається між органом державної виконавчої служби та спеціалізованою організацією.

У випадку якщо на підставі укладеного спеціалізованою організацією з відділом державної виконавчої служби договору ця організація під час укладення на торгах договору виступає представником відділу державної виконавчої служби, то стороною такого договору, а відтак і продавцем, є орган державної виконавчої служби. Якщо ж спеціалізована організація виступає на торгах від власного імені на підставі укладеного з відділом державної виконавчої служби договору, який за своїм змістом є договором комісії, то стороною такого договору, а відтак і продавцем, є спеціалізована організація.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у справі № 639/4971/18 від 18 березня 2020 року та постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі №6-1884цс15.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, що колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання електронних торгів недійсними, скасування акта про проведення електронних торгів, свідоцтва про право власності та стягнення грошових коштів, оскільки набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, однак на час передачі майна на реалізацію, його реалізації боржник не був власником машиномісця, тому у державного виконавця були відсутні правові підстави для відчуження вказаного майна від його імені.

Доводи касаційної скарги про те, що дії державного виконавця під час передачі майна на реалізацією відповідали вимогам закону, відхиляються колегією суддів та спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами.

При цьому Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми права у чинній редакції, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець застеріг, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19; у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 607/12919/19; у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі 922/476/20.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав скасування рішення приватного нотаріуса та припинення права власності, оскільки вказана позовна вимога є належним способом захисту права позивача та підлягає задоволенню у зв`язку із визнанням електронних торгів недійсними.

Доводи касаційної скарги про те, що на стадії виконання виконавчого провадження жодна постанова державного виконавця позивачем не оскаржена, є безпідставними та відхиляються колегією суддів, оскільки на час вчинення державним виконавцем відповідних дій в межах виконавчого провадження щодо реалізації майна позивач не була учасником виконавчого провадження, при цьому остання про порушення своїх прав після проведення торгів.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Щодо закриття касаційного провадження

У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 просив закрити касаційне провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 396, пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Разом із тим, у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про закрити касаційне провадження слід відмовити, тому що суд касаційної інстанції з огляду на мотиви постанови не знаходить для цього правових підстав.

При цьому також відхиляються посилання заявника як на підставу закриття касаційного провадження положення пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки вказана справа не є малозначною.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про закриття касаційного провадження у справі відмовити.

Касаційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року у залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович